Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №607/27076/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2026 Справа №607/27076/25 Провадження №2/607/2674/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Через підсистему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7158023 від 22 березня 2023 року (далі – Договір) в розмірі 10 832,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, згідно з умовами якого останньому надано кредит у сумі 3 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту, що передбачені Договором. Представник позивача вказує, що відповідач кредитні кошти, комісію та проценти за користування кредитом у строк, встановлений Договором, не повернув, водночас кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши кошти в кредит у обумовленій сумі. Також позивач зазначив про відсутність у нього інших доказів, які б підтверджували перерахування коштів на картку відповідача, у зв`язку з чим одночасно з позовною заявою звернувся до суду з клопотанням про витребування необхідних доказів.

28 серпня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 103-МЛ (далі – Договір № 103-МЛ), яким передано право грошової вимоги за Договором у розмірі 10 832,40 грн, з яких: 2 280 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7 982,40 грн – прострочена заборгованість за сумою відсотків; 570 грн – прострочена заборгованість за комісією. 04 грудня 2025 року відповідачу було надіслано письмову досудову вимогу (претензію) № 22966564/1057 про погашення кредитної заборгованості.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2026 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року за клопотанням позивача витребувано у «Monobank», емітент якого – Акціонерне товариство «Універсал Банк», відомості, що становлять банківську таємницю щодо ОСОБА_1 .

Представник позивача у належній процесуальній формі висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

Як вбачається з матеріалів справи, 22 березня 2023 року ОСОБА_1 був ознайомлений з Паспортом споживчого кредиту (інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) за Договором, яким погоджено суму кредиту 3 000 грн, строк кредитування 105 днів (пільговий період – 15 днів, поточний період –

90 днів), процентну ставку в розмірі 2,00 % за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду та стандартну процентну ставку в розмірі 3,00 % за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду, а також комісію за надання кредиту в розмірі 570 грн (19 % від суми кредиту, одноразово) (а.с. 11).

22 березня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 7158023 про надання споживчого кредиту (а.с. 8–10) шляхом його підписання електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «S93643», надісланого 22 березня 2023 року на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , що підтверджується Довідкою про ідентифікацію (а.с. 11 зворотна сторона). Відповідно до пунктів 1.2–1.5.3 Договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 3 000 грн строком на 105 днів, з процентною ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування протягом пільгового періоду (15 днів) та стандартною ставкою 3,00 % протягом поточного періоду (90 днів); комісія за надання кредиту становить 570 грн. Пунктом 2.3 Договору погоджено право позичальника на неодноразову пролонгацію пільгового періоду шляхом сплати комісії за управління та обслуговування кредиту і частини заборгованості.

Кредитні кошти в сумі 3 000 грн перераховано на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 96338346

від 22 березня 2023 року (а.с. 12).

На виконання ухвали суду про витребування доказів Акціонерне товариство «Універсал Банк» листом від 25 березня 2026 року № БТ/Е-9899 (а.с. 45, 46) повідомило суд, що на банківську картку № НОМЕР_3 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 , було зараховано кошти в розмірі 3 000 грн у період з 22 березня 2023 року

по 27 березня 2023 року.

Матеріали справи свідчать, що відповідач тричі скористався правом на пролонгацію пільгового періоду – 12 квітня 2023 року, 19 квітня 2023 року та 05 травня 2023 року, кожного разу сплачуючи комісію за управління та обслуговування кредиту та частину заборгованості за тілом кредиту і процентами, внаслідок чого залишок заборгованості за тілом кредиту було зменшено з 3 000 грн до 2 280 грн (а.с. 12 зворотна сторона).

Згідно з випискою з особового рахунка за Договором станом на 11 грудня 2025 року (а.с. 13) заборгованість ОСОБА_1 за Договором становить 10 832,40 грн, з яких: 2 280 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7 982,40 грн – прострочена заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 22 березня 2023 року по 03 серпня 2023 року (дата закінчення строку кредитування з урахуванням пролонгацій) за погодженими Договором ставками; 570 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту.

28 серпня 2023 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги № 103-МЛ з додатками (а.с. 13 зворотна сторона – 17), на виконання якого позивач сплатив кредитору плату за відступлення права вимоги в розмірі 1 460 002,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 72463 від 28 серпня 2023 року (а.с. 18).

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору № 103-МЛ від 28 серпня 2023 року (у редакції додаткової угоди № 1 від 21 січня 2025 року), в якому під номером 2228 вказаний боржник ОСОБА_1 за Договором, сума заборгованості становить 10 832,40 грн, з яких:

2 280 грн – залишок за основним зобов`язанням; 7 982,40 грн – залишок за відсотками; 570 грн – залишок за комісією (а.с. 18).

04 грудня 2025 року ОСОБА_1 було надіслано письмову досудову вимогу (претензію) № 22966564/1057 про погашення кредитної заборгованості у сумі 10 832,40 грн (а.с. 18 зворотна сторона).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів –

Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII

(далі – Закон № 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України.

Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про належне оформлення Договору в електронній формі, його укладення у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, та погодження позичальником істотних умов шляхом підписання Договору одноразовим ідентифікатором. Такий Договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є обов`язковим для виконання сторонами.

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.

Як було зазначено, 28 серпня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 103-МЛ. Суду надано докази оплати за цим договором, а також докази переходу права вимоги до відповідача, зокрема витяг з реєстру боржників до Договору № 103-МЛ, в якому під номером 2228 вказаний боржник ОСОБА_1 за Договором, сума заборгованості становить 10 832,40 грн, з яких:

2 280 грн – сума заборгованості за тілом кредиту; 7 982,40 грн – сума заборгованості за відсотками; 570 грн – сума заборгованості за комісією.

Отже, наданими доказами підтверджено перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача за Договором.

2.5. Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення процентів та комісії за Договором у заявленому позивачем розмірі, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктами 1.2–1.5.3, 2.2.3 Договору погоджено, що кредит у сумі 3 000 грн надається строком на 105 днів, який складається з пільгового періоду (15 днів), протягом якого проценти нараховуються за зниженою ставкою 2,00 % за кожен день користування кредитом, та поточного періоду (90 днів), протягом якого проценти нараховуються за стандартною ставкою 3,00 % за кожен день користування кредитом; стандартна ставка є незмінною протягом усього строку кредитування та не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач тричі скористався передбаченим пунктом 2.3 Договору правом на пролонгацію пільгового періоду (12 квітня, 19 квітня та 05 травня 2023 року), кожного разу самостійно ініціюючи продовження строку кредитування та сплачуючи комісію за управління і обслуговування кредиту та частину заборгованості, чим підтвердив свою обізнаність з умовами Договору щодо розміру та порядку нарахування процентів і комісій. Отже, підстави вважати умови Договору щодо розміру процентної ставки чи порядку її застосування неоднозначними чи такими, що допускають різне тлумачення, відсутні.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України від 15 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року) передбачено, що обмеження розміру денної процентної ставки, встановлене цим Законом, застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, лише у випадку, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено 22 березня 2023 року, тобто до набрання чинності Законом України № 3498-IX. Матеріали справи свідчать, що останню пролонгацію строку кредитування здійснено 05 травня 2023 року, тобто також до набрання чинності зазначеним Законом; доказів продовження строку дії Договору після 24 грудня

2023 року матеріали справи не містять.

Згідно з наданою позивачем випискою з особового рахунка заборгованість відповідача за Договором становить 10 832,40 грн, з яких: 2 280 грн – заборгованість за основним зобов`язанням; 7 982,40 грн – заборгованість за процентами, нарахованими за погодженими Договором ставками за період з 22 березня 2023 року по 03 серпня 2023 року; 570 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту, погодженою пунктом 1.5.1 Договору. Заявлений позивачем розмір заборгованості позивачем доведено, а відповідачем не спростовано.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи наведене вище, а також те, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 10 832,40 грн, з яких: 2 280 грн – заборгованість за тілом кредиту; 7 982,40 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом; 570 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту.

3.2. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; у разі повного задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 41989 від 18 грудня 2025 року, наявною в матеріалах справи (а.с. 22), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

3.3. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату його послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів, зокрема договорів, розрахунків та інших документів, які підтверджують надання правничої допомоги та її вартість.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Для стягнення витрат на правову (правничу) допомогу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» долучено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між товариством та Адвокатським об`єднанням «Апологет», ордер на надання правничої допомоги, акт наданих послуг № Д/11347 від 11 грудня 2025 року та детальний опис наданих послуг до нього (а.с. 20).

Відповідач із клопотанням про зменшення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю не звертався. Враховуючи характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та результати його розгляду, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим та співмірним. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 244, 247, 258 – 268, 273 – 274, 280 – 289, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7158023 від 22 березня 2023 року у розмірі 10 832 (десять тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 40 копійок.

3. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.

5. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

7. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

12. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

13. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець