Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №756/7348/26 — Оболонський районний суд міста Києва

28.09.2026 Справа № 756/7348/26

Справа № 756/7348/26

Провадження № 2/756/6960/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Шролик І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

Стислий зміст заявлених вимог

Позивач ТОВ «ФК «Фангарант Груп» звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором про отримання товарів в системі Плати Пізніше № 60200407647 від 20.10.2025 у розмірі 84 094,30 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20.10.2025 між ФОП ОСОБА_3 , як постачальником та ОСОБА_1 як клієнтом укладено в електронній формі договір про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, за яким відповідачу на умовах прямого лізингу передано ноутбук вартістю 98021 грн з оплатою першого платежу при укладенні договору та дев`яти щомісячних платежів.

Права вимоги за договором у момент його підписання відступлено постачальником на користь ТОВ «ФК «Фангарант Груп».

Виконання зобов`язань клієнта забезпечено порукою ОСОБА_2 , який зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з клієнтом.

Відповідач сплатила лише перший і два наступні платежі, внаслідок чого станом на 20.04.2026 утворилася заборгованість у розмірі 84 094,30 грн, яка складається з 60 683 грн заборгованості за основним зобов`язанням з оплати вартості товару, 5 грн комісії за управління дебіторською заборгованістю за зниженим тарифом, 18 204,90 грн комісії за стандартним (базовим) тарифом та 5 201,40 грн штрафу, які позивач просить суд стягнути з відповідачів.

Рух справи

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2026, у зв`язку з призначенням судді Діденка Є.В. на посаду судді Вищого антикорупційного суду, справу передано для розгляду судді Шролик І.С.

Ухвалою від 07.09.2026 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений строк відповідачі відзиви на позов не подали, у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України. Поштова кореспонденція надсилалась відповідачам на адресу зареєстрвоаного місця проживання, проет повернулась без вручення адресату.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 19.07.2018 між ТОВ «ФК «Фангарант Груп», як процесинг-центру та ФОП ОСОБА_3 як постачальником укладено договір № 2018071906 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше (факторингу), за яким постачальник поставляє товари клієнтам та відступає права вимоги платежів і право власності на товари, а процесинг-центр здійснює факторингове фінансування відступлених прав вимоги (п. 1.1 договору). Права вимоги до клієнтів, що випливають з умов, на яких здійснено постачання товарів, та право власності на поставлені товари відступаються постачальником на користь процесинг-центру в момент підписання відповідного договору з клієнтом (п. 1.3 договору).

20.10.2025 між ФОП ОСОБА_3 як постачальником, ОСОБА_1 як клієнтом за участю ТОВ «ФК «Фангарант Груп» як процесинг-центру укладено договір про отримання товарів в системі ПлатиПізніше № 60200407647, який підписано Фокіною Н.С. електронним підписом 21.10.2025 о 13 год 28 хв:38, що підтверджується протоколом електронного підпису.

За умовами договору ОСОБА_1 отримала ноутбук Samsung Galaxy Book5 Pro; розрахункова загальна сума платежів становить 98 021 грн, у тому числі платіж при укладенні договору - 20 000 грн (пп. 1, 2 договору). Пакет фінансування «Десять платежів+» передбачає вид договору - прямий лізинг, кількість місячних платежів (крім першого) - 9, а перехід права власності на товар до клієнта - після виплати всіх зобов`язань за договором (пп. 3, 4 договору). Місячні платежі сплачуються щомісяця рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення договору.

Графіком сплати місячних платежів (розділ 14 договору) визначено дев`ять платежів по 8 669 грн у строки до 20.11.2025, 20.12.2025, 20.01.2026, 20.02.2026, 20.03.2026, 20.04.2026, 20.05.2026, 20.06.2026 та 20.07.2026.

Відповідно до п. 8.1 договору в момент його підписання всі існуючі та майбутні права постачальника за договором відступаються на користь процесинг-центру. Згідно з п. 8.2 договору порядок отримання товарів визначається договором та Правилами отримання товарів (надання послуг) в системі ПлатиПізніше в редакції згідно з наказом № 15/03-24 від 15.03.2024 (далі - Правила), які є невід`ємною частиною договору. Надання клієнту товарів відбувається в момент підписання договору (п. 9.1 договору).

Пунктом 10.4.2 договору та п. 9.2.4 Правил передбачено обов`язок клієнта своєчасно і в повному обсязі сплачувати платежі за графіком, комісію за управління дебіторською заборгованістю та неустойку (штраф) у разі прострочення оплати періодичних платежів.

Згідно з пп. 12.2, 12.3 договору у разі прострочення сплати платежів на строк до 10 календарних днів клієнт сплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, а на строк більше 10 календарних днів - штраф у розмірі 10% від суми заборгованості за кожен місяць прострочення.

За змістом п. 1.1.13 Правил комісія за управління дебіторською заборгованістю - це плата за надання комплексу послуг, пов`язаних із супроводженням, адмініструванням та управлінням дебіторською заборгованістю клієнта (ведення обліку заборгованості, надання розрахунків частіше одного разу на місяць, нагадування та консультації, адміністрування платежів, підготовка документів). Відповідно до п. 6.8 Правил комісія може нараховуватися до дня звернення процесинг-центру до суду з вимогою про стягнення заборгованості, але її фактичне стягнення з клієнта не здійснюється та не включається до щомісячних платежів; у разі звернення до суду нарахована комісія включається до складу позовних вимог. Пунктом 6.9 Правил визначено знижений тариф комісії - 1 грн за кожен розрахунковий період та стандартний (базовий) тариф - 30% від непогашеної основної суми заборгованості клієнта на дату звернення до суду з позовом.

На забезпечення виконання зобов`язань клієнта між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір № 60200407647 від 20.10.2025 поруки за клієнта в системі ПлатиПізніше, підписаний ОСОБА_2 електронним підписом 21.10.2025 о 13 год 35 хв:57, що підтверджується протоколом електронного підпису. За п. 1 договору поруки поручитель разом з клієнтом несе солідарну відповідальність за належне та у повному обсязі виконання клієнтом зобов`язань за договором про отримання товарів в тому ж розмірі, що і клієнт; договір поруки діє протягом трьох років.

Як вбачається з розрахунку суми заборгованості від 20.04.2026, ОСОБА_1 сплатила 20 000 грн при укладенні договору, 8 669 грн - 20.11.2025 та 8 669 грн - 22.12.2025, усього 37 338 грн. Інших платежів, починаючи з платежу до 20.01.2026, відповідач не здійснювала. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Застосовані норми законодавства, мотиви та висновки суду.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 1 ст. 1057 ЦК України договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Договір про отримання товарів та договір поруки укладено в електронній формі з використанням електронного підпису, що за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі, з умовами договору та Правилами відповідачі були ознайомлені (п. 13.7 договору, п. 2 договору поруки), факт укладення договорів і отримання товару відповідачі не спростували, а ОСОБА_1 частково виконувала договір, сплативши 37 338 грн.

Право вимоги до відповідачів перейшло до ТОВ «ФК «Фангарант Груп» у момент підписання договору з клієнтом на підставі п. 1.3 договору № 2018071906 від 19.07.2018 та п. 8.1 договору № 60200407647 від 20.10.2025. Разом із правом вимоги за основним зобов`язанням до позивача перейшли і права, що забезпечують його виконання, зокрема за договором поруки (ст. 514 ЦК України).

Щодо заборгованості за основним зобов`язанням з оплати вартості товару.

Загальна сума платежів за договором становить 98 021 грн, з яких відповідач сплатила 37 338 грн. Непогашеними залишилися сім місячних платежів по 8 669 грн зі строками сплати з 20.01.2026 по 20.07.2026, що разом становить 60 683 грн.

Суд враховує, що на день звернення позивача до суду (23.04.2026) настали строки сплати лише чотирьох платежів (до 20.01.2026, 20.02.2026, 20.03.2026 та 20.04.2026) на загальну суму 34676 грн, а доказів пред`явлення відповідачу вимоги про дострокову сплату всіх платежів відповідно до п. 12.4 договору позивач не надав. Разом з тим, на час ухвалення рішення строки сплати решти платежів (до 20.05.2026, 20.06.2026 та 20.07.2026) також настали, а доказів їх сплати відповідачами не надано. Отже, станом на день ухвалення рішення вся сума заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 60683 грн є простроченою і підлягає стягненню, що не виходить за межі заявлених позовних вимог.

