Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №759/9884/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №759/9884/25

2-а/705/70/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м.Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником адвокатом Здоренком Владиславом Євгеновичем, до Макарівської селищної ради в особі Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Макарівської селищної ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Здоренко В.Є. звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом, в інтересах ОСОБА_1 , до Макарівської селищної ради в особі Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Макарівської селищної ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне стягнення, в якому просив: скасувати постанову № 01/05 від 01.05.2025 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мкарівської селищної ради про накладення адміністративного стягнення, а саме визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 360,00 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.05.2025 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Макарівської селищної ради розглядався адміністративний матеріал, а саме протокол серії ВАД № 204430 від 06.04.2025, складений відносно ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП. За результатами розгляду адміністративного матеріалу, 01.05.2025 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Макарівської селищної ради винесено постанову № 01/05, згідно якої ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністртиавіного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 360,00 грн. ОСОБА_1 категорично не погоджується з прийнятим рішенням, зокрема зважаючи на те, що адміністративною комісією при прийнятті оскаржуваної постанови не було дотримано принципу всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід: притягнення до відповідальності ОСОБА_1 відбулося без встановлення факту порушення та обґрунтування його вини, без дослідження питань щодо обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність, тобто без дослідження доказів та без встановлення будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, фото-відеофіксації, тощо). ОСОБА_1 заперечував свою вину, а в матеріалах справи відсутні докази, які беззаперечно підтверджують вину ОСОБА_1 у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні та сам факт вчинення такого правопорушення. Також, протокол серії ВАД № 204430 від 06.04.2025 та оскаржувана постанова № 01/05 від 01.08.2025 не містять посилань на нормативно-правовий акт, яким установлюється вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Макарівської селищної ради не зазначено в оскаржуваній постанові, які саме правила благоустрою порушив останній, не конкретизовано статтю, частину, пункт чи підпункт вказаних правил та дату їх затвердження органом місцевого самоврядування, що у свою чергу свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам ст. 283 КУпАП. Таким чином, зважаючи на відсутність доказів факту вчинення адміністративного правопорушення, доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, в силу принципу презумпції невинуватості, а також істотність порушень, допущених при ухваленні спірної постанови, можна стверджувати про те, що факт вчиненя ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, є недоведеним, а тому постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Макарівської селищної ради № 01/05 від 01.05. 2025 підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14.05.2025 вищезазначену адміністративну справу передано на розгляд Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.07.2025 адміністративну справу передано за територіальною підсудністю на розгляд Макарівського районного суду Київської області.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2025 ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.07.2025 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І.

Ухвалою суду від 24.04.2026 прийнято справу до свого провадження та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

11.05.2026 від представника Макарівської селищної ради в особі Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Макарівської селищної ради Ю. Сіршова до суду надійшов відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначив, що розгляд протоколу про адміністративне правопорушення здійснено відповідно до мети адміністративного стягнення (ст. 23 КУпАП), уповноваженим органом (ч. 2 ст. 218 КУпАП) у відповідності з вимогами ст.ст. 245-251 КУпАП та на підставі наявних в ній доказів в їх сукупності, зокрема: протоколу серії ВАД № 204430 від 06.04.2025, заяви та пояснень ОСОБА_2 від 06.04.2025, тощо. Доводи позивача, що відсутність у оскаржуванй постанові посилання на конкретний пункт місцевих Правил благоустрою є «суттєвим недоліком», не відповідає фактичним обставинам справи та є право неспроможним, оскільки як вбачається з матеріалів справи, при встановлення вини ОСОБА_1 адміністративною комісією було встановлено порушенням ним п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», який прямо встановлює заборону вивозити і звалювати в невідведених для цього місяцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сміття, тощо. Таким чином посилання в матеріалах справ на конкретну норму Закону є належним та достатнім наповненням бланкетної норми ст. 152 КУпАП. Саме на позивача покладено обов`язок доведеності порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

Дослідивши подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема за ст. 152 КУпАП, якою передбачено відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до змісту постанови № 01/05 від 01.05.2025 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Макарівської селищної ради про накладення адміністративного стягнення, 06.04.2025 о 21 год. 10 хв. в с. Березівка біля вул. Лесі Українки ОСОБА_1 на території об`єкту благоустрою, вивозив і звалював будівельне сміття у не відведеному для цього місці, чим порушив вимогу п. 3 ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів».

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 360,00 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач вказує на те, що він не вчиняв правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, ніякого будівельного сміття на території об`єкту благоустрою не вивозив і не звалював.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Тобто, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач повинен був надати суду належні та допустимі докази того, що в діях позивача був наявний склад правопорушення, передбачений ст.152 КУпАП, і особа правомірно притягнута до адміністративної відповідальності.

Суду не надано належних та допустимих доказів того, що позивач причетний до вчинення правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.

Відповідно до ст. 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з диспозицією ст. 152 КУпАП об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського благоустрою. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення встановлені статтею 283 КУпАП, згідно з якою, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Проте, суд зауважує, що всупереч вимогам ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова містить в описі обставин, установлених під час розгляду справи, лише загальні зазначення, що 06.04.2025 о 21 год. 10 хв. в с. Березівка біля вул. Лесі Українки ОСОБА_1 на території об`єкту благоустрою, вивозив і звалював будівельне сміття у не відведеному для цього місці, чим порушив вимогу п. 3 ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» на об`єктах благоустрою забороняється вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг.

У постанові не вказано конкретного, точного місця вивозу та звалювання будівельного сміття, що саме це за сміття та з чого воно складалося та які саме правила благоустрою територій Макарівської селищної ради.

Пояснення ОСОБА_2 від 06.04.2025, на які наявні посилання у постанові № 01/05 від 01.05.2025, як такі, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення за ст. 152 КУпАП, суд оцінює критично. У зазначених письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи, ОСОБА_2 зазначено, що 06.04.2025 близько 21 год. 10 хв. на виїзді з с. Колонщина, близько 800 метрів з правої сторони на узбіччі він побачив автомобіль Рено з причепом та двох чоловіків, які вигружали будівельне сміття. Зупинившись він візуально побачив, що сміття, яке було на узбіччі, та у причепі є ідентичним.

Тобто, свідок події у письмових поясненнях зазначив інше місце вчинення адміністративного правопорушення, аніж зазначено у постанові про накладення адміністративного стягнення, не зазначив, що саме це було за сміття. З його пояснень також не підтверджено вчинення адміністративного правопорушення саме ОСОБА_1 .

Також суду не було надано належних та допустимих доказів вчиненого адміністративного правопорушення, на підставі яких адміністративною комісією було прийнято рішення про наявність вини в діях позивача. В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на такі докази, а позивач заперечує факт такого правопорушення. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт та обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Також у постанові № 01/05 від 01.05.2025 про накладення адміністративного стягнення не обґрунтовано застосування максимальної суми штрафу, передбаченого ст. 152 КУпАП за вчинення такого правопорушення.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина 1 ст. 7 КУпАП).

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу та події адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вважає, що відповідач у даній справі не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесення спірної постанови. Його ж вчинення заперечується та не визнається самим позивачем. Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до переконання про відсутність у діях ОСОБА_1 складу означеного адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства суд доходить висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушень належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову № 01/05 адміністратичної комісії при виконавчому комітеті Макарівської селищної ради про накладення адміністративного стягнення від 01.05.2025 слід скасувати та закрити провадження у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 484 грн 48 коп. Відтак на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Макарівської селищної ради належить стягнути судовий збір у сумі 484 грн. 48 коп.

Керуючись ст. 72-77, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову № 01/05 від 01 травня 2025 року адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мкарівської селищної ради про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 360 гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Макарівської селищної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривень 48 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.І. Єщенко