Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №569/16083/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/16083/25

Провадження № 22-ц/4815/893/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Гордійчук С. О., Шимківа С. С.

секретар судового засідання – Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – недієздатна особа – ОСОБА_2 в особі опікуна – Комунального закладу «Мирогощанський психоневрологічний інтернат» Рівненської обласної ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Орган опіки і піклування Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Іовчик Оксани Анатоліївни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2026 року у складі судді Левчука О. В., ухвалене в м. Рівне, повний текст рішення складено 11 лютого 2026 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до недієздатної особи – ОСОБА_2 в особі опікуна – Комунального закладу «Мирогощанський психоневрологічний інтернат» Рівненської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Орган опіки і піклування Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області, в якому просила:

1) припинити право власності недієздатного ОСОБА_2 , опікуном якого є КЗ «Мирогощанський психоневрологічний інтернат» Рівненської обласної ради на належну йому 1/5 частки в спадковому майні після смерті ОСОБА_3 , 1962 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- 1/20 частку квартири АДРЕСА_1 , площею - 36, 9 кв.м, вартістю 44 715, 40 грн.;

- 1/5 частки земельної ділянки, розташованої на території Дулібської сільської ради Рівненського р-ну (Гощанського р-ну) Рівненської області, кадастровий номер 5621282300:02:003:0061, площею 2, 1576 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства; експлікація земельних угідь: рілля площею 2,1576 га, вартістю 17 594, 80 грн.;

- 1/5 частки земельної ділянки, розташованої на території Дулібської сільської ради Рівненського (Гощанського) р-ну Рівненської обл., кадастровий номер 5621282300:02:001:0168, площею 0, 2687 га, цільове призначення — для ведення особистого селянського господарства, вартістю 2 580 грн.; 1/10 частки автомобіля Peugeot 307, 2001 р.в., нз НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1587, VF33ANFUC82135900, вартістю 12488,90 грн.;

- 1/5 частки мисливської гладкоствольної рушниці ИЖ 43М, 12 калібру, № НОМЕР_2 , дозвіл на носіння та зберігання рушниці № НОМЕР_3 , виданий 12.10.1989 Рівненським MB УМВС України в Рівненській області, згідно з довідкою ГУНП в Рівненській обл. від 02.05.2025 № 84689-2024, зав. №8912431, вартістю 1 957 грн.,

2) стягнути з депозитного рахунку Державної казначейської служби України, м.Київ (рахунок отримувача UA 048201720355229002000010559, код ЄДРПОУ 820172) на його ( ОСОБА_2 ) користь, суму компенсації за вказані частки в майні, в розмірі 79 336, 70 грн., внесену на депозитний рахунок ТУ Державної судової адміністрації України (код отримувача 26259988) в Рівненській області, згідно з квитанцією від 01.08.2025р., ОСОБА_1 .

3) Визнати за ОСОБА_1 , право власності на наступне майно, яке належало недієздатному ОСОБА_2 , а саме:

- 1/20 частку квартири АДРЕСА_1 . Дана квартира складається з однієї кімнати, житловою площею 18,9 кв.м., заг. площею - 36, 9 кв.м.;

- 1/5 частку земельної ділянки, розташованої на території Дулібської сільської ради Рівненського р-ну (Гощанського р-ну) Рівненської області, кадастровий номер 5621282300:02:003:0061, площею 2, 1576 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства; експлікація земельних угідь: рілля площею 2,1576 га;

- 1/5 частку земельної ділянки, розташованої на території Дулібської сільської ради Рівненського (Гощанського) р-ну Рівненської обл., кадастровий номер 5621282300:02:001:0168, площею 0, 2687 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства; 1/10 частки автомобіля Peugeot 307, 2001 р.в., нз НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1587, VF33ANFUC82135900;

- 1/5 частку мисливської гладкоствольної рушниці ИЖ 43М, 12 калібру, № НОМЕР_2 , дозвіл на носіння та зберігання рушниці № В-115, виданий 12.10.1989р. Рівненським MB УМВС України в Рівненській області, згідно з довідкою ГУНП в Рівненській обл. від 02.05.2025р. № 84689-2024, зав. №8912431, - що належить недієздатному ОСОБА_2 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2026 року вказаний позов задоволено частково. Право власності недієздатного ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , опікуном якого є КЗ «Мирогощанський психоневрологічний інтернат» Рівненської обласної ради на належну йому 1/5 частки в спадковому майні після смерті ОСОБА_3 , 1962 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- 1/10 частки автомобілю Peugeot 307, 2001 р.в., нз НОМЕР_1 , , об?єм двигуна 1587, VF33ANFUC82135900, вартістю 12 488, 90 грн.;

- 1/5 частки мисливської гладкоствольної рушниці ИЖ 43М, 12 калібру, № НОМЕР_2 , дозвіл на носіння та зберігання рушниці № НОМЕР_5 , виданий 12.10.1989 Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області, згідно довідки ГУНП в Рівненській обл. від 02.05.2025 р. № 84689-2024, зав. № 8912431, вартістю 1 957 грн.;

припинено.

Стягнуто з депозитного рахунку Державної казначейської служби України, м. Київ (рахунок отримувача UA 048201720355229002000010559, код ЄДРПОУ 820172) на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_4 , опікуном якого є КЗ «Мирогощанський психоневрологічний інтернат» РОР ЄДРПОУ 03189305, суму компенсації за вказані частки в майні, в розмірі 14 445, 90 грн., внесену на депозитний рахунок ТУ Державної судової адміністрації України (код отримувача 26259988) в Рівненській області, згідно квитанції від 01.08.2025р., ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на наступне майно, яке належало недієздатному ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , опікуном якого є КЗ «Мирогощанський психоневрологічний інтернат» Рівненської обласної ради ЄДРПОУ 03189305, а саме:

- 1/10 частки автомобілю Peugeot 307, 2001 р.в., нз НОМЕР_1 , об?єм двигуна 1587, НОМЕР_7 ;

- 1/5 частку мисливської гладкоствольної рушниці ИЖ 43М, 12 калібру, № НОМЕР_2 , дозвіл на носіння та зберігання рушниці № НОМЕР_3 , виданий 12.10.1989 Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області, згідно довідки ГУНП в Рівненській обл. від 02.05.2025 р. № 84689-2024, зав. № 8912431.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Повернуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , з депозитного рахунку Державної казначейської служби України, м.Київ (рахунок отримувача UA 048201720355229002000010559, код ЄДРПОУ 820172) 64 890, 80 грн., внесених на депозитний рахунок ТУ Державної судової адміністрації України (код отримувача 26259988) в Рівненській області, згідно квитанції від 01.08.2025 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Вважаючи рішення суду незаконним в частині незадоволених позовних вимог, представник ОСОБА_1 – адвокат Іовчик Оксана Анатоліївна оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що причиною звернення позивачки до суду стало те, що після смерті її чоловіка ОСОБА_3 відкрилась спадщина. Спадкоємцем першої черги є його дружина (позивачка), а також діти та матір, які відмовилися від своїх часток на користь позивачки. Також спадкоємцем першої черги є його син від першого шлюбу – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з народження проживав у будинку дитини (хворий на ДЦП змішаної форми, не розуміє значення своїх дій), у зв`язку з чим рішенням Дубенського міськрайонного суду від 18.06.2010р. у справі № 2-0-75/10 визнаний недієздатним, і функцію опікуна над ним здійснює КЗ «Мирогощанський психоневрологічний інтернат» POP, який відповідно ст.ст. 1268, 1273 ЦК України має обов`язкове право на частку у спадщині. Розмір частки у спадщині, належної відповідачу, становить 1/5 частки в спадковому майні, а саме:

- 1/20 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , заг. площею - 36, 9 кв.м.;

- 1/5 частки земельної ділянки, розташованої на території Дулібської сільської ради Рівненського р-ну (Гощанського р-ну) Рівненської області, кадастровий номер 5621282300:02:003:0061, площею 2,1576 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; експлікація земельних угідь: рілля площею 2,1576 га, вартістю 17 594, 80 грн.;

- 1/5 частки земельної ділянки, розташованої на території Дулібської сільської ради Рівненського (Гощанського) р-ну Рівненської обл., кадастровий номер 5621282300:02:001:0168, площею 0,2687 га, цільове призначення — для ведення особистого селянського господарства, вартістю 2 580,60 грн.;

- 1/10 частки автомобіля Peugeot 307, 2001 р.в., нз НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1587, VF33ANFUC82135900 (тобто 1/5 від 1/2 частки);

- 1/5 частки мисливської гладкоствольної рушниці ИЖ 43М, 12 калібру, № НОМЕР_2 , дозвіл на носіння та зберігання рушниці № В-115, виданий 12.10.1989р. Рівненським MB УМВС України в Рівненській області, згідно з довідкою ГУНП в Рівненській обл. від 02.05.2025р. № 84689-2024, зав. №8912431.

Вважає, що оскільки частка відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є незначною і не може бути виділена в натурі, він не є членом сім`ї позивачки, через захворювання ДЦП є інвалідом першої групи та від самого дитинства проживав у Мирогощанському дитячому будинку-інтернаті (останні 15 років проживає в КЗ «Мирогощанський психоневрологічний інтернат») та визнаний судом недієздатним, а також враховуючи, що позивачка разом зі своєю сім`єю проживає та зареєстрована у вказаній квартирі з моменту її приватизації у 2008 році, і їх з відповідачем спільне володіння і користування вказаним майном є неможливим, припинення права власності ОСОБА_2 на належну йому частку у зазначеному майні та отримання грошової компенсації за неї забезпечить якнайкращі його інтереси. Вважає, що саме компенсація ринкової вартості його частки в майні, яка покладена позивачем на депозитний рахунок Державної казначейської служби України, зможе забезпечити його належний догляд, утримання та лікування, надасть можливість створити необхідні побутові умови, тим самим найкращим чином забезпечить йому реалізацію його права на вказані частки у майні, в той час, як наявність у нього права на вказане майно не зможе забезпечити йому можливість використовувати його за призначенням. Суд першої інстанції не врахував, що особа в силу свого фізичного стану позбавлена реальної можливості утримання та використання за цільовим призначенням спільного майна, а залишивши дане питання в попередньому стані, суд фактично поклав на позивачку надмірний тягар, оскільки всі наступні дії потребуватимуть вчинення узгоджених між сторонами дій, що у даній ситуації практично неможливо. Із цих підстав просить скасувати частково оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_4 помер.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, та на заяву позивачки приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Дядковою Оленою Мирославівною було відкрито спадкову справу.

Згідно довідки приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Дядкової Олени Мирославівни від 07.05.2025 №104/02-14, спадкоємцями за законом першої черги, які спадщину після ОСОБА_3 прийняли, є: дружина померлого, ОСОБА_1 , 1970 року народження, якій належать 4/5 частки у спадщині, та син померлого, ОСОБА_2 , 1984 року народження, якому належить 1/5 частка у спадщині.

Інших спадкоємців, які спадщину прийняли, згідно матеріалів спадкової справи немає.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішенням Лубенського міськрайонного суду від 18.06.2010 у справі № 2-0-75/10 визнаний недієздатним, і відповідно до ст. 66 ЦК України, п. 2.6 Положення КЗ «Мирогощанський психоневрологічний інтернат» POP від 28.06.2024 № 935, функцію опікуна над ним здійснює КЗ «Мирогощанський психоневрологічний інтернат» POP.

ОСОБА_2 визнаний недієздатним і відповідно до ст. 1273 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 4,5 статті 1268 ПК України).

Розмір частки у спадщині, належної відповідачу, становить 1/5 частки в спадковому майні, а саме:

- 1/20 частку квартири АДРЕСА_1 , площею - 36, 9 кв.м.;

- 1/5 частки земельної ділянки, розташованої на території Дулібської сільської ради Рівненського р-ну (Гощанського р-ну) Рівненської області, кадастровий номер 5621282300:02:003:0061, площею 2, 1576 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; експлікація земельних угідь: рілля площею 2,1576 га, вартістю 17 594, 80 грн.;

- 1/5 частки земельної ділянки, розташованої на території Дулібської сільської ради Рівненського (Гощанського) р-ну Рівненської обл., кадастровий номер 5621282300:02:001:0168, площею 0, 2687 га, цільове призначення — для ведення особистого селянського господарства, вартістю 2 580 грн.;

- 1/10 частки автомобіля Peugeot 307, 2001 р.в., нз НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1587, VF33ANFUC82135900, вартістю 12 488,90 грн.;

- 1/5 частки мисливської гладкоствольної рушниці ИЖ 43М, 12 калібру, № НОМЕР_2 , дозвіл на носіння та зберігання рушниці № В-115, виданий 12.10.1989 Рівненським MB УМВС України в Рівненській області, згідно з довідкою ГУНП в Рівненській обл. від 02.05.2025 № 84689-2024, зав. №8912431, вартістю 1 957 грн.;

- 1/10 частки вкладу у сумі 111,95 грн., з усіма належними відсотками та нарахуваннями, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_8 , відкритому 14.03.2016 у ТВБВ № 10017/01 філії - Рівненське обласне управління AT «Ощадбанк» (тобто 1/5 від 1/2);

- 1/10 частки вкладу у сумі 110, 00 грн., з відповідними відсотками та нарахуваннями, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_9 , згідно з умовами Договору № SAMDNWFD0071750892300 від 01.11.2017, укладеного на ім`я померлого ОСОБА_3 в АТКБ «ПриватБанк» (тобто 1/5 від 1/2);

- 1/10 частки вкладу у сумі 10899, 73 грн., з відповідними відсотками та нарахуваннями, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_10 , згідно з умовами Договору № SAMDNWFC00038503330 від 29.05.2024, укладеного на ім`я померлого ОСОБА_3 в АТКБ «ПриватБанк» (тобто 1/5 від /4);

- 1/10 частки вкладу у сумі 0,76 грн., з відповідними відсотками та нарахуваннями, що знаходиться карті № НОМЕР_11 згідно з умовами Договору № SAMDNWFC00020668906 від 27.07.2021, укладеного на ім`я померлого ОСОБА_3 в АТКБ «ПриватБанк» (тобто 1/5 від 1/2).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила суд припинити право власності ОСОБА_2 у спадковому майні з огляду на незначний розмір частки останнього, яка не може бути виділена в натурі, а також враховуючи ті обставини, що відповідач не є членом її сім`ї і більш того, через захворювання ДЦП є інвалідом першої групи та від самого дитинства проживає у Мирогощанському дитячому будинку-інтернаті (КЗ «Мирогощанський психоневрологічний інтернат»), їх з відповідачем спільне володіння і користування вказаним майном є неможливим, натомість припинення права власності ОСОБА_2 на належну йому частку у зазначеному майні та отримання грошової компенсації за неї забезпечить якнайкращі його інтереси, зокрема, зможе забезпечити його належний догляд, утримання та лікування, надасть можливість створити необхідні побутові умови, і тим самим найкращим чином забезпечить йому реалізацію його права на вказані частки у майні, в той час, як сама наявність у нього права на вказане майно не зможе забезпечити йому можливість використовувати його за призначенням.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності – це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частини першої статті 364 ЦК України).

При цьому Верховний Суд України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4цс14 вказав, що у силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди – спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до положень частини першої статті 1267, частини першої статті 1278 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (частина друга статті 1278 ЦК України).

Спадщина належить спадкоємцям, які її прийняли, на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються передбачені в Главі 26 ЦК України правила, що регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ проводиться у судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців.

До схожих висновків дійшов Верховний Суд у справі № 243/6275/16-ц у постанові від 22 січня 2020 року.

Згідно із частинами першою, другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до частин першої-другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № справі № 295/4514/16-ц, провадження № 61-29115сво18, вказала, що аналіз глави 26 ЦК України дозволяє зробити висновок, що частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна. Тобто, частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об`єктом цивільних прав.

Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно (постанова Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 ).

При цьому частиною 1 статті 365 ЦК України передбачені чотири підстави, за наявності яких, суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні, а саме: частка є незначною і не може бути виділена у натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судова практика дає підстави для висновку, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливе за наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених частиною першою статті 365 ЦК України підстав. Проте, таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Доказів того, що припинення судом права власності ОСОБА_2 на: 1/20 частку квартири АДРЕСА_1 , площею - 36, 9 кв.м, вартістю 44 715, 40 грн.; 1/5 частки земельної ділянки, розташованої на території Дулібської сільської ради Рівненського р-ну (Гощанського р-ну) Рівненської області, кадастровий номер 5621282300:02:003:0061, площею 2, 1576 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; експлікація земельних угідь: рілля площею 2,1576 га, вартістю 17 594, 80 грн.; 1/5 частки земельної ділянки, розташованої на території Дулібської сільської ради Рівненського (Гощанського) р-ну Рівненської обл., кадастровий номер 5621282300:02:001:0168, площею 0, 2687 га, цільове призначення — для ведення особистого селянського господарства, вартістю 2 580 грн, не завдасть істотної шкоди його інтересам суду не надано.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Більш того, згідно висновку Орган опіки та піклування виконавого комітету Мирогощанської сільської ради від 05.01.2026, у зв?язку з тим, що предметом даного позову є нерухоме майно, а припинення права на часту в ньому, порушить законні права та майнові інтереси недієздатної особи, враховуючи рішення Опікунської ради з питань забезпечення прав повнолітніх, які потребують опіки (піклування) керуючись статтями 51, 56, 71 Цивільного кодексу України, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради вважає за доцільне:

1) надати дозвіл на припинення права власності недієздатного ОСОБА_2 1984 р.н., опікуном якого є КЗ «Мирогощанський психоневрологічний інтернат» Рівненської обласної ради, на належну йому частку в спадковому майні після смерті його батька ОСОБА_3 , а саме автомобіля Peugeot 307, 2001 р.в., нз НОМЕР_1 та мисливську гладкоствольну рушницю ИЖ 43М, 12 калібру, N№ НОМЕР_2 ;

2) залишити право власності на частку в спадковому майні за недієздатним ОСОБА_2 , а саме квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 2, 1576 га, кадастровий номер 5621282300:02:003:0061 та земельну ділянку площею 0, 2687 га, кадастровий номер 5621282300:02:001:0168.

Тобто, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради, який виступає в інтересах недієздатного ОСОБА_2 погоджується на відчуження частки власності підопічного у рухомому майні – мисливській рушниці та автотранспортному засобі, та заперечує проти відчуження частки у власності на нерухоме спадкове майно – квартиру та земельні ділянки.

Оцінюючи встановлені обставини справи у сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулює, враховуючи судову практику Верховного Суду, висновки якого у подібних справах є обов`язковими для судів нижчих інстанцій при вирішенні справ, апеляційний суд приходить до переконання про те, що припинення права власності відповідача на частки у праві власності на нерухоме спадкове майно (квартиру та земельні ділянки) буде порушувати принцип рівності прав співвласників, тоді як правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також враховує, що іншого нерухомого майна у власності відповідача немає, а відтак позбавлення його права власності на належні йому частки квартири та земельних ділянок завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Іовчик Оксани Анатоліївни залишити без задвоолення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 лютого 2026 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Гордійчук С. О.

Шимків С. С.