Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №607/11250/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.08.2026 Справа №607/11250/26 Провадження №2/607/5440/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання у твердій грошовій сумі та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

20 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову до суду і до завершення навчання, але не довше ніж до досягнення 23 (двадцяти трьох) річного віку.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що є донькою відповідача. Шлюб між її батьками – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2020 року (справа № 607/8279/20).

Позивач зазначає, що є повнолітньою та навчається на першому курсі денної форми навчання факультету економіки та менеджменту (ФЕМ) Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя на платній основі, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги на період навчання. Вказує, що ОСОБА_2 є працездатним та має можливість надавати їй матеріальну допомогу, однак добровільно належної участі в її утриманні не бере.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_2 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 пояснила, що є матір`ю позивачки та що дочка перебуває на її утриманні й проживає з нею. Зокрема, вона оплачує навчання дочки, придбаває їй одяг і необхідну для навчання техніку, оплачує побутові та інші потреби. У матеріальному забезпеченні дочки їй також допомагає теперішній чоловік. Водночас батько позивачки участі в її утриманні не бере.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повторно в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

05 серпня 2004 року був укладений шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актовий запис № 964, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2020 року, справа № 607/8279/20 (а.с. 8–9).

У вказаному шлюбі у них народилася донька – ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис за № 32, про що свідчить свідоцтво про народження, серія НОМЕР_1 , місце реєстрації: м. Ходорів Жидачівський район Львівська область (а.с. 7). ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України № НОМЕР_2 (а.с. 4), присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 (а.с. 5); позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с. 6).

07 вересня 2021 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено, про що свідчить свідоцтво про шлюб, серія НОМЕР_4 , актовий запис № 1847 (а.с.12).

Як убачається з виконавчого листа від 25 березня 2026 року (справа № 607/20765/24), виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, вирішено: збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року у справі № 607/4667/22 та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2 600 грн до 6 500 грн, щомісячно, на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття

(а.с. 10, 31).

Відповідно до довідки Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя від 18 травня 2026 року № 383, виданої ОСОБА_1 , вона є студентом першого курсу, денного платного відділення, ФЕМ факультету. Закінчує навчання в червні 2029 року (а.с. 3).

Згідно з квитанціями до платіжної інструкції на переказ готівки від 25 серпня

2025 року № 1 на суму 18 000 грн, та від 27 січня 2026 року № 21 на суму 18 000 грн, ОСОБА_4 оплатила навчання ОСОБА_1 (а.с. 11).

Як вказано у відповіді № 3233486 від 27 серпня 2026 року з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , за період з 1 кварталу 2025 року по 2 квартал 2026 року отримала грошові кошти на загальну суму 311,31 грн.

Як убачається з відповіді № 3233527 від 27 серпня 2026 року з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , за період з 1 кварталу 2025 року по 2 квартал 2026 року інформація відсутня.

Згідно з відповіддю № 3233532 від 27 серпня 2026 року з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , за період з 1 кварталу 2025 року по 2 квартал 2026 року отримала грошові кошти на загальну суму 96 210,59 грн.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).

Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня

1997 року №9-зп).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша); суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга); суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частина десята).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини десятої статті 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Як вказано у статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно вимог частини першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Проте досягнення дитиною повноліття не є перешкодою для судового захисту прав і свобод сина або дочки, які досягли повноліття і потребують матеріальної допомоги.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України.

Так, статтею 198 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

За статтею 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша); право на утримання припиняється у разі припинення навчання

(частина друга).

При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим

23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 – 192 і 194 – 197 цього Кодексу (стаття 201

СК України).

Згідно частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, зазначених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України (див. пункт 17).

У статті 191 СК України вказано, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Як встановлено у судовому засіданні, підтверджено матеріалами справи, донька ОСОБА_2 та ОСОБА_8 – ОСОБА_1 проживає разом із матір`ю та перебуває на її повному утриманні.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути на її користь з відповідача аліменти на її утримання як дитини, яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн починаючи стягнення з дати звернення до суду і до завершення навчання, але не довше ніж до досягнення 23 річного віку.

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд враховує, що відповідач є працездатною особою. Відомостей про стан його здоров`я, який перешкоджав би здійсненню трудової діяльності, суду не надано. Водночас суд ураховує, що відповідач має неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого з нього стягуються аліменти

Сама по собі відсутність у матеріалах справи відомостей про офіційні доходи відповідача не свідчить про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці та не може бути безумовною підставою для звільнення його від установленого статтею 199 СК України обов`язку щодо її утримання в період навчання.

Крім того, суд зазначає, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву не подав та будь-яких доказів щодо свого матеріального стану чи відсутності можливості надавати матеріальну допомогу доньці суду не надав

Водночас суд ураховує, що позивач продовжує навчання за денною формою на платній основі, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

За таких обставин, ураховуючи потребу позивача в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання, її витрати на навчання, а також працездатність відповідача та відсутність установлених судом обставин, які перешкоджали б йому надавати таку допомогу, суд вважає обґрунтованим визначити аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн щомісячно. Такий розмір аліментів, на переконання суду, відповідає потребам повнолітньої доньки та засадам справедливості, добросовісності й розумності сімейних відносин.

Суд роз`яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, рівно як і платник аліментів вправі в порядку статті 192 СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. З огляду на встановлені обставини та досліджені докази, виходячи із засад розумності та справедливості, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову – 20 травня 2026 року, до закінчення нею навчання, але не довше ніж до досягнення двадцяти трьох років.

3.2. Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76–78, 141, 223, 247, 258–268, 273–274, 280–288, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання у твердій грошовій сумі – задовольнити.

2. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову до суду, тобто з 20 травня 2026 року та до завершення навчання (30 червня 2029 року), але не довше ніж до досягнення 23 (двадцяти трьох) річного віку.

3. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

4. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

6. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

7. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

12. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації:

АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець