Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №607/23000/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2026 Справа №607/23000/25 Провадження №2/607/2521/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі – ТОВ «Коллект центр») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 25 416,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 101623135 (далі – Договір) на суму 5 000 грн.

Представник позивача зазначив, що право вимоги за Договором відступлено 10 лютого 2022 року ТОВ «Мілоан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за Договором факторингу № 10-02/2022-50, а 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за Договором на користь ТОВ «Коллект центр» за Договором № 10-01/2023 про відступлення права вимоги.

Позивач вказав, що станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за Договором становить 25 416,25 грн, з яких: 4 750 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, 19 716,25 грн – заборгованість за процентами, 950 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту. Позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також судові витрати – судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

2. Стислий зміст відзиву

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 листопада 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у належній процесуальній формі висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повторно в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року

(справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

Як вбачається з матеріалів справи, 02 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» у електронній формі укладено Договір, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 000 грн строком кредитування 15 днів, з кінцевим терміном повернення 17 листопада 2021 року (а.с. 17–21).

Пунктами 1.5.1, 1.5.2 та 1.6 Договору погоджено: комісію за надання кредиту в розмірі 950 грн (19,00 % від суми кредиту, одноразово); проценти за користування кредитом у межах погодженого 15-денного строку кредитування в розмірі 1 875 грн, що нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартну (базову) процентну ставку в розмірі 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, яка застосовується після завершення погодженого строку кредитування. Додатком № 1 до Договору (Графік платежів) погоджено загальну суму, що підлягає поверненню у визначений строк, – 7 825 грн (5 000 грн – тіло кредиту, 1 875 грн – проценти, 950 грн – комісія за надання кредиту) (а.с. 22).

Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «V29635», надісланим 02 листопада 2021 року на номер телефону позичальника, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» (а.с. 30).

Кредитні кошти за Договором у розмірі 5 000 грн надані відповідачу 02 листопада 2021 року шляхом перерахування на картковий рахунок, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості (відомістю про щоденні нарахування та погашення), наданим ТОВ «Мілоан», згідно з яким 02 листопада 2021 року здійснено операцію «Надання кредиту» на суму 5 000 грн та нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 950 грн, а в подальшому, з 03 по 17 листопада 2021 року (15 днів), нараховувалися проценти за ставкою 2,50 % на день у розмірі 125 грн на день, що в сумі становить 1 875 грн (а.с. 32–33).

Згідно з тим самим розрахунком, 17 листопада 2021 року (в останній день погодженого строку кредитування) відповідачем сплачено 250 грн у рахунок тіла кредиту та 565 грн у рахунок процентів у зв`язку зі зверненням за продовженням (пролонгацією) строку кредитування на пільгових умовах відповідно до пункту 2.3.1.1 Договору; надалі проценти нараховувалися за зниженою (пільговою) ставкою до 24 листопада 2021 року включно, а

з 25 листопада 2021 року – за стандартною (базовою) ставкою 5,00 % на день відповідно до пункту 2.3.1.2 Договору, без окремо підписаної додаткової угоди про продовження строку кредитування.

Крім того, позивачем надано квитанцію про перерахунок первісним кредитором кредитних коштів відповідачу через ТОВ ФК «Елаєнс» у розмірі 5 000 грн (а.с. 31).

10 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – ТОВ «Вердикт Капітал») укладено Договір факторингу № 10-02/2022-50 з додатками, за яким право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором, передано фактору, що підтверджується актом приймання-передавання Реєстру Боржників від 10 лютого 2022 року та витягом з Реєстру боржників, згідно з яким станом на дату відступлення заборгованість

ОСОБА_1 становила 4 750 грн за основним зобов`язанням, 16 391,25 грн за процентами та 950 грн за комісією (а.с. 38–49). Оплату за Договором факторингу підтверджено платіжним дорученням № 0330100000 від 11 лютого 2022 року на суму 2 043 656,38 грн (а.с. 43).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (клієнт) та ТОВ «Коллект центр» (фактор) укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення права вимоги з додатками, за реєстром боржників до якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за Договором у розмірі 25 416,25 грн, з яких: 4 750 грн – за основним зобов`язанням,

19 716,25 грн – за процентами, 950 грн – за комісією. Позивачем додано акт зарахування зустрічних вимог щодо контрагентів цього договору (а.с. 51–70).

У матеріалах справи також наявні: Анкета-заявка на кредит, Правила надання фінансових кредитів (послуг), Паспорт споживчого кредиту, розрахунки заборгованості, докази надання правничої допомоги.

Відповідачем заборгованість за Договором в повному обсязі не погашена, доказів протилежного матеріали справи не містять.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3

статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів –

Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII

(далі – Закон № 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. За статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Як було зазначено, судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір, який підписаний у відповідності до приписів Закону № 675, тож сторонами було дотримано письмової форми правочину з погодженням усіх істотних умов.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів за Договором підтверджується сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи, зокрема детальним розрахунком заборгованості (відомістю про щоденні нарахування та погашення), наданим ТОВ «Мілоан», згідно з яким кредитні кошти в розмірі 5 000 грн надано відповідачу 02 листопада 2021 року, а також квитанцією про перерахунок первісним кредитором кредитних коштів відповідачу через ТОВ ФК «Елаєнс». Належних і допустимих доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять.

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.

Як було зазначено, на підтвердження переходу до позивача права вимоги за Договором матеріали справи містять Договір факторингу № 10-02/2022-50 від 10 лютого 2022 року, укладений між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор), за яким право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 , передано фактору, що підтверджують акт приймання-передавання та витяг з Реєстру боржників, а також платіжне доручення № 0330100000 від 11 лютого 2022 року на підтвердження оплати за цим договором факторингу. Надалі, за Договором № 10-01/2023 про відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року, укладеним між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр», право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором, передано позивачу, що підтверджується відповідним реєстром боржників та розрахунком заборгованості, а також актом про зарахування зустрічних вимог.

Таким чином, необхідно констатувати, що ТОВ «Коллект центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача за Договором.

2.5. У частині розв`язання спору стосовно стягнення процентів за Договором суд зазначає нижченаведене.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12-ц) дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах після цього моменту забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, суд виходить з того, що строк користування кредитом за Договором становив 15 днів – з 02 листопада 2021 року до 17 листопада 2021 року. Відповідно до умов Договору та Додатка № 1 до нього (Графік платежів), за належного виконання Договору в межах цього строку загальна сума нарахованих процентів становить 1 875 грн (5 000 грн ? 2,50 % ?

15 днів), що підтверджується Графіком платежів та детальним розрахунком заборгованості, наявними в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 17 листопада 2021 року, в останній день погодженого строку кредитування, відповідач здійснив платіж у розмірі 815 грн, після чого кредитодавець продовжив нарахування процентів, відобразивши у власному розрахунку продовження (пролонгацію) строку кредитування на пільгових умовах до 24 листопада 2021 року, а з 25 листопада 2021 року – нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою 5,00 % на день.

Позивачем за Договором нараховано проценти за застосованими після 17 листопада 2021 року пільговою, а надалі стандартною (базовою) ставками, у зв`язку з чим заявлена до стягнення сума процентів за Договором становить 19 716,25 грн.

При цьому матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б підтверджували настання передбачених Договором умов пролонгації та давали можливість встановити конкретний період, на який було продовжено строк кредитування, нову дату платежу й умови такого продовження. Сам по собі наданий позивачем розрахунок заборгованості не є достатнім доказом зміни первісно погодженого сторонами строку кредитування.

Суд ураховує, що пунктом 2.3 Договору передбачено можливість продовження строку кредитування на пільгових або стандартних (базових) умовах. Для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник мав вчинити передбачені Договором та Правилами надання фінансових кредитів (послуг) дії, а можливий строк такого продовження становив 3, 7 або 15 днів.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору після настання обставин, з якими сторони пов`язали пролонгацію, строк кредитування та дата повернення кредиту змінюються пропорційно строку пролонгації, а нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, який розміщується в особистому кабінеті позичальника.

Однак такого оновленого графіка платежів матеріали справи не містять. Не надано й інших доказів, які б у сукупності з наявними у справі документами давали можливість достовірно встановити настання передбачених Договором умов пролонгації, конкретний строк такого продовження та відповідну нову дату повернення кредиту.

За таких обставин суд вважає недоведеним право кредитодавця на нарахування передбачених Договором процентів після закінчення первісно погодженого сторонами строку кредитування – 17 листопада 2021 року.

Отже, обґрунтованою є вимога про стягнення процентів, нарахованих у межах погодженого сторонами 15-денного строку кредитування, в розмірі 1 875 грн. Вимога про стягнення процентів, нарахованих після 17 листопада 2021 року, задоволенню не підлягає.

Власне перехід права вимоги за договором факторингу не змінює змісту первісного зобов`язання та не створює для нового кредитора права вимагати виконання у більшому обсязі, ніж належало первісному кредитору. Тому включення до реєстрів боржників процентів, право на нарахування яких належними доказами не підтверджено, саме по собі не є підставою для їх стягнення судом.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідач узятих на себе зобов`язань за Договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості є частково підставовими. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 7 825 (сім тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн, з яких: 5 000 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, 1 875 грн – заборгованість за процентами, нарахованими в межах погодженого сторонами строку кредитування, 950 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

3.2. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою із заявленою ціною позову у розмірі

25 416,25 грн; за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0569260356 від 28 жовтня 2025 року (а.с. 78). Оскільки позовні вимоги задоволено частково – на суму 7 825 грн, пропорційна частка судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить

745,79 грн (2 422,40 грн ? 7 825 грн / 25 416,25 грн).

3.3. У частині витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2

ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату його послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів, зокрема договорів, розрахунків та інших документів, які підтверджують надання правничої допомоги та її вартість.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Для стягнення витрат на правничу допомогу ТОВ «Коллект центр» долучено Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, Заявку на надання юридичної допомоги № 1697 від 01 вересня 2025 року та Акт № 14 про надання юридичної допомоги від 30 вересня 2025 року, якими підтверджується надання позивачу усної консультації з вивченням документів (2 години ? 2 000 грн) та складення позовної заяви

(3 години ? 3 000 грн), а загалом – 13 000 грн (а.с. 71–75).

Відповідач із клопотанням про зменшення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю не звертався. Враховуючи характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та результати його розгляду, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим та співмірним. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 4 002,36 грн (13 000 грн ? 7 825 грн / 25 416,25 грн).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 247, 258 – 268, 273, 274,

280 – 289, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором кредиту № 101623135 від 02 листопада 2021 року в розмірі 7 825 (сім тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судовий збір у розмірі 745 (сімсот сорок п`ять) гривень 79 (сімдесят дев`ять) копійок.

5. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4 002 (чотири тисячі дві) гривні 36 (тридцять шість) копійок.

6. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

7. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

8. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

9. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

10. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

11. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

12. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

13. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

14. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 19 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ: 44276926, адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець