Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №140/13134/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/13134/24 пров. № А/857/7239/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Обрізка І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року, прийняте суддею Смокович В.І. у місті Луцьку у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними дій та скасування рішення,-

встановив:

ФОП ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся з адміністративним позовом до Волинської митниці (надалі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2024 за № UA205140/2024/000335/1.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 позов задоволено.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що не погоджується із діями митного органу стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначив, що вимога митного органу про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Однак, за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей.

Також суд наголосив, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

Суд стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1500 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Волинська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності :

- відповідно банківського платіжного документа від 21.10.2024 №17 оплата за товар здійснена згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.07.2023 №01/07/23. П.2 передбачено, що ціна, кількість та асортимент товарів наводяться в інвойсі до кожної відвантаженої партії товару; ідентифікувати оплату до оцінюваної поставки товарів неможливо;

- згідно п. 2.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.07.2023 №01/07/23 оплата за товар проводиться згідно виставленої проформи, однак проформи не подано до митного оформлення;

- згідно гр. 23 автотранспортної накладної від 23.10.2024 № б/н перевізником є VASYLIAIKO TARAS VOLOMYMYROVYCH, що суперечить перевізнику, зазначеному в рахунку на оплату від 26.10.2024 №557 – ФОП ОСОБА_2 ;

- наданий рахунок на оплату від 26.10.2024 №557 містить інформацію щодо контрагентів: Покупець послуг – ФОП ОСОБА_3 та Постачальник - ФОП ОСОБА_2 , що суперечать імпортеру товару - ФОП ОСОБА_1 та перевізнику зазначеному в автотранспортній накладній - VASYLIAIKO TARAS VOLOMYMYROVYCH ;

- договору (контракту) про перевезення від 08.08.2024 № 08/08/24, вказаному в гр. 44 МД не подано до митного оформлення. Банківських платіжних документів, що стосуються факту оплати транспортних послуг не подано до митного оформлення.

Також апелянт не погоджується із розміром витрат на правничу допомогу, стягнутих за рахунок його бюджетних асигнувань.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

ФОП ОСОБА_1 у відзиві наводить мотиви, подібні аргументації судового рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ФОП ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю «LMG» (Республіка Польща) укладено контракт від 25 липня 2023 №1/07/2023 (далі – Контракт) постачальник зобов`язується поставити вироби в асортименті, а покупець зобов`язується прийняти товар в кількості та асортименті, що вказані в інвойсах і такі являються невід`ємною частиною даного договору (арк. спр. 21-22).

Пунктом 2.1 Контракту передбачено, що ціна, кількість, асортимент товару наводиться в інвойсі, що добавитиметься до кожної відвантаженої партії товару. Ціна товару встановлюється в злотих (PLN).

Оплата кожної окремої партії Товару здійснюється Покупцем по передоплаті на підставі проформи виставленої Продавцем (пункт 2.3 Контракту).

Датою поставки Товару вважається дата оформлення товарно-транспортної накладної на передачу Товару Покупцеві (пункт 4.1 Контракту).

Відповідно до пункту 4.2. Контракту, доставка товару здійснюється автомобільним транспортом Покупця на умовах FCA-Грудзьондз.

На виконання умов наведеного контракту ТОВ «LMG» 08 жовтня 2024 було виписано проформу-інвойс №IS0441/10/24 на загальну суму 65 159,50 PLN (арк. спр. 23-24). Позивачем 21 жовтня 2024 здійснено оплату на користь ТОВ «LMG» у розмірі 65 159,50 PLN, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах (арк. спр. 25). В подальшому, 23 жовтня 2024, вказане ТОВ виписано інвойс №EXF007/10/24, а також пакувальний лист до вказаного інвойса (арк. спр. 26-28).

Доставка товару здійснювалася на підставі Договору про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 08 серпня 2024 №08/08/2024, який укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , предметом якого є регламентування взаємовідносин між Замовником та Перевізником-Експедитором, які виникають при плануванні та виконанні перевезень вантажів по Україні та міжнародних перевезеннях автомобільним транспортом та розрахункам по них (арк. спр. 35-37). В свою чергу, між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 укладено Договір про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 22 жовтня 2024 №22/10/24, предметом якого є регламентування взаємовідносин між Замовником та Перевізником-Експедитором, які виникають при плануванні та виконанні перевезень вантажів по України та міжнародних перевезеннях автомобільним транспортом та розрахункам по них (арк. спр. 32-34).

Позивачем для здійснення митного оформлення партії товарів 28 жовтня 2024 подано електронну митну декларацію №24UA205140068332U1, серед товарів якої значиться: «1.Водонепроникне взуття з підошвою і верхом з гуми або пластмаси, який не прикріплюється до підошви і не з`єднується з нею ні нитковим, ні шпильковим, ні гвіздковим, ні гвинтовим, ні будь-яким іншим подібним способом, що закриває щиколотку, але не закриває коліно, з пластмасовим верхом: 857190443А Чоботи виготовленні з поліурітану, вкладка з неопрену ANGLER PRO 719 PU WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 43 5 пара 857200442А Чоботи виготовленні з поліурітану , вкладка з неопрену ANGLER PRO 720 PU WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 42 5 пара 857200443А Чоботи виготовленні з поліурітану, вкладка з неопрену ANGLER PRO 720 PU WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 43 5 пара 857200444А Чоботи виготовленні з поліурітану , вкладка з неопрену ANGLER PRO 720 PU WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 44 5 пара 857200445А Чоботи виготовленні з поліурітану, вкладка з неопрену ANGLER PRO 720 PU WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 45 5 пара 748690436А Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА ALASKA 869 EVA WELLINGTON FOR WOMEN GREEN розмір 36 10 пара 748690442А Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА ALASKA 869 EVA WELLINGTON FOR WOMEN GREEN розмір 42 10 пара 751650442А Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА ARCTIC TERMO +875 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 42 25 пара 751650444А Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА ARCTIC TERMO +875 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 44 60 пара 751650445А Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА ARCTIC TERMO +875 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 45 40 пара 751650446А Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА ARCTIC TERMO +875 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 46 20 пара 758624449A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА GRENLANDER 862 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 49 24 пара 758624450A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА GRENLANDER 862 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 50 30 пара 757660941A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА HIGHLANDER 766 EVA WELLINGTON FOR MEN BLACK розмір 41 12 пара 757660942A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА HIGHLANDER 766 EVA WELLINGTON FOR MEN BLACK розмір 42 24 пара 757660943A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА HIGHLANDER 766 EVA WELLINGTON FOR MEN BLACK розмір 43 24 пара 758920043А Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА WADER 892 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 43 18 пара 758920044А Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА WADER 892 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 44 18 пара 758920045А Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА WADER 892 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 45 12 пара 758930042A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА WADER 893 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 42 30 пара 758930043A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА WADER 893 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 43 60 пара 758930044A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА WADER 893 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 44 60 пара 758930045A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА WADER 893 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 45 36 пара 758930046A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА WADER 893 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 46 18 пара 758930047A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА WADER 893 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 47 12 пара 758930048A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА WADER 893 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 48 12 пара 748690441А Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА ALASKA 869 EVA WELLINGTON FOR WOMEN GREEN розмір 41 10 пара 758624441A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА GRENLANDER 862 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 41 90 пара 758624442A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА GRENLANDER 862 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 42 120 пара 758624443A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА GRENLANDER 862 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 43 120 пара 758624444A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА GRENLANDER 862 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 44 180 пара 758624445A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА GRENLANDER 862 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 45 90 пара 758624446A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА GRENLANDER 862 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 46 90 пара 758624447A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА GRENLANDER 862 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 47 48 пара 758624448A Чоботи виготовленні з матеріалу ЕВА GRENLANDER 862 EVA WELLINGTON FOR MEN GREEN розмір 48 36 пара Торговельна марка Lemigo Виробник LMG Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia Sp. K. Країна виробництва PL» (арк. спр. 14-16).

Для підтвердження митної вартості транспортного засобу по МД №24UA205140068332U1 позивачем додано: пакувальний лист від 23 жовтня 2024 б/н; рахунок-фактура (інвойс) від 23 жовтня 2024 №EXF007/10/24; автотранспортна накладна від 23 жовтня 2024 б/н; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 23 жовтня 2024 №PL/MF/AT 0010294; банківський платіжний документ, що стосується товару від 21 жовтня 2024 №17; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 26 жовтня 2024 №557; Контракт від 25 липня 2023 №01/07/23; Договір про перевезення від 08 серпня 2024 №08/08/24; копія митної декларації країни відправлення від 23 жовтня 2024 24PL431020Е0591437; МД від 28 жовтня 2024 №24UA205140068332U1 (арк. спр. 76-87).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

- відповідно банківського платіжного документа від 21 жовтня 2024 №17 оплата за товар здійснена згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25 липня 2023 №01/07/23. Пунктом 2 передбачено, що ціна, кількість та асортимент товарів наводяться в інвойсі до кожної відвантаженої партії товару; ідентифікувати оплату до оцінюваної поставки товарів неможливо;

- згідно пункту 2.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25 липня 2023 №01/07/23 оплата за товар проводиться згідно виставленої проформи, однак проформи не подано до митного оформлення;

- згідно графи 23 автотранспортної накладної від 23 жовтня 2024 № б/н перевізником є VASYLIAIKO TARAS VOLOMYMYROVYCH, що суперечить перевізнику, зазначеному в рахунку на оплату від 26 жовтня 2024 №557 – ФОП ОСОБА_2 ;

- наданий рахунок на оплату від 26 жовтня 2024 №557 містить інформацію щодо контрагентів: Покупець послуг – ФОП ОСОБА_3 та Постачальник - ФОП ОСОБА_2 , що суперечать імпортеру товару - ФОП ОСОБА_1 та перевізнику зазначеному в автотранспортній накладній - VASYLIAIKO TARAS VOLOMYMYROVYCH;

- договору (контракту) про перевезення від 08 серпня 2024 № 08/08/24, вказаному в графі 44 МД не подано до митного оформлення. Банківських платіжних документів, що стосуються факту оплати транспортних послуг не подано до митного оформлення.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) Проформу-інвойс; 3) транспортні документи; 4) страхові документи; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини шостої статті 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом листом від 28 жовтня 2024 №б/н надано: рахунок на оплату від 26 жовтня 2024 №557 (зі змінами); 2) рахунок-проформу від 08 жовтня 2024 №IS0441/10/24; 3) договір (контракт) про перевезення від 08 серпня 2024 № 08/08/2024; 4) договір від 22 жовтня 2024 №22/10/24; 5) довідку про транспортні витрати (арк. спр. 23-24, 32-39). Листом від 28 жовтня 2024 № б/н повідомлено про відсутність інших додаткових документів (арк. спр. 104).

Митним органом вказано, що відповідно пункту 1.3 Договору (контракту) про перевезення від 08 серпня 2024 № 08/08/2024 організація перевезення здійснюється згідно із Заявками (додаток 1 до Договору), однак Заявки та/або додатку до договору не подано до митного оформлення.

Згідно рахунка на оплату від 26 жовтня 2024 №557 витрати на транспортування по маршруту Грудзьондз (Польща) до пункту переходу Рава-Руська становить 24247 грн. Відстань даного маршруту орієнтовно 640 км; транспортні витрати становлять 37,9 грн/км (24247/640). Згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту Рава-Руська – Луцьк становить 7120 грн, відстань даного маршруту орієнтовно 163 км, що становить 43,7 грн/км (7120/163). Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

Тому, оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/002923 (арк. спр. 12-13) та рішення про коригування митної вартості товарів від 29 жовтня 2024 №UA205140/2024/000335/1 (арк. спр. 9), в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 – на рівні 24,47 дол. США/кг за МД від 26 квітня 2024 №UA100380/2024/315687. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Водонепроникне взуття з підошвою і верхом з гуми або пластмаси» країна походження – Польща.

В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД від 29 жовтня 2024 №24UA205140068842U2 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (арк. спр. 17-19).

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 МК України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезених товарів визначена позивачем за першим методом.

Разом з тим, на вимогу митного органу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості декларант надав 1) рахунок на оплату від 26 жовтня 2024 №557 (зі змінами); 2) рахунок-проформу від 08 жовтня 2024 № IS0441/10/24; 3) договір (контракт) про перевезення від 08 серпня 2024 № 08/08/2024; 4) договір від 22 жовтня 2024 №22/10/24; 5) Довідку про транспортні витрати та листом від 28 жовтня 2024 № б/н, а також листом від 28 жовтня 2024 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

Поданим позивачем рахунком-проформою від 08 жовтня 2024 № IS0441/10/24 спростовується твердження відповідача про те, що відповідно банківського платіжного документа від 21 жовтня 2024 №17 оплата за товар здійснена згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25 липня 2023 №01/07/23, а ідентифікувати оплату до оцінюваної поставки товарів неможливо, оскільки пунктом 2 передбачено, що ціна, кількість та асортимент товарів наводяться в інвойсі до кожної відвантаженої партії товару.

Відтак матеріалами справи підтверджується, що рахунок-інвойс EXF007/10/24 оформлено ТОВ «LMG» 23 жовтня 2024, тобто після здійснення позивачем оплати за товар, а саме 21 жовтня 2024, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківського металу (арк. спр. 25), яка була здійснена на підставі рахунок-проформи від 08 жовтня 2024 № IS0441/10/24 (арк. спр. 23-24).

Отже, сума, яка передбачена в рахунку-проформі від 08 жовтня 2024 № IS0441/10/24, сума на яку здійснена оплата відповідно до платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківського металу від 21 жовтня 2024 №17 та рахунок-інвойс від 23 жовтня 2024 EXF007/10/24 значиться одна і та ж, а саме 65 159,50 PLN, що підтверджує оплату саме за вказану партію товару.

Щодо зазначення в графі 23 автотранспортної накладної від 23 жовтня 2024 № б/н перевізника ОСОБА_5 колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що доставка товару здійснювалася на підставі Договору про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 08 серпня 2024 №08/08/2024, який укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , предметом якого є регламентування взаємовідносин між Замовником та Перевізником-Експедитором, які виникають при плануванні та виконанні перевезень вантажів по України та міжнародних перевезеннях автомобільним транспортом та розрахункам по них (арк. спр. 35-37). В свою чергу, між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 укладено Договір про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 22 жовтня 2024 №22/10/24, предметом якого є регламентування взаємовідносин між Замовником та Перевізником-Експедитором, які виникають при плануванні та виконанні перевезень вантажів по України та міжнародних перевезеннях автомобільним транспортом та розрахункам по них (арк. спр. 32-34).

Враховуючи вказане, поданий ФОП ОСОБА_1 договір (контракт) про перевезення від 08 серпня 2024 № 08/08/2024 та договір від 22 жовтня 2024 №22/10/24 пояснює причину по якій у графі 23 автотранспортної накладної від 23 жовтня 2024 № б/н перевізником є VASYLIAIKO TARAS VOLOMYMYROVYCH (арк. спр. 29).

Також до митного органу додатково було подано рахунок-проформу від 08 жовтня 2024 № IS0441/10/24, договір (контракт) про перевезення від 08 серпня 2024 № 08/08/2024, рахунок на оплату від 26 жовтня 2024 №557 (зі змінами), які спростовують виявлені Волинською митницею інші розбіжності.

З приводу покликання апелянта про ненадання заявки та/або додатку до договору про надання транспортно-експедиційних послуг, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе перевізником зобов`язань та ніяк не впливає на визначення митної вартості товарів. Отже, заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості.

Не є спірним, що декларант позивача разом МД від 28 жовтня 2024 №24UA205140068332U1 надав відповідачу договір про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 08 серпня 2024 № 08/08/2024; договір про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 22 жовтня 2024 №22/10/24 та Довідку про транспортні витрати та листом від 28 жовтня 2024 № б/н.

З довідки про транспортні витрати вбачається, що транспортні витрати на перевезення вантажу складають в загальному 33 367,00 грн, зокрема, по маршруту Ґрудзбондз до пункту переходу Рава-Руська транспортні витрати складають 24 247,00 грн, які й були включені декларантом позивача до митної вартості товару разом із експедиційними витратами у розмірі 2000,00 грн, а пункту переходу Рава-Руська до міста Луцьк – 7 120 грн.

Щодо покликання апелянта на непропорційність розподілення транспортних витрат, то зазначене на заслуговує на увагу, оскільки у довідці про транспортні витрати саме перевізником (експедитором), як надавачем послуг, визначено їх вартість з розподілом до митного кордону та по території України.

Разом з тим, позивач не може володіти інформацією, які саме чинники вплинули на розподіл перевізником вартості послуг перевезення у такий спосіб. Крім того, на підтвердження доводів про непропорційність понесених позивачем витрат на транспортне перевезення відповідач не подав суду відповідних доказів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та не скасував оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Згідно пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім посилання на МД від 26.04.2024 №UA100380/2024/315687 (а.с.11), на підставі якої були здійснені розрахунки скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Верховний Суд у постановах від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16, зазначив, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у спірних випадках митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. суду надано такі документи: Договір про надання правничої допомоги від 08 листопада 2024 б/н; акт прийому-передачі результатів наданих правових послуг від 11 листопада 2024 №11/11/24; прибутковий касовий ордер від 11 листопада 2024 №11/11/24; ордер серії АС №1116374; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №832 та посвідчення адвоката України №832 (арк. спр. 40-45).

Згідно частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/WestAllianceLimited проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 5000 грн до 1500 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що з врахуванням наведених вище критеріїв, співмірною із наданими адвокатом послугами на виконання умов договору про надання правничої допомоги є сума 1500 грн.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі № 140/13134/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш