Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №607/26002/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2026 Справа №607/26002/25 Провадження №2/607/2629/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іщук Костянтин Валентинович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

12 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Іщук К.В. – звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до

ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради (далі також – УСМПЗД ТМР) про: 1) розірвання між сторонами шлюбу; 2) визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю – ОСОБА_1 ; 3) стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у твердій грошовій сумі на утримання малолітньої доньки у розмірі 6 000 грн щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що сторони перебувають у шлюбі з 30 червня 2018 року та мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейні відносини між сторонами фактично припинені через постійні конфлікти, втрату взаєморозуміння та різні погляди на сімейне життя і виховання дитини. Спроби налагодити стосунки результату не дали. Крім того, позивач посилається на застосування відповідачем щодо неї фізичного та психологічного насильства, тож вважає подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливими.

Стосовно визначення місця проживання дитини у позові зазначено, що донька тривалий час проживає разом із позивачем у місті Тернополі та перебуває на її утриманні. Відповідач, за твердженням ОСОБА_1 , матеріальної допомоги не надає та належної участі у вихованні дитини не бере. Також позивач посилається на агресивну поведінку відповідача, у тому числі в присутності доньки, яка його боїться, а також на неодноразове притягнення відповідача до кримінальної та адміністративної відповідальності. З огляду на наведене ОСОБА_1 вважає, що проживання доньки разом із нею відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення аліментів, представник позивача зазначив, що щомісячні витрати на утримання доньки становлять близько 12 000 грн, у зв`язку з чим частка відповідача в її утриманні має становити 6 000 грн щомісячно. Адвокат зауважує, що ці кошти необхідні для харчування, одягу та лікування дитини, яка через стан здоров`я потребує постійного догляду та уваги. Відповідач офіційно не працевлаштований, однак має періодичні заробітки.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Саламандри Г.М. – надійшов відзив, у якому вона не заперечувала проти розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини разом із матір`ю. Вимогу про стягнення аліментів просила задовольнити частково, визначивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

У відзиві зазначено, що заявлений позивачем розмір аліментів є завищеним та не відповідає матеріальному становищу і стану здоров`я відповідача. ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи довічно, має обмежену працездатність, потребує витрат на лікування, а єдиним джерелом його доходу є пенсія по інвалідності. Інших доходів чи майна, яке приносить дохід, він не має.

Крім того, адвокат вказала, що відповідач від утримання дитини не ухилявся та в межах своїх можливостей надавав матеріальну допомогу. Через арешт його банківського рахунку кошти на утримання дитини перераховувала його тітка ОСОБА_4 . Також представник відповідача звернула увагу, що матеріальну допомогу на утримання дитини надавала мати відповідача – бабуся дитини, яка перебувала за кордоном.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради письмових пояснень щодо позову відповідно до статті 181 ЦПК України не подала

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 грудня

2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 02 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак подав до суду заяву, у якій висловив прохання здійснювати розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: УСМПЗД ТМР в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, утім подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити у їх відсутності.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від

30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

У зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

30 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 1040, місце реєстрації: Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (а.с. 11).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста № 10412 від 21 листопада 2025 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: параректальна гематома справа (а.с. 14).

У шлюбі у сторін народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 2498 (а.с. 12).

Згідно з медичним висновком № 184 про дитину-інваліда віком до 18 років від 22 липня 2022 року № 184 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: G80.0 спастичний церебральний параліч; висновок дійсний до 12 липня 2027 року; дата переогляду

01 червня 2027 року (а.с. 13).

Позивачем долучено відомості з сайту «Судова влада», де міститься інформація про судові справи ОСОБА_2 , зокрема, низка кримінальних проваджень та проваджень у справах про адміністративні правопорушення (а.с. 15).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування який затверджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 711 від 27 травня 2026 року орган опіки та піклування вважає доцільним визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 53–56).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ

№ 730269 від 17 вересня 2024 року ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності довічно; причина інвалідності – інвалідність з дитинства (а.с. 64–65).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 6758 від 22 травня 2026 року ОСОБА_2 встановлено діагноз: психічні розлади внаслідок епілепсії із зниженням когнітивних функцій та психотичними включеннями F06.82 (а.с. 60).

Відповідачем долучено три квитанції платником у яких вказано ОСОБА_4 : 1) № 2167-6558-3256-0570 від 12 липня 2025 року сума 4 000 грн; 2) № Р24А5706316903D2785 від 01 квітня 2026 року сума 3 000 грн; 3) № Р24А5844635471D1888 від 02 травня 2026 року сума 3 500 грн (а.с. 66–68).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. У частині позовних вимог про розірвання шлюбу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (стаття 4 ЦПК України).

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша).

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка; кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частинами восьмою та дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі –

СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частиною другою статті 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Згідно зі статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Суд установив, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені через тривалі конфлікти, втрату взаєморозуміння та довіри, а також різні погляди на сімейне життя і виховання дитини. Спроби сторін налагодити стосунки та зберегти сім`ю результату не дали. Крім того, позивач посилається на застосування відповідачем щодо неї фізичного насильства, зокрема

20 листопада 2025 року.

За таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а надання сторонам строку для примирення відповідно до

статті 111 СК України не сприятиме збереженню сім`ї.

За змістом статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (стаття 1 СК України).

Проте судом встановлено, що вказані паритетні засади побудови сімейних відносин у цього подружжя відсутні.

Згідно з частиною другою статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відтак з огляду на бажання позивача розірвати шлюб, відсутність заперечень щодо цього у відповідача, суд вважає позовні вимоги у цій частині обґрунтованими.

2.2. В аспекті позовних вимог стосовно визначення місця проживання дитини з матір`ю, суд виходить з наступного.

Питання батьківства (материнства), інституту шлюбу та сім`ї, пріоритетності захисту інтересів дітей є стрижневими аспектами національної правової системи, що унормовані

СК України, Законом України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі – Закон № 2402), іншими актами законодавства України. На максимальний захист інтересів дітей спрямовано дію й низки міжнародних актів.

За принципом 2 Декларації прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності; при ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини – це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону № 2402).

Частиною першою статті 8 Закону № 2402 передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону № 2402).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону № 2402).

Як було зазначено, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма, дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом; під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша); орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частина друга).

Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).

Верховний Суд щодо визначення місця проживання дитини сформулював низку правових позицій, релевантних у цій справі.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року (справа № 377/128/18) вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року, справа № 466/1017/20).

Найвищий суд у системі судоустрою України зазначав, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року, справа

№ 654/4307/19).

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року, справа № 127/9377/21).

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування, який затверджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 711 від 27 травня 2026 року, про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю

ОСОБА_1 , а також позицію сторони відповідача щодо відсутності заперечень стосовно визначення місця проживання дитини з матір`ю, та вважає позовні вимоги у цій частині обґрунтованими.

2.3. Щодо стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття; повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (частина друга); сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя).

Зазначений конституційний обов`язок відтворено у статті 180 СК України, за якою батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частини перша – третя статті 181 СК України).

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У роз`ясненнях, зазначених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 вказано, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України (див. пункт 17).

При цьому частиною другою статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-ІХ у 2026 році встановлені такі розміри прожиткового мінімуму на одну особу для дітей віком до 6 років – 2 817 грн; для дітей віком від 6 до 18 років – 3 512 грн.

Суд установив, що малолітня ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні. Дитина має захворювання G80.0 – спастичний церебральний параліч та потребує відповідних витрат на лікування й утримання.

Позивач просить стягувати з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі 6 000 грн щомісячно. Відповідач просить визначити їх у мінімальному гарантованому розмірі – 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, посилаючись на встановлену йому ІІІ групу інвалідності довічно та отримання пенсії по інвалідності.

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Водночас позивач не надала достатніх доказів на підтвердження необхідності стягнення з відповідача саме 6 000 грн щомісячно та його спроможності сплачувати аліменти у такому розмірі.

Визначаючи розмір аліментів, суд ураховує стан здоров`я та потреби дитини, обов`язок обох батьків щодо її утримання, а також стан здоров`я і матеріальне становище відповідача, якому встановлено ІІІ групу інвалідності довічно. Доказів наявності у відповідача інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, суду не надано.

Стосовно вимоги відповідача про зарахування 10 500 грн, перерахованих ОСОБА_4 позивачу, суд зазначає, що надані квитанції не підтверджують сплату цих коштів саме відповідачем на утримання дитини, оскільки платником зазначена інша особа, а призначенням платежів є «переказ власних коштів». Тому підстав для зарахування цих платежів як сплачених відповідачем аліментів суд не вбачає.

Ураховуючи наведені обставини в сукупності та виходячи з необхідності забезпечення інтересів дитини, суд вважає обґрунтованим визначити аліменти у твердій грошовій сумі

3 000 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позову.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Ураховуючи, що сторони не підтримують шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства, суд дійшов висновку, що їх шлюб фактично припинився, а його подальше збереження суперечитиме інтересам сторін. Тому відповідно до статті 112 СК України шлюб між сторонами слід розірвати.

Вирішуючи вимогу про визначення місця проживання дитини, суд ураховує ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, вік та умови проживання дитини, визнання відповідачем цієї позовної вимоги, а також висновок органу опіки та піклування. За сукупністю встановлених обставин суд дійшов висновку, що визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Визначення місця проживання дитини з матір`ю не припиняє батьківських прав та обов`язків відповідача і не перешкоджає його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Стосовно задоволення вимоги про стягнення аліментів, суд зазначає, що з урахуванням встановлених обставин, стану здоров`я та потреб дитини, матеріального становища і стану здоров`я відповідача, а також обов`язку обох батьків утримувати дитину, суд дійшов висновку про часткове задоволення цієї вимоги та стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі 3 000 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 12 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

3.2. Відповідно до статей 141, 142 ЦПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті позивачу повертається з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

За вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини позивач сплатила судовий збір по 1 211,20 грн за кожну вимогу. Оскільки відповідач визнав ці вимоги, вони підлягають задоволенню, а тому позивачу слід повернути з Державного бюджету України по 605,60 грн судового збору за кожну з цих вимог, а з відповідача на її користь стягнути по 605,60 грн, разом 1 211,20 грн.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а ця вимога задоволена частково – у розмірі 50 %, відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимоги у розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76–78, 141, 223, 244, 247, 258–268, 273, 274, 352–355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іщук Костянтин Валентинович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі – задовольнити частково.

2. Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований 30 червня 2018 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 1040.

3. Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір у розмірі

605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

4. Повернути з Державного бюджету України сплачений ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків, що становить 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, що підтверджується квитанцією ID № 5053-3233-9320-5506 від 09 грудня 2025 року, надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач: ГУК у Терн.обл./тг м. Терноп./22030101, код отримувача: 37977599, рахунок IBAN: UA968999980313101206000019751, призначення платежу: 101; НОМЕР_3 ; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

5. Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

6. Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

7. Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

8. Повернути з Державного бюджету України сплачений ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків, що становить 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, що підтверджується квитанцією ID № 7691-4316-3865-9904 від 09 грудня 2025 року, надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач: ГУК у Терн.обл./тг м. Терноп./22030101, код отримувача: 37977599, рахунок IBAN: UA968999980313101206000019751, призначення платежу: 101; НОМЕР_3 ; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

9. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень щомісячно, але не менше ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позову до суду, тобто з 12 грудня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

10. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

11. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

12. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

13. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

14. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

15. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

16. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, адреса місцезнаходження: бульвар Тараса Шевченка, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ: 43459222.

Головуючий суддяТ. І. Якімець