Рішення від 11 червня 2025 р. у справі №757/4753/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4753/25-ц

пр. 2-2884/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бикова Валерія Олександровича про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бикова Валерія Олександровича (далі - третя особа, Приватний нотаріус Биков В.О.), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила визнати за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти, в порядку спадкування, у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.11.2024 року, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биковим В.О. за реєстровим № 837 по спадковій справі № 04/2024 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 : за договором № SAMDNWFС00015667311 від 26.02.2021 року на суму вкладу у розмірі 1 251,19 євро, що знаходяться на картці № НОМЕР_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що звернулася до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бикова В.О. із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 26.01.2006 року (зареєстрований у реєстрі за № 107), який залишила померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у результаті чого була відкрита спадкова справа № 72062111 (04/2024). 27.11.2024 року Приватний нотаріус Биков В.О. видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на грошовий вклад у сумі 1 251,19 євро, що розміщений на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «КБ «ПривтаБанк». 24.12.2024 року ОСОБА_1 звернулася до відділення АТ «КБ «ПриватБанк» із метою отримання грошових коштів із рахунку померлого спадкоємиця, однак отримала усну відмову у видачі належного їй спадкового майна. 13.01.2025 року ОСОБА_1 отримала відповідь АТ «КБ «ПриватБанк» на свою заяву, яка не містить жодного обґрунтування причин відмови у виплати грошових коштів, що належать їй як спадкоємиці.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 року, справу було розподілено та 04.02.2025 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

18.02.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ступак Т.О. надійшла заява про усунення недоліків, яка була передана головуючому судді 24.02.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бикова Валерія Олександровича про визнання права власності на спадкове майно, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.05.2025 року.

10.03.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Іванченко В.С. надійшов відзив на позовну заяву, який було передано головуючому судді 31.03.2025 року.

13.03.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ступак Т.О. надійшла відповідь на відзив, яка передана головуючому судді 31.03.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2025 року відзив представника відповідача Іванченко Вікторії Сергіївни на позовну заяву у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бикова Валерія Олександровича про визнання права власності на спадкове майно - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2025 року відповідь на відзив на позовну заяву представника позивача - адвоката Ступак Тетяни Олександрівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бикова Валерія Олександровича про визнання права власності на спадкове майно - повернуто заявнику без розгляду.

12.05.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ступак Т.О. надійшла заява, у якій остання зазначила, що 11.02.2025 року, тобто після реєстрації та розподілу справи, АТ «КБ «ПриватБанк» перерахував грошові кошти на її рахунок. Проте, ці кошти позивач не зняла, оскільки представники банку в телефонних розмовах стверджували про помилковість зарахування, пропонували написати заяву про відмову від їх отримання та погрожували судовим процесом. У зв`язку з цим, позивач уточнила позовні вимоги та просить визнати за нею право власності на ці кошти.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2025 року, у зв`язку із неявкою представника відповідача, на підставі ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 12.06.2025 року.

05.05.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Іванченко В.С. надійшло клопотання про проведення судового засідання, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке передано головуючому судді 13.05.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача - Іванченко Вікторії Сергіївни про проведення судового засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бикова Валерія Олександровича про визнання права власності на спадкове майно, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - відмовлено.

12.05.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ступак Т.О. надійшло клопотання про доручення доказів на підтвердження надана правової допомоги, яке передано головуючому судді 14.05.2025 року.

26.05.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ступак Т.О. надійшли додаткові пояснення, у яких остання просила стягнути з відповідача на її користь моральну школу у розмірі 5 000,00 грн. та судові витрати.

29.05.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - Іванченко В.С. надійшли додаткові пояснення, у яких остання просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, які передано головуючому судді 05.06.2025 року,

12.06.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Ступак Т.О. надійшла заява про розгляд справи без її участі, у якій остання зазначила, що позовні вимоги, викладені у письмових поясненнях від 26.05.2025 року підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

В судове засідання 12.06.2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача у заяві від 12.06.2026 року просила суд розглядати справу у її відсутність.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а представник позивача у заяві від 12.06.2026 року просила розглядати справу за її відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 27.11.2024 року Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Биков В.О. видав ОСОБА_1 свідоцтво на право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: грошового вкладу у сумі 1 251,19 євро, що знаходиться на картці № НОМЕР_1 , відкритій 26.02.2021 року, згідно умов Договору № SAMDNWFС00015667311 від 26.02.2021 року, на ім`я померлої ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою, виданою АТ «КБ «ПриватБанк» від 06.11.2024 року за № 20.1.0.0.0/7-241105/45177-БТ (а.с. 19).

АТ «КБ «ПриватБанк» листом від 27.12.2024 року за № 20.1.0.0.0./7-24120237174 на звернення позивача, повідомив, що на жаль, неможливо провести виплату спадщини. Кошти було зараховано після смерті клієнта. Рекомендують звернутися до компанії відправника для повернення коштів (а.с. 20).

Разом з тим, 11.02.2025 року, після звернення позивача до суду, АТ «КБ «ПриватБанк» перерахував кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 1 251,19 євро, що підтверджується випискою по її рахунку (а.с. 113).

Отже, сума вкладу у розмірі 1 251,19 євро, право власності на яку позивач просить визнати за нею, перерахована на картку позивача № НОМЕР_1шти, що позивачем визнається

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відтак, оскільки грошові кошти перераховані відповідачем на рахунок позивача, що визнається останньою, то ця обставина не підлягає доказування, отже, грошові кошти, що знаходяться на рахунку позивача, є власністю позивача.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання права власності на грошові кошти, що знаходяться на картці № НОМЕР_1 , задоволенню не підлягають, оскільки право позивача не порушено та ніким не оспорюється.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як визначено у ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як визначено у ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

За приписами п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування (п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Аналогічного підходу дотримується і Верховний Суд, що знайшло своє відображення у постанові від 19.09.2019 року у справі № 335/10080/15-ц (провадження № 61-10703св18).

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 640/3837/17 та від 29.08.2018 року у справі № 686/16161/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач своїми діями та бездіяльністю створив незручності й стресову ситуацію, чим завдав позивачці моральних та душевних страждань, які вона оцінює у 5 000,00 грн.

Як визначено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» обов`язковими підставами відшкодування матеріальної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим, позивач має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту завдання їй моральної шкоди, яку вона оцінила у розмірі 5 000,00 грн. ,та не надано доказів на підтвердження розміру шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та діями (бездіяльністю) відповідача.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бикова Валерія Олександровича про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Разом з тим, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а відповідачем не було надано суду доказів, які б підтверджували оплату інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 82, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бикова Валерія Олександровича про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Биков Валерій Олександрович, АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 29.09.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко