Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №380/11618/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11618/25 пров. № А/857/42558/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Матковської З.М., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року (головуючий суддя: Ланкевич А.З., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

ОСОБА_1 09.06.2025 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про визначення вартості товарів, що переміщаються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів від 24.02.2025 року №UA209210/2025/000008/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про визначення вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів від 24.02.2025 року №UA209210/2025/000008/1.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Після отримання додаткових документів 24.02.2025 та за результатами їх аналізу за ознаками доказів недостовірності заявленої фактурної вартості, які визначені в п. 6 розділу VII Порядку та умов здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.01.2023 року № 6 (далі Порядок та умови № 6), посадова особа митного органу не підтвердила заявлену фактурну вартість товарів та прийняла письмове рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів від 24.02.2025 року №UA209210/2025/000008/1. Зазначає, що вартість товару визначена митним органом самостійно відповідно до ст. 368 Митного Кодексу України.

Позивачка, 24.12.2025 подала додаткові пояснення у справі, в яких просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.12.2024 року позивачкою було здійснено інтернет-замовлення на сайті https://medik8.com/ на суму 175,70 USD.

При купівлі товарів позивачкою в автоматичному режимі було здійснено безготівковий платіж з картки ПриватБанку. На виконання замовлення продавець відправив міжнародне поштове відправлення (МПВ) №CV949068935US.

Декларування МПВ №CV949068935US було здійснено оператором поштового зв`язку СП «Росан» шляхом подання на митний пост «Львів-поштовий» Львівської митниці тимчасового реєстру від 24.02.2025 року №25UA209210R00737M0 із нарахованими митними платежами 250,02 грн від вартості 175,70 USD.

Водночас, рішенням від 24.02.2025 року №25UA209210M0027BM2 декларанту було надіслано вимогу щодо необхідності подання додаткових документів, що підтверджують заявлену вартість товарів у відправленні.

Після отримання додаткових документів 24.02.2025 та за результатами їх аналізу за ознаками доказів недостовірності заявленої фактурної вартості посадова особа митного органу не підтвердила заявлену фактурну вартість товарів та прийняла оскаржуване у цій справі рішення про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів від 24.02.2025 року №UA209210/2025/000008/1.

Вважаючи протиправним рішення Львівської митниці про визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей нарахування митних платежів від 24.02.2025 року №UA209210/2025/000008/1, позивачка звернулася до суду з позовом про його скасування.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене рішення відповідача прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України(далі - МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами врегульовано розділом ХІІ МК України.

За правилами статті 364 МК України цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. У випадку переміщення громадянами-підприємцями через митний кордон України товарів, пов`язаних зі здійсненням ними підприємницької діяльності, митне оформлення здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються. Положення цього розділу не поширюються на товари, що переміщуються особами, які користуються митними пільгами згідно із розділом XIII цього Кодексу, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 365 МК України визначено, що громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.

Частиною першою статті 368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.

Відповідно до частини третьої статті 368 МК України особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

Водночас частиною четвертою статті 368 МК України встановлено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу шляхом прийняття письмового рішення за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Аналізуючи вищенаведені положення МК України, слід дійти висновку, що громадяни вправі ввозити на територію України не заборонені до ввезення товари для особистих, сімейних та інших потреб, які не пов`язані зі здійсненням підприємницької діяльності. Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, яка визначається на основі вартості, що зазначена в таких документах: касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, апеляційний суд вважає, що надані позивачкою під час митного оформлення товарів документи підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару і не мали жодних розбіжностей.

Згідно інформації, наданої у листі від Medik8, вбачається, що ордер #МО181766-US-F1 сплачено 02.12.2024 року в сумі 175,70 USD (100%) ОСОБА_2 з банківської картки, останні цифри якої НОМЕР_1 . Вказана картка належить позивачці, що підтверджується банківською випискою ПАТ КБ «ПриватБанк» за 02.12.2024 (а.с. 13,14-16).

При цьому, у зазначеному листі підтверджено умови придбання товарів та зазначено: black Friday (-30%) та freeGiftTieredDiscountld: Thanksgiving (безкоштовний подарунок багаторівнева знижка: в знак подяки) відповідно, під кожним з товарів в ордері.

Крім того, Medik8 надав виписку, зі змісту якого вбачається, що із суми 175,70 USD 6,01 USD + 0,30USD сплачено shopify payments fee (комісію серверу shopify, який проводить платежі), а решту 169,69 USD зараховано 04.12.2024 на рахунок одержувача Medik8.

Зі змісту банківської виписки по витратам від 02.12.2024 банківського рахунку позивачки в ПАТ КБ «ПриватБанк» списано кошти в сумі 7351,46 грн (в еквіваленті 175,70 USD), тобто ту суму, яка зазначена в ордері Medik8 від 02.12.2024 (а.с. 12)

В подальшому, банком видано чек по вказаній банківській транзакції (а.с. 31).

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи у сукупності підтверджують заявлену позивачем фактурну вартість спірних товарів.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В частині посилань апелянта, що у відповідача виник обґрунтований сумнів стосовно достовірності заявлених відомостей про фактурну вартість товару суд зазначає, що ч. 4 ст. 368 МК України надає можливість митному орану визначити вартість товарів самостійно лише у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів, а не обґрунтованого сумніву.

Так, в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа № 803/776/17.

Таким чином, відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Як вказано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.05.2019 року по справі № 818/6493/13-а, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а тому оскаржуване рішення про встановлення вартості товарів підлягають скасуванню.

Таким чином, апеляційна скарга Львівської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат на користь відповідача не має.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 380/11618/25- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді З. М. Матковська

Т. В. Онишкевич