Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №163/766/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/766/26 Провадження №33/802/793/26 Головуючий у 1 інстанції:Гайдук А. Л.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю захисника ОСОБА_1 – адвоката Немченко Л.А., представника митниці Кунєвої З.Ю. розглянувши (в режимі відеоконференції) апеляційну захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кінах Яни Валеріївни на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 09 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що проживає по АДРЕСА_1 , директор ТОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43521405), РНОКПП НОМЕР_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 1 253 827 грн. 59 коп.

Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Так, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він перебуваючи на посаді директора ТОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ», через осіб, уповноважених на декларування товарів ТОВ «МІ-7», під час митного оформлення товарів «транспортні засоби» за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №№: 23UA205140051911U8 від 30.06.2023, 23UA205140060435U5 від 28.07.2023, 23UA205140066097U3 від 17.08.2023, 23UA205140070490U9 від 01.09.2023, 23UA205140073922U2 від 12.09.2023, 23UA205140073931U8 від 12.09.2023, 23UA205140077251U0 від 21.09.2023, 23UA205140079157U5 від 27.09.2023, 23UA205140084276U6 від 11.10.2023, 23UA205140084277U5 від 11.10.2023, 23UA205140096191U1 від 15.11.2023, 23UA205140100972U2 від 01.12.2023, 24UA205140001567U9 від 09.01.2024, 24UA205140003779U3 від 19.01.2024, 24UA205140003822U4 від 19.01.2024, 24UA205140016893U8 від 11.03.2024, 24UA205140018130U0 від 15.03.2024, 24UA205140023693U4 від 09.04.2024, вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в загальній сумі 1 253 827 грн. 59 коп., шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товарів №№:EUR.1 PL/MH/AV 0007304 від 07.06.2023, PL/MH/AV 0007616 від 14.07.2023, PL/MH/AV 0007740 від 15.08.2023, PL/MH/AV 0007831 від 30.08.2023, PL/MH/AV 0007921 від 07.09.2023, PL/MH/AV 0007924 від 07.09.2023, PL/MH/AV 0007989 від 18.09.2023, PL/MH/AV 0008043 від 25.09.2023, PL/MH/AV 0008123 від 02.10.2023, PL/MH/AV 0008117 від 07.10.2023, PL/MH/AV 0008377 від 10.11.2023, PL/MH/AV 0008488 від 27.11.2023, PL/MH/AV 0008673 від 04.01.2024, PL/MH/AV 0008708 від 10.01.2024, PL/MH/AV 0008707 від 10.01.2024, PL/MH/AV 0008969 від 06.03.2024, PL/MH/AV 0008970 від 06.03.2024, PL/MH/AV 0009106 від 03.04.2024, які відповідно до відповіді уповноваженого митного органу Республіки Польща відсутні в реєстрі EKS, а печатка та підпис у графі 11 не відповідають зразкам печаток посадових осіб, уповноважених легалізувати сертифікати на митниці, та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у вказаних митних деклараціях, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.485 МК України.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 – адвокат Кінах Я.В. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що Волинською митницею не доведено вчинення ОСОБА_1 умисних дій, спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів. Вказує, що для притягнення особи до відповідальності за ст.485 МК України необхідне доведення факту заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини у формі прямого умислу, наявність в діях особи особливої мети – ухилення від сплати податків і зборів, або зменшення їх розміру, а також чи настали шкідливі наслідки. В даному випадку оформленням та поданням документів, що стали підставою для видачі сертифікатів здійснювалось виключно продавцем товару, а тому ОСОБА_1 як директор підприємства-покупця, не є суб`єктом подання таких документів, він діяв добросовісно та обґрунтовано покладався на достовірність документів, офіційно наданих європейським контрагентом. Також в матеріалах справи відсутній висновок спеціаліста про встановлення виду переміщуваного товару, який би підтверджував те, що товар підлягає митній преференції. Тому, апелянт переконана, що матеріали справи не містять достатніх доказів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. Однак, місцевий суд належної уваги на зазначене не звернув та відповідно прийшов до невірного висновку про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за порушення митних правил.

Посилаючись на вищевикладене, захисник просить скасувати оскаржувану постанову судді, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про час та місце апеляційного розгляду справи, однак до апеляційного суду не з`явився, а також не подавав клопотання про відкладення розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, яка апеляційні доводи підтримала та не заперечила щодо розгляду справи у відсутності її довірителя, представника митниці, яка заперечувала апеляційну скаргу і просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову судді, - без змін, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону (ст.486 МК України).

Згідно із ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідальність особи за ст.485 МК України настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

При цьому, Пленум ВСУ у п.6 своєї постанови «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» №8 від 03.06.2005 роз`яснив, що судам необхідно враховувати те, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вказаних вимог закону дотримався.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються належно дослідженими й оціненими судом доказами у їх сукупності.

Суддя в оскаржуваному судовому рішенні проаналізував всі докази і надав кожному з них відповідну оцінку, як окремо, так і в сукупності, вказавши, які обставини ними підтверджуються чи спростовуються, та прийшов до цілком обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 .

Як правильно встановлено місцевим судом, факт ввезення на митну територію України в адресу ТОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» товару: «транспортні засоби...» і випуск їх у вільний обіг підтверджується копіями митної декларації типу ІМ40ДЕ №№: 23UA205140051911U8 від 30.06.2023, 23UA205140060435U5 від 28.07.2023, 23UA205140066097U3 від 17.08.2023, 23UA205140070490U9 від 01.09.2023, 23UA205140073922U2 від 12.09.2023, 23UA205140073931U8 від 12.09.2023, 23UA205140077251U0 від 21.09.2023, 23UA205140079157U5 від 27.09.2023, 23UA205140084276U6 від 11.10.2023, 23UA205140084277U5 від 11.10.2023, 23UA205140096191U1 від 15.11.2023, 23UA205140100972U2 від 01.12.2023, 24UA205140001567U9 від 09.01.2024, 24UA205140003779U3 від 19.01.2024, 24UA205140003822U4 від 19.01.2024, 24UA205140016893U8 від 11.03.2024, 24UA205140018130U0 від 15.03.2024, 24UA205140023693U4 від 09.04.2024.

