Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №607/8280/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2026 Справа №607/8280/26 Провадження №2/607/4614/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі – ТОВ «Укр Кредит Фінанс») – звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 липня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1573-8619 продукту «MaxiCredos» (далі – Договір) за допомогою веб-сайту (credos.com.ua). Договір, відповідно до норм частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (далі – Закон № 1734), було укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня

2003 року № 851-IV (далі – Закон № 851), а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон

№ 675). Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор «A7382» для підписання Договору та підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами. Відповідно до умов Договору відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів; комісія за видачу кредиту – 20,00 % від суми кредиту; знижена процентна ставка – 0,90 % в день; стандартна процентна ставка – 1,00 % в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Утім, відповідач всупереч чинному законодавству та умовам Договору належним чином покладені на нього зобов`язання не виконав, порушив умови Договору і має прострочену заборгованість, яка станом на 24 лютого 2026 року складає 39 760,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 10 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами – 22 760,00 грн; заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) – 5 000,00 грн; заборгованість з комісії – 2 000,00 грн.

З огляду на це позивач просив позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором у розмірі 39 760,00 грн та судові витрати у розмірі 2 662,40 грн.

2. Стислий зміст відзиву

Відповідач ОСОБА_1 в особі представника Шкіри Володимира Ігоровича, який діє на підставі довіреності, скористався правом на подання відзиву, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що на момент укладення Договору (09 липня 2025 року) та протягом усього спірного періоду відповідач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (з 13 червня 2025 року по теперішній

час), що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 27 квітня 2026 року № 679-Д. Відтак, представник, посилаючись на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII), вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 22 760,00 грн процентів за користування кредитом, а також 5 000,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є незаконними та не підлягають задоволенню. Щодо комісії у розмірі 2 000,00 грн, відповідач вважає, що позивач не довів надання окремих самостійних послуг, за які стягується така плата, а тому вважає цю вимогу також необґрунтованою. Відповідач не заперечив проти стягнення суми фактично отриманого кредиту в розмірі 10 000,00 грн.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 квітня

2026 року відкрито провадження у цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, хоча про місце, день і час розгляду справи були повідомлені належним чином. Водночас від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, в якій також зазначено про підтримку позовних вимог у повному обсязі та відсутність заперечень щодо ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, утім подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

За частиною третьою статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Сторони скористалися цим правом, оскільки подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), у якій зазначено, що у разі неявки представників сторін чи інших учасників судового процесу суд може вирішити спір по суті, якщо наявних у справі матеріалів достатньо для ухвалення законного й обґрунтованого рішення. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність учасників справи у судовому засіданні, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

09 липня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «A7382» (а.с. 21–26).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на умовах, визначених цим договором, шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

У розділі 4 Договору зазначено, загальний розмір кредиту за Договором складає

10 000,00 грн; строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, базовий період складає 14 календарних днів; Договором встановлено комісію за видачу кредиту у розмірі 20,00 % від суми кредиту (2 000,00 грн), знижену процентну ставку у розмірі 0,90 % та стандартну процентну ставку у розмірі 1,00 % за кожен день користування кредитом.

У матеріалах справи містяться Правила відкриття кредитної лінії продукту «MaxiCredos» (а.с. 27–30), додатки до Договору (а.с. 31, 32), Паспорт споживчого кредиту з додатками (а.с. 33–58).

Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту № 1573-8619 вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (система EasyPay) здійснило видачу відповідачу кредитних коштів за Договором у сумі 10 000,00 грн 09 липня 2025 року на картковий рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 59, 60).

Як слідує з розрахунку заборгованості за Договором, станом на 24 лютого 2026 року утворилась загальна сума заборгованості 39 760,00 грн, яка складається з: 10 000,00 грн – заборгованість за кредитом; 22 760,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 5 000,00 грн – заборгованість за процентами річних, нарахованими на підставі частини другої статті 625 ЦК України за прострочення сплати процентів за користування кредитом; 2 000,00 грн – заборгованість по комісії за видачу кредиту (а.с. 60, 61).

25 березня 2026 року позивач надіслав відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, в якій повідомив про наявність заборгованості у розмірі 39 760,00 грн та вимагав її погашення протягом 30 календарних днів; зазначена вимога відповідачем виконана не була

(а.с. 63).

Судом установлено та підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 27 квітня 2026 року № 679-Д, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 13 червня 2025 року по теперішній час (а.с. 79), тобто відповідач мав статус військовослужбовця вже на момент укладення Договору (09 липня 2025 року) і безперервно зберігав цей статус протягом усього періоду нарахування заборгованості, зазначеного позивачем у розрахунку заборгованості (з 09 липня 2025 року по 24 лютого 2026 року).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі –

ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628

ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту в електронних документах або вираження волі сторін за допомогою електронних засобів зв`язку. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом № 851.

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон № 675.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив, що одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати), який входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях ЦК України, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено

(частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)

(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року

№ 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання такої форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в кредитному договорі.

Судом встановлено, що при укладенні між сторонами цієї справи кредитного договору було дотримано його письмової форми з погодженням усіх істотних умов, кредитодавець свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконав у повному обсязі, а тому між сторонами виникли відповідні зобов`язання, а відповідач, який кредитними коштами скористався, є таким, що має обов`язок повернути кредит.

Крім того, суд зазначає, що факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі

10 000,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема довідкою про перерахування суми кредиту, і відповідачем в особі його представника не оспорюється.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження виконання свого обов`язку з повернення кредиту, а тому вимоги позивача про стягнення 10 000,00 грн заборгованості за кредитом є підставовими.

2.4. У частині вирішення спору щодо стягнення процентів за користування кредитом та процентів, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша); штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга); пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (абзац перший частини третьої).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) – штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України

від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Воєнний стан в Україні з 24 лютого 2022 року перманентно продовжується відповідними нормативними актами й триває по цей час.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 13 червня 2025 року по теперішній час, а отже, мав статус військовослужбовця вже на момент укладення Договору (09 липня 2025 року) і безперервно зберігав цей статус протягом усього періоду, за який позивачем нараховано проценти за користування кредитом

(з 09 липня 2025 року по 24 лютого 2026 року).

За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина перша); боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі (пункт 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 902/417/18).

Компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності (див., постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року,

справа № 706/68/23).

Як убачається з розрахунку заборгованості, зазначені проценти нараховані позивачем саме у зв`язку з невнесенням відповідачем плати за користування кредитом у визначені договором строки, тобто є похідними від процентів за користування кредитом, які, з підстав, наведених вище, не підлягали нарахуванню відповідачу за час його військової служби. За відсутності в силу закону в позичальника – військовослужбовця обов`язку сплачувати такі проценти протягом спірного періоду відсутнє й саме прострочення виконання цього грошового зобов`язання, а тому відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України.

За таких обставин вимоги про стягнення 22 760,00 грн процентів за користування кредитом та 5 000,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України, є необґрунтованими.

2.5. У частині розв`язання спору стосовно стягнення комісії за видачу кредиту суд вважає за необхідне зазначити нижченаведене.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 1734 до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, у тому числі, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Можливість встановлення такої комісії передбачено й іншими нормативними актами, зокрема Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими Постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16.

Умова про сплату комісії за видачу кредиту у розмірі 20,00 % від суми кредиту передбачена безпосередньо Договором, а також відображена у паспорті споживчого кредиту та таблиці обчислення загальної вартості кредиту, з якими відповідач був ознайомлений до укладення Договору, а отже, знав про цей платіж та погодився з його розміром.

На відміну від комісії за обслуговування кредиту, яка встановлюється за невизначене коло послуг, що надаються протягом усього строку кредитування, і законність стягнення якої залежить від доведення факту надання конкретних самостійних послуг, спірна комісія за видачу кредиту є одноразовим платежем, який пов`язаний з вчиненням кредитодавцем конкретної, чітко визначеної та фактично здійсненої дії – одноразовим наданням (перерахуванням) кредитних коштів позичальнику, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту і відповідачем не заперечується.

При цьому суд враховує, що фактичне надання кредиту відповідачу здійснювалося із залученням третьої особи – ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (система EasyPay), через яку кредитні кошти були перераховані на картковий рахунок позичальника. Отже, видача кредиту в цьому випадку передбачала не лише виконання кредитодавцем основного зобов`язання з надання кредитних коштів, а й вчинення організаційно-технічних дій із залученням фінансового посередника для забезпечення їх фактичного перерахування позичальнику, що об`єктивно пов`язане з додатковими витратами кредитодавця. За таких обставин передбачена Договором одноразова комісія за видачу кредиту має визначений зміст, пов`язана з конкретною фактично вчиненою дією з надання кредитних коштів через фінансового посередника та, на відміну від плати за невизначений комплекс дій з обслуговування кредитної заборгованості, не є платою за послуги, зміст яких договором не конкретизовано.

За таких обставин комісія за видачу кредиту у розмірі 2 000,00 грн є платою за фактично вчинену кредитодавцем дію з надання кредиту, погодженою сторонами при укладенні Договору, та відповідає вимогам чинного законодавства України.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Враховуючи наведене вище, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 10 000,00 грн заборгованості за кредитом та 2 000,00 грн комісії за видачу кредиту, загалом на суму у розмірі 12 000,00 грн; в задоволенні решти позовних вимог (стягнення 22 760,00 грн процентів за користування кредитом та 5 000,00 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України) слід відмовити з підстав, наведених у мотивувальній частині цього рішення.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково (в межах 30,18 % від ціни позову), а позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджує платіжна інструкція № 21163 від 01 квітня 2026 року (а.с. 66), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 803,54 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76–78, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273, 274, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1573-8619 від 09 липня 2025 року у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок, з яких: 10 000,00 грн – заборгованість за кредитом, 2 000,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту.

3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 803 (вісімсот три) гривні 54 копійки.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

8. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець