Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №607/19821/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2026 Справа №607/19821/25 Провадження №2/607/2379/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

24 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про: 1) стягнення заборгованості за договором № 4767150 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 червня 2024 року (далі також – Договір) в розмірі 71 397,50 грн, з яких: 11 999,99 грн – основний борг; 44 817,51 грн – проценти, нараховані первісним кредитором; 14 580,00 грн – проценти, нараховані позивачем за 81 календарний день; 2) нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення, відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3 % річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), на присуджену суму заборгованості за період з дня набрання рішенням законної сили до його виконання; 3) роз`яснення порядку такого нарахування у разі часткового виконання рішення; 4) стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» зазначило, що 26 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші зобов`язання. Сума кредиту становила 12 000 грн, строком на 360 днів, відсоткова ставка якого становила 1,5 % в день.

31 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 31/03/2025 (далі – Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 .

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_1 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2025 відкрито провадження у цій справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, задоволено клопотання про витребування доказів щодо відповідача.

Представник позивача – ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» – в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві висловив прохання здійснювати розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав; щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів сторона позивача не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За частиною третьою статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник позивача скористався цим правом та просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Статтею 128 ЦПК України унормовано порядок виклику учасників справи у судове засідання. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128

ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні (постанова від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц).

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), у якій зазначено, що у разі неявки представників сторін чи інших учасників судового процесу суд може вирішити спір по суті, якщо наявних у справі матеріалів достатньо для ухвалення законного й обґрунтованого рішення. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність учасників справи у судовому засіданні, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, його повторну неявку в судове засідання, відсутність відзиву, суд відповідно до статті 280 ЦПК України доходить висновку про наявність підстав для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, із сумою кредиту 12 000 грн, строком на 360 днів, з стандартною процентною ставкою 1,50 % в день та зниженою процентною ставкою 0,01 % в день, орієнтовною реальною річною процентною ставкою 9 541,79 %, який підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора «20701» (а.с. 18–28).

У пункті 1 Договору вказано, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності ведення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході.

Також, позивачем долучено паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) від 26 червня 2024 року, який підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора «94162» (а.с. 29–31).

Крім того, позивачем долучено Правила надання коштів та банківських металів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (нова редакція), затверджені наказом Директора ТОВ «Лінеура Україна» від 05 квітня 2024 року № 43-ОД (а.с. 50–58).

21 лютого 2022 року між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 210222-1 (а.с. 40–45).

У листі ТОВ «Пейтек» № 20250401-590 від 01 квітня 2025 року вказано про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 26 червня 2024 року о 15:47:13

на суму 12 000 грн; номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» –

e203daf3-58b6-48a8-a0a0-8470503d09d9; номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» – 47671501719406030; код авторизації – 202906; банк-еквайр – АТ «ПУМБ»; призначення платежу: зарахування на картку, маска-картки № НОМЕР_1 (а.с. 39).

У розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «Лінеура Україна», за Договором станом на 31 березня 2025 року вказано, що сума заборгованості складає 62 817,50 грн, з яких: 11 999,99 грн – сума заборгованості за основним боргом; 44 817,51 грн – сума заборгованості за нарахованими процентами; 6 000 грн – штрафні санкції. Крім того, у розрахунку міститься інформація, що ОСОБА_1 здійснив платіж на суму 36,01 грн (а.с. 32–36).

31 березня 2025 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) було укладено Договір факторингу, разом із додатками (а.с. 60–71).

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору факторингу, в якому вказаний під № 660 боржник ОСОБА_1 за договором №4767150 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, сума заборгованості становить: 62 817,50 грн, з яких: 11 999,99 грн – сума заборгованості за основним боргом; 44 817,51 грн – сума заборгованості за нарахованими процентами; 6 000 грн – штрафні санкції (а.с. 70).

Як вказано у розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за Договором за 81 календарний день (01 квітня 2025 року – 20 червня 2025 року) сума заборгованості складає 26 579,99 грн, з яких: 11 999,99 грн – сума заборгованості за основним боргом; 14 580 грн – сума заборгованості за процентами, нарахованими позивачем

за 81 календарний день (а.с. 37, 38).

Згідно з відповіддю АТ КБ «Приватбанк» від 09 січня 2026 року

№ 20.1.0.0.0/7-260108/33304-БТ, наданою на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку було зарахування коштів на суму 12 000 грн від 26 червня 2024 року, платник: P2P_LI_CR, KYIV (а.с. 117).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту в електронних документах або вираження волі сторін за допомогою електронних засобів зв`язку. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі – Закон

№ 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі – Закон № 675).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору

(пункт 6).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта

статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному

статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив, що одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати), який входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях ЦК України, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629) (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня

2022 року № 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (стаття 1046

ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання такої форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в кредитному договорі.

Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем було дотримано письмової форми договору та погоджено його істотні умови, а отже, між сторонами виникли відповідні договірні зобов`язання. ОСОБА_1 зазначених обставин не спростував та будь-яких заперечень щодо факту отримання кредитних коштів і користування ними суду не надав.

Таким чином, суд вважає доведеним факт виникнення між первісним кредитором та відповідачем договірних правовідносин, пов`язаних з отриманням та використанням кредитних коштів.

2.4. Згідно із частиною першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в аспекті цієї справи – ТОВ «Лінеура Україна»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач надав суду необхідні докази, які підтверджують доведення до відома відповідача основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача кредиту ОСОБА_1 , інформації щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту, порядку повернення кредиту, іншу необхідну інформацію, що зазначена у Договорі та паспорті споживчого кредиту, які підписані останнім відповідно до вимог законів № 851 та № 675.

Тож надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи та досліджені судом, свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України, та підписання відповідачем договорів. Водночас ОСОБА_1 зазначені обставини жодним чином не спростовував.

Судом також встановлено, що проценти в розмірі 14 580 грн, нараховані власне позивачем, за період з 01 квітня 2025 року до 20 червня 2025 року, тобто за 81 календарний день (12 000 грн ? 1,5 % ? 81 день). Зазначений період повністю охоплюється погодженим сторонами 360-денним строком кредитування, який розпочався 26 червня 2024 року та закінчився 20 червня 2025 року. Отже, вказані проценти нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування та відповідно до встановленої Договором процентної ставки.

2.5. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до правової позиції, яка сформульована у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19), у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа №905/306/17) Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року (справа № 753/20537/18), від 21 липня 2021 року (справа № 334/6972/17), від 27 вересня

2021 року (справа № 5026/886/2012).

Як було зазначено, 31 березня 2025 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) було укладено Договір факторингу, разом із додатками.

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору факторингу під № 660 боржник ОСОБА_1 за Договором, сума заборгованості становить: 62 817,50 грн, з яких:

11 999,99 грн – сума заборгованості за основним боргом; 44 817,51 грн – сума заборгованості за нарахованими процентами; 6 000 грн – штрафні санкції.

Аналіз змісту Договору факторингу та доданих до нього документів, у тому числі реєстрів прав вимоги та витягів із них, підтверджує перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача, що дає підстави для висновку, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» наділено правом грошової вимоги до ОСОБА_1 .

2.6. Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина перша); боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга).

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Воєнний стан наразі не скасовано, відтак він на цей час діє на території України й, відповідно, застосовними є приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі (пункт 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 902/417/18).

Компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності (див., постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року, справа № 706/68/23).

Верховний Суд також зазначив, що згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі – Закон № 2120-ІХ), що набрав чинності 17 березня 2022 року, «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Закон № 2120-ІХ виключив можливість нарахування сум за статтею 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року (постанова Верховного Суду від 25 вересня 2024 року, справа № 206/2984/23).

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є нормою цивільного законодавства, яка поширюється на всі без винятку зобов`язання за договорами кредиту (позики) незалежно від дати їх укладення.

Водночас положення частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України передбачають можливість зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, однак не передбачають здійснення в такому порядку нарахування інфляційних втрат.

Крім того, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення»

ЦК України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

За таких обставин підстав для зазначення в рішенні про подальше нарахування на присуджену суму інфляційних втрат та трьох процентів річних до моменту виконання рішення немає.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. З огляду на наведене вище, суд констатує, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є підставовими та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача кошти на загальну суму 71 397,50 грн, без задоволення вимоги щодо зазначення у рішенні про нарахування відсотків або пені у порядку статті 265 ЦПК України.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

Враховуючи той факт, що позов задоволений частково, крім вимоги про нарахування відсотків або пені у порядку статті 265 ЦПК України, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5245 від 16 вересня

2025 року (а.с. 101) суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у вказаному розмірі.

3.3. Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає нижченаведене.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з вимогами частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За частиною четвертою цієї статті ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) вказано, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії» від 25 березня 1999 року, заява № 31195/96).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для стягнення витрат на правову (правничу) допомогу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» долучено договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між ними та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем (а.с. 92, 93); заявку № 10574 на виконання доручення від 25 серпня 2025 року до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 94, 95); акт № 10574 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22 вересня 2025 року згідно договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 96); рахунок на оплату № 10574-22/09-2025 від 22 вересня 2025 року (а.с. 97); ордер на надання правничої допомоги (а.с. 98).

Відповідач із клопотанням про зменшення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю не звертався. Враховуючи характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76–78, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273, 274,

280–289, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 4767150 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 червня 2024 року у розмірі 71 397 (сімдесят одну тисячу триста дев`яносто сім) гривень 50 копійок, з яких: 11 999,99 грн – сума заборгованості за основним боргом; 44 817,51 грн – сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором; 14 580 грн – сума заборгованості за процентами, нарахованими позивачем за 81 календарний день.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

5. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 10 000 (десять тисяч) гривень – витрат на професійну правничу допомогу.

6. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

7. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

12. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ: 44559822, адреса місцезнаходження: вул. Загородня, 15, офіс 118/2, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець