Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №551/530/26 — Шишацький районний суд Полтавської області

Справа №551/530/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2026 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

за участю: секретаря судових засідань Курінної Я.М.,

представника позивача - адвоката Смірнова С.І.,

представника відповідача - адвоката Караулова О.О. ( дистанційно ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Федунка » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

15 травня 2026 року ТОВ « Федунка » в особі керівника Костенка А.А. через систему « Електронний суд » звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 173 535 грн. 09 коп. і понесених витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 603 грн. 03 коп.

Позов мотивовано тим, що 27 вересня 2011 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Федунка » укладено договір позики на суму 30 000 грн., згідно якого відповідачем було отримано із каси товариства на підставі видаткового касового ордеру № 331 від 05 жовтня 2011 року - 5 000 грн., видаткового касового ордеру № 340 від 13 жовтня 2011 року - 5000 грн., видаткового касового ордеру № 344 від 14 жовтня 2011 року – 5000 грн., видаткового касового ордеру № 248 від 15 серпня 2013 року – 1000 грн.,а всього 16 000 грн. 00 коп.

Згідно з п. 2 Договору позики від 27 вересня 2011 року, позичальник зобов`язується повернути суму позики у встановлений строк, який вираховується з дня передачі йому грошей 04 жовтня 2012 року.

Згідно з п.7 Договору позики, заставою позики являється земельний пай ОСОБА_1 , серія Р3 № 678311 у розмірі 3,01 га, який на даний момент знаходиться в оренді ТОВ «Федунка».

Станом на 23 квітня 2026 року сума повернення боргу відповідно до договору позики від 27 вересня 2011 року склала 0,00 грн.

Окрім цього, 13 серпня 2015 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Федунка » укладено договір позики на суму 47 000 грн. 00 коп., згідно якого відповідачем було отримано із каси товариства 13 серпня 2015 року на підставі видаткового касового ордеру № 403 – 9 376 грн. 74 коп., 14 серпня 2015 року на підставі видаткового касового ордеру № 406 - 10 000 грн. 00 коп., 19 серпня 2015 року на підставі видаткового касового ордеру № 417 - 10 000 грн. 00 коп., 20 серпня 2015 року на підставі видаткового касового ордеру № 419 - 10 000 грн. 00 коп., 25 серпня 2015 року на підставі видаткового касового ордеру № 431 - 1 000 грн. 00 коп., а всього 40 376,74 грн.

Згідно з п.2 Договору позики від 13 серпня 2015 року, позичальник зобов`язується повернути суму позики у встановлений строк, який вираховується з дня передачі йому грошей - 13 серпня 2016 року.

Згідно з п.6 Договору, заставою позики являється земельний пай ОСОБА_1 , серія Р3 № 678311 у розмірі 3,01 га, який на даний момент знаходиться в оренді ТОВ «Федунка».

Станом на 23 квітня 2026 року сума повернення боргу по Договору позики від 13 серпня 2015 року склала 9376 грн. 74 коп. згідно прибуткового касового ордеру № 149 від 13 серпня 2015 року.

Станом на 23 квітня 2026 року сума боргу відповідно до договору позики від 27 вересня 2011 року складає 122 003 грн. 60 коп.

За порушення відповідачем терміну сплати основного боргу, останній зобов`язаний сплатити позикодавцеві суму боргу, інфляційне збільшення, штрафні санкції за користування коштами за період з 04 жовтня 2012 року по 23 квітня 2026 року.

Станом на 23 квітня 2026 року сума боргу згідно з договором позики від 13 серпня 2015 року складає 91 908 грн. 23 коп.

За порушення відповідачем терміну сплати основного боргу, він зобов`язаний сплатити позикодавцеві суму боргу, інфляційне збільшення, штрафні санкції за користування коштами за період з 13 серпня 2016 року по 23 квітня 2026 року.

На момент пред`явлення вимоги сума боргу з вирахуванням суми пайових нарахувань складає 173 535 грн. 09 коп., а саме: 173 535,09 = (16 486,82 +105 516,78 ) + 91 908,23- 42 387,67

16 486 грн. 82 коп. - сума за користування коштами 15 000 грн. за період з 04 жовтня 2012 року по 16 серпня 2013 року;

105 516 грн. 78 коп. - сума за користування коштами 16 000 грн. за період з 16 серпня 2013 року по 23 квітня 2026 року;

91 908 грн. 23 коп. - сума за користування коштами 31 000 грн. за період з 13 серпня 2016 року по 23 квітня 2026 року;

42 387,67 грн - сума пайових нарахувань.

Досудові вимоги за № 138 від 29 квітня 2026 року, № 140 від 30 квітня 2026 року, адресовані відповідачу, залишилися без належного реагування.

11 квітня 2026 року ТОВ « Федунка» отримано повідомлення № 40/01-30 від 07 квітня 2026 року від приватного нотаріуса Федоренко Р.А. про звернення представника ОСОБА_1 із заявою про намір продажу земельної ділянки, площею 3,0106 га, з кадастровим номером 5325785200:00:002:0316 (право набуття: Акт на право власності, серія Р3 № 678311 від 26 грудня 2001 року ).

ТОВ «Федунка » повідомленням № 141 від 30 квітня 2026 року повідомило приватного нотаріуса Федоренко Р.А. про кредиторську заборгованість ОСОБА_1 та просило зупинити продаж майна відповідча або погасити борг за рахунок коштів від продажу.

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Федоренка Р.А. №55/01-30 від 08 травня 2026 року ніяких дієвих способів захисту прав кредитора не застосовано.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 551/530/26 між суддями Шишацького районного суду Полтавської області від 15 травня 2026 року, головуючим суддею у ній визначено суддю Рябченка В.В. ( а.с. 45 ).

18 травня 2026 року від директор ТОВ « Федунка » Костенка А.А. на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 3,0106 га, зареєстрованої на підставі Державного акта про право власності на землю серії Р3 №678311 від 26 грудня 2001 року, з кадастровим номером 5325785200:00:002:0316, яка розташована на території Федунківського старостинського округу Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області, заборонивши ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження чи обтяження зазначеного майна ( а.с. 46-58 ).

19 травня 2026 року суддя Рябченко В.В. заявив самовідвід. Заява про самовідвід обґрунтована тим, що до призначення на посаду судді, він працював юрисконсультом у ТОВ «Федунка» і в даний час знаходиться в дружніх стосунках з директором товариства Костенком А.А. ( а.с.59 ).

Цього ж дня, ухвалою суду заяву про самовідвід судді задоволено та, як наслідок, ухвалено передати цивільну справу до канцелярії суду для визначення іншого складу суду ( а.с.60 ).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шишацького районного суду Полтавської області від 20 травня 2026 року, головуючим суддею у справі визначено суддю Вергун Н.В.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2767080 від 21 травня 2026 року, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 66 ).

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року заяву ТОВ «Федунка» про забезпечення позову задоволено частково, у порядку забезпечення позову накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 5325785200:00:002:0316, площею 3.0106 га, яка розташована на території Федунківського старостинського округу Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області.

У задоволенні заяви ТОВ «Федунка» в частині заборони вчиняти ОСОБА_1 дії щодо відчуження земельної ділянки, відмовлено ( а.с. 67 ).

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року позовну заяву ТОВ « Федунка » до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у порядку загального позовного провадження, у зв`язку з чим розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання ( а.с. 69 ).

12 червня 2026 року від представника відповідача – адвоката Караулова О.О. на адресу суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого просив у його задоволенні відмовити з огляду на пропуск позивачем строків позовної давності ( а.с. 76 – 87 ).

16 червня 2026 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, де позивач вважає, що до вказаних правовідносин не може бути застосована позовна давність, так як правила припинення зобов`язання сформовані в главі 50 « Припинення зобов`язання » розділу 1 книги п`ятої « Зобов`язальне право » ЦК України, де відсутня така підстава для припинення зобов`язання як сплив позовної давності.

Окрім цього, просив долучити до матеріалів справи копії видаткових касових ордерів від 13 серпня 2015 року на суму 9376,74 грн, 14 серпня 2015 року на суму 10 000 грн., 19 серпня 2015 року на суму 10 000 грн., 20 серпня 2015 року на суму 10 000 грн., 25 серпня 2015 року на суму 1 000 грн. ( а.с. 88 – 94 ).

Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено її розгляд по суті.

Клопотання позивача про долучення до матеріалів справи письмових доказів, яке надійшло на адресу суду разом з відповіддю на відзив 16 червня 2026 року, залишено без розгляду ( а.с. 132 – 133 ).

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Смірнов С.І. просив позов ТОВ « Федунка » задовольнити, виходячи з обставин, що у ньому викладені.

Представник відповідача – адвокат Караулов О.О. з огляду на порушення позивачем строків позовної давності, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, слід виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Для цього з метою правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України слід встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Системний аналіз наведених положень законодавства дає змогу визначити основні вимоги, дотримання яких при укладанні договору позики дозволяє виявляти справжню правову природу укладеного договору.

Так, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору і його умов може бути надано розписку позичальника або інший документ, що засвідчує передачу позичальнику позикодавцем певної грошової суми або певної кількості речей. При цьому, розписка може лише підтверджувати факт укладення договору позики і є необов`язковою.

Таким чином, письмовий договір позики та правильно складена письмова розписка позичальника (разом або кожній окремо) є самостійним підтвердженням існування між сторонами правовідносин, пов`язаних із наданням та отриманням у борг коштів.

У такому випадку договір позики, крім обов`язкових умов, повинен містити застереження, в якому зазначено, що позикодавець передав, а позичальник прийняв гроші у певній сумі або про те, що сторони підтверджують передання грошових коштів до (під час) підписання договору або інше.

Судом встановлено, що у відповідності до ч. 2 ст. 1046 ЦК України між ТОВ « Федунка » і ОСОБА_2 були укладені договори позики від 27 вересня 2011 року ( а.с. 16 ) і 13 серпня 2015 року ( а.с. 15 ).

За умовами вказаних договорів, відповідач отримав від позивача суму грошових коштів у розмірі 30 000 грн. і 47 000 грн. Факт отримання відповідачем грошових коштів частково підтверджується долученими до позову видатковими касовими ордерами, зокрема на виконання договору позики від 27 вересня 2011 року відповідач отримав від товариства 16 000 грн., а на виконання договору позики від 13 серпня 2015 року - 40 376 грн. 74 коп.

Зазначені обставини не заперечувалися позивачем при зверненні до суду з позовом.

Згідно ч. 1ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також судом встановлено, що позичальник свої зобов`язання за договорами позики не виконав, грошові кошти позивачу у встановлений договорами строки не повернув.

У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо поданої представником відповідача заяви про застосування наслідків пропуску позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.ст. 256,257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

У судовому засіданні встановлено, що за договором позики від 27 вересня 2011 року встановлено зобов`язання позичальника остаточно повернути позику 04 жовтня 2012 року, а за договором позики від 13 серпня 2015 року, - 13 серпня 2016 року.

Згідно ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом встановлено, що за укладеним між сторонами договорами позики строк перебігу позовної давності починався з 04 жовтня 2012 року та 13 серпня 2016 року відповідно.

Також судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за вказаними договорами позики 15 травня 2026 року, тобто після спливу загальної позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з ч.3, 4, 5ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

З урахуванням викладеного, суд, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, приходить до висновку про відмову у задоволені позову про стягнення заборгованості за договором позики, відсотків, інфляційного збільшення, штрафних санкцій.

Суд не бере до уваги твердження позивача, викладені у відповіді на відзив на позов, оскільки та обставина, що після сплину позовної давності саме зобов`язання не припинилося, не означає збереження за кредитором можливості стягнення заборгованості за рішенням суду, ці правові категорії мають різний зміст та різні правові наслідки. Після спливу позовної давності невиконане зобов`язання може продовжувати існувати, однак за наявності заяви боржника про застосування позовної давності його виконання не може бути примусово забезпечене судом, якщо відсутні передбачені законом підстави для захисту порушеного права після спливу цього строку.

Зважаючи на те, що позов ТОВ « Федунка » не підлягає задоволенню, суд, керуючись вимогами ч. 9 ст. 158 ЦПК України, приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою суду від 21 травня 2026 року.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 5, 141, 265, 268, 273, 280 – 284, 289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю « Федунка » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - відмовити.

Застосовані судом заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Шишацького районного суду Полтавської області від 21 травня 2026 року, - скасувати.

Судові витрати у справі, що складаються з сплати судового збору, віднести на рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Федунка », адреса місцезнаходження: 38032, Полтавська область, Миргородський район, с. Федунка, код ЄДРПОУ 03770425;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: