Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №380/5735/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5735/25 пров. № А/857/17207/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліш М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БіНП ЛТД» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року про повернення позовної заяви, прийняту суддею Морською Г.М. у м. Львові, у справі № 380/5735/25 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БіНП ЛТД» до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування положення,

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю «БіНП ЛТД» (надалі – ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради (далі – Департамент, відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та нечинним положення Паспорта від 30.01.2020 №10-2020 відкритого літнього майданчика біля об`єкту ресторанного господарства виданого Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, а саме: «Після закінчення сезонного періоду суб`єкт підприємницької діяльності зобов`язаний забезпечити демонтаж відкритого літнього майданчика»;

- зобов`язати відповідача видати (надати) позивачу ТОВ оригінал Паспорта відкритого літнього майданчика біля об`єкту ресторанного господарства від 30.01.2020 №10-2020 на пр.Свободи, 16-18.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про отримання спірного Паспорту вперше 27.09.2024 критично оцінені судом першої інстанції, оскільки після отримання листа Управління архітектури та урбаністики від 30.01.2020 з інформацією про продовження терміну розміщення літнього майданчика, позивач не вчинив жодних дій для отримання належних документів, що підтверджують правомірність розміщення літнього майданчика (зокрема Паспорта).

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на отримання копії Паспорта літнього майданчика вперше 27.09.2024, як на підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 30.01.2020 відповідачем було продовжено строк дії Паспорта (із зазначенням періоду дії 09.04.2020 - 08.04.2024), про що позивач документально отримав підтвердження лише в 2021, запізнілим листом Управління архітектури та урбаністики від 30.01.2020. Впродовж даного проміжку часу літній майданчик відповідача безперешкодно діяв без жодних застережень з боку структур Львівської міської ради (ЛМР), хоч за найменшої законної можливості відповідач припинив би його існування ще в 2020. В подальшому, термін дії Паспорта було автоматично продовженено на період воєнного стану у відповідності до приписів пп.5 п. 1 постанови КМУ від 18.03.2022 № 314. Позивач, в процесі участі у справі №914/2220/24 – 27.09.2024 отримав до диспозиції копію Паспорта, з якого вбачалась потенційна можливість порушення законних прав позивача. Однак, безпосередньо порушення прав позивача відбулось внаслідок оформлення структурним підрозділом ЛМР Вимоги № 24/Б-0421 від 30.12.2024 про демонтаж літнього майданчика.

Виходячи із наведених підстав позивач (апелянт) вважає, що його право було порушено 30.12.2024, а про потенційну можливість порушення його прав дізнався 27.09.2024. Стосовно ж можливості отримання оригіналу Паспорта, то таке порушення з боку відповідача є триваючим. За таких обставин, на думку позивача, повернення позовної заяви може призвести до порушення конвенційних прав позивача, в т.ч. права позивача на доступ до правосуддя внаслідок застосування підходу із надмірним формалізмом.

Просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду про повернення позовної заяви, в силу приписів ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою від 31.03.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів.

На виконання вимог ухвали суду представник позивача подав заяву про усунення недоліків, у якій просить «...1. Суд, зважаючи на вищенаведені аргументи та доводи позивача, визнати їх обґрунтованими та недолік позовної заяви відсутнім, а також відкрити провадження у справі.

В разі, якщо вищевказані доводи позивача виявляться не переконливими для Суду на предмет відсутності недоліків позову, позивач просить поновити строк звернення до адміністративного суду з підстав, котрі наведені позивачем в даній заяві».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025, яка є предметом оскарження, позовну заяву йому повернуто.

Предметом спору в справі за даним позовом полягає в тому, що відповідачем в Паспорт №10-2020 від 30.01.2020 відкритого літнього майданчика біля об`єкту ресторанного господарства виданого Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради (правонаступником якого є відповідач), протиправно внесено наступне положення: «Після закінчення сезонного періоду суб`єкт підприємницької діяльності зобов`язаний забезпечити демонтаж відкритого літнього майданчика».

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права необхідно вказати таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду із вимогою про визнання протиправним та нечинним положення Паспорта відкритого літнього майданчика біля об`єкту ресторанного господарства від 30.01.2020 №10-2020.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, саме на позивача покладено обов`язок доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Позивач зазначає, що Паспорт від 30.01.2020 №10-2020 він не отримував та продовжував свою діяльність з урахуванням листа Управління архітектури та урбаністики від 30.01.2020 (яким, як стверджує позивач, його повідомлено про прийняття рішення про видачу Паспорту за строком дії з 09.04.2020 по 08.04.2024).

Суд першої інстанції встановив з матеріалів позовної заяви та заяви про усунення недоліків, що позивач фактично не погоджується із необхідністю проведення демонтажу літнього майданчику (на виконання вимоги Львівської міської ради), обов`язок щодо якого обумовлений в Паспорті від 30.01.2020 №10-2020 відкритого літнього майданчика.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за захистом свого порушеного права позивач звернувся через 5 років після видачі Паспорта відкритого літнього майданчика, положення якого позивач вважає протиправними.

Доводи апелянта про те, що він отримав копії паспорта літнього майданчика вперше 27.09.2024, вірно не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки після отримання листа Управління архітектури та урбаністики від 30.01.2020 з інформацією про продовження терміну розміщення літнього майданчика, позивач не вчинив жодних дій для отримання належних документів, що підтверджують правомірність розміщення літнього майданчика (зокрема Паспорта).

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Виходячи з наведеного, є помилковими твердження апелянта, що суд першої інстанції дійшов незаконного висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.

Обрана позиція зі спірних правовідносин відповідає правовим висновкам сформованих в постановах Верховного Суду, зокрема від 28 вересня 2023 справа № 522/12356/22 та від 30 квітня 2024 справа № 536/455/23.

Крім того, наведені апелянтом обґрунтування в апеляційній скарзі не є тими, які б складали підстави для висновку щодо поважності пропуску строку.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат виходячи зі ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БіНП ЛТД» залишити без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 380/5735/25 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш