Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №607/20106/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Справа №607/20106/25 Провадження №2/607/2402/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту та позики

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі – ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту та позики.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначило,

що 22 березня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 3870907 (далі також – Договір № 3870907), за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 20 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом. Крім того, 27 травня 2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 555148415178 (далі також – Договір № 555148415178), за умовами якого відповідач отримав позику у сумі 2 800,00 грн зі сплатою процентів за користування позикою. Обидва договори підписано за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач зазначив, що право вимоги за Договором № 3870907 переходило послідовно: від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Вердикт Капітал» (24 січня 2022 року, договір факторингу № 24-01/2022), від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» (10 січня 2023 року, договір № 10-01/2023) та від ТОВ «Коллект Центр» до ТОВ «Факторинг Партнерс» (28 серпня 2025 року, договір № 28-08/25); право вимоги за Договором

№ 555148415178 перейшло від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» до ТОВ «Факторинг Партнерс» на підставі договору факторингу № 18/12-2023 від 18 грудня

2023 року. Внаслідок цього, за твердженням позивача, він набув статусу нового кредитора за обома договорами та права грошової вимоги до відповідача.

Позивач стверджує, що відповідач своїх зобов`язань за договорами не виконав, унаслідок чого загальна сума заборгованості становить 16 339,73 грн, з яких: за Договором № 3870907 – 9 166,93 грн (9 000,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 144,00 грн – інфляційні втрати, 22,93 грн – три проценти річних); за Договором № 555148415178 – 7 172,80 грн (2 800,00 грн – заборгованість за основною сумою позики, 4 372,80 грн – нараховані проценти за користування позикою).

У зв`язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав, наведених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за договорами у розмірі 16 339,73 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 жовтня 2025 року відкрито провадження у цій справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача – ТОВ «Факторинг Партнерс» – у судові засідання не з`являвся, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак неодноразово подавав до суду заяви (клопотання) про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримував у повному обсязі; щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів сторона позивача не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`являвся з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року

(справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 22 березня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3870907 шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М993165» (а.с. 33–36). Відповідно до пунктів 1.2–1.4 Договору № 3870907 товариство надало відповідачу кредит на споживчі (особисті) потреби у розмірі 20 000,00 грн строком на 30 днів (до 21 квітня 2021 року). Пунктом 1.5 Договору № 3870907 встановлено стандартну процентну ставку у розмірі 1,90 % за кожен день користування кредитом та знижену процентну ставку у розмірі 0,57 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується за умови повного погашення заборгованості у межах строку кредитування. Графіком платежів (Додаток № 1 до Договору № 3870907) визначено один платіж 21 квітня 2021 року в розмірі 23 420,00 грн, з яких 20 000,00 грн – сума кредиту, 3 420,00 грн – нараховані проценти за зниженою ставкою (а.с. 37).

Кошти за Договором № 3870907 підлягали перерахуванню на платіжну картку

№ НОМЕР_1 , зазначену відповідачем (пункт 2.1 Договору № 3870907).

У матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту (а.с. 38, 39), Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (а.с. 40–43).

На підтвердження виконання ТОВ «Авентус Україна» обов`язку з надання кредитних коштів позивач надав суду лист ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 11 липня 2025 року № 7/12844, адресований ТОВ «Авентус Україна», яким повідомлено про транзакцію платіжної системи EasyPay № 925355090 від 22 березня 2021 року на суму

20 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 (номер замовлення 16385862, статус «успіх»), та лист ТОВ «Авентус Україна» від 09 липня 2025 року № 6467/25-Е, адресований ТОВ «Вердикт Капітал», у якому зазначено перелік боржників, право вимоги до яких відступлено за договорами факторингу, з посиланням на прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 , його реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , номер

НОМЕР_3 , платіжну систему EasyPay, дату та суму наведеної вище транзакції (а.с. 44–46).

Судом також встановлено, що 27 травня 2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено Договір № 555148415178 шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «0462»

(а.с. 56–58). Відповідно до пункту 1.1 Договору № 555148415178 позикодавець надав позичальнику грошові кошти у загальному розмірі 2 800,00 грн строком на 30 днів на умовах строковості, зворотності, платності. Підпунктом 1.1.1.1 Договору № 555148415178 встановлено знижену процентну ставку у розмірі 400,00 % річних, яка застосовується за умови повного погашення заборгованості у межах строку надання позики або протягом одного календарного дня, що слідує за датою закінчення такого строку;

підпунктом 1.1.1.2 – стандартну процентну ставку у розмірі 950,00 % річних. Кошти за цим договором підлягали перерахуванню на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами, зазначеними в реєстраційній анкеті клієнта у системі «Loany» (пункт 2.1 Договору № 555148415178).

На підтвердження перерахування коштів за Договором № 555148415178 позивач надав суду квитанцію платіжної системи LiqPay від 27 травня 2021 року (ідентифікатор

платежу 1659197555, Order ID REFILL_LP_00000058105820210527143106) на суму

2 800,00 грн, здійснену о 14 год. 31 хв. з призначенням платежу «Видача кредитних коштів» на картку/рахунок № НОМЕР_4 , а також лист ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», адресований ТОВ «Факторинг Партнерс», у якому зазначено, що вказана транзакція стосується ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за Договором № 555148415178 (а.с. 73).

24 січня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 24-01/2022 з додатками (а.с. 74–82), відповідно до умов якого клієнт відступив факторові право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором № 3870907. 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги з додатками

(а.с. 90–100), відповідно до умов якого відступлено право вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором № 3870907; згідно з витягом з реєстру боржників

(запис № 93170) до цього договору заборгованість ОСОБА_1 становила:

9 000,00 грн – за основним зобов`язанням, 166,93 грн – відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно зі статтею 625 ЦК України, всього – 9 166,93 грн (а.с. 108).

28 серпня 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» (первісний кредитор) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (новий кредитор) укладено договір № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги з додатками (а.с. 123–131); згідно з витягом з реєстру боржників (запис № 2427) до цього договору заборгованість ОСОБА_1 за Договором

№ 3870907 становила 9 166,93 грн (9 000,00 грн – основне зобов`язання,

166,93 грн – відповідальність за статтею 625 ЦК України) (а.с. 138).

18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» (клієнт) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (фактор) укладено договір факторингу № 18/12-2023 з додатками (а.с. 109–115), відповідно до умов якого клієнт відступив факторові право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором № 555148415178; згідно з витягом з реєстру боржників (запис № 9928) до цього договору заборгованість

ОСОБА_1 становила 7 172,80 грн (2 800,00 грн – сума позики, 4 372,80 грн – заборгованість за процентами користування позикою) (а.с. 122).

Згідно з розрахунками заборгованості, складеними ТОВ «Факторинг Партнерс» станом на дату подання позовної заяви, заборгованість за Договором № 3870907 складає 9 166,93 грн, за Договором № 555148415178 – 7 172,80 грн, а всього – 16 339,73 грн; погашень від відповідача не надходило.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів – Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі –

Закон № 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Судом встановлено, що суду надано докази укладення Договору № 3870907 та Договору № 555148415178 між їхніми контрагентами, у відповідності до вимог законів № 851 та № 675, з погодженням всіх істотних умов з дотриманням відповідної форми. Утім, суд зауважує, що власне укладення відповідних правочинів, так само як і включення відомостей про заборгованість відповідача до Реєстру боржників при подальшому відступленні права вимоги, не підтверджує фактичного виконання первісними кредиторами свого обов`язку з надання кредитних коштів відповідачу.

2.4. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частини перша, друга статті 80 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2023 року (справа № 753/20537/18) вказав, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі – Закон № 996) (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 травня 2024 року, справа № 381/1647/21).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року (справа № 554/4300/16) зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій; тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

За правовою природою Договору № 3870907 та Договору № 555148415178 обов`язок позичальника повернути кошти та сплатити проценти виникає лише за умови, що кредитодавець (позикодавець) доведе факт фактичного перерахування коштів саме відповідачу. Такий тягар доказування покладається на позивача (частина перша статті 81 ЦПК України), а сам собою факт укладення відповідного договору (в тому числі в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора) цього обов`язку не підтверджує і не звільняє позивача від необхідності довести факт виконання первісним кредитором свого зустрічного обов`язку з надання коштів.

2.5. У частині доведеності факту надання коштів за Договором № 3870907 суд зазначає таке.

Єдиним документом, який позивач надав на підтвердження безпосереднього перерахування коштів за Договором № 3870907, є лист ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 11 липня 2025 року № 7/12844. Цей лист адресований самому первісному кредитору – ТОВ «Авентус Україна» – та містить перелік транзакцій платіжної системи EasyPay за певний період без жодної вказівки на прізвище, ім`я, по батькові чи реєстраційний номер облікової картки платника податків отримувача коштів; єдиними ідентифікуючими ознаками транзакції № 925355090 є сума (20 000,00 грн), дата і час

(22 березня 2021 року, 22 год. 15 хв.) та маскований номер картки. Крім того, у самому листі прямо зазначено, що наведена в ньому інформація становить таємницю надавача платіжних послуг.

Прив`язку цієї знеособленої транзакції до особи відповідача позивач обґрунтовує листом самого ТОВ «Авентус Україна» від 09 липня 2025 року № 6467/25-Е, адресованим ТОВ «Вердикт Капітал», у якому первісний кредитор власноруч зазначає прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 поряд з тими самими сумою, датою і платіжною системою, що вказані в листі платіжного посередника.

Суд зауважує, що лист ТОВ «Авентус Україна» від 09 липня 2025 року № 6467/25-Е складений і підписаний безпосередньо первісним кредитором – особою, зобов`язання якої з надання кредитних коштів якраз і належить встановити. Такий лист не є первинним обліковим документом у розумінні статті 9 Закону № 996 (не оформлений під час чи безпосередньо після завершення господарської операції з перерахування коштів, а складений через понад чотири роки після дати, яка в ньому зазначена, спеціально для потреб судового спору), а є одностороннім твердженням первісного кредитор про належність їй самій відомих облікових даних. Саме лише твердження кредитора про те, кому саме належала картка, зазначена в анонімному переліку транзакцій платіжного посередника, не замінює собою банківського підтвердження належності цієї картки конкретній фізичній особі.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи банку-емітента картки № НОМЕР_1 (ухвала про витребування доказів, відповідь банку тощо), які б незалежно від первісного кредитора підтвердили належність цієї картки саме ОСОБА_1 та факт зарахування на неї коштів у сумі 20 000,00 грн. Довідка про ідентифікацію відповідача при укладенні Договору № 3870907 підтверджує лише те, що саме відповідач своїм одноразовим ідентифікатором підписав договір, проте не підтверджує окремої обставини – фактичного перерахування йому кредитних коштів.

2.6. В аспекті доведеності факту надання коштів за Договором № 555148415178 суд зазначає нижченаведене.

На підтвердження перерахування коштів позивач надав квитанцію платіжної системи LiqPay від 27 травня 2021 року (ідентифікатор платежу 1659197555) на суму 2 800,00 грн з призначенням платежу «Видача кредитних коштів». У розділі квитанції «Отримувач» зазначено лише маскований номер картки/рахунку № НОМЕР_4 , без відомостей про прізвище, ім`я, по батькові чи інший ідентифікатор отримувача коштів. Платником за цією квитанцією зазначено ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» (сайт loany.com.ua).

Зв`язок цієї транзакції з ОСОБА_1 та Договором № 555148415178 позивач підтверджує листом самого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» – позикодавця, який на момент складення листа вже відступив право вимоги за цим договором позивачу. Лист адресований безпосередньо ТОВ «Факторинг Партнерс» та містить таблицю, в якій до даних квитанції LiqPay (дата і номер транзакції, платіжна система, маскований номер картки) додано прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 та номер договору.

З наведених у пункті 2.5 цього рішення мотивів суд доходить такого самого висновку і щодо Договору № 555148415178. Лист первісного кредитора не є первинним обліковим документом у розумінні статті 9 Закону № 996 та сам по собі не замінює незалежного підтвердження здійснення відповідної банківської операції. У матеріалах справи відсутні докази з боку банку-емітента картки № 516874*83 чи іншої фінансової установи, які б підтверджували належність цієї картки відповідачу та зарахування на його рахунок 2 800,00 грн. Не надано також реєстраційної анкети позичальника, яка відповідно до пункту 2.1 Договору № 555148415178 мала містити реквізити банківської платіжної картки, на яку перераховується позика. Довідка про ідентифікацію відповідача підтверджує підписання ним договору одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону НОМЕР_5 , однак не підтверджує факту отримання ним коштів.

За таких обставин надані позивачем докази у своїй сукупності не дають можливості достовірно встановити факт фактичного одержання ОСОБА_1 2 800,00 грн за Договором № 555148415178, а лист первісного кредитора не може бути достатнім доказом виконання ним власного обов`язку з надання позики.

2.7. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За статтями 77, 79, 80 ЦПК України докази мають бути належними, достовірними та достатніми для встановлення обставин, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 83 ЦПК України сторони подають докази безпосередньо до суду, а позивач повинен подати їх разом із позовною заявою. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа обґрунтувала неможливість їх подання у цей строк з причин, що не залежали від неї.

За частинами першою – третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім установлених законом випадків.

Звертаючись до суду, ТОВ «Факторинг Партнерс» виклало обставини, якими обґрунтовувало свої вимоги, та подало докази на їх підтвердження, однак не зазначало про наявність доказів, які не може подати разом із позовною заявою з об`єктивних причин, і не заявляло клопотань про їх витребування чи забезпечення. Представник позивача також просив розглянути справу за відсутності сторони позивача та протягом розгляду справи додаткових доказів не подав.

Отже, позивач як новий кредитор, звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості, повинен був отримати від первісних кредиторів та надати суду документи, які підтверджують як факт надання відповідачу кредитних коштів, так і виникнення та розмір заборгованості за відповідними правочинами, адже, як було зазначено, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року (справа № 904/5726/19) виснувала, що у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини (підпункти 6.6 та 6.7).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року (справа № 757/37126/18), загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

Суд також враховує, що відповідно до статті 83 ЦПК України саме на учасника справи покладено обов`язок своєчасно подати докази або повідомити суд про об`єктивну неможливість їх подання. Позивач необхідних доказів протягом розгляду справи не надав, про неможливість їх подання суд не повідомляв та з клопотанням про їх витребування не звертався, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин позивач не довів належними та достатніми доказами факту надання відповідачу кредитних коштів за спірними договорами, а відтак – виникнення у відповідача відповідного грошового зобов`язання перед первісними кредиторами. За відсутності доказів виникнення таких зобов`язань немає достатніх підстав і для висновку про існування права вимог за ними, які могли бути відступлені позивачу.

Проте встановлена судом (пункти 2.5, 2.6 цього рішення) недоведеність факту надання (перерахування) коштів первісними кредиторами безпосередньо відповідачу означає недоведеність виникнення у відповідача грошових зобов`язань з повернення заявлених до стягнення коштів, а тому позивачем не доведено існування права грошової вимоги в заявленому обсязі.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що позивачем не доведено факту фактичного надання (перерахування) коштів відповідачу ні за Договором № 3870907, ні за Договором № 555148415178, а отже не доведено й виникнення у відповідача грошових зобов`язань з повернення заявлених до стягнення коштів. Кожна з наведених судом підстав (щодо кожного з двох договорів) є самостійною та достатньою для відмови в задоволенні відповідної частини позовних вимог. Оскільки обидві позовні вимоги (про стягнення заборгованості за Договором № 3870907 у розмірі 9 166,93 грн та за Договором

№ 555148415178 у розмірі 7 172,80 грн) є недоведеними, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту та позики в повному обсязі (16 339,73 грн) необхідно відмовити.

3.2. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат – судового збору у розмірі 2 422,40 грн, сплаченого платіжною інструкцією № 0558870020 від 26 вересня 2025 року (а.с. 148), та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн – відсутні; зазначені судові витрати залишаються за позивачем у межах ним понесених.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 244, 247, 258 – 268, 273 – 274, 280 – 289, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту та позики – відмовити.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача в межах ним понесених.

3. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

4. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

7. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

8. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

9. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

10. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

11. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ: 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець