Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №608/219/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2026 Справа №608/219/26 Провадження №2/607/3843/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі учасників справи,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

У січні 2026 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі – ТОВ «Споживчий центр») звернулося до Чортківського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26.01.2023-100002026 від 26 січня

2023 року у розмірі 11 690 грн (а.с. 1 – 12).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 січня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26.01.2023-100002026 (далі – Договір) шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) одноразовим ідентифікатором на підставі заявки, яка є невід`ємною частиною оферти. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 7 000 грн строком на 42 дні; первинний період користування кредитом становить 14 днів з дня його надання, протягом якого та протягом наступного періоду «Економ» застосовується фіксована процентна ставка у розмірі 2 % за один день користування кредитом, а в інший час дії Договору – фіксована ставка «Стандарт» у розмірі 3 % за один день користування кредитом.

Позивач зазначив, що згідно з Договором та квитанцією про перерахування коштів кредит у розмірі 7 000 грн надано ОСОБА_1 26 січня 2023 року, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, водночас відповідач своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 11 690 грн, з яких: 7 000 грн – тіло кредиту; 4 690 грн – проценти.

Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що відповідачем 09 лютого 2023 року здійснено часткову оплату за Договором у розмірі 2 170 грн, що, на переконання позивача, є діями, які свідчать про визнання боргу.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заяви про визнання позову

2.1. 16 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 , реалізуючи право, передбачене статтею 178 ЦПК України, подала до Чортківського районного суду Тернопільської області відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позову в повному обсязі (а.с. 31–35).

2.2. Представник позивача надіслав відповідь на відзив, у якій навів аргументи на спростування доводів відповідача, зазначених у відзиві, та висловив прохання позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.3. 03 липня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду власноручно написану заяву, в якій зазначила про визнання позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (а.с. 73).

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2026 року відкрито провадження у цій цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

16 лютого 2026 року відповідач подала до Чортківського районного суду Тернопільської області відзив на позовну заяву.

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2026 року цивільну справу за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня

2026 року визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Якімця Т.І.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня

2026 року цивільну справу прийнято до провадження новим складом суду, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі позивача чи його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, проте подала до суду письмову заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. У зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

Як вбачається з матеріалів справи, 26 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Споживчий центр» із заявкою на отримання кредиту, погодила пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) на суму 7 000 грн строком на 42 дні, що підписані одноразовим ідентифікатором, отриманим на номер телефону, зазначений останньою як фінансовий

(а.с. 13–16а).

Згідно з підтвердженням укладення Договору сума кредиту становить 7 000 грн; первинний період користування кредитом – 14 днів з дня його надання; ставка «Економ» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та періоду «Економ»; ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом іншого часу дії Договору. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Сума кредиту повертається одним платежем в останній день строку, на який надається кредит (а.с. 17).

Відповідно до квитанції про перерахування коштів від 26 січня 2023 року кредит у розмірі 7 000 грн перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 з використанням реквізитів її електронного платіжного засобу (а.с. 18, 21–26).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору пройшла ідентифікацію через Систему BankID Національного банку України, за результатами якої було забезпечено однозначне встановлення її особи (а.с. 19 зворотна сторона). ТОВ «Споживчий центр» є абонентом Системи BankID Національного банку з 26 жовтня 2020 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором станом на 02 січня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 становить 11 690 грн, з яких: 7 000 грн – основний борг (тіло кредиту); 4 690 грн – проценти, нараховані за період фактичного користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування. Судом також встановлено,

що 09 лютого 2023 року ОСОБА_1 здійснила часткову сплату за Договором у розмірі

2 170 грн, яка була зарахована в рахунок погашення нарахованих на той час процентів (а.с. 20).

У матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту (а.с. 9, 10), таблиця обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 12).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі – ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628

ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту в електронних документах або вираження волі сторін за допомогою електронних засобів зв`язку. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі – Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно з загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон № 675).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив, що одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати), який входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях ЦК України, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629) (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання такої форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).

Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд доходить висновку про дотримання сторонами встановлених законодавством вимог при укладенні Договору в електронній формі, оскільки пропозиція (оферта) укласти електронний договір та її прийняття (акцепт) здійснені з дотриманням вимог статей 11 та 12 Закону № 675, що не дає підстав для сумніву у вільному волевиявленні сторін на укладення відповідного правочину.

2.4. Згідно з частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець – взяла на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться; умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в аспекті цієї справи – ТОВ «Споживчий центр»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивач надав суду докази, які підтверджують доведення до відома відповідача основних умов кредитування, розміру процентних ставок «Економ» та «Стандарт», порядку нарахування процентів та порядку повернення кредиту, з якими ОСОБА_1 ознайомилася під час укладення Договору та підписала їх одноразовим ідентифікатором.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості та встановлено, що він відповідає умовам Договору щодо розміру кредиту, строку кредитування та розміру процентних ставок.

2.5. У частині визнання відповідачем позову суд вважає за необхідне зазначити нижченаведене.

Відповідно до частини другої статті 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що 03 липня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду власноручно написану заяву про визнання позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» у повному обсязі.

Враховуючи, що визнання позову здійснене відповідачем особисто, не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а заявлені позовні вимоги ґрунтуються на встановлених судом обставинах та підтверджуються дослідженими доказами, суд відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України приймає визнання відповідачем позову.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Враховуючи наведене, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також взявши до уваги визнання відповідачем позову у повному обсязі, доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № НА00002337 від 14 січня 2026 року (а.с. 1), тому обов`язок щодо сплати судового збору на користь ТОВ «Споживчий центр» слід покласти на ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 49, 76–81, 141, 206, 211, 244, 247, 258–268, 273, 274,

354–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором

№ 26.01.2023-100002026 від 26 січня 2023 року у розмірі 11 690 (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто) гривень 00 копійок, з яких: 7 000 (сім тисяч) гривень – основний борг; 4 690 (чотири тисячі шістсот дев`яносто) гривень – проценти.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 04 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, адреса місцязнаходження: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Т. І. Якімець