Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №607/20288/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Справа №607/20288/25 Провадження №2/607/2422/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Через підсистему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 8974290 від 13 травня 2024 року (далі – Договір) у розмірі 13 892,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 травня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, згідно з умовами якого останньому надано кредит у сумі

3 100 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії, що передбачені Договором. Представник позивача вказує, що відповідач кредитні кошти та проценти, комісію за користування кредитом у строк, встановлений Договором, не повернув, водночас кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши кошти в кредит у обумовленій сумі.

24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ (далі – Договір № 110-МЛ), яким передано право грошової вимоги за Договором у розмірі 13 892,36 грн, яка складається з: 3 100 грн – сума заборгованості за кредитом; 5 547,36 грн – сума заборгованості за процентами; 345 грн – сума заборгованості за комісією; 4 900 грн – сума заборгованості за пенею/неустойкою.

12 серпня 2025 року відповідачу було надіслано письмову досудову вимогу № 23928002/5785 про погашення кредитної заборгованості, яка була проігнорована.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, передбаченим статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у належній процесуальній формі висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повторно в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з Анкетою-заявою на кредит № 8974290 до ТОВ «Мілоан» про отримання кредиту у сумі 3 100 грн, строком на 30 днів, дата повернення кредиту 12 червня 2024 року (а.с. 16). Надалі сторони уклали Договір на погоджених у цій Анкеті-заяві умовах, крім строку кредитування.

Так, 13 травня 2024 року між ними було укладено Договір (індивідуальна частина) шляхом його підписання електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «891212» (а.с. 8–13).

Відповідно до пунктів 1.1.–1.5.2., 2.1. Договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 3 100 грн, строком на 360 днів, кінцевим терміном повернення є 08 травня 2025 року, з відсотковою ставкою 511 % річних на фактичну заборгованість за кредитом, що в грошовому еквіваленті складає 12 616,35 грн; комісія за надання кредиту Договором становить 345 грн, яка нараховується за ставкою 11,50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

Крім того, до матеріалів справи долучено: додаток № 1 до Договору (графік платежів) (а.с. 13 зворотна сторона, 14); додаток № 2 до Договору (заява на отримання кредиту №8974290) (а.с.14 зворотна сторона); додаток № 3 до Договору (додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором) (а.с. 15).

Відповідно до платіжного доручення № 130947611 від 13 травня 2024 року ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти ОСОБА_1 на рахунок платіжної картки

№ НОМЕР_1 у сумі 3 100 грн, призначення платежу: кошти згідно

договору 8974290 (а.с. 17).

Долучено відомість про щоденні нарахування та погашення кредитного Договору ОСОБА_1 за період з 13 травня 2024 року по 24 вересня 2024 року, згідно з якою проценти за користування кредитом нараховувалися (пункти 1.5.2., 1.6., 2.3.1.2. Договору) у розмірі 43,40 грн, 42,53 грн, 41,66 грн, 40,80 грн, 39,93 грн та 38,19 грн за кожен день, що разом складає 5 547,36 грн; штрафи згідно пункту 4.1. Договору у розмірі 700 грн

(а.с. 17 зворотна сторона, 18).

У довідці про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» вказано, що Договір підписано позичальником із застосуванням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора «891212», який надісланий 13 травня 2024 року о 05:40:33 год на номер мобільного телефону НОМЕР_2 (а.с. 15 зворотна сторона).

24 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) та ТОВ «Мілоан» (кредитор) було укладено Договір № 110-МЛ разом з додатками

(а.с. 19 зворотна сторона, 29).

Актом приймання-передачі реєстру боржників від 24 вересня 2024 року до Договору № 110-МЛ кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю

2 009, загальною сумою заборгованості 39 824 961,28 грн (а.с. 29 зворотна сторона).

Згідно з платіжною інструкцією № 5898 від 24 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало кошти за Договором № 110-МЛ ТОВ «Мілоан» у сумі 1 479 167,31 грн (а.с. 30 зворотна сторона).

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору № 110-МЛ від 24 вересня 2024 року під № 861 вказаний боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості за Договором становить: 13 892,36 грн, яка складається з: 3 100 грн – сума заборгованості за кредитом; 5 547,36 грн – сума заборгованості за процентами; 345 грн – сума заборгованості за комісією; 4 900 грн – сума заборгованості за пенею/неустойкою (а.с. 31).

У розрахунку заборгованості за Договором станом на дату подання позовної заяви вказано, що сума заборгованості становить 13 892,36 грн, яка складається з: 3 100 грн – сума заборгованості за кредитом; 5 547,36 грн – сума заборгованості за процентами; 345 грн – сума заборгованості за комісією; 4 900 грн – сума заборгованості за пенею/неустойкою (а.с. 19).

12 серпня 2025 року ОСОБА_1 було надіслано письмову досудову вимогу № 23928002/5785 про погашення кредитної заборгованості у сумі 13 892,36 грн

(а.с. 31 зворотна сторона).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів –

Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII

(далі – Закон № 675).

Відповідно до статті 5 Закону №851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року №6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України.

Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про належне оформлення Договору в електронній формі, його укладення у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, та погодження позичальником істотних умов шляхом підписання Договору одноразовим ідентифікатором. Такий Договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є обов`язковим для виконання сторонами.

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) Верховний Суд вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.

Як було зазначено, 24 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) та ТОВ «Мілоан» (кредитор) було укладено Договір № 110-МЛ разом з додатками. Суду надано докази оплати за договором факторингу, а також докази переходу права вимоги до відповідача, зокрема витяг з реєстру боржників до Договору № 110-МЛ від 24 вересня 2024 року, в якому під № 861 вказаний боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості за Договором становить: 13 892,36 грн, яка складається з: 3 100 грн – сума заборгованості за кредитом; 5 547,36 грн – сума заборгованості за процентами; 345 грн – сума заборгованості за комісією; 4 900 грн – сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Отже, наданими доказами підтверджено перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача за Договором.

2.5. У частині заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею/неустойкою, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Воєнний стан наразі не скасовано, відтак він на цей час діє на території України й, відповідно, застосовними є приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є нормою цивільного законодавства, яка поширюється на всі без винятку зобов`язання за договорами кредиту (позики) у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування, незалежно від дати укладення відповідного договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 4 900 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. З огляду вищенаведене, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості загалом є підставовими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи наведене вище, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача кошти на загальну суму 8 992,36 грн, з яких: 3 100 грн – сума заборгованості за кредитом; 5 547,36 грн – сума заборгованості за процентами; 345 грн – сума заборгованості за комісією. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) №19380 від 20 серпня 2025 року (а.с. 39), з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 568 грн (8 992,36 * 2 422,40 : 13 892,36).

3.3. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2

ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату його послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів, зокрема договорів, розрахунків та інших документів, які підтверджують надання правничої допомоги та її вартість.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Для стягнення витрат на правову (правничу) допомогу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» долучено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між товариством та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт № Д/1694 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 20 серпня 2025 року; детальний опис наданих послуг до акта № Д/1694 від 20 серпня 2025 року за договором про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року (а.с.34 зворотна сторона – 36).

Відповідач із клопотанням про зменшення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю не звертався. Враховуючи характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та результати його розгляду, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим та співмірним. За вказаних обставин, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім витрати на правову допомогу у сумі 5 178,31 грн (8 992,36 *

8 000 : 13 892,36), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 12 – 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 247, 258 – 268, 273 – 274,

280 – 289, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором кредиту № 8974290 від 13 травня 2024 року в розмірі 8 992 (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 36 копійок, з яких: 3 100 грн – сума заборгованості за кредитом; 5 547,36 грн – сума заборгованості за процентами; 345 грн – сума заборгованості за комісією.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 568 (одну тисячу п`ятсот шістдесят вісім) гривень.

5. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 5 178 (п`ять тисяч сто сімдесят вісім) гривень 31 копійку.

6. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

7. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

8. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

9. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

10. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

11. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

12. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

13. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

14. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець