Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №705/3199/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3199/26

2-а/705/75/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м.Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить: скасувати постанову № R512545 від 03.05.2026 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення про притягнення до відповідальності у виді штрафу у сумі 17 000 грн стосовно ОСОБА_1 та адміністративну справу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є військовозобов`язаною особою та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Монастирище), що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим у застосунку «Резерв+».

27.04.2026 у застосунку «Резерв+» Міністерства оборони України ним було виявлено інформацію про те, що він нібито порушив правила військового обліку з причини: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», що підтверджується відомостями з військово-облікового документа, деталями справи в застосунку «Резерв+».

У розділі «Меню» застосунку «Резерв+» «Штрафи онлайн» у нього з`явилась можливість подати заяву для винесення відповідної постанови, що ним і було зроблено 30.04.2026, що підтверджується інформацією, яка міститься у застосунку «Резерв+».

03.05.2026 у розділі «Меню» застосунку «Резерв+» – «Штрафи онлайн» у нього в розділі «Деталі справи» з`явився напис: «Постанова №R512545 від 03.05.2026, стаття порушення: ст. 210-1 КУпАП, частина 3. Постанову виніс: ОСОБА_2 ». Зі змісту Постанови № R512545 від 03.05.2026 вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 притягнув його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 гривень. У застосунку «Резерв+» у розділі «Деталі справи» міститься інформація: «Оплата. До сплати: 8 500,00 грн Сплатити до 23.05.2026. Після вказаної дати сума штрафу 17 000 гривень». У вказаній постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (ла) (відмовився (лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив (ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Однак будь-яких доказів вчинення адміністративного правопорушення вказана постанова не містить, вона є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з повною відсутністю доказів на підтвердження факту події адміністративного правопорушення, у постанові відсутні будь-які посилання на документи, які б підтверджували наявність події та складу адміністративного правопорушення; у зв`язку з відсутністю належним чином оформленого та врученого направлення, яке зважаючи на п.74 -74-3 Порядку № 560 передує виникненню в особи обов`язку проходити ВЛК, не могла мати місце власне подія адміністративного правопорушення. Крім того, сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ч. 9 ст. 38 КУпАП, оскільки відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП України адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Оскільки відповідно до його військово-облікового документу дата звернення становить 27.11.2025, то відповідач станом на 27.11.2025 вже виявив нібито вчинене ним адміністративне правопорушення, а тому строк притягнення до адміністративної відповідальності (три місяці з дня виявлення, який сплив 27.02.2026) сплив. У зв`язку з цим станом на 03.05.2026 відповідач був зобов`язаний винести постанову про закриття адміністративної справи у зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності, однак цього не зробив та, навпаки, притягнув його до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, йому не вручалась повістка для виклику на медичний огляд, направлення на медичну комісію для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я під час мобілізації в особливий період. Вказана обставина відповідачем будь-яким чином не спростована, а саме не надано доказів того, що йому взагалі надавалось направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, як і немає витягу з журналу реєстрації таких направлень, а також відсутній відповідний акт про його відмову від проходження ВЛК. Таким чином, позивач вважає, що в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, інкримінованого йому постановою № R512545 від 03.05.2026 про вчинення адміністративного правопорушення, немає.

Також позивач зазначає, що на момент розгляду справи він потребував адвоката, проте така можливість йому не була надана. Тобто відбулося грубе порушення ст. 268 КУпАП, яка передбачає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Стосовно подання заяви через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста 30.04.2026 щодо не оспорення допущеного порушення та згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності відповідно до ст. 279-9 КУпАП, позивач зазначає, що факт визнання особою вини у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення, особливо з огляду на те, що строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив. Заява через додаток «Резерв+» ним була подана 30.04.2026 у зв`язку з тим, що іншої можливості виключення запису з додатку «Резерв+» про розшук не існує. Подаючи цю заяву, позивач вважав, що відповідач винесе постанову про закриття провадження у справі з огляду на відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення (відсутність самої повістки та доказів її вручення), а також з огляду на сплив трьохмісячного строку притягнення його до адміністративної відповідальності. З урахуванням зазначеного просив скасувати оскаржувану постанову.

Крім того, у позовній заяві позивач просив витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію оскаржуваної постанови разом з матеріалами адміністративної справи, на підставі яких вона винесена.

Ухвалою судді від 15.05.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Також вказаною ухвалою витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію повного тексту постанови № R512545 від 03.05.2026 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 разом з матеріалами адміністративної справи, на підставі яких винесена вказана оскаржувана постанова.

На виконання ухвали судді від 15.05.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла заява, до якої долучена копія Постанови № R512545 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 03.05.2026 з додатками (Інформація про порушення ВО). Також у поданій заяві зазначено, що відповідно до ч. 1-3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 (зі змінами)… військовий обов`язок включає … дотримання правил військового обліку. Відповідно до п.п.10 п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів. Перелік персональних даних визначений у ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (34 пункти), зокрема пп. 17-1 передбачено надання відомостей про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку. Відповідно до Правил військового обліку призовники військовозобов`язані та резервісти повинні не лише перебувати на обліку, а й надавати свої військовооблікові/персональні дані у встановлені строки. Перелік персональних даних визначений у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (34 пункти), зокрема пп. 17-1) передбачено надання відомостей про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку. Таким чином, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється у мирний час та в особливий період, а надання до нього відомостей і персональних даних - є обов`язком. Згідно з відомостями АІТС «ОБЕРІГ» позивач громадянин України військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку військовозобов`язаних осіб у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11.04.2024 як солдат резерву та потребує проходження базової загальновійськової підготовки, не заброньований, не має підстав для відстрочки. У порушення вимог відповідно ч.1-3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», пп.10 п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток№ 2), затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» військовозобов`язаний ОСОБА_1 медичний огляд для визначення придатності до військової служби не проходив, відповідних документів не надав та в АІТС «ОБЕРІГ» відомості (постанова ВЛК) про придатність до військової служби військовозобов`язаного ОСОБА_1 відсутні. Усвідомлюючи діючий із 24.02.2022 воєнний стан та триваючу мобілізацію, військовозобов`язаний ОСОБА_1 із 11.04.2024 медичний огляд не проходив, до ІНФОРМАЦІЯ_2 за отриманням направлення на проходження медичного огляду для придатності до військової служби не прибував, через електронний кабінет у застосунку «Резерв+» самостійно не сформував. Таким чином, порушення вимог вище зазначеного діючого законодавства утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зазначене стало підставою внесення до АІТС «ОБЕРІГ» відомостей про військовозобов`язаного ОСОБА_1 , як порушника Правил військового обліку. За вказаних обставин, отримавши відомості у застосунку «Резерв+» про порушення Правил військового обліку, військовозобов`язаний ОСОБА_1 в особистому кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, після встановлення його особи, шляхом фізичного натискання надіслав до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності, унаслідок чого в автоматичному режимі в ЄДРПВР була сформована постанова № R512545 від 03.05.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього стягнення у розмірі 17 000 грн. Вказану постанову військовозобов`язаний ОСОБА_1 отримав через той самий особистий кабінет у застосунку «Резерв+». За наявності добровільно поданої особою заяви і згоди слід також наголосити на тому, що позивач фактично не заперечував встановлені обставини правопорушення на момент проходження процедури, а скористався передбаченим порядком оформлення матеріалів.

Станом на день розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На обов`язковості застосування судами вказаної правової позиції неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, адміністративне провадження №К/9901/2047/18, колегія суддів Касаційного адміністративного суду зауважила, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача відповідно до частини другої статті 71КАС України, покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень. Помилковим є висновок про зобов`язання, виключно, скаржника надати докази відсутності порушення ним відповідних норм чи правил, переклавши, тим самим, обов`язок доказування, регламентований статтею 71 КАС України, з відповідача на позивача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами фактів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про що зазначено в оскаржуваній постанові.

Матеріалами справи установлено, що 27.04.2026 у застосунку «Резерв+» Міністерства оборони України позивачем ОСОБА_1 було виявлено інформацію про порушення ним правил військового обліку з причини: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», що підтверджується відомостями з військово-облікового документа, деталями справи в застосунку «Резерв+».

У розділі «Меню» застосунку «Резерв+» «Штрафи онлайн» у ОСОБА_1 з`явилась можливість подати заяву для винесення відповідної постанови, тому він 30.04.2026 подав заяву, відповідно до якої не заперечує проти притягнення його до адміністративної відповідальності та розгляду справи у його відсутність.

03.05.2026 у розділі «Меню» застосунку «Резерв+» – «Штрафи онлайн» у ОСОБА_1 в розділі «Деталі справи» з`явився напис: «Постанова № R512545 від 03.05.2026, стаття порушення: ст. 210-1 КУпАП, частина 3. Постанову виніс: ОСОБА_2 ».

Зі змісту Постанови № R512545 від 03.05.2026, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , громадянина ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу у сумі 17 000 гривень.

Зі змісту даної постанови вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (ла) (відмовився (лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив (ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивач ОСОБА_1 у поданому позові, крім того, що він не отримував направлення на проходження ВЛК, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а саме не проходження чи відмови від проходження ВЛК в особливий період, зазначає, що сплив строк притягнення його до адміністративної відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП, оскільки за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Відповідно до його військово-облікового документу дата звернення становить 27.11.2025, тому відповідач станом на 27.11.2025 вже виявив вчинене ним адміністративне правопорушення, а тому строк притягнення до адміністративної відповідальності (три місяці з дня виявлення, який сплив 27.02.2026) сплив. У зв`язку з цим станом на 03.05.2026 відповідач був зобов`язаний винести постанову про закриття адміністративної справи у зв`язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності, однак цього не зробив та, навпаки, притягнув його до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

Так, відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 цього Кодексу, вчинені в особливий період, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно з пунктом 7 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Як убачається з оскаржуваної постанови № R512545 від 03 травня 2026 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач зазначив те, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що позивач не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарської комісії, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

При цьому в оскаржуваній постанові не зазначено конкретної дати вчинення адміністративного правопорушення та не наведено відомостей про дату його виявлення.

Разом з тим із військово-облікового документа позивача, сформованого 27.04.2026, убачається, що в ньому міститься інформація про дату звернення до Національної поліції — 27.11.2025, а причиною такого звернення зазначено: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».

Таким чином, наявні у справі відомості об`єктивно свідчать про те, що не пізніше 27.11.2025 відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки були встановлені обставини, пов`язані з непроходженням позивачем військово-лікарської комісії, та вчинено відповідні дії щодо реагування на зазначені обставини шляхом звернення до Національної поліції.

Суд враховує, що саме по собі зазначення дати звернення до Національної поліції у військово-обліковому документі не є безумовним доказом дати виявлення адміністративного правопорушення. Водночас відповідач, на якого відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надав суду належних та допустимих доказів того, що відповідне правопорушення було виявлено після 27.11.2025, а також не обґрунтував, з яких причин постанову про накладення адміністративного стягнення винесено лише 03.05.2026. У постанові взагалі не зазначено дату вчинення правопорушення і не обґрунтовано, коли саме воно було виявлене. ТЦК фактично обмежився формулюванням про «вивчення відомостей та реєстрової інформації». Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують дату виявлення правопорушення та дотримання встановленого статтею 38 КУпАП строку. Відсутність таких доказів не може тлумачитися на користь правомірності оскаржуваної постанови.

Суд також відхиляє позицію відповідача, зазначену у заяві, про те, що від позивача надійшла заява про згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності від 30.04.2026, тому були всі підстави для притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки така заява стосується способу розгляду справи за відсутності особи та не змінює встановленого законом строку накладення адміністративного стягнення.

При цьому Верховний Суд у своїх матеріалах щодо актуальної судової практики навів висновки Черкаського районного суду у справі № 707/2116/26 про те, що правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП має одноактний характер, а звернення ТЦК до Національної поліції було оцінене судом як підтвердження того, що про правопорушення ТЦК стало відомо не пізніше відповідної дати.

З огляду на викладене, якщо встановити, що відомості, зазначені у військово-обліковому документі позивача щодо звернення до Національної поліції 27.11.2025, стосуються саме того факту непроходження (відмови від проходження) ВЛК, який покладено в основу постанови № R512545, суд доходить висновку, що відповідач був обізнаний про відповідні обставини не пізніше 27.11.2025.

Відтак тримісячний строк, передбачений ст. 38 КУпАП, сплив 27.02.2026, тоді як постанову про накладення адміністративного стягнення винесено 03.05.2026, тобто після закінчення встановленого законом строку.

Суд наголошує, що закінчення строку, встановленого статтею 38 КУпАП, є самостійною та достатньою правовою підставою для припинення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Після спливу такого строку суб`єкт владних повноважень не має законних підстав накладати адміністративне стягнення.

Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справі Barbera, MessequeandJabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1)

Належних доказів правомірності свого рішення відповідач про притягнення позивача до адміністративної відповідальності під час розгляду справи судом, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав.

Суд вважає, що встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки обов`язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд вважає, що саме відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача були виконані вимоги ст.ст. 268, 280 КУпАП, у зв`язку з чим доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Отже, із наявних матеріалів справи установлено, що оскаржувана постанова № R512545 від 03.05.2026 винесена поза межами встановленого статтею 38 КУпАП строку, у зв`язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі — закриттю.

Згідно ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову № R512545 від 03 травня 2026 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17 000 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, встановленого статтею 38 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 532 гривні 48 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.І. Єщенко