Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №2-335/09 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9254/26 Справа № 2-335/09 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.,

учасники справи:

заявник (боржник) – ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: ОСОБА_2 (стягувач),

державний виконавець Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Новікова Оксана Олександрівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2022 року, постановлену суддею Онопченком Ю.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення не вказана,

ВСТАНОВИВ

27 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Новікової О.О.

Скарга обгрунтована тим, що рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, починаючи з 01.10.2008 року до досягнення донькою повноліття, та на підставі якого 06.05.2009 року було видано виконавчий лист №2-335.

22 вересня 2009 року державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Сігай А.О. була винесена постанова АЕ 956370 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження яка зареєстрована 22.09.2009 15:02:49 за №9078723 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України».

30 листопада 2009 року було знято арешт з належного заявнику майна, а саме: автомобіля Деу Ланос, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , але вказаний запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не включено.

31 липня 2015 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Кузьмінською А.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №29258164 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Заборгованість заявника по вказаному виконавчому провадженню відсутня, що встановлено ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03.08.2022 справа №216/3151/17.

26 серпня 2015 року державним виконавцем Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Павловою О.О. при виконанні виконавчого листа №2-335 виданого 06.05.2009 винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в межах виконавчого провадження №48499571. Вищевказане виконавче провадження закінчено на підставі постанови державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Павлової О.О. від 18.12.2015, у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, на виконанні державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Карповської В.О. проводилось стягнення з доходів заявника за виконавчим провадженням №49785036 від 20.01.2016, яке було закінчено постановою державного виконавця від 02.03.2016 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що скасовано рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого був виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.12.2015 у справі № 216/7779/15-ц зменшено стягнено аліментів з ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 з 1/4 частини до 1/6 частини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття, на користь ОСОБА_2

20 лютого 2016 року Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження №50248985 на виконання рішення суду від 16.12.2015 у справі №216/7779/15-ц. Заборгованість зі сплати аліментів за вказаним виконавчим провадженням станом на теперішній час відсутня, та в межах виконання вказаного виконавчого провадження арешт не накладався на майно заявника.

У вересні 2022 року заявник звернувся до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з клопотанням про зняття арешту з усього належного заявнику майна і заборону на його відчуження за виконавчим провадженням №48499571, та листом від 22.09.2022 йому було відмовлено у зв`язку зі знищенням виконавчих проваджень, а тому заявник змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

У зв`язку з викладеним, просить визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Новікової Оксани Олександрівни та зняти арешт накладений на все майно належне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , та заборону на його відчуження від 26 серпня 2015 року за виконавчим провадженням №48499571 з виконання виконавчого листа №2-335 від 06 травня 2009 року, зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження №48499571 та зобов`язати Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна постанову від 30 листопада 2009 року про зняття арешту з майна належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , накладеного постановою Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції АЕ № 956370 від 22 вересня 2009 року зареєстровану 22 вересня 2009 року за № 9078723 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний цент» Міністерства юстиції України.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2026 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконання задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Новікової Оксани Олександрівни.

Знято арешт з майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , та заборону на його відчуження від 26 серпня 2015 року за виконавчим провадженням № 48499571 з виконання виконавчого листа № 2-335 від 06 травня 2009 року; та заборону на його відчуження від 22 вересня 2009 року, серії АЕ № 956370 за виконавчим провадженням № 48499571 з виконання виконавчого листа № 2-335 від 06 травня 2009 року.

Зобов`язано Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна постанову від 30 листопада 2009 року про зняття арешту з майна належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , накладеного постановою Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції АЕ № 956370 від 22 вересня 2009 року зареєстровану 22 вересня 2009 року за № 9078723 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний цент» Міністерства юстиції України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2022 року.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не повідомив про розгляд справи усіх учасників справи та заінтересованих осіб, на користь яких здійснювався арешт та ДВС всіх районів, в якому перебував на виконанні виконавчий лист №2-335/09, орган опіки та піклування Центрально-Міського району. Вважає, що вказане порушує майнові права дитини з обмеженими фізичними можливостіми та право на контроль за забезпеченням прав дитини з боку держави. Суд не надав можливість стягувачу надати відзив на позов, чим позбавив можливості захищати себе.

Також посилається, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не розглянув подану скаргу, а самостійно перекваліфікував її на позовну заяву та відкрив провадження в порядку цивільного судочинства за позовом про зняття арешту з майна, чим вийшов за межі звернення, порушив принцип диспозитивності. Рішення прийнято по скарзі, але за процедурою позовного провадження. Суд безпідставно застосував до скарги заявника положення ст. 175 ЦПК України, розглянув заяву не в тому процесуальному порядку, який обрано особою, що є грубим процесуальним порушенням і підставою для скасування ухвали.

Зазначає, що суд відкрив провадження як за позовом та прийняв скаргу ОСОБА_1 до розгляду у порядку цивільного судочинства не звернувши увагу на відсутність квитанції про сплату судового збору, чим грубо порушив ч. 2 ст. 175 ЦПК України.

Посилається, що арешт накладався по справі №2-335/09. Для зняття арешту відповідач не надав доказів сплати ОСОБА_1 боргу в сумі 45 546,83 грн., штрафу та пені по виконавчому провадженню по справі №2-335/09. Докази сторони по скарзі від 27.09.2022 року з іншого виконавчого провадження по справі №216/7779/15-ц, в якому арешт не накладався. Державний виконавець подав довідку про відсутність заборгованості, але вказані докази суд не витребовував з власної ініціативи, клопотання про витребування доказів відсутні. Тому, докази отримані з порушенням, вважає нікчемними.

Вважає, що суд неправомірно задовольнив скаргу ОСОБА_1 про зняття арешту з майна без перевірки сплати боргу за постановою Дзержинського ДВС (45546,83 грн. + штраф і пеня) по справі №2-335/09, що порушує права стягувача та суперечить логіці виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, вважає оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без завдоволення.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено її як учасника справи про розгляд справи.

За обставинами даної справи ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку визначеному Розділом VII ЦПК України, посилаючись на положення ст. 447 ЦПК України.

Згідно ст. 450 ЦПК України скарга розглядається судом у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про до ставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день про ставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцеперебування, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що вони не містять підтверджень повідомлення стягувача ОСОБА_2 про місце, день та час розгляду справи.

Отже, ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи в суді в порядку визначеному процесуальним законом, з огляду на що доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи судом першої інстанції за її відсутності та неповідомлення її про дату, час і місце судового засідання заслуговують на увагу.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 8 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо б сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Таким чином, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Разом з тим, заявлене до апеляційного суду ОСОБА_2 клопотання про забезпечення апеляційної скарги шляхом накладення арешту на нерухоме чи рухоме майно ОСОБА_1 заявлене безпідставно, оскільки забезпечення апеляційної скарги в порядку визначеному заявником не передбачено нормами процесуального права під час апеляційного перегляду ухвали суду у справі за скаргою на бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті заявлених вимог.

Судом встановлено, що рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 2-335/2009 від 06.05.2009 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до її повноліття, починаючи стягнення з 01.10.2008 (а.с.7).

Постановою державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Павловою О.О. від 17.12.2015, під час примусового виконання виконавчого листа № 2-335 від 06.05.2009 знято арешт з коштів, що містяться на рахунках ОСОБА_1 (а.с.12).

Постановами державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Сігай А.О. від 30.11.2009, під час примусового виконання виконавчого листа № 2-335 від 06.05.2009 знято арешт з майна, що належить ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: з автомобіля Деу Ланос, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.13, 14).

Постановою державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Павловою О.О. від 18.12.2015, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-335 від 06.05.2009 закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення за належністю до відповідного органу ДВС для подальшого виконання рішення суду) (а.с.15).

26 жовтня 2016 року передано до Центрально-Міському відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області матеріали виконавчого провадження №50248985 з примусового виконання виконавчого листа №216/7779/15-ц виданого 08.02.2016 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про зменшення стягуваних аліментів з ОСОБА_1 на підставі рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 06.05.2009 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів доходів відповідача, на користь матері дитини ОСОБА_2 , що підтверджено постановою Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 (а.с.8).

Згідно відомостей виконання виконавчого листа № 216/7779/15-ц від 08.02.2016 щодо стягнення 1/6 частини аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини ОСОБА_3 , станом на 01.08.2022 заборгованість зі сплати аліментів становить 0,00 грн (а.с.16).

Листом Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 20.09.2022 № 62868, повідомлено ОСОБА_1 , що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 50248985 з виконання виконавчого листа № 216/7779/15-ц від 08.02.2016, виданого Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу, про зменшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.05.2009 у справі № 2-4273/2009 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів доходу відповідача, яке було передано на виконання з Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. (а.с. 10)

Крім того, на виконанні у Центрально-Міському відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-335 від 06.05.2009, виданого Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/4 частини аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , та перебувало на виконанні у період з 19.08.2015 по 18.12.2015 та було завершено на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», після чого передано на зберігання до архіву, та знищено (а.с.10-11).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03.08.2022, яка набрала законної сили 03.08.2022, у справі №216/3151/17 відмовлено ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів стягнених рішенням суду від 06.05.2009, та зменшених на підставі рішення суду від 16.12.2015, з урахуванням інфляції та додаткових витрат.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 , в обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що заборгованість за виконавчим провадженням №29258164 відсутня, що встановлено рішенням Дніпровського апеляційного суду від 03.08.2022 року у справі №216/3151/17 і не потребує доказування відповідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

26 серпня 2015 року державним виконавчем Центрально-Міського ВДВС Криворізького міського управління юстиції при виконанні виконавчого листа №2-355 виданого 06.05.2009 року була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в межах виконавчого провадження №48499571. На підставі вказаної постанови державний виконавець наклав арешт на все майно заявника, зокрема, заборонив відчуження належної йому квартири у АДРЕСА_1 .

Виконавче провадження №48499571 державним виконавцем закінчено 18.12.2015 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження №49785036 на підставі постанови державного виконавця Саксаганського ВДВС Криворізького міського управління юстиції закінчено 02.03.2016 року на підставі п. 4 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі скасуванням рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ.

20.02.2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №50248985 на виконання рішення суду від 16.12.2015 року у справі №216/7779/15-ц, яким зменшено розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів доходу платника аліментів. Заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим провадженням №50248985 відсутня. В рамках виконавчого провадження №50248985, яке перебуває на виконанні в Центрально-Міському ВДВС у місті Кривому Розі Півленно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) арешт не накладався.

Заявник зазначав, що наявність арешту на майно та заборона його відчуження чинять йому перешкоди в розпорядженні цим майном.Державний виконавець відмовила у задоволенні його клопотання про зняття арешту, посилаючись на те, що виконавчі провадження знищені та рекомендувала з цього питання звернутись до суду.

Відповідно ч.1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст. 1, 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Згідно ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.448 ЦПК України).

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Колегія суддів враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Разом з тим, у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Судом встановлено, що у заявника відсутня заборгованість в межах виконавчого провадження №48499571 з виконання виконавчого листа № 2-335 від 06.05.2009 року. Крім того, постановою державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Сігай А.О. від 30.11.2009 року, знято арешт з належного ОСОБА_1 майна, в ході виконання виконавчого листа № 2-335 від 06.05.2009.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме: справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі вказаного, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог ОСОБА_1 , оскільки незняття державним виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні, саме за обставинами цієї справи, є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право заявника підлягає захисту шляхом зобов`язання державного виконавця зняти арешт з майна боржника.

Керуючись ст. 368, 376, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жотвня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Новікової Оксани Олександрівни щодо не зняття арешту неправомірною.

Зняти арешт з майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , та заборону на його відчуження від 26 серпня 2015 року за виконавчим провадженням №48499571 з виконання виконавчого листа № 2-335 від 06 травня 2009 року; та заборону на його відчуження від 22 вересня 2009 року, серії АЕ № 956370 за виконавчим провадженням №48499571 з виконання виконавчого листа № 2-335 від 06 травня 2009 року.

Зобов`язати Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про зняття арешту з майна належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , накладеного постановою Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції АЕ №956370 від 22 вересня 2009 року зареєстровану 22 вересня 2009 року за №9078723 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний цент» Міністерства юстиції України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: