Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №299/2237/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2237/26

Номер провадження 2/299/1103/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23.09.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Леньо В.В., за участю секретаря судового засідання Бордей О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бобик Вікторія Костянтинівна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Бобик В.К. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини.

В обґрунтування позову зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 листопада 2019 року, від якого мають двох малолітніх дітей — сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2026 року шлюб між сторонами розірвано, рішення набрало законної сили 21 квітня 2026 року.

Після припинення спільного проживання діти проживають разом із позивачкою та перебувають на її утриманні. Відповідач проживає та працює в Чеській Республіці, добровільної матеріальної допомоги на утримання дітей належним чином не надає. У період із червня по грудень 2025 року відповідач здійснив декілька переказів на користь позивачки на загальну суму 63 336,12 грн, однак із грудня 2025 року надання матеріальної допомоги припинив.

Позивачка зазначає, що між сторонами раніше була досягнута домовленість про сплату відповідачем 10 000 чеських крон щомісячно на утримання двох дітей, однак відповідач зазначеної домовленості не дотримується. При цьому відповідач має неофіційні доходи від роботи в Чеській Республіці, що, на думку позивачки, підтверджується значними витратами та рухом коштів за банківським рахунком.

Діти фактично утримуються позивачкою, яка перебуває у відпустці по догляду за молодшою дитиною та має обмежені доходи. Старший син відвідує дитячий садок, молодший син, який має атопічний дерматит, потребує постійного придбання лікарських та доглядових засобів.

Посилаючись на те, що відповідач є працездатною особою, має можливість надавати матеріальну допомогу дітям, однак добровільно належним чином їх не утримує, позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей.

Крім того, позивачка перебуває у відпустці по догляду за молодшим сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим має право на утримання від відповідача до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки на даний час не має можливості в повній мірі забезпечувати себе та дітей.

Позивачка зазначає, що відповідач проживає та працює в Чеській Республіці, є працездатним та має стабільний дохід, який, за її твердженням, становить понад 1500–2000 євро на місяць, а в окремі періоди є вищим. На підтвердження його матеріальних можливостей позивачка посилається, зокрема, на рух коштів за банківськими рахунками та здійснені відповідачем витрати.

Позивачка вважає, що відповідач має достатні матеріальні можливості для утримання двох малолітніх дітей та надання їй утримання до досягнення молодшим сином трирічного віку. При цьому, за твердженням позивачки, інших осіб, яких відповідач зобов`язаний утримувати, зокрема непрацездатних батьків чи інших неповнолітніх дітей, у нього немає, а тому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі по 10000 (десять тисяч) гривень щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 5000 гривень щомісячно до досягнення сином трирічного віку, та вирішити питання про судові витрати.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, однак подали до суду заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та не заперечували проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача (а.с. 70-71).

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання він повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному вебсайті суду. Причини неявки відповідач суду не повідомив, відзиву на позов не подав, заяви про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності до суду не надходили (а.с. 56, 61, 67).

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявку без повідомлення причин неявки, неподання відзиву на позов, а також відсутність заперечень позивачки проти заочного розгляду справи, суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для розгляду справи в порядку заочного провадження та ухвалення заочного рішення.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, приходить до наступного висновку.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд встановив, що ОСОБА_1 16 листопада 2019 року уклала шлюб з ОСОБА_2 (а.с. 11).

В період спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 14,17).

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області у справі №299/456/26 від 19.03.2026 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 12, 12зв, 13).

Позивачка проживає разом із малолітніми синами у власному будинку, які перебувають на повному її у триманні. (а.с. 20, 25, 25зв, 26, 26зв).

Згідно медичної довідки молодший син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має атопічний дерматит, а тому потребує постійного лікування медичними засобами, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого 12188 від 04 листопада 2025 року (а.с. 24, 24зв).

Положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та приписи ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України зобов`язують суд при вирішенні будь - яких питань щодо дітей виходити із якнайкращого забезпечення їх інтересів.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини суд виходить з наступного.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями ст. 141 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Суд звертає увагу, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», (відомості Верховної Ради 2017, № 25, ст. 291), а саме: ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Посилання позивачки на високий та мінливий дохід відповідача, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки такі ґрунтуються тільки на припущенні позивачки про значні витрати та рух коштів за банківським рахунком, а тому такі припущення не можуть бути прийняті до уваги судом.

Також суд враховує, ту обставину, що обов`язок по утриманню дітей лягає на плечі обох батьків, які відповідно до ст.180 СК зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які будуть стягуватися з відповідача як аліменти на дитину сторін, суд приймає до уваги встановлені у справі обставини, керуючись принципами законності, справедливості та розумності, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

В даному випадку суд приходить до такого висновку, з врахуванням того що розмір допомоги, яку відповідач повинен надавати позивачці на утримання спільних дітей, повинен забезпечувати належний рівень їх життя, а саме: необхідного харчування, навчання, медичного догляду, лікування тощо.

Інших обставин, які мали б істотне значення для визначення розміру аліментів на утримання дітей судом не встановлено. Про них не зазначили і сторони в справі.

Приймаючи таке рішення суд виходив із встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину певного віку та того, що батьки в рівній мірі повинні забезпечувати необхідні умови для існування дітей.

Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.

Тому, з урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо виховання та утримання дітей, матеріальне становище позивачки відповідача та стан їх здоров`я, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача слід стягувати аліменти на утримання дітей у розмірі по 8000 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, таке грошове утримання з боку відповідача, узгоджуватиметься з вимогами закону, відповідатимуть інтересам дітей і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.

Слід враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах.

Вирішуючи вимогу позивачки про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Належних та допустимих доказів того, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу дружині до досягнення дитиною трьох років, останній суду не надав, а тому в цій частині позовні вимоги також підлягають до часткового задоволення.

Судом враховано, що на момент ухвалення рішення позивачка перебуває в декретній відпустці по догляду за молодшим сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не досяг трирічного віку, а тому суд вважає, що достатнім розміром аліментів на дружину є 4000 грн.

Інших обставин, які мали б істотне значення для визначення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини судом не встановлено. Про них не зазначили і сторони в справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак із відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд зобов`язаний допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. При цьому судом враховано вимоги ч.1 ст.191 СК України, згідно якої аліменти на дитину та дружину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84, 141, 180 182, 184, 191 СК України, ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 206, 210, 259, 263-265, 273, 280-282, 430, п.15.5 п.15 ч.1 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити – частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_2 на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 8000 (вісім тисяч) грн на місяць, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із дати звернення до суду – 20.05.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_2 , в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн щомісячно, починаючи з 20.05.2026 року до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь держави суму судового збору в розмірі 1331,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Леньо В. В.