Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №607/7113/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2026 Справа №607/7113/26 Провадження №2/607/4402/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Ментух І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Шидзінського І.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що у період з 05.06.2008 до 23.03.2023 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі сторони придбали квартиру, загальною площею 39,7 кв. м, житловою площею 16,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначила, що дане нерухоме майно належить сторонам як подружжю на праві спільної сумісної власності. Згоди щодо добровільного поділу даного майна сторони не дійшли.

За таких підстав позивач просить: 1) у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири, загальною площею 39,7 кв. м, житловою площею 16,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири, загальною площею 39,7 кв. м, житловою площею 16,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

13.05.2026 представник позивача адвокат Шидзінський І.В. подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що твердження відповідача про те, що квартира набута не за рахунок спільних коштів подружжя, а за особисті кошти відповідача, не відповідають дійсності. Зауважив, що перебуваючи у шлюбі та у період з 2010 року до 2016 року, позивач знаходилась у декретній відпустці по догляду за спільними дітьми сторін. Після декретної відпустки позивач працювала сімейним лікарем в Рогатинській центральній районній лікарні. Усі кошти, зароблені позивачем, були спільними коштами сторін як подружжя. Зазначив, що будь-які договори дарування коштів, за якими відповідачу його матір`ю чи тіткою подаровано кошти, відсутні. Відтак кошти, за які було придбано спірну квартиру, були спільними коштами сторін. Також вважає, що строк звернення до суду із цим позовом не є порушеним.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

05.05.2026 відповідач ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску строку позовної давності.

05.05.2026 відповідач ОСОБА_2 подав відзив, в якому заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, оскільки, виходячи з позиції позивача, моментом, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про ймовірне порушення свого права, слід вважати 23.03.2023 (день проголошення судового рішення про розірвання шлюбу). Відповідач вважає, що саме після цього та внаслідок отримання від відповідача повідомлення щодо необхідності забрати належні їй особисті речі з квартири, яка перебуває у його власності, у позивача виникло усвідомлення відповідних обставин.

Твердження позивача про те, що спірна квартира придбана сторонами за грошові кошти, що належали їм на праві спільної сумісної власності, на думку відповідача, є неправдивими, оскільки спільних грошових коштів у сторін не було. Розмір доходу сторін був незначним, а тому можливість накопичення спільних коштів у розмірі, достатньому для придбання спірного майна, у сторін була відсутня. Відповідач зазначив, що кошти, за які було придбано спірну квартиру в розмірі 15000 доларів США, були набуті ним на праві особистої приватної власності, оскільки були подаровані йому його матір`ю ОСОБА_3 на день народження.

Більше того, під час купівлі спірної квартири згода на придбання квартири позивачем не надавалась. Поряд з цим позивач не вчиняла жодних дій, які б свідчили про наявність у неї повноважень власника спірної квартири, зокрема не несла витрат на утримання майна, не оплачувала житлово-комунальні послуги, не забезпечувала належного утримання квартири, у тому числі не здійснювала її прибирання чи інші дії, пов`язані з доглядом за майном.

Крім цього, у період з вересня 2016 року до червня 2020 року позивач постійно проживала в місті Рогатин Івано-Франківської області, що підтверджується довідками про навчання дітей сторін у навчальних закладах. Зазначені обставини, на думку відповідача, також свідчать про фактичну відсутність будь-якої участі позивача у фінансуванні та облаштуванні спірної квартири.

14.05.2026 відповідач ОСОБА_2 подав письмові пояснення, в яких зазначив, що докази існування реального спору між сторонами на момент подання позову у матеріалах справи відсутні, оскільки відповідач не відмовляв позивачу в поділі майна.

Також просив відступити від принципу рівності часток та визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/10 частки спірної квартири, а за ним визнати право власності на 8/10 часток квартири.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

03.04.2026 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви. 06.04.2026 представник позивача усунув недоліки позовної заяви.

20.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та визначено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

11.06.2026 усною ухвалою без оформлення окремого процесуального документа заяву ОСОБА_2 від 07.04.2026 та відповідь на відзив адвоката Шидзінського І.В. залишено без розгляду з підстав пропуску процесуального строку. Задоволено клопотання відповідача про виклик свідка, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні

08.07.2026 у судовому засіданні представник позивача адвокат Шидзінський І.В. позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю.

14.09.2026 у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та просила позов задовольнити повністю.

Адвокат додатково пояснив, що під час перебування у шлюбі сторони набули у спільну сумісну власність квартиру, право власності на яку було зареєстровано за відповідачем. У 2024 році відповідач змінив замки на вхідних дверях квартири, внаслідок чого позивач була позбавлена можливості потрапити до квартири та користуватися належним їй на праві спільної сумісної власності майном. Такими діями відповідач чинить позивачеві перешкоди у здійсненні права користування спірною квартирою. З метою усунення зазначених перешкод позивач зверталася до органу поліції, однак питання щодо забезпечення їй можливості користуватися квартирою вирішене не було. У квартирі до цього часу залишаються особисті речі позивача. Зауважив, що до зміни замків, тобто до 2024 року позивач могла вільно користувалися квартирою, а тому до того часу її права порушені не були. Щодо джерел коштів, за рахунок яких було придбано спірну квартиру, представник позивача зазначив, що на момент її придбання позивач перебувала у декретній відпустці та отримувала соціальну допомогу. Водночас відповідач працював та отримував дохід. Крім того, матеріальну допомогу сторонам надавали їхні батьки. У період з 2018 року до 2020 року позивач була працевлаштована та отримувала власний дохід. Вважає, що таких доходів сторін було достатньо, щоб заощадити кошти та придбати спірну квартиру.

Позивач додатково пояснила, що у них з відповідачем були заощадження у виді коштів, подарованих на весілля, у сумі приблизно 25000 доларів США. Крім цього, вони відкладали кошти із отриманого доходу у виді заробітної плати позивача та надання паю в оренду відповідачем. Також батько позивача надавав їй кошти, які подружжя відкладало. Протягом певного періоду часу сторони перебували у стосунках на відстані, оскільки позивач є медиком та проживала у місті Рогатин, де була працевлаштована у медичному закладі. Також батько позивача потребував стороннього догляду. Проте подружні відносини між сторонами не припинялись, відповідач приїжджав до неї та дітей на вихідні. У 2020 році позивач повернулася на постійне місце проживання до м. Тернополя, де відповідач повідомив, що за їхні спільні кошти придбав спірну квартиру. Оскільки сім`я продовжувала існувати, то квартира була придбана саме для їхнього спільного проживання. Певний час вони у квартирі робили ремонт, а тому проживали з матір`ю відповідача. Лише наприкінці 2021 року – напочатку 2022 роки вони переїхали жити у їхню квартиру.

У грудні 2022 року позивач переїхала на орендоване житло, оскільки шлюбні відносини між сторонами погіршилися. Проте доступ до квартири у позивача був, там зберігалися її та дітей речі та вона могла вільно користуватися квартирою. Лише у квітні 2023 року позивач дізналася, що відповідач змінив замок на вхідних дверях та з цього часу вона втратила можливість проживання у квартирі і її права були порушені. Також зазначила, що дійсно відповідач здійснював оплату комунальних послуг, оскільки вона несла витрати на дітей.

08.07.2026 у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, та просив у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначив, що позов є передчасним, оскільки позивач не зверталася до нього з пропозицією щодо визначення часток у праві власності на спірну квартиру, а тому визначене ст. 70 Сімейного кодексу України право позивача не є порушеним. Заперечив проти доводів позивача щодо придбання спірної квартири за спільні кошти подружжя. Зазначив, що вони не отримували доходів в такому обсязі, який би дозволив придбати спірну квартиру за спільні кошти. При цьому кошти, що були відкладені, сторони витратили на проведення ремонту та заміну дверей у будинку батька позивача, а також на купівлю побутової техніки у квартиру його матері, де вони протягом тривалого часу проживали.

Пояснив, що спірна квартира була придбана за його особисті кошти, які йому подарувала його мати. У зв`язку з цим вважає, що зазначене майно не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. На момент придбання квартири позивач проживала у місті Рогатин, у зв`язку із чим питання щодо придбання квартири відповідач вирішував самостійно. Відповідач зазначив, що договору дарування або іншого письмового документа, який би підтверджував факт передачі йому матір`ю грошових коштів у розмірі 15000 доларів США, у нього немає. Пояснив, що грошові кошти, які подарувала йому мати, у свою чергу, були отримані нею від її рідної сестри, яка проживає у Сполучених Штатах Америки. Водночас відповідач зазначив, що доказів на підтвердження зазначених обставин у нього немає. Повідомив, що квитанцій чи інших документів, які б підтверджували обмін валюти на момент придбання спірної квартири, у нього не збереглося. Також на спростування доводів позивача відповідач зазначив, що її батько не надавав сторонам грошових коштів, оскільки не мав відповідного доходу.

Щодо строку позовної давності вказав, що у листопаді 2022 року позивач переїхала проживати окремо та спірною квартирою майже не користувалась. Дійсно там зберігались деякі її речі, але після розірвання шлюбу відповідач сказав, щоб позивач ці речі забрала. Тому саме ці обставини свідчать про наявність перешкод для позивача щодо користування квартирою та з дати проголошення судового рішення про розірвання шлюбу слід обраховувати строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом. У травні 2023 року він змінив вхідний замок на дверях квартири. Вважає, що звернення позивача до поліції із заявою про неможливість користуватися квартирою було маніпулятивним і саме з тією метою, щоб змінити початок строку позовної давності.

13.08.2026 у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що є матір`ю відповідача. Свідок показала, що дійсно подарувала своєму сину на день народження грошові кошти у розмірі 15000 доларів США. Зазначила, що вказані кошти вона тривалий час відкладала, а згодом вирішила подарувати їх сину у зв`язку з наявним у неї онкологічним захворюванням. Пояснила, що кошти, які вона заощаджувала, були отримані нею із заробітної плати, пенсії та доходу від передачі належного їй паю в оренду. Крім цього, грошові кошти їй також передавала її сестра, яка проживає у Сполучених Штатах Америки. Зазначила, що необізнана з тим, що таке дарування мало бути оформлене відповідним письмовим нотаріально посвідченим договором.

ІІ. Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 05.06.2008 зареєстрували шлюб. Після державної реєстрації шлюбу дружині було присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.03.2023 у справі № 607/17291/22 шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.04.2025 зареєстрували шлюб. Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 ».

03.06.2024 ОСОБА_7 звернулася до ГУНП в Тернопільській області із заявою, в якій виклала обставини про недопущення її та дітей до спірної квартири, відмову відповідача надати ключі та про те, що 28.05.2024 їй стало відомо про зняття її з реєстрації місця проживання. Звернення зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області за № 17926, що підтверджується талоном-повідомленням.

З листа Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області № 4281 від 02.07.2024 вбачається, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_7 підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування та початку здійснення досудового розслідування не встановлено.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 111638984 від 24.01.2018 право власності на квартиру, загальною площею 39,7 кв. м, житловою площею 16,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , 17.01.2018 зареєстровано за ОСОБА_2 .

Довідками навчальних закладів № 30/01-24 від 03.04.2026 та № 64 від 07.04.2026 підтверджено, що у період з 2016 року до 2020 року діти сторін відвідували заклади освіти у м. Рогатин Івано-Франківської області.

З договору оренди землі від 01.01.2007 вбачається, що ОСОБА_3 надала, а СФГ «Вікторія» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,86 га. Орендна плата нараховується орендарем у натуральній формі: за перший 2007 рік обробітку в розмірі – 2,24 центнера зерна пшениці; за інші 2008-2016 роки – 4,48 центнера зерна пшениці за орендовану земельну ділянку, що у грошовому виразі становить 313,29 грн.

За період з 2008 року до 15.03.2017 розмір облікованого доходу ОСОБА_7 становив 122688,32 грн, а розмір облікованого доходу ОСОБА_2 - 112622,35 грн. Указане підтверджується довідками форми ОК-5.

Також суд встановив, що ОСОБА_2 у період з 2024 року до 2026 року неодноразово здійснював оплату за комунальні послуги, надані ОСББ «Яреми, 14», ТОВ «Альфатер Тернопіль», ПрАТ «Тернопільміськгаз». Указане підтверджується платіжними інструкціями АТ КБ «ПриватБанк» за період 2024-2026 роки.

15.03.2017 між Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельник кооператив «Яреми, 14» та ОСОБА_2 укладено кооперативний договір № 130/03 про порядок сплати пайових внесків асоційованим членом за квартиру в Обслуговуючому кооперативі «Житлово-будівельник кооператив «Яреми, 14».

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельник кооператив «Яреми, 14» передав, а ОСОБА_2 прийняв виконані роботи з будівництва однокімнатної квартири під № 91 площею 39,7 кв. м в багатоповерховому житловому будинку з вбудованим приміщенням громадського призначення за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до квитанції № 12055С1876 від 20.03.2017 ОСОБА_2 сплатив на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельник кооператив «Яреми, 14» пайовий внесок у сумі 396474 грн.

Відповідно до рахунку-фактури від 02.10.2017 ОСОБА_2 сплатив на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельник кооператив «Яреми, 14» пайовий внесок у сумі 8466 грн.

2. Норми права, які застосував суд

Частини 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 63 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю одного з подружжя є майно, набуте ним під час шлюбу за договором дарування або за кошти, що належали йому особисто.

Згідно з ч. 5 ст. 719 ЦК України (у редакції, чинній на 15.03.2017) договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини, які за законом підлягають підтвердженню певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

Суд встановив, що з 05.06.2008 до 23.03.2023 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Пайові внески за спірну квартиру сплачено 20.03.2017 та 02.10.2017, а право власності на житло зареєстровано за відповідачем 17.01.2018.

Відтак відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними зі здійсненням права спільної сумісної власності подружжя.

Системний аналіз положень ст. 60, 63, 65, 69, 70 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17.

Відтак, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 , набута сторонами в період шлюбу, щодо неї діє презумпція спільної сумісної власності подружжя. Саме по собі укладення договору та сплата коштів за цим договором лише відповідачем таку презумпцію не спростовує.

Щодо доводів відповідача про придбання квартири за особисті кошти суд зазначає таке.

В обґрунтування своїх доводів у цій частині відповідач стверджував, що кошти у сумі 15000 доларів США були подаровані йому його матір`ю 13.03.2017, а вже 15.03.2017 між ним та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельник кооператив «Яреми, 14» укладено кооперативний договір № 130/03.

Аналогічні показання надала суду і свідок ОСОБА_3 , яка є матір`ю відповідача. Суд бере до уваги зміст цих показань та родинний зв`язок свідка з відповідачем, але оцінює ці показання у сукупності з іншими доказами.

Так, відповідач не надав доказів укладення письмового нотаріального посвідченого договору дарування, хоча згідно з ч. 5 ст. 719 ЦК України укладення цього договору є обов`язковим. Суд враховує, що за спеціальністю відповідач є юристом, а відтак мав бути обізнаний із указаними вимогами закону.

Так само відповідач не підтвердив факт обміну валюти доларів США на гривні, хоча оплата за квартиру здійснювалась саме у гривні.

У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що за змістом абзацу другого частини першої статті 218 ЦК України не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину. При цьому випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК України визначені прямо в частині другій статті 937 ЦК України та частині третій статті 949 ЦК України.

Виходячи зі змісту вказаних положень, показання свідків не є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт вчинення та виконання зобов`язань за договором, у тому числі і факт передачі коштів за договором дарування.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, які Верховний Суд виклав у постановах від 06.12.2018 у справі № 303/3113/16-ц та від 02.09.2020 у справі № 569/24347/18.

Показання свідка не можуть замінити передбачену законом форму договору дарування валютних цінностей у зазначеній сумі й самі собою не є достатнім та допустимим підтвердженням передачі відповідачу саме цих коштів як особистого дарунка.

Посилання на допомогу сестри свідка, її заробіток, пенсію та плату за оренду земельної ділянки не підтверджені документами щодо накопичення та передачі 15000 доларів США. Договір оренди підтверджує лише відповідне право на орендну плату та не доводить джерела оплати квартири.

При цьому суд критично оцінює як сам факт можливого дарування коштів матір`ю відповідача, яка у той період проходила дороговартісне лікування від онкологічного захворювання та у зв`язку із цим сама потребувала значних коштів, так і те, що, як вказує відповідач, кошти були подаровані йому 13.03.2017, а вже 15.03.2017 він уклав кооперативний договір.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та достатніми доказами наявність передумов, визначених п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 СК України, для віднесення коштів, за які було придбано спірну квартиру, до особистих грошових коштів відповідача.

Так само не доводить особистого характеру набуття спірного житла і зіставлення відповідачем задекларованих доходів сторін із розміром пайового внеску згідно з кооперативним договором.

Суд зауважує, що довідки форми ОК-5 містять відомості про обліковані виплати, проте не дають вичерпної картини заощаджень, допомоги родини та інших можливих джерел коштів. Із досліджених матеріалів встановлено, що обоє з подружжя мали періоди працевлаштування, а позивач також доглядала спільних дітей.

Крім цього, у засіданні позивач пояснила, що сторони зберігали подаровані на весілля кошти, а також їм допомагав її батько.

Документального підтвердження розміру подарунків на весілля у сумі 25000 доларів США суду не надано. Однак відповідач, не погоджуючись з цією сумою, сам факт отримання грошових коштів не заперечував. При цьому відповідач не спростував і самого можливого існування інших джерел доходів, крім відображеної заробітної плати.

Суд зауважує, що доводи відповідача про відсутність в довідках ОК-5 відомостей про достатність суми доходів на придбання житла, не доводить особисте дарування коштів відповідачеві.

Також суд відхиляє доводи відповідача в тій частині, що спірна квартира була придбана не в інтересах сім`ї подружжя, а для його особистих потреб. Перебування позивача з дітьми в м. Рогатині, відсутність її підпису в кооперативному договорі, сплата комунальних платежів та оплата будівельних матеріалів на ремонт відповідачем після набуття квартири не змінюють правового режиму майна. Ці обставини не доводять припинення сімейних відносин між сторонами на час сплати внесків чи придбання квартири виключно за особисті кошти відповідача. Оформлення квартири на одного з подружжя та фактичне проживання іншого окремо не позбавляють його частки в спільному майні. При цьому сторони підтвердили, що навіть за умови окремого проживання відповідач приїжджав до позивача з дітьми, а у подальшому сім`я проживала у спірній квартирі.

Підстав для відступу від рівності часток суд не встановив. Відповідач не довів обставин, передбачених ч. 2 ст. 70 СК України, зокрема недобросовісної поведінки позивача щодо матеріального забезпечення сім`ї або майна. Догляд позивача за двома дітьми та періоди окремого проживання у зв`язку з роботою не дають підстав визначити їй меншу частку у спільному майні, а відтак запропоноване відповідачем співвідношення не ґрунтується на встановлених обставинах.

Так само суд відхиляє заперечення відповідача про відсутність спору та передчасність позову. Про порушення її прав та про відмову надати їй доступ до квартири позивач повідомляла ще у заяві до органу поліції від 03.06.2024. Також у цій справі відповідач спочатку заперечував право позивача на рівну частку у майні і наполягав на особистому його характері, а надалі взагалі висловив позицію про відсутність у позивача права на спірне житло.

Указане свідчить про оспорювання відповідачем права позивача на частку у спільному майні. При цьому закон не ставить право звернутися з позовом про поділ спільного майна в залежність від попереднього письмового звернення до другого з подружжя з пропозицією поділу.

Щодо строків позовної давності суд зазначає таке.

До вимоги про поділ майна після розірвання шлюбу застосовується позовна давність у три роки. Її перебіг починається від дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Саме розірвання шлюбу не є автоматичним початком позовної давності.

Такий підхід відображено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 10.08.2022 у справі № 541/312/21.

Так, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності та зазначив, що про порушення свого права позивач дізналась 23.03.2023 у день проголошення судового рішення у справі про розірвання шлюбу, коли відповідач повідомив, що вона має забрати з квартири належні їй речі. Відтак, на думку відповідача, строк позовної давності на подання цього позову сплив 23.03.2026.

Суд відхиляє ці доводи відповідача, оскільки саме по собі зазначення про необхідність забрати речі з квартири без вчинення будь-яких активних дій, які б перешкоджали позивачеві користуватися спірним житлом, не свідчить про порушення належного позивачеві права. Такими активними діями суд вважає зміну замків на вхідних дверях квартири, яка мала місце, зі слів відповідача, у травні 2023 року.

Відтак, звернувшись до суду з цим позовом 31.03.2026, позивач дотрималася визначеного законом трирічного строку позовної давності.

Більше того згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, чинній на березень-травень 2023 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України строк дії указаного карантину на території України тривав з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Також Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 19, який визначав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено Законом України № 4434-IX від 14.05.2025, що набрав чинності 04.09.2025.

Відтак строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом міг закінчитись лише 04.09.2028.

Указане свідчить про необґрунтованість доводів відповідача у цій частині та відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

Суд вважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем той факт, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , набута під час перебування сторін у шлюбі, а тому належить сторонам на праві спільної сумісної власності і підлягає поділу між ними у рівних частках. Відповідач не довів факт придбання квартири за особисті грошові кошти та не спростував презумпції спільної сумісної власності подружжя. Наявність обставин, які давали б підстави для відступлення від принципу рівності часток сторін у праві спільної сумісної власності, суд не встановив. Відтак право власності на спірне майно підлягає визнанню за кожною зі сторін у розмірі 1/2 частки.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою про відкриття провадження у справі суд відстрочив позивачу сплату судового збору у сумі 9950,40 грн за подання до суду цього позову до постановлення судом рішення у даній цивільній справі.

Відтак, приймаючи до уваги, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 9950,40 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити повністю.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частку квартири, загальною площею 39,7 кв. м, житловою площею 16,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку квартири, загальною площею 39,7 кв. м, житловою площею 16,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 9950 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник позивача: адвокат Шидзінський Іван Володимирович, місцезнаходження: вул. Завода, буд. 13, м. Рогатин, Івано-Франківська область.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя І. В. Марциновська

Повне судове рішення складено 24.09.2026.