Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №949/450/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 949/450/26

провадження № 2/753/10827/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 вересня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Шаповалової К.В.,

за участю секретаря судового засідання Давидюк В.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, інфляційних втрат на 3% річних,-

В С Т А Н О В И В:

у березні 2026 року до Дубровицького районного суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, інфляційних втрат на 3% річних.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 08 травня 2023 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 у борг кошти у сумі 230000,00 грн, що на день передачі відповідало 6220,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути їх у строк до 08 липня 2023 року. Однак станом на день подачі позову до суду зобов`язання не виконано, а тому позивач просить стягнути на свою користь борг у судовому порядку. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу - 49 393, 09 грн та 3% річних від суми боргу - 18431,51 грн, що у загальному розмірі разом із фактичною сумою боргу складає 297 824, 60 грн. Разом з тим, позивач просить суд покласти на відповідача витрати понесені позивачем на правничу допомогу та суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 18 березня 2026 року позов було передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

21 квітня 2026 року справа надійшла до зазначеного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 949/450/26 між суддями від 22 квітня 2026 року, матеріали позовної заяви передано в провадження судді Шаповалової К.В.

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09 червня 2026 року на 12:00 год.

Підготовче засідання призначене на 09 червня 2026 року було відкладено на 13 серпня 2026 року на 10:00 год. для повторного виклику відповідача.

Ухвалою суду від 13 серпня 2026 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 вересня 2026 року на 10:00 год.

22 вересня 2026 року представником позивача до канцелярії суду було надано оригінал розписки від 08 травня 2023 року.

У судове засідання призначене на 24 вересня 2026 року учасники справи не з`явилися, матеріали справи містять заяву представника позивача, у якій вона просить проводити розгляд справи за її відсутності, позовну заяву підтримує, щодо ухвалення заочного рішення у справі не заперечує. Причини неявки відповідача суду не відомі, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення повістки про виклик до суду на адресу його місця реєстрації та на адресу останнього відомого місця проживання, однак відповідно до трекінгів поштових відправлень, повістки не були вручені адресату у зав`язку із " відсутністю адресата за вказаною адресою".

Окрім того, про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлялася шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-сайті Судової влади України.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному ЦПК України, від нього не надійшов відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутності, ухвалою суду від 24 вересня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи, проти чого й у своїй заяві не заперечувала представник позивача.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем 08 травня 2023 року було укладений договір позики у вигляді розписки, відповідно до якої ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 кошти у розмірі 230 000,00 грн, а ОСОБА_2 в свою чергу, зобов`язався повернути вказані кошти у строк до 08 липня 2023 року.

Судом було оглянуто оригінал розписки від 08 травня 2023 року.

Станом на день подачі позовної заяви до суду кошти не були повернуті позикодавцю.

За правилами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що «відповідно до норм статей 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач не виконував умови договору та станом на 10 березня 2026 року (день надсилання позову до суду) не виконав свої зобов`язання за договором позики, зокрема не повернув суму позики у визначений строк (протилежного суду доведено не було).

Враховуючи встановлені судом обставини та докази надані позивачем до позову, зважаючи на те, що судом встановлено, що кошти фактично були передані від позивача відповідачу, відповідач не спростував належними, достатніми та достовірними доказами факт отримання коштів від позивача в розмірі 230 000,00 грн а також не довів відсутність у нього обов`язку щодо повернення таких коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми позики в розмірі 230 000,00 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 18 431,51 грн інфляційні втрати у розмірі 49 393, 09 грн за порушення терміну повернення позичених коштів, нараховані за період з 8 липня 2023 року по 9 березня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та діє на цей час.

Враховуючи викладене вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних від суми боргу та суми інфляційних втрат, нараховані за період з 8 липня 2023 року по 9 березня 2026 року, задоволенню не підлягає.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість і доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 230 000,00 грн, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81,142, 206, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, інфляційних втрат на 3% річних- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 230 000, 00 грн та судовий збір у розмірі 2306,95 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

.

Суддя К.В. Шаповалова