Оскільки строк дії договору поруки (три роки) не сплив, підстав для висновку про припинення поруки відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України немає, а тому заборгованість за основним зобов`язанням підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Щодо вимог про стягнення комісії за управління дебіторською заборгованістю у розмірі 5 грн та 18 204,90 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

За змістом пп. 6.8, 6.9 Правил комісія за стандартним (базовим) тарифом не входить до щомісячних платежів, фактично не стягується з клієнта протягом дії договору і виникає лише у разі звернення процесинг-центру до суду з позовом, а її розмір визначається не обсягом чи вартістю наданих клієнту послуг, а виключно розміром непогашеної заборгованості на дату звернення до суду (30%). Отже, обов`язок зі сплати такої комісії пов`язаний не з отриманням клієнтом будь-якої послуги, а з фактом невиконання ним грошового зобов`язання, тобто за своєю правовою природою така комісія є додатковою майновою санкцією за прострочення оплати, а не платою за послугу.

Позивач не надав жодних доказів того, що він фактично надавав відповідачу будь-які з послуг, перелічених у п. 1.1.13 Правил (надання розрахунків на вимогу клієнта, інформаційне супроводження, консультації тощо), а ведення обліку власної дебіторської заборгованості та контроль зарахування платежів є діями кредитора у власних інтересах, які не створюють для боржника самостійного блага, що мало б оплачуватися.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими; умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону). Правила є договором приєднання (п. 1.4 Правил, ст. 634 ЦК України), умови якого визначені позивачем, і відповідач як споживач не могла вплинути на їх зміст. Умова про нарахування в разі звернення до суду комісії у розмірі 30% від непогашеної суми заборгованості, яка додається до штрафу за те саме прострочення, створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, а тому не може бути підставою для стягнення.

За таких обставин вимоги про стягнення комісії за управління дебіторською заборгованістю за зниженим тарифом у розмірі 5 грн та за стандартним (базовим) тарифом у розмірі 18 204,90 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 5 201,40 грн.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і триває на час ухвалення рішення.

Суд враховує, що система ПлатиПізніше за визначенням Правил є комплексом послуг, пов`язаних з фінансуванням придбання товарів (п. 1.1.2 Правил), позивач є фінансовою компанією, яка здійснює факторингове фінансування постачальника, а відповідач отримала товар у момент укладення договору з розстроченням оплати його вартості на дев`ять місяців та з переходом права власності після сплати всіх платежів. За своїм економічним змістом такий договір є договором, за яким фізичній особі надано кредит у вигляді розстрочення оплати вартості товару (ст. 1057 ЦК України), а тому на спірні правовідносини поширюється дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Штраф у розмірі 5201,40 грн нараховано позивачем за пп. 12.2, 12.3 договору за прострочення платежів у лютому - квітні 2026 року, тобто в період дії воєнного стану, а тому відповідачі звільнені від обов`язку його сплати, і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. З тих самих підстав, з огляду на те, що комісія за стандартним (базовим) тарифом нараховується виключно у зв`язку з простроченням оплати, вона також є платежем, що підлягає списанню відповідно до зазначеної норми.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 60 683 грн; у задоволенні вимог про стягнення комісії за управління дебіторською заборгованістю у загальному розмірі 18209,90 грн та штрафу у розмірі 5201,40 грн слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3002 від 20.04.2026. Позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 921,21 грн (2 662,40 грн х 60683 грн / 84 094,30 грн). Оскільки солідарний обов`язок щодо відшкодування судових витрат законом не передбачено, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів у рівних частках з кожного по 960,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, ст. 514, 526, 530, 553, 554, 559, 612, 629, 634, 806, 901, 1057, 1077, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» заборгованість за договором про отримання товарів в системі ПлатиПізніше № 60200407647 від 20.10.2025 у розмірі 60 683 грн. та судовий збір з кожного по 960,60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» (код ЄДРПОУ 38922870, місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 21, корпус В).

Відповідач-1: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідач-2: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Суддя Ірина ШРОЛИК