Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №260/1024/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/1024/24 пров. № А/857/21593/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення, прийняту суддею Скраль Т.В. у місті Ужгород у справі № 260/1024/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ГУ ПФУ, відповідач -1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ГУ ПФУ, відповідач 2) в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії № 071750008827 від 21.12.2023 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 грудня 2023 № 11081 про призначення пенсії за віком та призначити їй пенсію за віком з моменту виникнення права на пенсію із врахуванням усіх періодів трудової діяльності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1980; довідок від 06.12.2023 № НАСА-18/С-663, № НАСА-18/С-664, № НАСА-18/С-665, № НАСА-18/С-666, виданих Регіональною філією «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця»; табеля робочого часу від 06.12.2023 № НАСА-18/С-668, виданого Регіональною філією «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця».

08 серпня 2024 рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Закарпатській області, ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

12 серпня 2024 представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового судового засідання, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9700 гривень 00 копійок.

Ухвалою суду від 14 серпня 2024 відмовлено позивачці у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Відмовляючи в ухваленні додаткового судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 08 серпня 2024 при ухваленні рішення судом надано оцінку всім заявленим позивачем позовним вимогам, в тому числі розглянуто заяву представника позивача від 29 березня 2024 про стягнення судових витрат, та такі висновки зазначено у мотивувальній частині рішення, що представником позивача не надано суду договору про надання правничої допомоги б/н від 12.01.2024, а відтак ОСОБА_1 станом на день розгляду даної справи не довела факт здійснення витрат на професійну правничу допомогу, а тому такі не можуть бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань в даному судовому рішенні.

Незгода представника позивача з рішенням суду в частині стягнення судових витрат не може слугувати підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розгляд даної справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що не передбачає проведення судових дебатів, заява про стягнення судових витрат подана відповідно до положень статті 139 КАС України (як вимога про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи) з доказами понесення таких витрат (акт, розрахунок, оригінали квитанцій), додатковий доказ - договір про надання правничої допомоги поданий не пізніше 5-ти днів після ухвалення рішення за наслідками розгляду справи по суті, вважає, що оскаржувана ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового рішення підлягає скасуванню.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Приписи статті 252 КАС України регулюють порядок та підстави ухвалення додаткового судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Вірно зазначено судом першої інстанції, що положеннями статті 252 КАС України закріплено виключний перелік обставин, які можуть бути підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Судом встановлено із матеріалів справи, що 08 серпня 2024 при ухваленні рішення судом першої інстанції надано оцінку всім заявленим позивачем позовним вимогам, в тому числі розглянуто заяву представника позивача від 29 березня 2024 про стягнення судових витрат, та такі висновки зазначено у мотивувальній частині рішення.

Отже вірним є висновок суду першої інстанції, що незгода представника позивача з рішенням суду в частині стягнення судових витрат не може слугувати підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат виходячи зі ст.139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи (питання), а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі № 260/1024/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

Т. І. Шинкар