Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №607/26243/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.2026 Справа №607/26243/25 Провадження №2/607/2638/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі – ТОВ «Кошельок») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 3193603032-373488 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (далі – Договір).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Кошельок» зазначило, що 17 червня 2021 року між цим товариством та ОСОБА_1 було укладено Договір, підписаний останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором, не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду у відповідача за Договором утворилась заборгованість у розмірі 11 925,60 грн, з яких: 4 000 грн – заборгованість за сумою кредиту, 7 925,60 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, які становлять банківську таємницю.

Представник позивача у належній процесуальній формі висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повторно в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа

№ 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

17 червня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено Договір, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 15 зворотна сторона – 17).

За Договором: кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі

4 000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених Договором (пункт 1.1); кредит надається строком на 14 діб, що визначено сторонами як Лояльний період, початком якого є дата підписання Договору, а закінченням – дата зарахування відповідної суми на поточний рахунок кредитодавця (пункт 2.1); сторони погодили, що встановлений в пункті 2.1 Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (пункт 2.2); сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду; з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730 % річних, що становить 2 % на день від суми кредиту за кожен день користування ним; у разі порушення позичальником зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним кредитодавець має право нарахувати позичальнику пеню у розмірі до 2 % від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості

(пункти 3.6 – 3.9).

Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту до Договору, у якому зазначено суму кредиту у розмірі 4 000 грн, строк кредитування – 14 діб з можливістю подовження, процентну ставку в межах лояльного періоду у розмірі 2 % на день (0,01 % на добу за дисконтною ставкою згідно з Графіком розрахунків), орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі) у розмірі 4 006 грн, мету отримання кредиту та іншу інформацію (а.с. 15), Графік розрахунків як Додаток № 1 до Договору (а.с. 17 зворотна сторона), повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» від 17 червня 2021 року про успішне зарахування коштів у сумі 4 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу «видача кредитних коштів, Договір позики № 3193603032-373488» (а.с. 21), лист Акціонерного товариства «Таскомбанк», яким підтверджено здійснення 17 червня 2021 року о 10:21:31 переказу коштів у сумі 4 000,00 грн на картку отримувача № НОМЕР_1 (а.с. 20), та Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту

ТОВ «Кошельок» (а.с. 22–26)

У матеріалах справи міститься детальний розрахунок заборгованості за Договором, відповідно до якого залишок заборгованості становить 11 925,60 грн, що складається з: 4 000,00 грн – заборгованість за кредитом; 7 925,60 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом, з яких 5,60 грн нараховано в межах погодженого сторонами Лояльного періоду (14 днів, з 17 червня 2021 року по 30 червня 2021 року), а 7 920,00 грн – за період з 01 липня 2021 року по 28 вересня 2021 року, тобто поза межами лояльного періоду (а.с. 18, 19).

Крім того, на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2026 року АТ КБ «Приватбанк» надано докази, які становлять банківську таємницю, щодо належності ОСОБА_1 банківської картки

№ НОМЕР_2 та руху коштів по відповідному рахунку за період з 16 по 18 червня 2021 року, з якого вбачається зарахування 17 червня 2021 року коштів у сумі 4 000 грн

(а.с. 48, 49).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів – Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон

№ 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

Як убачається з матеріалів справи, 17 червня 2021 року відповідач, використовуючи номер телефону, вказаний ним під час реєстрації в особистому кабінеті кредитодавця, ідентифікувався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Кошельок», зазначив свої особисті дані та реквізити банківської картки, на яку бажав отримати кредит, після чого кредитодавцем сформовано та направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір з істотними його умовами, а на телефонний номер відповідача надіслано одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, яким Договір і був підписаний відповідачем.

2.3. За статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про належне оформлення Договору в електронній формі, його укладення у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, та погодження позичальником істотних умов шляхом підписання Договору одноразовим ідентифікатором. Такий Договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 4 000 грн підтверджується повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» від 17 червня 2021 року та листом Акціонерного товариства «Таскомбанк», згідно з якими 17 червня 2021 року здійснено переказ коштів у сумі 4 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої відповідач самостійно зазначив в особистому кабінеті кредитодавця під час укладення Договору. Крім того, надання кредитних коштів на банківську картку відповідача підтверджує відповідь АТ КБ «Приватбанк», надана на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2026 року. Належних і допустимих доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять.

2.4. Розв`язуючи цей спір у частині стягнення заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, суд вважає за необхідне зазначити нижченаведене.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі

статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша).

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною восьмою статті 18 цього Закону визначено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року (справа № 352/1950/15-ц) зауважено, що тлумачення правочину – це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін), потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року (справа № 944/3046/20) вказано, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») – слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Конституційний Суд України свого часу зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення

від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013).

Як було зазначено, сторонами погоджено, що позичальнику надається кредит у сумі 4 000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених Договором. Кредит надається строком на 14 діб. Про таку суму та строк кредитування зазначено й у паспорті споживчого кредиту до Договору. Крім того, у паспорті споживчого кредиту до Договору зазначена орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача

(4 006 грн), а Графіком розрахунків до Договору погоджено суму, що підлягає сплаті в межах лояльного періоду.

Водночас сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом.

Застосовуючи правило contra proferentem та враховуючи, що умови Договору сформульовані кредитодавцем, суд виходить із того, що саме по собі невиконання позичальником обов`язку з повернення кредиту у погоджений строк не може однозначно свідчити про його волевиявлення на продовження строку кредитування на нових умовах та застосування іншої процентної ставки. Власне факт неповернення кредиту у встановлений строк насамперед свідчить про прострочення виконання зобов`язання, а тому не може одночасно безумовно тлумачитися як погодження позичальником продовження строку кредитування та як відкладальна обставина у розумінні статті 212 ЦК України.

За таких обставин суд не встановив належних підстав для висновку про продовження погодженого сторонами строку кредитування, а тому проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню в межах первісно встановленого Договором строку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є загалом підставовими та підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає обґрунтованою позовну вимогу щодо стягнення заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 4 000 грн та за процентами, нарахованими в межах погодженого сторонами лояльного періоду (14 днів), водночас стосовно стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за період з 01 липня 2021 року до 28 вересня 2021 року (тобто поза межами лояльного періоду), суд виходить з погодженого сторонами строку кредитування у 14 днів й вважає, що кредитор мав право нараховувати відсотки саме у межах цього періоду. Тож позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за період з 01 липня 2021 року по 28 вересня 2021 року, тобто поза межами погодженого сторонами 14-денного строку кредитування, у розмірі 7 920,00 грн, є необґрунтованими. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 4 006 (чотири тисячі шість) грн, що відповідає орієнтовній загальній вартості кредиту для споживача, погодженій сторонами в паспорті споживчого кредиту до Договору, та включає суму кредиту і нараховані в межах лояльного періоду проценти.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що позов задоволений частково, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 гривні, що підтверджується платіжною інструкцією, наявною в матеріалах справи (а.с. 33), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 813,72 грн (4 006,00 грн * 2 422,40 грн / 11 925,60 грн), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

3.3. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату його послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів, зокрема договорів, розрахунків та інших документів, які підтверджують надання правничої допомоги та її вартість.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн ТОВ «Кошельок» долучено договір про надання правничої допомоги від 12 лютого 2025 року, укладений між ними та Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери», з додатком до нього від 24 листопада 2025 року.

Відповідач із клопотанням про зменшення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю не звертався. Враховуючи характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та результати його розгляду, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим та співмірним. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню такі витрати у розмірі 3 359,16 грн (10 000,00 грн * 4 006 грн / 11 925,60 грн) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 247, 258 – 268, 273, 274,

280 – 289, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3193603032-373488 від 17 червня 2021 року в розмірі 4 006 (чотири тисячі шість) гривень.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір у розмірі 813 (вісімсот тринадцять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.

5. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 359 (три тисячі триста п`ятдесят дев`ять) гривень 16 (шістнадцять) копійок.

6. Відповідачу направити копію заочного рішення суду.

7. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

8. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

9. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

10. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

11. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

12. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

13. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

14. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», код ЄДРПОУ: 40842831, адреса місцезнаходження: вул. Антонова, 8А, с. Чайки, Бучанський район, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець