Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №523/6811/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/6811/26

Провадження №2/523/5043/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі головуючої – судді: Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання: Павлова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 523/6811/26 за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , звернулася 24.06.2021 із заявою № 220 про перехід з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається відповідно ст. 37 Закону в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника. При проведенні перерахунку пенсії померлому годувальнику помилково нараховано доплату 70-річним, яка згідно Постанови КМУ від 15.09.2021 № 963, встановлюється особам які досягли віку 70 років. Розмір пенсійної виплати склав з 01.10.2022 - 3000,00 грн. Пенсійна справа приведена у відповідність, в результаті проведеного перерахунку розмір пенсії склав з 01.10.2022 - 2600,00 грн, з 01.03.2024 - 2700,00 грн.

У зв`язку з цим виникла переплата пенсії в сумі 5672,00 грн за період з 01.10.2022 по 30.04.2024 та прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 16.12.2025 № 4545. Таким чином, оскільки відповідачем неправомірно отримано пенсійні виплати, по о/р № НОМЕР_1 , виникла переплата пенсії у сумі 5672,00 грн. за період з 01.10.2022 по 30.04.2024. Переплату пенсії було прийнято на облік та винесено рішення від 16.12.2025 № 4545, про що відповідача було повідомлено листом № 1500 0404-8/203065 від 19.12.2025.

Оскільки, станом на дату подачі дійсного позову заборгованість відповідача за переплату пенсії не погашена, просить суд задовольнити даний позов та винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 переплату пенсії в розмірі 5672,00 грн., а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 18.05.2026 було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Суд констатує, що представником відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні вказаного позову. Обґрунтовуючи відзив вказує на те, що переплата пенсії у розмірі 5 672,00 грн виникла внаслідок помилкового перерахунку, здійсненого Пенсійним фондом України. Зазначала, що не подавала недостовірних відомостей чи документів, не впливала на порядок призначення та виплати пенсії, а отримані кошти були виплачені їй органом Пенсійного фонду офіційно та добросовісно використані на проживання. Вказувала також на відсутність її вини у виникненні переплати та безпідставність стягнення з неї отриманих пенсійних виплат.

Враховуючи те, що клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом від жодної із сторони не надходило, суд зазначає, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до приписів ч. 5 ст. 279 ЦПК України проводиться без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Правовідносини між сторонами є цивільно – правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , звернулася 24.06.2021 із заявою № 220 про перехід з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається відповідно ст. 37 Закону в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника. При проведенні перерахунку пенсії померлому годувальнику помилково нараховано доплату 70-річним, яка згідно Постанови КМУ від 15.09.2021 № 963, встановлюється особам які досягли віку 70 років. Розмір пенсійної виплати склав з 01.10.2022 — 3000,00 грн.

Пенсійна справа приведена у відповідність, в результаті проведеного перерахунку розмір пенсії склав з 01.10.2022 — 2600,00 грн, з 01.03.2024 — 2700,00 грн.

Як вбачається із позовної заяви, підставою для виникнення спірної переплати позивач визначає те, що при проведенні перерахунку пенсії помилково було нараховано доплату особам, які досягли 70-річного віку. У подальшому Пенсійний фонд привів пенсійну справу у відповідність та визначив інший розмір пенсії, унаслідок чого, на думку позивача, виникла переплата за період з 01 жовтня 2022 року по 30 квітня 2024 року в сумі 5672,00 грн.

Таким чином, сам позивач фактично визнає, що спірні кошти були нараховані та виплачені внаслідок помилкового застосування органом Пенсійного фонду відповідних правил при проведенні перерахунку пенсії, а не внаслідок подання відповідачкою недостовірних документів, приховування нею будь-яких обставин чи інших недобросовісних дій.

Вирішуючи питання про правові підстави для стягнення зазначених коштів, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом із тим норма статті 1212 ЦК України є загальною, тоді як стаття 1215 ЦК України встановлює спеціальне правове регулювання щодо грошових сум, наданих фізичній особі як засіб до існування, до яких закон прямо відносить пенсії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює загальне правило про неповернення таких виплат та визначає лише два винятки: наявність рахункової помилки з боку особи, яка здійснила виплату, або недобросовісність набувача.

Саме такого правового висновку послідовно дотримується Верховний Суд.

Зокрема, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 зазначила, що правильність проведених розрахунків та добросовісність набувача презюмуються, а тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних коштів.

Подібний правовий висновок Верховний Суд виклав і безпосередньо у спорах про стягнення переплати пенсії. Так, у справі № 352/108/17 Верховний Суд зазначив, що надмірно виплачені суми пенсії можуть бути стягнуті лише за наявності передбачених законом підстав, а відсутність рахункової помилки з боку органу Пенсійного фонду та недобросовісності пенсіонера виключає можливість такого стягнення. При цьому Верховний Суд окремо звернув увагу, що помилка, пов`язана з неналежним виконанням службовими особами органу Пенсійного фонду своїх обов`язків щодо обчислення, нарахування пенсії та здійснення контрольних функцій, не є рахунковою помилкою у розумінні статті 1215 ЦК України.

Згідно приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі позивач не довів наявності саме рахункової помилки.

Навпаки, із викладених самим позивачем обставин вбачається, що переплата виникла через те, що при проведенні перерахунку пенсії помилково була встановлена доплата за досягнення 70-річного віку. Тобто йдеться не про неправильне виконання арифметичної дії, помилкове додавання, множення, визначення підсумку чи подвійне нарахування однієї і тієї самої суми.

Причиною переплати стало помилкове визначення органом Пенсійного фонду наявності правової підстави для встановлення відповідної доплати.

Така помилка за своєю природою є помилкою у визначенні права на відповідну пенсійну виплату та застосуванні пенсійного законодавства, а не рахунковою помилкою у розумінні статті 1215 ЦК України.

При цьому Верховний Суд наголошує, що помилки у застосуванні законодавства не є рахунковими помилками, оскільки останні стосуються саме арифметичних обчислень.

Отже, сам по собі факт того, що Пенсійний фонд у подальшому дійшов висновку про помилковість встановлення доплати, не створює передбаченої статтею 1215 ЦК України підстави для повернення вже виплачених пенсійних коштів.

Судом також не встановлено недобросовісності відповідачки при отриманні спірних коштів.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка подавала до Пенсійного фонду неправдиві або недостовірні відомості, приховувала обставини, які впливали на розмір пенсії, або будь-яким іншим способом сприяла виникненню переплати.

За твердженням самого позивача, пенсія та спірна доплата були нараховані органом Пенсійного фонду самостійно під час проведення відповідного перерахунку.

Відповідачка як одержувач пенсії обґрунтовано могла виходити з того, що визначений їй розмір пенсійної виплати відповідає рішенню та розрахункам уповноваженого державного органу, який здійснює призначення, перерахунок та виплату пенсій.

При цьому особа, яка отримує пенсію, не зобов`язана самостійно перевіряти правильність застосування органом Пенсійного фонду складного пенсійного законодавства та правильність проведених ним розрахунків.

Саме орган Пенсійного фонду є спеціально уповноваженим державним органом у сфері призначення, перерахунку та виплати пенсій, а тому помилки у здійсненні ним відповідних владних та адміністративних функцій не можуть автоматично перекладатися на пенсіонера, який не вчиняв жодних неправомірних дій.

Посилання позивача на статтю 1166 ЦК України також не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки позивач фактично просить повернути кошти, які були виплачені відповідачці як пенсійна виплата. За своєю правовою природою спірні правовідносини стосуються не відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відповідачки, а питання можливості повернення отриманої пенсійної виплати, щодо якого діє спеціальне правило статті 1215 ЦК України.

Отже, наявність самого факту переплати не є достатньою підставою для її стягнення.

Позивач повинен був довести, що переплата виникла внаслідок рахункової помилки саме з його боку або що відповідачка діяла недобросовісно. Жодної з цих обставин належними та допустимими доказами не підтверджено.

Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що спірна сума була нарахована та виплачена відповідачці самим органом Пенсійного фонду в результаті здійсненого ним перерахунку, а помилковість такого нарахування була встановлена самим позивачем лише згодом.

За таких обставин покладення на відповідачку обов`язку повернути отримані нею пенсійні кошти фактично означало б перекладення на неї наслідків неналежного здійснення органом Пенсійного фонду своїх повноважень щодо правильності визначення розміру пенсії.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно приписів ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених статтею 1215 ЦК України винятків, які дозволяли б вимагати повернення відповідачкою отриманих пенсійних виплат, а саме рахункової помилки з боку Пенсійного фонду та недобросовісності відповідачки.

Таким чином, у задоволенні позову ГУ ПФУ України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплачених пенсійних коштів у розмірі 5672,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282, п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, ст. 1166, 1212 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 вересня 2026 року.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси: І.О. Кремер