Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №337/5484/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН №337/5484/26

Провадження №3/337/946/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року

Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Гнатик Г.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з Головного управління ДПС у Запорізькій області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративне правопорушення передбачене ст. 155-1 ч.1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №1240, складеного головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Хайдуковою С.В. від 25.08.2026, ФОП ОСОБА_1 вчинив порушення порядку проведення розрахунків, а саме:

Проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме: при продажу 1 пляшки горілки «Хлібний Дар» 0,37 л за ціною 70,00 грн. реєстратор розрахункових операцій не застосувався та розрахунковий документ встановленої форми на суму 70,00 грн. не видавався.

Перевіркою встановлено реалізацію товарів за готівкові кошти на суму 729,00 грн. (без урахування покупки на суму 70,00 грн.), по яким розрахункові операції проведені без застосування РРО, а саме: згідно опису наявності готівки на місці проведення розрахунків в скринці каси знаходились готівкові кошти у сумі 799,00 грн., при цьому згідно Х-звіту РРО сума готівкових коштів склала 0 грн;

Перевіркою встановлено не застосування реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій на суму 6866,00 грн., а саме: згідно х-балансу з платіжного терміналу S1ZPOYR4 за 14.08.2026 роздрукованого об 13 год. 25 хв., зареєстрованого ФОП ОСОБА_1 на магазин, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , проведено розрахункові операції на суму 6866,00грн. Через платіжний термінал, при цьому згідно Х- звіту про РРО безготівкові розрахунки не проводились.

Відповідно до аналізу даних системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій, встановлено випадки створення в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв без зазначення відповідного цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку в розрахунковому документі. У відповідній графі почекових даних РРО при продажу алкогольних напоїв відсутня відповідна інформація про серію та номер марок акцизного податку на загальну суму 200,00 грн.

Таким чином, як стверджується в протоколі, порушено п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.95 N265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями).

Порушення встановлено 14.08.2026 о 13год. 34 хв. при перевірці магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , акт фактичної перевірки N 25123/08/01/09/02/ НОМЕР_1 від 24.08.2026.

У судовому засіданні ОСОБА_1 проти змісту протоколу, що надійшов на розгляд суду, заперечував, пояснив що з 4.08.2026 по 20.08.2026 він перебував у м.Вінниця (надав документи на підтвердження), в день перевірки його не було у м.Запоріжжі, на акт перевірки він подав заперечення до ГУ ДПС у Запорізькій області.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшла висновку про те, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення не знайшла свого підтвердження з огляду на наступне.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Як передбачено ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Крім того, відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП. Відповідно, протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Суддя наголошує, що згідно з положеннями розділу ІІ п. 2 Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 02.07.2016 №566, у разі вчинення однією особою кількох адміністративних правопорушень протоколи складаються окремо щодо кожного з вчинених правопорушень.

Проте, в порушення зазначеної норми у протоколі про адміністративне правопорушення №1240 від 25.08.2026 зазначено декілька самостійних складів адміністративного правопорушення, при цьому, деякі зі складів без конкретизації дат вчинення, а саме: «перевіркою встановлено випадки створення в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв без зазначення відповідного цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку в розрахунковому документі. У відповідній графі почекових даних РРО при продажу алкогольних напоїв відсутня відповідна інформація про серію та номер марок акцизного податку на загальну суму 200,00 грн.».

Крім того, в порушення вимог ст.256 КУпАП, в протоколі стосовно кожного епізоду не зазначені місце та фактичний час вчинення адміністративного правопорушення, що має бути чітко встановлено особою, якою складено протокол за результатами виявлення правопорушення, форму вини, а саме, в чому полягали протиправні дії ОСОБА_1 , які становлять склад даного правопорушення.

Суд зауважує, що саме по собі посилання посадовою особою, якою складено протокол, на зміст акту перевірки не може бути прийнято до уваги судом, оскільки він є доказом на підтвердження обставин, які мають бути вичерпно відображені саме в протоколі.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України, акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Згідно з положеннями ст.58 та п.86.8 ст.86 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.

Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, на думку суду, акт перевірки не може слугувати достатнім доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового Кодексу, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Викладене узгоджується з практикою Верховного Суду, який неодноразово у відповідних своїх рішеннях наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №П/811/2893/14.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, склад якого становить порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначається ставленням особи, яка його вчинила, до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу та необережності.

Разом з цим, нормами ст.10, 11 КУпАП врегульовано, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Натомість, оцінки діям ОСОБА_1 на предмет наявності умислу, або, навпаки, необережності дій, посадовою особою при складанні протоколу не надано.

До протоколу не додано й докази здійснення ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем за адресою, вказаною у протоколі, господарської діяльності, відсутній відповідний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), на переконання суду, дані, відображені у протоколі, щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП є сумнівними, наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тому, враховуючи вищезазначене, суд позбавлений можливості та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, безпосередньо перебиратиме на себе функції обвинувача.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням викладеного, відомості з протоколу та доданих до нього документів, не можуть слугувати допустимими та достатніми доказами на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення.

Згідно з п.3 ч.1, ч.2 ст.284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про закриття справи при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).

На підставі вищевикладеного та за результатами дослідження наявних у справі доказів, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад та подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, відповідно, провадження в справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 9, 155-1, 245, 247, 256, 280, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КпАП України, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.

Суддя Г.В. Гнатик