Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №332/4739/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/4739/26

Провадження №: 2-а/332/90/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Сапунцова В.Д., секретаря судового засідання Горбань Є.Г, розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Волжина Є.Ю. в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя 29.07.2026 надійшла позовна заява адвоката Волжина Є.Ю. в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Відповідач), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № R279160 від 31.12.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Відповідачем винесено постанову № R279160 від 31.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а також Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Суть правопорушення, за версією Відповідача, полягає у тому, що ОСОБА_1 , отримавши статус внутрішньо переміщеної особи (ВПО) та прибувши до нового місця проживання, у 7-денний строк не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік. ОСОБА_1 дійсно набув статусу внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1238-7501382495 від 27.10.2022.

31.12.2025 Позивач засобами електронної комунікації через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (застосунок «Резерв+») направив заяву щодо врегулювання питань військового обліку, у якій повідомив про обставини свого переміщення у 2022 році та одночасно наголосив на тому, що строки для накладення адміністративного стягнення за вказане діяння повністю сплили, а тому притягнення його до відповідальності є неможливим на підставі ст. 38 КУпАП. Незважаючи на це, Відповідач 31.12.2025 виніс оскаржувану Постанову № R279160 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

Позивач вважає зазначену постанову протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Згідно з Довідкою № 1238-7501382495, Позивача було взято на облік ВПО 27.10.2022. Відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку (як за діючим на той момент Положенням, так і за Порядком № 1487), військовозобов`язані у разі зміни місця проживання зобов`язані у 7-денний строк стати на військовий облік. Отже, граничним строком для виконання ОСОБА_1 обов`язку щодо постановки на облік за новим місцем проживання було 03 листопада 2022 року. З 04 листопада 2022 року діяння ОСОБА_1 (невзяття на облік) вважається вчиненим правопорушенням.

На думку Позивача, правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, за своєю юридичною природою відносяться до триваючих правопорушень, проте для застосування граничного строку КУпАП встановлює чітку часову межу від дня його вчинення/виявлення. Навіть застосовуючи максимальний граничний строк, передбачений ст. 38 КУпАП (1 рік з дня вчинення правопорушення), остаточним строком для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за факт непостановки на облік у листопаді 2022 року було 04 листопада 2023 року.

В свою чергу, Відповідач виніс оскаржувану Постанову 31 грудня 2025 року, тобто більше ніж через 3 роки після вчинення дії/бездіяльності та з протиправним ігноруванням приписів ст. 38 КУпАП.

Таким чином, у Відповідача були відсутні законні повноваження щодо винесення постанови та накладення штрафу 31.12.2025, оскільки строки накладення адміністративного стягнення спливли. Зазначена обставина є безумовною підставою для закриття провадження у справі та скасування постанови.

Крім того, Позивач вказує на процедурні порушення при винесенні постанови, а саме про відсутність протоколу у справі. Так, Позивач вважає, що Відповідач безпідставно розцінив звернення ОСОБА_1 через застосунок «Резерв+» з питанням щодо врегулювання питань військового обліку, як беззастережну згоду на притягнення до відповідальності, повністю проігнорувавши зауваження та клопотання ОСОБА_1 про застосування ст. 38 КУпАП у зв`язку зі спливом строків.

У судове засідання сторони не з`явились, представник Позивача надав до суду письмову заяву щодо розгляду справи за його відсутності та за наявними у справі матеріалами.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання у справі, однак уповноваженого представника у судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оскільки належним чином повідомлений Відповідач своїм правом на викладення своєї позиції щодо спірних правовідносин не скористався, суд доходить висновку, що неявка сторони Відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Слід вказати, що строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчиненні в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною та відсилає до інших норм законодавства, якими встановлено певні обов`язки для військовозобов`язаних.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Отже, законом на військовозобов`язаних та резервістів покладено обов`язок в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

Як зазначається у позові, згідно довідки взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1238-7501382495 ОСОБА_1 набув статус внутрішньо переміщеної особи 27.10.2022, тобто у строк до 03.11.2022 включно він повинен був стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

Доказів повідомлення відповідного органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зміну свого місця проживання та прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці для взяття на військовий облік, після прибуття до нового місця проживання у семиденний строк Позивачем суду надано не було.

Отже, ОСОБА_1 зазначений обов`язок не виконав.

При цьому, як це зазначено у позові, лише 31.12.2025 ОСОБА_1 засобами електронної комунікації через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (застосунок «Резерв+») направив Відповідачу заяву щодо врегулювання питань військового обліку, у якій повідомив про обставини свого переміщення у 2022 році, також зазначивши про те, що строки притягнення його до відповідальності сплинули.

Отже, сам факт несвоєчасного повідомлення Відповідача про зміну свого місця проживання та прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці для взяття на військовий облік ОСОБА_1 не заперечується.

Незгода ОСОБА_1 з винесеною постановою зводиться лише щодо порушення процедури винесення постанови та спливу строку притягнення його до відповідальності.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем порушено процедуру винесення постанови, з підстав не складення протоколу та не повідомлення його про розгляд справи про адміністративне правопорушення, суд зазначає таке.

Пунктом 1 розділу І Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України 01.01.2024 № 3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.01.2024 за № 36/41381 (далі - Інструкція № 3), ця Інструкція визначає процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно із абзацами третім - п`ятим пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 3 протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (далі - заява про визнання правопорушення). Заява про визнання правопорушення подається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у строки та способи, передбачені статтею 279-9 КУпАП. Заява про визнання правопорушення повинна містити таку інформацію: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), контактні дані (номер телефону та/або адресу електронної пошти), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).

Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Інструкції № 3 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова).

Додатком 6 до Інструкції № 3 затверджено форму постанови по справі про адміністративне правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності).

Як вбачається з тексту постанови, ОСОБА_1 через Електронний кабінет призовників, військовозобов`язаних та резервістів, було подано заяву від 31.12.2025 щодо того, що він не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Доказів, які б спростували зазначені обставини Позивачем не надано.

Отже Відповідач правомірно розглянув справу в порядку ст. 279-9 КУпАП без складання протоколу.

Щодо доводів Позивача про те, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення, суд зазначає наступне.

Як вказано Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2021 року у справі №560/2798/19, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

У контексті наведеного необхідно зазначити, що триваючим правопорушенням є проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, на противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилося в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою непереривного невиконання обов`язків визначених правовою нормою.

У спірному випадку військовозобов`язаний ОСОБА_1 був зобов`язаний і після спливу семиденного строку з моменту зміни місця проживання повідомити про це орган, де він перебував на військовому обліку, тобто він безперервно не виконував покладений на нього обов`язок, передбачений законом, відтак правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , кваліфікується як триваюче правопорушення, а тому суд вважає неспроможним аргумент Позивача щодо пропуску строку накладення адміністративного стягнення на позивача.

Ураховуючи викладене вище, суд вважає, що Відповідач прийняв законну та обґрунтовану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Як зазначено Позивачем, про існування оскаржуваної Постанови № R279160 від 31.12.2025 ОСОБА_1 стало відомо 23.07.2026 після накладення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» арешту на його банківські рахунки в межах виконавчого провадження № 81359435, відкритого Лівобережним відділом ДВС у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції. З метою з`ясування обставин 24.07.2026 року представником ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит на адресу Відповідача. 27.07.2026 року представником ОСОБА_1 було отримано відповідь та копію оскаржуваної постанови.

Доказів, які б спростували зазначені обставини фактичного отримання ОСОБА_1 оскаржуємої постанови, або довели би іншу дату отримання постанови Відповідачем не надані.

Таким чином, десятиденний строк для оскарження Постанови Позивачем не пропущений, оскільки відлік починається з дати фактичного отримання копії постанови.

Керуючись статтями 2,5,19,25,90,168,246,258,293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Волжина Є.Ю. в інтересах ОСОБА_1 доІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № R279160 від 31.12.2025 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

представник позивача: адвокат Волжин Євген Юрійович, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .

Суддя В.Д. Сапунцов