Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №444/2883/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2883/26

Провадження № 2-а/444/38/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді Зеліско Р. Й.,

секретар судового засідання Мамедова Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до УПП у Львівській області ДПП (юридична адреса: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19 Львівської області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-

В С ТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до УПП у Львівській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення. Просить суд позовні вимоги задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Позивач в судове засідання в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просить такі задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак надав на адресу суду відзив на позовну заяву. Просить суд у позові відмовити в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві. Справу слухати у відсутності представника.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

П. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України , у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Конституцією України закріплено норму щодо обов`язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно КАС, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак на думку суду це не може розумітись таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог.

З огляду на зазначене суд вважає, що обов`язок доказування розподіляється також таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обгрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 року по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі №536/583/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак це правило не стосується правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху.

З копії постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7242127 від 23.05.2026 року вбачається, що даною постановою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425,00 грн. (а.с.8).

Як зазначає позивач у позові, що відсутні докази керування ним транспортним засобом, постанова винесена поспішно та без належного з"ясування обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції Українивизначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.

За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону. Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно п. 11 ч.1. ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього Руху-

В розділі 2 ПДР закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 1 статті 216 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 1 статті 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Разом з тим, частинами 2, 4 статті 258 КУпАП, що у разі вчинення правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП .

Щодо твердження позивача стосовно того, що зазначена постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вказує позивач, він не керував транспортним засобом, а докази руху відсутні.

Однак, оглянувши відеозаписи долучені до матеріалів справи, судом встановлено, що спростуванням цьому є відеозапис clip-0 (00:01), що фіксує розташування автомобіля проти ходу одностороннього руху, відкриття водійських дверей та вихід Позивача з місця водія безпосередньо в момент зупинки. Більше того, на тайм-коді 04:53 Позивач сам чітко зауважив, що «не знав» про односторонній рух на цій вулиці, що є прямим визнанням факту керування та руху автомобіля у вказаному місці. На відеозаписі clip-0 (00:33), позивач чітко відповів інспектору: «документів я не маю». Даний факт додатково підтверджено перевіркою через базу ІПНПУ (clip-0, 00:45). Матеріали відеофіксації з трьох камер є належними та допустимими доказами відповідно до ст. 251 КУпАП, які повністю підтверджують обставини, викладені в постанові.

Окрім цього позивач наголошує, що йому не роз`яснили його процесуальні права, що позбавило його можливості надати пояснення та скористатися правовою допомогою.

Дане твердження спростовується відеозаписом clip-26 (10:43), що чітко фіксує процедуру зачитування та роз`яснення Позивачу його прав та ст. 63 Конституції України.

1.

Суд бере до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.

Крім того суд звертає увагу, що позивач вчинив правопорушення на транспорті, що за своєю природою несе високий рівень суспільної небезпеки, так як транспорт є підвищеним джерелом небезпеки, а тому інспектор поліції, який виніс оскаржувану постанову, правильно обрав вид та міру стягнення ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з детально проаналізованих доказів, суд приходить до висновку, що в діянні ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки під час розгляду справи в суді доведено наявність протиправної, винної дії, яка містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто доведено сам факту вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставні, спрямовані на уникнення відповідальності та задоволенню не підлягають.

Керуючись ч. 4 ст. 229, 241, 245, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до УПП у Львівській області ДПП (юридична адреса: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19 Львівської області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 295 КАС України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень КАС України.

За умовами ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.09.2026 року.

Суддя: Р. Й. Зеліско