Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №450/4612/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4612/25 Провадження № 1-кп/450/260/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесених в ЄРДР за №12025141430000702 від 29.08.2025 р., відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, військовозобов"язаного, військовослужбовця у званні старшого солдата на посаді оператора безпілотних літальних апаратів другого відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів другого взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, не депутат, не адвокат, не нотаріус, на наркологічному і психіатричному обліках не перебуває, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_4 , 29.08.2025 р. о 02 год. 26 хв., керуючи в стані алкогольного сп"яніння технічно-справним транспортним засобом мотоциклом марки "Honda" моделі "CBR 400 R" номерний знак НОМЕР_2 та рухаючись ним на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг з круговим рухом автодороги сполучення "Львів-Пустомити-Меденичі" - вул.Глинська - вул.М.Грушевського в м.Пустомити, Львівської обл., грубо порушив вимоги Р.2 п.2.3 п.п."б, д", п.2.9 п.п. "а", Р.13 п.13.1 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого виїхав на праве по ходу його руху узбіччя з подальшим наїздом на перешкоду у вигляді парапету та перекиданням, під час якого пасажир ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому визнав повністю та пояснив, що обставини, які викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Дорожньо-транспортна пригода, під час якої він перебував у стані алкогольного сп"яніння, відбулась внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України. Зазначив, що потерпілий ОСОБА_6 є чоловіком його рідної сестри, а отже його швагром. Просив вибачення у потерпілого ОСОБА_6 та вказав, що завдана останньому майнова і моральна шкода ним повністю відшкодована. У вчиненому щиро розкаюється та просить його суворо не карати, зокрема не позбавляти волі, оскільки виконання ним посадових обов"язків військової служби у Збройних Силах України принесе більшої користі суспільству.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні надав пояснення аналогічні наданим обвинуваченим, якого просив суворо не карати та не призначати йому покарання у виді позбавлення волі. Завдана йому майнова та моральна шкода повністю відшкодована обвинуваченим ОСОБА_4 , який є рідним братом його дружини, жодних претензій до нього він не має, оскільки вони примирились, а тому ним подано відповідну заяву від 19.01.2026 р.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість стверджується іншими доказами, зібраними по кримінальному провадженні. Однак, суд визнає недоцільним дослідження доказів про фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду.

Таким чином, аналізуючи зібрані по кримінальному провадженні докази, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення і його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.286-1 КК України, оскільки він керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп"яніння порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .

Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом"якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом"якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданої майнової і моральної шкоди потерпілому ОСОБА_6 .

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутні.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду і міри покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п.38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п.п.34, 41 рішення "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.

Згідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

За ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286-1 КК України, є тяжким злочином. Також судом враховується індивідуальний ступінь кримінального правопорушення, спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_4 , а також його особу.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем попереднього проходження військової служби на посаді заряджаючого 2 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_3 , під якого нагороджений відзнакою Міністра оборони України "За зразкову службу" №1533 від 16.09.2024 р. та нагрудним знаком "Почесна відзнака командира НОМЕР_4 танкової бригади" №477, за місцем попереднього проходження військової служби на посаді водія-санітара медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , а також за місцем проходження військової служби у званні старшого солдата на посаді оператора безпілотних літальних апаратів другого відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів другого взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , під час якого нагороджений відзнакою Міністра оборони України "За поранення" №688 від 16.06.2026 р., посередньо по місцю народження, реєстрації і проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, одна з яких дружини від першого шлюбу, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, на даний час проходить війську службу в Збройних Силах України безпосередньо в районі бойових дій, бажає і надалі захищати Батьківщину від збройної агресії рф проти України, незважаючи на обставини, які дають йому підстави для законного звільнення зі служби у зв"язку із зникненням безвісти 13.12.2025 р. при виконанні військового обов"язку його неповнорідного брата ОСОБА_8 .

В судовому засіданні прокурор просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Обвинувачений ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_6 і представник ОСОБА_7 в судовому засіданні просили із застосуванням ч.1 ст.69 та ст.58 КК України призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі, яке замінити 2 роками службового обмеження з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків від суми грошового забезпечення, із позбавленням права керувати транспортними засобами строком 5 років.

Командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням №2561/5850 від 20.09.2026 р. за мотивами якого просив суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_4 , не позбавляти його волі та застосувати до нього покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців.

У відповідності до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом"якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов"язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м"якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Зважаючи на викладені вище мотиви, позицію прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого та представника, суд приходить до висновку, що з урахуванням декількох обставин, які пом"якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 і істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особи, слід призначити йому покарання за ч.2 ст.286-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 5 років.

При цьому, за приписами ч.1ст.58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

Відтак, на підставі аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що перебування обвинуваченого ОСОБА_4 на даний час в місцях позбавлення волі не відповідатиме вимогам реалій сьогодення, у зв"язку з чим вважає за необхідне застосувати до нього приписи ст.58 КК України та замінити покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців з відрахуваннями 20 відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.

Визначене таким чином остаточне покарання у виді службового обмеження не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства і потребою захисту основоположних прав людини, воно має бути законним (несвавільним) та пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Оскільки обвинувачений є діючим військовослужбовцем, приймає участь у відсічі збройної агресії рф проти України, безпосередньо приймає участь у бойових діях, враховуючи викладені вище обставини справи та особу винного, його бажання продовжувати військову службу, позицію потерпілого, який просив не позбавляти ОСОБА_4 волі, суд дійшов висновку про можливість призначення йому покарання саме у виді службового обмеження з відрахуванням у дохід держави відповідних відсотків із його грошового забезпечення.

Таким чином, суд вважає, що з огляду на продовження воєнного стану в Україні, високої необхідності держави у військовослужбовцях, саме таке покарання надасть можливість обвинуваченому ОСОБА_4 продовжувати проходити військову службу та шляхом відрахування в дохід держави частини його грошового забезпечення принести більшу суспільну користь.

На думку суду, саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

До аналогічної точки зору щодо можливості застосування ст.58 КК України дійшов Верховний Суд при розгляді касаційної скарги по справі №183/10161/23.

Процесуальні витрати по справі за проведення судових експертиз в сумі 13371,00 грн. слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.

Арешт майна, а саме транспортного засобу мотоцикла марки "Honda" моделі "CBR 400 R" номерний знак НОМЕР_2 , який накладений ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.09.2025 р., слід скасувати.

Речові докази, зокрема транспортний засіб мотоцикл марки "Honda" моделі "CBR 400 R" номерний знак НОМЕР_2 , слід повернути належним власникам або володільцям такого майна; DVD-R диск та копію медичної документації слід залишити на зберіганні при матеріалах справи.

Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який обрано обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.09.2025 р. строком 2 місяці, припинив свою дію, а цивільний позов відсутній.

Керуючись ст.ст.369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, та із застосуванням ч.1 ст.69 КК України призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 5 (п"ять) років.

Згідно ст.58 КК України замінити основне покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі засудженому ОСОБА_4 на 2 (два) роки службового обмеження з відрахуваннями 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.

Стягнути із засудженого ОСОБА_4 в дохід держави 13371,99 грн. процесуальних витрат по справі за проведення судових експертиз.

Арешт майна, а саме транспортного засобу мотоцикла марки "Honda" моделі "CBR 400 R" номерний знак НОМЕР_2 , який накладений ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.09.2025 р., - скасувати.

Речові докази, зокрема транспортний засіб мотоцикл марки "Honda" моделі "CBR 400 R" номерний знак НОМЕР_2 , - повернути належним власникам або володільцям такого майна; DVD-R диск та копію медичної документації - залишити на зберіганні при матеріалах справи.

На вирок може бути подано апеляцію до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1