Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №607/2454/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2026 Справа №607/2454/26 Провадження №2/607/3103/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі – ТОВ «Коллект Центр») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту в загальному розмірі 31 827,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (далі – ТОВ «Служба миттєвого кредитування») та ОСОБА_2 укладено Договір про надання фінансових послуг № 2111483085025 (далі – Договір-1) на суму 5 900 грн, а також Договір про надання фінансових послуг № 2111483099121 (далі – Договір-2) на суму 4 400 грн (далі разом – Договори).

Представник позивача зазначив, що право вимоги за Договорами відступлено

01 грудня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за Договором факторингу № 1-12, а 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за Договорами на користь

ТОВ «Коллект Центр» за Договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Позивач вказав, що враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності він просить стягнути з відповідача: за Договором-1 – 18 231,00 грн (з яких 5 900,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 12 331,00 грн – заборгованість за нарахованими

процентами); за Договором-2 – 13 596,00 грн (з яких 4 400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 9 196,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами), а всього –

31 827,00 грн. Позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також судові витрати – судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

2. Стислий зміст відзиву

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористалася.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у цій цивільній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у належній процесуальній формі висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила та відзиву не подала.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

Як вбачається з матеріалів справи, з використанням веб-сайту ТОВ «Служба миттєвого кредитування» здійснено реєстрацію клієнта під іменем ОСОБА_2 , із зазначенням дати народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номера телефону НОМЕР_1 , реєстраційного номера облікової картки платника податків НОМЕР_2 , серії і номера паспорта НОМЕР_3 , а також платіжної картки № НОМЕР_4 . У межах цієї реєстраційної сесії в подальшому 25 квітня 2021 року було укладено Договори, 24 квітня 2021 року о 15:40:54 проведено ідентифікацію та верифікацію особи за допомогою системи BankID Національного банку України. Однак відповідно до відомостей, отриманих засобами системи BankID НБУ та наявних у матеріалах справи, результат такої верифікації не підтвердив особу, зазначену під час реєстрації, а стосувався іншої фізичної особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 30 листопада 1995 року, за номером телефону НОМЕР_7

(а.с. 27, 46).

На підставі вказаної реєстрації 25 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та особою, яка зареєструвалася під іменем ОСОБА_2 , в електронній формі укладено Договір-1, за умовами якого надано кредит у розмірі 5 900 грн орієнтовним строком повернення 16 днів, та Договір-2, за умовами якого надано кредит у розмірі 4 400 грн орієнтовним строком повернення 16 днів. Обидва Договори підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Пунктом 1.4 Договорів погоджено процентну ставку в розмірі 2,00 % за кожен день користування кредитом за умови погашення в межах орієнтовного строку повернення кредиту, зі збільшенням цієї ставки на 1,64 %, 1,38 % та 2,65 % у разі прострочення відповідно на 1, 15 та 30 днів понад орієнтовний строк (підпункти «а» – «г» пункту 1.4 Договорів), що, як зазначено в Паспорті споживчого кредиту до кожного з Договорів, становить реальну річну процентну ставку від 730 % до 2 735,45 % залежно від строку користування кредитом.

На підтвердження перерахування коштів позичальнику позивачем надано два листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вей Фор Пей»» від 29 грудня 2025 року, адресовані ТОВ «Служба миттєвого кредитування», якими підтверджено перекази коштів на картку № НОМЕР_4 (емітент – Tascombank, MasterCard): за Договором-1 у сумі 5 900 грн з посиланням на номер цього Договору (2111483085025) та час запиту 25 квітня 2021 року о 2:05:33, а також за Договором-2 у сумі

4 400 грн з посиланням на номер цього Договору (2111483099121) та час запиту 25 квітня 2021 року о 2:05:33 (а.с. 38, 56).

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – ТОВ «Вердикт Капітал») укладено Договір факторингу № 1-12 на загальну суму 60 183 678,63 грн, за яким право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_2 за Договорами, передано фактору, що підтверджується витягами з Реєстру боржників. Оплату за Договором факторингу підтверджено платіжним дорученням № 307600018 від 03 грудня 2021 року на суму 5 535 543,12 грн (а.с. 58–72).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги з додатками на загальну ціну договору 5 312 491,59 грн, за реєстром боржників до якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_2 за Договором-1 та Договором-2 (а.с. 73–90).

У матеріалах справи також наявні: заявки-анкети на кредит, Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Служба миттєвого кредитування», графіки платежів, паспорти споживчого кредиту, розрахунки заборгованості.

Відповідачем заборгованість за Договорами в добровільному порядку не погашена, доказів протилежного матеріали справи не містять.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3

статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів – Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон

№ 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. За статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Матеріалами справи підтверджується формування в інформаційній системі ТОВ «Служба миттєвого кредитування» Договору-1 та Договору-2 із зазначенням позичальником ОСОБА_2 та їх підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Водночас питання про те, чи вчинені відповідні дії саме відповідачем, підлягає оцінці з урахуванням усієї сукупності наданих доказів.

2.4. У частині переходу права вимоги від первісного кредитора до відповідача суд зазначає нижченаведене.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.

Як було зазначено, на підтвердження переходу до позивача права вимоги за Договором-1 та Договором-2 матеріали справи містять Договір факторингу № 1-12 від

01 грудня 2021 року, укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) на загальну суму 60 183 678,63 грн, за яким право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_2 , передано фактору, що підтверджують акт приймання-передавання та витяги з Реєстру боржників, а також платіжне доручення № 307600018 від 03 грудня 2021 року на суму 5 535 543,12 грн на підтвердження оплати за цим договором факторингу. Надалі, за Договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, укладеним між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» на загальну ціну договору 5 312 491,59 грн, право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_2 за Договорами, передано позивачу, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі та витягами з Реєстру боржників.

Таким чином, суд констатує, що позивачем надані докази, за якими право вимоги до відповідача було передано ТОВ «Коллект Центр» проте сама наявність наведених вище договорів факторингу й відповідних реєстрів боржників не свідчить про правомірність набуття права грошової вимоги до відповідача за Договором-1 та Договором-2 в частині, заявленій до стягнення.

2.5. У частині укладення Договорів та надання відповідачу кредитних коштів за цим правочином суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Із наданих позивачем матеріалів щодо порядку (процедури) та хронології дій, вчинених товариством і заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі у зв`язку з укладенням Договорів, вбачається, що 24 квітня 2021 року о 15:40:54, до вибору суми та строку кредиту, проведено ідентифікацію та верифікацію особи заявника за допомогою системи BankID Національного банку України – механізму, призначеного саме для підтвердження того, що особа, яка звертається за кредитом та вчиняє електронний підпис одноразовим ідентифікатором, справді є тією фізичною особою, від імені якої подається заявка.

Проте результат цієї верифікації, наведений у тих самих матеріалах, не підтверджує, а спростовує тотожність заявника і відповідача: за даними системи BankID НБУ особою, ідентифікованою за відповідним номером телефону, є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , а не ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку позивач зазначив відповідачем у цій справі. Оскільки зазначена ідентифікаційна сесія передувала укладенню обох Договорів і є спільною для них, цей висновок стосується як Договору-1, так і Договору-2.

За таких обставин наявні у справі докази не дають можливості встановити, що саме відповідач вчинила дії з прийняття пропозицій укласти Договори та підписала їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Навпаки, результат проведеної перед укладенням Договорів ідентифікації та верифікації містить персональні дані іншої фізичної особи – ОСОБА_3 . Сама собою обставина, що заявки-анкети заповнені з використанням анкетних даних відповідача (прізвища, імені, по батькові, дати народження, реєстраційного номера облікової картки платника податків, серії та номера паспорта), за наявності такої суперечності не є достатнім доказом того, що волевиявлення на укладення Договорів було вчинено саме відповідачем.

Як було зазначено, на підтвердження перерахування коштів позичальнику позивачем надано два листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вей Фор Пей»» від 29 грудня 2025 року, адресовані ТОВ «Служба миттєвого кредитування», якими підтверджено перекази коштів на картку № НОМЕР_4 (емітент – Tascombank, MasterCard): за Договором-1 у сумі 5 900 грн з посиланням на номер цього Договору (2111483085025) та час запиту 25 квітня 2021 року о 2:05:33, а також за Договором-2 у сумі

4 400 грн з посиланням на номер цього Договору (2111483099121) та час запиту 25 квітня 2021 року о 2:05:33. Насамперед суд зазначає, що такі довідки не є первинними документами, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, крім того, вони не містять достатньої інформації на підтвердження того, що кредитні кошти надані саме відповідачу, оскільки не містять прізвища, імені та по батькові, а також інших даних, які б могли ідентифікувати отримувача коштів. Доказів належності платіжної картки № НОМЕР_4 саме ОСОБА_2 матеріали справи також не містять.

Позивач, звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості саме з ОСОБА_2 , мав довести належними, допустимими та достовірними доказами, що саме ця особа є стороною Договорів, проте цього зроблено не було; наявні в матеріалах справи докази, навпаки, ставлять під сумнів цю обставину. Крім того, матеріали справи не містять переконливих доказів, що саме ОСОБА_2 , отримала кредитні кошти за Договорами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року (справа № 904/5726/19) виснувала, що у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини (підпункти 6.6 та 6.7).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року (справа № 757/37126/18), загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

Суд також враховує, що відповідно до статті 83 ЦПК України саме на учасника справи покладено обов`язок своєчасно подати докази або повідомити суд про об`єктивну неможливість їх подання. Позивач необхідних доказів протягом розгляду справи не надав, про неможливість їх подання суд не повідомляв та з клопотанням про їх витребування не звертався, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог у зв`язку з непідтвердженням факту укладення Договорів саме відповідачем та надання їй кредитних коштів первісним кредитором, у зв`язку з чим не вбачає підстав надавати окрему оцінку розміру заявленої до стягнення заборгованості за Договором-1 та Договором-2, оскільки встановлення цих обставин не могло б усунути недоведеність факту укладення Договорів саме відповідачем.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договорами є недоведеними та не підлягають задоволенню, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

3.2. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати позивача (судовий збір, витрати на правничу допомогу) відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають та покладаються на позивача в межах ним понесених.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 244, 247, 258 – 268, 273 – 274, 280 – 289, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами кредиту – відмовити.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача в межах ним понесених.

3. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

4. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

7. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

8. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

9. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

10. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

11. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 17 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926, адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець