Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №607/21447/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2026 Справа №607/21447/25 Провадження №2/607/2472/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі – ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» зазначило, що 14 червня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Макс Кредит» було укладено кредитний договір № 00-9814998 (далі – Договір), який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, на суму 6 900 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, що передбачені Договором. Представник позивача вказує, що відповідач кредитні кошти та проценти за користування кредитом у строк, встановлений Договором, не повернув, водночас кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши кошти в кредит у обумовленій сумі. Також позивач зазначив про відсутність у нього інших доказів, які б підтверджували перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , у зв`язку з чим одночасно з позовною заявою звернувся до суду з клопотанням про витребування необхідних доказів.

20 січня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 20012025-МК/Ейс (далі – Договір № 20012025-МК/Ейс), яким передано право грошової вимоги за Договором у розмірі 23 952 грн, з яких: 6 900 грн – заборгованість за сумою кредиту; 17 052 грн – заборгованість за сумою відсотків.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2025 відкрито провадження у цій справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2025 року за клопотанням позивача витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» докази, що становлять банківську таємницю стосовно відповідача.

Представник позивача у належній процесуальній формі висловив позицію про розгляд справи без участі сторони позивача та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами вручення (надсилання) поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повторно в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

Як вбачається з матеріалів справи, 14 червня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «38433» (а.с. 29–33).

У пунктах 1.1. – 1.9. цього Договору зазначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредитного ліміту складає 6 000 грн. Тип кредиту – кредитна лінія. Строк дії кредитної лінії

360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 09 червня 2025 року. Тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процентна ставка складає 1,45 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в пункті 1.3. Договору. Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що складає 900 грн. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії дорівнює 1,50 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору становить 9 115,87 %. Орієнтовна загальна вартість Кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору становить 38 220 грн.

Відповідно до пункту 2.8. Договору дата надання/видачі кредиту 14 червня 2024 року. Сума кредиту 6 000 грн перераховується кредитодавцем на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, з урахуванням умов пункту 1.3. Договору.

У додатку № 1 до Договору Графік платежів зазначені всі процентні ставки та загальна вартість кредиту (а.с. 33 зворотна сторона).

Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «Макс Кредит» підтверджує, що клієнт з яким укладено Договір ідентифікований товариством. Акцепт договору підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором «38433», який відправлено позичальнику 14 червня 2024 року о 13:48:36 на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 23).

Позивачем долучено правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит», затверджені наказом директора ТОВ «Макс Кредит» №05-01/24 від 05 січня 2024 року (а.с. 24–28).

Крім того, позивачем додано Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови, та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «63459» (а.с. 17–18).

ТОВ «Платежі онлайн» листом від 06 лютого 2025 року вих. № 173/02 разом із додатком повідомило, що як технологічний оператор платіжних послуг через платіжний сервіс «Platon» провело успішні відповідні транзакції (а.с. 19–22).

У детальному розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «Макс Кредит» станом на 20 січня 2025 року, зазначено, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить

23 952 грн, з яких: 6 000 грн – сума основного зобов`язання, 900 грн – сума заборгованості за нарахованими комісіями, 17 052 грн – сума процентів, 3 000 грн – штрафні санкції згідно з умовами договору (а.с. 35, 36).

20 січня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір № 20012025-МК/Ейс з додатками (а.с. 41–46).

Платіжними інструкціями ТОВ «ФК «Ейс» здійснило оплати ТОВ «Макс Кредит» за цим Договором № 20012025-МК/Ейс (а.с. 37).

Відповідно до акту приймання-передачі від 20 січня 2025 року до Договору № 20012025-МК/Ейс клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 20 січня 2025 року. Кількість боржників 3 155. Загальна сума заборгованості 46 698 357,96 грн (а.с. 38).

Згідно з реєстром боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до Договору № 20012025-МК/Ейс під № 1784 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 із сумою заборгованості 23 952 грн (а.с. 39, 40).

Відповідно до виписки з особового рахунка за Договором, у ній зазначено заборгованість ОСОБА_1 станом на 01 жовтня 2025 року в розмірі 23 952 грн, з яких:

6 900 грн – прострочене тіло кредиту, 17 052 грн – прострочені відсотки (а.с. 34).

Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 21 січня 2026 року

№ 20.1.0.0.0/7-260120/37028-БТ, наданого на запит суду, підтверджено, що на ім`я

ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (Рахунок № НОМЕР_4 ). Також, банком додатково надано виписку за рахунком № НОМЕР_3 за період з 14 червня 2024 року до 19 червня 2024 року, яка містить зарахування на суму 6 000 грн. Номер телефону НОМЕР_2 є фінансовим номером ОСОБА_1 (а.с. 78–80).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі – Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів – Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі –

Закон № 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором – алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання – договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року №6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про належне оформлення Договору в електронній формі, його укладення у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, та погодження позичальником істотних умов шляхом підписання Договору одноразовим ідентифікатором. Такий Договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є обов`язковим для виконання сторонами.

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначив, що внаслідок заміни кредитора саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) Верховний Суд вказав, що для підтвердження відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати докази переходу такого права від первісного до нового кредитора на кожному етапі його передачі. Належними доказами набуття права вимоги можуть бути відповідні договори, реєстри переданих вимог, які дають змогу ідентифікувати кредитний договір, а також докази оплати за договором.

Як встановлено судом, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором перейшло від первісного кредитора до позивача на підставі одного етапу відступлення, а саме 20 січня 2025 року за Договором № 20012025-МК/Ейс, відповідно до Реєстру боржників від 20 січня 2025 року.

Оскільки матеріали справи містять Договір № 20012025-МК/Ейс, реєстр боржників та документи про сплату фінансування за вказаним реєстром щодо заборгованості саме

ОСОБА_1 , суд вважає доведеним перехід права вимоги за Договором щодо відповідача від первісного кредитора до позивача.

2.5. В аспекті розв`язання спору щодо розміру заборгованості за Договором суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою – другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено як факт укладення кредитного договору, так і отримання ОСОБА_1 6 000 грн кредитних коштів, що, зокрема, підтверджується наданою АТ КБ «Приватбанк» випискою з рахунку відповідача. Водночас умовами Договору передбачено сплату позичальником одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 900 грн, а також процентів за користування кредитними коштами.

Суд враховує, що наданий первісним кредитором детальний розрахунок заборгованості містить внутрішню неузгодженість, оскільки при зазначеній у ньому загальній сумі заборгованості 23 952 грн окремо наведено 6 000 грн основного зобов`язання, 900 грн комісії, 17 052 грн процентів та 3 000 грн штрафних санкцій, сукупний розмір яких становить 26 952 грн.

Утім, з Реєстру боржників та інших матеріалів справи вбачається, що позивачу відступлено право вимоги до ОСОБА_1 саме в розмірі 23 952 грн. З урахуванням умов Договору та встановлених судом обставин ця сума складається з 6 000 грн неповернутої суми кредиту, 900 грн передбаченої Договором комісії та 17 052 грн процентів за користування кредитом. Штрафні санкції в розмірі 3 000 грн до суми відступленої позивачу та заявленої до стягнення заборгованості не входять.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за Договором чи погашення зазначеної заборгованості суду не подав.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у розмірі 23 952 грн. Вказаний розмір заборгованості стороною відповідача фактично не заперечувався, свого контррозрахунку заборгованості суду не надано, питання про призначення у справі відповідної бухгалтерсько-економічної експертизи не ініційовано.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи наведене вище, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості загалом є підставовими. Тож з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у загальному розмірі 23 952 грн.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

Враховуючи той факт, що позов задоволений в повному обсязі, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 27879 від 13 жовтня 2025 року (а.с. 61), обов`язок щодо сплати судового збору на користь позивача у розмірі 2 422,40 грн слід покласти на відповідача.

3.3. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2

ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату його послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів, зокрема договорів, розрахунків та інших документів, які підтверджують надання правничої допомоги та її вартість.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Для стягнення витрат на правову (правничу) допомогу ТОВ «ФК «Ейс» долучено договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладений між товариством та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткову угоду № 25770855642 від 11 вересня 2025 року до вказаного договору, акт прийому-передачі наданих послуг від 01 жовтня 2025 року на суму 7 000 грн та протокол погодження вартості послуг до цього договору (а.с. 54–57).

Відповідач із клопотанням про зменшення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю не звертався. Враховуючи характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та результати його розгляду, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим та співмірним, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 244, 247, 258 – 268, 273 – 274, 280 – 289, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором

№ 00-9814998 від 14 червня 2024 року у розмірі 23 952 (двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні.

3. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.

5. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

7. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

12. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

13. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 12 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, адреса місцезнаходження: вул. Алматинська, 8, офіс 310а, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець