Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №607/26132/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 Справа №607/26132/25 Провадження №2/607/2634/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дячук Сніжанна Ігорівна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

16 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Дячук С.І. – звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю – ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що сторони перебувають у шлюбі з 16 вересня 2023 року, у якому народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружні стосунки між сторонами фактично припинені, позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. Дитина проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка не перешкоджає спілкуванню відповідача із сином, однак між сторонами виникають конфлікти щодо місця проживання дитини. На думку позивача, висловлювання відповідача дають підстави побоюватися зміни місця проживання сина, що може негативно вплинути на його психологічний стан. З огляду на малолітній вік дитини позивач вважає, що визначення місця проживання сина разом із матір`ю відповідатиме його найкращим інтересам.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач – ОСОБА_2 – своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористався.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради своїм правом на надання пояснень (заперечень), що передбачене ЦПК України, не скористалася.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 серпня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача – адвокат Дячук С.І. – не з`явилася, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, однак подала заяву, в якій висловила прохання розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, позовну заяву задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради не з`явилася, утім до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик. Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

16 вересня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 1663, місце реєстрації: Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 5).

У шлюбі у сторін народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 107, місце реєстрації: Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 10).

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади № 2023/008812022

від 30 жовтня 2023 року та № 2024/001095085 від 01 лютого 2024 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою:

АДРЕСА_1 (а.с. 9, 11).

Згідно з висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 24 червня 2026 року № 931, визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 є доцільним (а.с. 50–52).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).

Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня

1997 року № 9-зп).

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права або інтересу в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справу за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

2.2. За статтею 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття; повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (частина друга); сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя).

За принципом 2 Декларації прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності; при ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Питання батьківства (материнства), інституту шлюбу та сім`ї, пріоритетності захисту інтересів дітей є стрижневими аспектами національної правової системи, що унормовані Сімейним кодексом України (далі – СК України), Законом України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі – Закон № 2402), іншими актами законодавства України. На максимальний захист інтересів дітей спрямовано дію й низки міжнародних актів.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Забезпечення найкращих інтересів дитини – це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону № 2402).

Частиною першою статті 8 Закону № 2402 передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону № 2402).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону № 2402).

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення такого спору беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, її вік, стан здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).

Верховний Суд зазначив, що при визначенні місця проживання дитини суд має насамперед виходити з її найкращих інтересів, ураховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан та інші обставини, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на її виховання та їх обов`язком діяти в інтересах дитини (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року, справа № 466/1017/20).

Відповідно до статті 19 СК України при розгляді спору щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Суд установив, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 у місті Тернополі, що підтверджується дослідженими судом доказами.

Згідно з висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 24 червня 2026 року № 931, визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 є доцільним.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Ураховуючи встановлені обставини, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, матеріально-побутові умови її проживання, а також висновок органу опіки та піклування, суд дійшов висновку, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Визначення місця проживання дитини разом із матір`ю не припиняє батьківських прав та обов`язків батька і не перешкоджає його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Батько дитини має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток незалежно від того, з ким із батьків проживає дитина.

У разі зміни обставин місце проживання дитини може бути визначене батьками як за взаємною згодою, так і в судовому порядку.

3.2. Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову – на відповідача.

Оскільки позовну вимогу про визначення місця проживання дитини задоволено повністю, сплачений позивачем за її пред`явлення судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 7159-8540-7407-6208 від 11 грудня 2025 року (а.с. 14), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76–78, 141, 223, 247, 258–268, 273, 280–288,

352–355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дячук Сніжанна Ігорівна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини – задовольнити.

2. Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

4. Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

7. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

8. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

9. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

10. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, адреса місцезнаходження: бульвар Тараса Шевченка, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ: 43459222.

Головуючий суддяТ. І. Якімець