Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №607/20123/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Справа №607/20123/25 Провадження №2/607/2408/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі – АТ «Таскомбанк», Банк) звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

В обґрунтування позовних вимог АТ «Таскомбанк» зазначило, що 05 серпня 2024 року між Банком та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір про надання споживчого кредиту № 4151305-510 (далі – Договір) у рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум», за умовами якої позивач надав відповідачу кредит у розмірі 60 077,80 грн строком

на 24 місяці на власні потреби.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 60 077,80 грн шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідача.

Відповідач не дотримався умов Договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів і комісій, унаслідок чого станом на 17 липня 2025 року за ним утворилась заборгованість у загальному розмірі 109 827,72 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (у тому числі прострочена) – 60 077,80 грн, заборгованість за процентами (у тому числі прострочені) – 5,48 грн, заборгованість за комісією (у тому числі прострочена) – 49 744,44 грн.

2. Стислий зміст відзиву

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача у позовній заяві висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року

(справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 05 серпня 2024 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір у рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум», за умовами якого позивач надав відповідачу кредит на власні потреби в розмірі 60 077,80 грн строком на 24 місяці, без забезпечення (а.с. 8–11).

Заяву-договір укладено сторонами в електронній формі за допомогою системи дистанційного обслуговування «TAS2U» шляхом накладення електронних підписів: з боку Банку – кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника з обов`язковим застосуванням кваліфікованої електронної позначки часу, з боку відповідача – цифрового власноручного підпису, створеного на екрані електронного сенсорного пристрою, який сторони визнали аналогом власноручного підпису.

Кредитні кошти в розмірі 60 077,80 грн перераховано на поточний рахунок відповідача НОМЕР_1 , що підтверджується випискою по особових рахунках кредитного договору (а.с. 19–34).

Умовами Договору встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних (фіксована), комісію за надання кредиту в розмірі 6,9 % від суми кредиту, яка сплачується одноразово під час надання кредиту і становить 3 877,80 грн, а також комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у розмірі 6,9 % щомісячно від наданої Банком суми кредиту (бази розрахунку комісії), яка нараховується Банком щомісячно в перший робочий день розрахункового періоду (пункти 1.2.3, 1.2.9, 1.4 Заяви-договору).

Згідно з Паспортом споживчого кредиту за продуктом «Зручна готівка Максимум» орієнтовна загальна вартість кредиту становить 159 573,04 грн, загальні витрати за кредитом (без урахування одноразової комісії за надання кредиту) – 99 488,88 грн, а реальна річна процентна ставка – 232,62 % річних; при цьому усі інші передбачені формою платежі за супровідні послуги кредитодавця та кредитного посередника (розрахунково-касове обслуговування, ведення рахунку, послуги нотаріуса, оцінювача, страхування тощо) визначено як відсутні (а.с. 17).

Особу відповідача та його реєстраційний номер облікової картки платника податків підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 та наведеними в Заяві-договорі відомостями (реєстраційний номер облікової картки платника

податків НОМЕР_3 ), які збігаються з даними, зазначеними в ухвалі про відкриття провадження у справі та позовній заяві (а.с. 14–16).

Позивачем надано розрахунок заборгованості за Договором станом на 17 липня 2025 року, а також виписку по особових рахунках, які підтверджують фактичне користування відповідачем кредитними коштами та відсутність їх повернення. Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 60 077,80 грн, за процентами, нарахованими за ставкою 0,01 % річних, – 5,48 грн, а за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, нарахованою щомісячно за період з 05 серпня

2024 року по 17 липня 2025 року (12 розрахункових періодів по 4 145,37 грн), – 49 744,44 грн, а всього – 109 827,72 грн (а.с. 36).

29 травня 2025 року Банк надіслав відповідачу повідомлення-вимогу № 202496/70 про наявність заборгованості за Договором та необхідність її дострокового погашення, яка залишена відповідачем без задоволення (а.с. 35).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3

статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів –

Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII

(далі – Закон № 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 13 грудня 2019 року № 151 (чинне на день виникнення спірних правовідносин), розроблено відповідно до ЦК України, Законів України «Про Національний банк України», «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» і визначає порядок застосування особливого виду власноручного підпису – цифрового власноручного підпису клієнтами банків – фізичними особами під час підписання документів.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття клієнтом пропозиції Банку та його підписання одним із передбачених законом видів електронного підпису відповідає встановленому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Отже, надані докази у своїй сукупності підтверджують виникнення між Банком та відповідачем договірних кредитних правовідносин на підставі Договору, надання позивачем кредитних коштів та їх фактичне використання відповідачем.

2.4. Розв`язуючи питання про розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд виходить із такого.

Матеріалами справи, зокрема випискою по особових рахунках кредитного договору та розрахунком заборгованості, підтверджено, що позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 60 077,80 грн, а відповідач протягом строку дії Договору жодного платежу в рахунок повернення кредиту не здійснив, унаслідок чого вся надана сума кредиту обліковується як заборгованість, у тому числі прострочена.

Розмір заборгованості за процентами, нарахованими за погодженою сторонами ставкою 0,01 % річних, становить 5,48 грн, що відповідає умовам пункту 1.2.9 Договору та наданому позивачем розрахунку заборгованості.

Доказів повернення кредиту та сплати процентів відповідачем суду не надано, а обов`язок доказування виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 81

ЦПК України покладається на боржника. За таких обставин вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 60 077,80 грн та за процентами в розмірі 5,48 грн, а разом – 60 083,28 грн, є обґрунтованими.

2.5. Крім заборгованості за тілом кредиту та процентами, АТ «Таскомбанк» заявило позовну вимогу про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі 49 744,44 грн, нараховану за період з 05 серпня 2024 року

по 17 липня 2025 року з розрахунку 6,9 % щомісячно від наданої суми кредиту. Суд не погоджується із цією вимогою з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору. Частиною першою

статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (далі – Закон № 1734). У зв`язку з набранням чинності Законом № 1734 текст статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII було викладено в новій редакції, за якою цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734. Водночас приписи частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 1734 загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 8 Закону № 1734 до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит.

Наведені положення Закону № 1734 допускають встановлення у договорі про споживчий кредит комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, зокрема комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Водночас сама назва платежу як комісії за обслуговування кредитної заборгованості не є достатньою підставою для покладення на споживача обов`язку з його сплати, якщо зі змісту договору неможливо встановити, за які саме послуги кредитодавця справляється такий платіж.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону № 1734 умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними; договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року (справа № 204/224/21) сформульовано висновок, відповідно до якого якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону № 1734.

У Заяві-договорі та Паспорті споживчого кредиту комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) визначена лише у вигляді ставки 6,9 % щомісячно від наданої Банком суми кредиту. Водночас Договір не містить переліку, змісту чи опису конкретних послуг, які Банк зобов`язується надавати позичальнику щомісячно в обмін на сплату цієї комісії. Інші передбачені формою платежі за супровідні послуги, зокрема розрахунково-касове обслуговування та ведення рахунку, у Паспорті споживчого кредиту визначені як відсутні.

При цьому розмір комісії визначений не залежно від фактичного залишку кредитної заборгованості чи обсягу наданих Банком послуг, а у фіксованому процентному співвідношенні до початкової суми наданого кредиту – 6,9 % щомісячно. За період

з 05 серпня 2024 року по 17 липня 2025 року Банком нараховано 49 744,44 грн такої комісії при сумі наданого кредиту 60 077,80 грн, тоді як проценти за користування кредитом за погодженою сторонами ставкою 0,01 % річних становлять 5,48 грн.

Матеріали справи не дають підстав встановити, які саме послуги Банку, відмінні від власне надання кредитних коштів та дій, що здійснюються кредитодавцем у власних інтересах у процесі супроводження кредитної заборгованості, є зустрічним наданням за щомісячну комісію у розмірі 6,9 % від початкової суми кредиту. Позивачем доказів фактичного надання відповідачу окремих послуг, за які нараховано спірну комісію, також не надано.

Суд також зауважує, що розмір нарахованої комісії за обслуговування кредиту (49 744,44 грн) становить 82,8 % суми наданого кредиту (60 077,80 грн) та значно перевищує розмір процентів, нарахованих за погодженою сторонами процентною ставкою (5,48 грн), а реальна річна процентна ставка за Договором, обчислена з урахуванням цієї комісії, становить 232,62 % річних. Зазначені обставини у сукупності з відсутністю у Договорі переліку та змісту конкретних послуг, за які справляється така комісія, додатково підтверджують висновок суду про відсутність підстав для її стягнення з відповідача.

За таких обставин умова Договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є нікчемною, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 49 744,44 грн заборгованості за такою комісією задоволенню не підлягає.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Враховуючи наведене, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, наданий кредит та нараховані проценти в добровільному порядку не повернув. Водночас умова Договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є нікчемною, а вимога позивача про стягнення такої комісії – необґрунтованою.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути 60 083,28 грн, з яких 60 077,80 грн – заборгованість за основним зобов`язанням та 5,48 грн – заборгованість за процентами; у задоволенні вимоги про стягнення 49 744,44 грн комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) слід відмовити.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково – у розмірі 60 083,28 грн з

109 827,72 грн заявлених позовних вимог, а позивачем сплачено судовий збір у сумі

2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2888 від 17 липня 2025 року, наявною у матеріалах справи (а.с. 40), обов`язок щодо сплати судового збору на користь АТ «Таскомбанк» пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 325,22 грн слід покласти на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 247, 258 – 268, 273 – 274,

280 – 289, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту – задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за договором кредиту № 4151305-510 від 05 серпня 2024 року в розмірі 60 083 (шістдесят тисяч вісімдесят три) гривні 28 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 1 325 (одну тисячу триста двадцять п`ять) гривень 22 копійки.

5. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

7. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

12. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

13. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», код ЄДРПОУ: 09806443, адреса місцезнаходження: вул. С. Петлюри, 30, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець