Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №607/25346/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2026 Справа №607/25346/25 Провадження №2/607/2598/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103772994 від 04 лютого 2023 року (далі – Договір) у розмірі 12 570 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначило, що 04 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, згідно з умовами якого останньому надано кредит у сумі 3 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, що передбачені Договором. Представник позивача вказує, що відповідач кредитні кошти та проценти за користування кредитом у строк, встановлений Договором, не повернув, водночас кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши кошти в кредит у обумовленій сумі. Також позивач зазначив про відсутність у нього інших доказів, які б підтверджували перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , у зв`язку з чим одночасно з позовною заявою звернувся до суду з клопотанням про витребування необхідних доказів.

30 травня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т (далі – Договір № 98-МЛ/Т), яким передано право грошової вимоги за Договором у розмірі 12 570 грн, з яких: 3 000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 9 000 грн – прострочена заборгованість за сумою відсотків; 570 грн – прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. 04 листопада 2025 року відповідачу було надіслано письмову досудову вимогу № 22739158/2005 про погашення кредитної заборгованості, яка була проігнорована.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2025 відкрито провадження у цій справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2026 року за клопотанням позивача витребувано у Монобанку, емітента Акціонерного товариства «Універсал банк», відомості, що становлять банківську таємницю щодо відповідача.

Представник позивача у належній процесуальній формі висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повторно в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року

(справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся з Анкетою-заявою на кредит № 103772994 до ТОВ «Мілоан» про отримання кредиту у сумі 3 000 грн, строком на 15 днів, дата повернення кредиту 19 лютого 2023 року (а.с. 11 зворотна сторона, 12). Надалі сторони уклали Договір.

Так, 04 лютого 2023 року між ними було укладено Договір (індивідуальна частина) шляхом його підписання електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «S49283» (а.с. 8–10), що підтверджено довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», за якою Договір підписано позичальником із застосуванням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора «S49283», який надісланий 04 лютого 2023 року о 21:17:32 год на номер мобільного телефону НОМЕР_1 (а.с. 11 зворотна сторона).

Відповідно до пунктів 1.1.–1.5.2., 2.1. Договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 3 000 грн, строком на 105 днів, кінцевим терміном повернення є 20 травня 2023 року, з відсотковою ставкою у пільговий період 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування, що в грошовому еквіваленті складає 900 грн; та з відсотковою ставкою у поточний період 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування, що в грошовому еквіваленті складає 8 100 грн; комісія за надання кредиту Договором становить 570 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_2 .

Крім того, до матеріалів справи долучено: додаток № 1 до Договору (графік платежів) (а.с. 10 зворотна сторона); додаток № 2 до Договору (паспорт споживчого кредиту) (а.с. 11).

Відповідно до платіжного доручення № 58794489 від 04 лютого 2023 року

ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти ОСОБА_1 на рахунок платіжної картки

№ НОМЕР_2 у сумі 3 000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 103772994 (а.с. 12).

Позивачем долучено відомість про щоденні нарахування та погашення кредитного Договору ОСОБА_1 за період з 04 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року, згідно з якою проценти за користування кредитом нараховувалися: з 04 по 19 лютого 2023 року (15 днів) – за ставкою 2,00% (пункт 1.5.2 Договору) у розмірі 60 грн за кожен день, що разом складає

900 грн; з 20 лютого по 20 травня 2023 року (90 днів) – за стандартною (базовою) ставкою 3,00% (пункти 1.6, 2.3.1.2 Договору) у розмірі 90 грн за кожен день, що разом складає

8 100 грн (а.с. 12 зворотна сторона).

30 травня 2023 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) та ТОВ «Мілоан» (кредитор) було укладено Договір № 98-МЛ/Т разом із додатками; у матеріалах справи також наявна додаткова угода № 1 до Договору № 98-МЛ/Т (а.с. 13–16).

Актом приймання-передачі реєстру боржників від 30 травня 2023 року до Договору № 98-МЛ/Т кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю

2 226, загальною сумою заборгованості 29 304 941,65 грн (а.с. 17 зворотна сторона).

Платіжною інструкцією № 71534 від 30 травня 2023 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало кошти за Договором № 98-МЛ/Т ТОВ «Мілоан» у сумі 781 722,87 грн

(а.с. 17 зворотна сторона).

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору №98-МЛ/Т під № 1093 вказаний боржник ОСОБА_1 за Договором, сума заборгованості становить: 12 570 грн, з яких:

3 000 грн – залишок за основним зобов`язанням; 9 000 грн – залишок за відсотками; 570 грн – залишок з комісії (а.с. 18).

У розрахунку заборгованості за Договором станом на дату подання позовної заяви вказано, що сума заборгованості становить 12 570 грн, з яких: 3 000 грн – основне зобов`язання; 9 000 грн – відсотки за користування кредитом; 570 грн – комісія (а.с. 13).

04 листопада 2025 року ОСОБА_1 було надіслано письмову досудову вимогу № 22739158/2005 про погашення кредитної заборгованості у сумі 12 570 грн (а.с. 18).

На виконання ухвали суду про витребування доказів Акціонерне товариство «Універсал банк» листом від 18 березня 2026 року №БТ/Е-8544 повідомило суд, що банківська картка № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 (а.с. 42, 45).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа №127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів – Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон № 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України.

Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про належне оформлення Договору в електронній формі, його укладення у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, та погодження позичальником істотних умов шляхом підписання Договору одноразовим ідентифікатором. Такий Договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є обов`язковим для виконання сторонами.

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) Верховний Суд вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.

Як було зазначено, 30 травня 2023 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» (кредитор) було укладено Договір № 98-МЛ/Т разом із додатками. Суду надано докази оплати за договором факторингу, а також докази переходу права вимоги до відповідача, зокрема витяг з реєстру боржників до Договору № 98-МЛ/Т, в якому під № 1093 вказаний боржник ОСОБА_1 за Договором, сума заборгованості становить: 12 570 грн, з яких: 3 000 грн – залишок за основним зобов`язанням; 9 000 грн – залишок за відсотками;

570 грн – залишок з комісії.

Отже, наданими доказами підтверджено перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача за Договором.

2.5. У частині заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою – другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи доводиться та не спростовано стороною відповідача як факт укладання кредитного договору, так і отримання ним як позичальником 3 000 грн кредитних коштів та подальше неналежне виконання умов Договору, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.

Пунктами 1.2., 1.3., 1.5.2., 1.5.3. Договору погоджено, що кредит у сумі 3 000 грн, строком на 105 днів, кінцевим терміном повернення є 20 травня 2023 року, з відсотковою ставкою у пільговий період 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування, що в грошовому еквіваленті складає 900 грн; та з відсотковою ставкою у поточний період 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування, що в грошовому еквіваленті складає 8 100 грн; комісія за надання кредиту Договором становить 570 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Таким чином, 105-денний строк кредитування, який складається з пільгового та поточного періодів, був погоджений сторонами безпосередньо під час укладення Договору. Перехід після закінчення 15-денного пільгового періоду до поточного періоду кредитування не є продовженням (пролонгацією) строку Договору, а становить виконання його первісно погоджених умов.

Відтак суд вважає доведеним право на стягнення з позичальника простроченої заборгованості у розмірі 12 570 грн, з яких: 3 000 грн – основне зобов`язання; 9 000 грн – відсотки за користування кредитом; 570 грн – комісія.

Вказаний розмір заборгованості стороною відповідача фактично не заперечувався, свого контррозрахунку заборгованості суду не надано, питання про призначення у справі відповідної бухгалтерсько-економічної експертизи не ініційовано.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи наведене вище, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача кошти на загальну суму 12 570 грн, з яких: 3 000 грн – основне зобов`язання; 9 000 грн – відсотки за користування кредитом;

570 грн – комісія.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

Враховуючи той факт, що позов задоволений в повному обсязі, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) № 35386 від 24 листопада 2025 року (а.с. 22), обов`язок щодо сплати судового збору на користь позивача у розмірі 2 422,40 грн слід покласти на відповідача.

3.3. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2

ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату його послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів, зокрема договорів, розрахунків та інших документів, які підтверджують надання правничої допомоги та її вартість.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Для стягнення витрат на правову (правничу) допомогу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» долучено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між товариством та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт № Д/8857 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 12 листопада 2025 року; детальний опис наданих послуг до акта № Д/8857 від 12 листопада 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 19 зворотна сторона, 20).

Відповідач із клопотанням про зменшення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю не звертався. Враховуючи характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та результати його розгляду, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим та співмірним. З урахуванням задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню такі витрати у розмірі 8 000 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 244, 247, 258 – 268, 273 – 274, 280 – 289, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103772994 від 04 лютого 2023 року у розмірі 12 570 (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень.

3. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.

5. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

7. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

12. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

13. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець