Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №449/1306/25 — Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/1306/25

Перемишлянський районний суд Львівської області

вул.Галицька,67а м. м. Перемишляни Львівський район Львівська область Україна 81200

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.09.2026 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

секретаря: ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перемишляни обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12025141450000214 від 18.08.2025 р. відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Болотня Львівського району Львівської області, українця, гром. України, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, раніше неодноразово судимого,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , 15 серпня 2025 року о 21.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння на території садиби ОСОБА_5 , що за адресою АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого конфлікту, умисно, з метою завдання невизначеної шкоди здоров`ю, завдав ОСОБА_6 один удар правим кулаком у щелепу, внаслідок чого останній впав на землю, а ОСОБА_4 завдав ОСОБА_6 ще декілька ударів правим кулаком в обличчя.

Свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив обставини наведені в обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, судом встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з причин, непов`язаних із подіями кримінального правопорушення.

У разі смерті потерпілого під час судового розгляду кримінального провадження, прокурор зобов`язаний продовжувати підтримувати державне обвинувачення в суді.

Прокурор у судовому засіданні просить суд розглядати справу у відсутності потерпілого ОСОБА_6 , який помер під час судового розгляду справи, не досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у вчиненні інкримінованого злочину повністю та об`єктивно стверджується іншими зібраними по справі доказами, проте суд визнає недоцільним дослідження цих доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечують учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував у обвинуваченого, а також інших учасників процесу, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам процесу, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані та перевірені в судовому засіданні докази по справі, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України, доведена повністю.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003, за №7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно копії паспорта, вимоги УІАП при ГУНП України у Львівській області, довідки-характеристики та довідки ЦРЛ, встановлено, що ОСОБА_4 раніше судимий, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, поступали скарги від жителів с. Болотня на ОСОБА_4 .

Вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 6 лютого 2026 року (справа №445/1564/25; набрав законної сили 10 березня 2026 року) визнано ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України (скоєно 26 серпня 2025 року), та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з іспитовим строком 1 рік. Відтак інкримінований злочин (15.08.2025) обвинувачений скоїв як до постановлення згаданого вироку (06.02.2026) та і вчинення злочину (26.08.2025), згаданого у вищезазначеному вироку".

Враховуючи, що ОСОБА_4 будучи раніше судимою особою, вчинив інкримінований злочин (15.08.2025) до постановлення вироку Зборівського районного суду Тернопільської області (06.02.2026), що свідчить про те, що останній відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, продовжив вчинення кримінальних правопорушень.

На думку суду покарання у виді обмеження волі буде законним, справедливим, пропорційним і співрозмірним із ступенем тяжкості, характером, обставинами та наслідками вчиненого, буде відповідати особі обвинуваченого та меті покарання, а також буде розумним балансом між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав і свобод особи.

У відповідності до вимог ч.4 ст.70 КК України - за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

Суд зазначає, що встановлене за цим вироком правопорушення вчинено ОСОБА_4 до постановлення вироку Зборівського районного суду Тернопільської області від 06.02.2026 року.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним визначити ОСОБА_4 покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначивши остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд –

У Х В АЛ И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, й призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням призначеним вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 06.02.2026 року та призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України - звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1