Відповідно до матеріалів митної справи, керівником ТОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ», яка була отримувачем товару, був ОСОБА_1 . При цьому, декларування товару здійснювала уповноважена особа ТОВ «МІ-7».

У графі 36 митних декларацій заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС). При цьому, преференція заявлена на підставі сертифікатів з перевезення товару №№: EUR.1 PL/MH/AV 0007304 від 07.06.2023, PL/MH/AV 0007616 від 14.07.2023, PL/MH/AV 0007740 від 15.08.2023, PL/MH/AV 0007831 від 30.08.2023, PL/MH/AV 0007921 від 07.09.2023, PL/MH/AV 0007924 від 07.09.2023, PL/MH/AV 0007989 від 18.09.2023, PL/MH/AV 0008043 від 25.09.2023, PL/MH/AV 0008123 від 02.10.2023, PL/MH/AV 0008117 від 07.10.2023, PL/MH/AV 0008377 від 10.11.2023, PL/MH/AV 0008488 від 27.11.2023, PL/MH/AV 0008673 від 04.01.2024, PL/MH/AV 0008708 від 10.01.2024, PL/MH/AV 0008707 від 10.01.2024, PL/MH/AV 0008969 від 06.03.2024, PL/MH/AV 0008970 від 06.03.2024, PL/MH/AV 0009106 від 03.04.2024, у яких органом його видачі зазначено митницю у Вроцлаві Республіки Польща.

Вказані обставини учасниками судового провадження фактично не заперечуються.

З відповідей регіональної податкової адміністрація у м.Вроцлав Республіки Польща №0201-IGC.4331.376-1287.2025, №0201-IGC.4331.1306-1585.2025, №0201-IGC.4331.2024-2253.2025 від 30.10.2025, вбачається, що цей податковий орган повідомив українську сторону про те, що вищевказані сертифікати EUR.1 відсутні в реєстрі EKS. Печатка та підпис у графі 11 не відповідають зразкам печаток посадових осіб, уповноважених легалізувати сертифікати на їх митниці.

У зв`язку з надходження вказаної відповіді, митним органом констатовано, що сертифікати EUR.1 не відповідають вимогам ст.16 Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, а товар, що у ньому зазначений, не має преференційного походження.

Апеляційний суд вважає, що на підставі досліджених доказів місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що переміщення в адресу ТОВ «ГЛОБАЛМАРКЕТ» і випуск у вільний обіг товару за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ відбулося з використанням сертифікатів з перевезення товару EUR.1, видача яких за результатами проведеної перевірки компетентним органом Республіки Польща підтверджена не була, що свідчить про безпідставність заявлення в митній декларації преференції за кодом 410, і, як наслідок, неправомірного звільнення від сплати митних платежів в обсязі, передбаченому чинним законодавством України.

Загальна сума недоплачених до Державного бюджету України митних платежів встановлена актом документальної №16/26/7.3-19/17/43521405 від 16.02.2026, відповідно до якого вона становить 1 253 827 грн. 59 коп.

При цьому, місцевий суд обґрунтовано визнав відповіді регіональної податкової адміністрація у м.Вроцлав Республіки Польща офіційними документами, які складені і видавалися службовою особою від імені органів державної влади іноземної країни та посвідчують важливі факти, які мають правове значення, а тому є належним і допустимим доказом в справі в розумінні п.8 ст.336, п.5 ч.1 ст.352 МК України та у взаємозв`язку із положеннями ст.495 МК України. Ці докази нічим не спростовані.

Оцінивши вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, не вбачає будь-яких підстав не довіряти дослідженим доказам.

Аналізуючи встановлені обставини та норми ст.485 МК України апеляційний суд вважає, що матеріали справи мітять належні та достатні докази в розумінні ст.495 МК України щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього стягнення повністю відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

При цьому, апеляційні твердження сторони захисту про те, що висновок місцевого суду базується виключно на відповідях митних органів Республіки Польща, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки наявні у справі докази узгоджуються між собою, доповнюють одне одного для можливості відтворити обставини вчинення порушення митних правил і загалом оцінюються судом у своїй сукупності. Разом з ти, надана у відповідях уповноваженого митного органу Республіки Польща інформація є конкретною та однозначною, підтверджує юридично значимі факти та будь-яких посилань на необхідність проведення додаткових перевірочних заходів на підтвердження існування цих фактів не містить. Такі відповіді уповноваженого митного органу є інформацією наданою від імені державного органу, який жодним чином не заінтересований в результаті розгляду справи, що додатково свідчить про достовірність та належність таких доказів.

Митним органом доведено належними і достатніми доказами, а судом належно обґрунтовано у постанові, що ОСОБА_1 є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, та вчинив дії, що складають об`єктивну сторону згідно диспозиції ст.485 МК України.

Таким чином, вищенаведені твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, а також інші, які перевірені у порядку ч.7 ст.294 КУпАП, не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ним відповідальності за порушення митних правил шляхом закриття провадження у справі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для скасування оскаржуваної постанови судді та закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, як про це просить сторона захисту, оскільки доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків, до яких дійшов суд першої інстанції.

Тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення в даній справі, - без зміни.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кінах Яни Валеріївни залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 09 липня 2026 року в даній справі, – без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк