Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №758/16077/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/16077/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство СК "ПЗУ Україна", про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.10.2024 року о 20 год. 20 хв. у м. Києві на перехресті вулиці Набережно-Хрещатицької та вулиці Верхній Вал відповідач, керуючи мотоциклом марки «Yamaha Drag Star 400», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався в тому, що це буде безпечно, а також, повертаючи ліворуч при зеленому сигналі світлофора, не дав дороги автомобілю марки «Ford Mustang Mach-E», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку, і здійснив з ним зіткнення. Унаслідок пригоди автомобіль, що належить позивачу на праві приватної власності, зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 30.04.2025 року у справі № 758/1488/25 (провадження № 3/758/1674/25) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; постанова набрала законної сили 11.05.2025 року та відповідачем не оскаржувалася.

За результатами Звіту № 56803 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику колісного транспортного засобу, від 09.06.2025 року вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля становить 719 680,61 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за полісом обов`язкового страхування № 221665330, при цьому страховик у межах ліміту своєї відповідальності з урахуванням франшизи виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн. Оскільки одержаного страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, позивач просить стягнути з відповідача різницю між вартістю відновлювального ремонту та сумою виплаченого страхового відшкодування у розмірі 562 880,61 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 629,00 грн.

Ухвалою судді від 20.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

16.12.2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому зазначено, що обставини дорожньо-транспортної пригоди, факт порушення ним Правил дорожнього руху України та свою вини у заподіянні шкоди відповідач не заперечував. Водночас відповідач не погоджується із розміром шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зауважує, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» дійсно було здійснено страхову виплату у розмірі 156 800,00 грн, однак позивач не долучив до позовної заяви жодного доказу на підтвердження цієї обставини. На переконання відповідача, розмір шкоди має визначатися з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників транспортного засобу і становить 358 512,96 грн, як це визначено у висновку Звіту № 56803, при цьому позивач не надав іншої оцінки або висновку експерта, які спростовували б зазначену суму. Відповідач також стверджує, що заявлена позивачем сума 719 680,61 грн визначена з урахуванням втрати товарної вартості, проте без урахування коефіцієнта функціонального зносу та коефіцієнта ринку регіону, а також без урахування того, що станом на дату пригоди окремі складники транспортного засобу могли бути зношеними, пошкодженими або відновленими ремонтом. Крім того, відповідач посилається на відсутність у матеріалах справи відомостей про фактичний стан транспортного засобу та недоведеність факту проведення ремонтних робіт, зазначаючи, що ремонтна калькуляція № 56803 від 09.06.2025 року складена більш ніж через півроку після пригоди та не може замінити собою звіт про оцінку вартості (розміру) заподіяних збитків, а також на те, що позивач не направляв йому претензій про добровільне відшкодування шкоди.

Ухвалою суду від 10.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, просив здійснювати розгляд справи без його участі. Вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи. Про причини неявки у судове засідання відповідач суд не повідомив.

Третя особа не забезпечила явки в судове засідання свого представника, письмові пояснення по суті спору не надала.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 21.10.2024 року о 20 год. 20 хв. у місті Києві на перехресті вулиці Набережно-Хрещатицької та вулиці Верхній Вал сталася дорожньо-транспортна пригода за участю мотоцикла марки «Yamaha Drag Star 400», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Ford Mustang Mach-E», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2021 року випуску, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 30.04.2025 року у справі № 758/1488/25 (провадження № 3/758/1674/25) установлено, що ОСОБА_2 , керуючи зазначеним мотоциклом, перед початком руху не переконався в безпечності маневру, а також, повертаючи ліворуч при зеленому сигналі світлофора, не дав дорогу автомобілю, який рухався у зустрічному напрямку, чим порушив вимоги пунктів 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, що спричинило пошкодження транспортного засобу позивача. Постанова набрала законної сили 11.05.2025 року.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чинність якого підтверджується витягом з реєстру Моторного (транспортного) страхового бюро України.

На замовлення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» суб`єктом оціночної діяльності СПД ФОП ОСОБА_3 (оцінювач ОСОБА_4 ) 04.06.2025 року проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, за результатами якого складено акт огляду № 56803, а 09.06.2025 року - Звіт № 56803 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику колісного транспортного засобу, із датою оцінки 21.10.2024 року.

Як вбачається зі Звіту № 56803 ринкова вартість транспортного засобу на дату оцінки становить 1 062 033,28 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням податку на додану вартість на запасні частини та матеріали - 719 680,61 грн, у тому числі вартість ремонтно-відновлювальних робіт 65 130,00 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів 46 524,27 грн, вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту - 608 026,34 грн; значення коефіцієнта фізичного зносу складників - 0,594; вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 358 512,96 грн; величина втрати товарної вартості - 0,00 грн.

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн у межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, з урахуванням франшизи. Факт та розмір цієї виплати визнаються як позивачем, так і відповідачем, а тому відповідно до частини першої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України доказуванню не підлягають.

Позивач стверджує, що різниця між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та сумою виплаченого страхового відшкодування становить 562 880,61 грн (719 680,61 грн ? 156 800,00 грн), яку просить стягнути з відповідача.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що згідно з ч.6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено таку постанову, в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. З огляду на це обставини, встановлені постановою Подільського районного суду міста Києва від 30.04.2025 року у справі № 758/1488/25 повторному доказуванню в цій справі не підлягають, а протиправність поведінки відповідача, наявність причинного зв`язку між його діями і настанням шкоди, а також його вина вважаються встановленими.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим суб`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену безпеку.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Дорожньо-транспортна пригода сталася 21.10.2024 року. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX введено в дію з 01 січня 2025 року. Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV у редакції, чинній на дату виникнення відповідних правовідносин.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило позивачу кошти в сумі 156 800,00 грн, вичерпавши ліміт своєї відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого, з урахуванням франшизи, у страховика відсутній обов`язок щодо відшкодування решти шкоди, а тому відповідну різницю зобов`язаний сплатити відповідач.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Так, відповідно до ст. 22 ЦК України, відшкодуванню підлягають саме збитки, а не вартість ремонту без урахування зносу, що також узгоджується із положеннями ст.1192 ЦК України.

У відповідності до приписів статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (тобто реальні збитки). При цьому приписи статті 1192 Цивільного кодексу України передбачають, що розмір збитків до відновлення пошкодженої речі, тобто, приведення її у той стан, який існував до пошкодження (у даному випадку до ДТП). Тобто, таке відновлення не є поліпшенням стану пошкодженої речі у порівнянні із тим, який існував до ДТП. Між тим, якщо автомобіль мав певний знос, у тому числі й його пошкоджені деталі, що підлягають заміні, то заміна їх саме на нові буде поліпшенням стану вказаного автомобіля, тобто, по суті, необґрунтованим збагаченням його власника за рахунок відповідача.

Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затв. Наказом Мінюсту України та Фонду держмайна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, з подальшими змінами та доповненнями) визначає, що вартість матеріального збитку визначається як суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (п. 8.3 Методики, у якому також наводиться відповідна формула).

У постанові від 02.12.2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 у справі № 754/1114/15-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року, у справі № 756/2632/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 554/8473/19, а також у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 369/15321/20 (провадження № 61-5479св24).

У постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16 Верховний Суд прямо вказав, що вартість відновлювального ремонту (реальні збитки потерпілої особи) і ремонт з урахуванням зносу (страхове відшкодування, яке здійснює страховик відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV) - не є тотожними поняттями, а сплата страхового відшкодування не означає повного відшкодування шкоди.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що заміна зношених складників на нові становить поліпшення майна та безпідставне збагачення позивача. Так, відновлення пошкодженого транспортного засобу об`єктивно неможливе без заміни пошкоджених складників новими, а покладення на потерпілу сторону обов`язку відшукувати складники з відповідним ступенем зносу законом не передбачене і суперечило б принципу повного відшкодування шкоди, закріпленому у статті 1166 та частині третій статті 22 Цивільного кодексу України.

Крім того, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу (719 680,61 грн) не перевищує його ринкової вартості на момент пошкодження (1 062 033,28 грн), що свідчить про технічну можливість та економічну доцільність відновлювального ремонту і виключає підстави для обмеження розміру шкоди вартістю транспортного засобу.

Відповідно до пункту 7.38 Методики оцінки, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема, 7 років - для легкових колісних транспортних засобів, крім транспортних засобів виробництва країн СНД.

Автомобіль позивача марки «Ford Mustang Mach-E», 2021 року випуску. Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 21.10.2024 року строк його експлуатації не перевищував чотирьох років, а пробіг становив 57 375 км. За загальним правилом значення коефіцієнта фізичного зносу складників такого транспортного засобу дорівнює нулю.

Винятки із цього правила визначені пунктом 7.39 Методики і застосовуються, зокрема, якщо транспортний засіб експлуатується в інтенсивному режимі, якщо складові частини кузова, оперення кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом, якщо вони мають наскрізну корозію або пошкодження у вигляді деформації.

При цьому, у пункті 5.3 Звіту № 56803 підставою для розрахунку коефіцієнта фізичного зносу зазначено загальне формулювання про те, що «складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом (мають корозійні руйнування або пошкодження в вигляді деформації)», проте не конкретизовано, які саме складові частини відновлювалися ремонтом, який характер і обсяг мали такі відновлення чи корозійні руйнування, та не наведено відомостей, які дозволяли б перевірити наявність підстав для застосування винятку. Середньорічний пробіг транспортного засобу (близько 19 тисяч кілометрів) не свідчить про його експлуатацію в інтенсивному режимі.

Суд враховує також, що обчислений оцінювачем за формулою 5.7 Звіту коефіцієнт (Фз = 1 ? 1 062 033,28 / 2 617 540,00 = 0,594) відображає співвідношення ринкової вартості транспортного засобу з ціною нового транспортного засобу такої ж моделі на дату оцінки, тобто значною мірою зумовлений ринковою амортизацією моделі, а не фактичним фізичним станом конкретних складників, що підлягають заміні. Крім того, обставина попереднього аварійного пошкодження транспортного засобу врахована у Звіті № 56803 неодноразово: шляхом зменшення ринкової вартості на 10 відсотків (таблиця 5.2 Звіту, розрахунок: 1 133 440,00 ? (1 + 3,7 % ? 10 %) = 1 062 033,28 грн), шляхом визначення величини втрати товарної вартості у розмірі 0,00 грн з посиланням на пункт 8.6.2 Методики, а також шляхом застосування коефіцієнта фізичного зносу.

Обов`язок доведення обставин, покладених в основу заперечень, лежить на відповідачеві (частина перша статті 81 Цивільного процесуального кодексу України). З`ясування того, чи були наявні передбачені пунктом 7.39 Методики підстави для відступу від нульового значення коефіцієнта фізичного зносу, потребує спеціальних знань, проте відповідач клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи не заявляв і жодних доказів на підтвердження своїх доводів не надав.

Також вартість відновлювального ремонту визначена у Звіті № 56803 з урахуванням податку на додану вартість на запасні частини та матеріали. Суд враховує, що позивач є фізичною особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, а тому суми цього податку, сплачені у складі ціни запасних частин, матеріалів і ремонтних робіт, не підлягають відшкодуванню йому з бюджету і становлять його реальні витрати, які він мусить зробити для відновлення порушеного права у розумінні пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України. Виключення податку на додану вартість із розміру збитків призвело б до неповного відшкодування шкоди.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що матеріальна шкода завдана Відповідачем ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась у зв`язку із порушенням Правил дорожнього руху України, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Матеріалами справи встановлено всі складові деліктного зобов`язання як щодо вартості матеріальної шкоди, заподіяної Позивачу ОСОБА_1 внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, так і щодо суб`єкта правопорушення, Відповідача по справі, та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями Відповідача та завданими Позивачу матеріальними збитками.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на його користь різниці між фактичним розміром шкоди (матеріальним збитком) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що становить 562 880,61 грн.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, з поміж іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Позивачем були здійснені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 629 грн, що підтверджується квитанцією від 13.10.2025 року.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи задоволення позовних вимог, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню зазначені судові витрати.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство СК "ПЗУ Україна", про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 562 880 (п`ятсот шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят) гривень 61 копійку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 629 (п`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Приватне акціонерне товариство СК "ПЗУ Україна", код ЄДРПОУ 20782312, місце знаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 62.

Суддя Я.К. Левицька