Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №300/3877/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/3877/25 пров. № А/857/30984/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліш М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року про повернення позовної заяви, прийняту суддею Матуляк Я.П. у м. Івано-Франківськ, у справі № 300/3877/25 за адміністративним позовом Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними,

встановив:

Державне підприємство «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України» (надалі – ДП, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі –ГУ ДПС, відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення (ППР) від 21.11.2022 за № 005825/0701 та від 03.02.2023 за № 000575/0701.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ані до позовної заяви, ані до заяви про поновлення строку звернення до суду не додано жодних доказів, які б підтверджували реальні труднощі в реалізації ним свого права на звернення до суду з даним позовом, в установлені законом строки.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не здійснюючи процесуальних заходів Київський окружний адміністративний суд тривалий час сприяв пропуску строків зверненню ДП до Івано-Франківського окружного суду за захистом порушеного права з тим самим предметом та з тих самих підстав до органу який мав всі необхідні повноваження по скасуванню ППР від 21.11.2022 за № 005825/0701 та від 03.02.2023 за № 000575/0701.

Івано-Франківському окружному адміністративному суд було доведено, що рішенням від 29.08 2024 по справі № 300/3762/24 вказаний суд, за ідентичних вимог, щодо аналогічних протиправних дій ГУ ДПС в Івано-Франківській області скасував податкові повідомлення-рішення. Це рішення набрало законної сили 11.06. 2025 у відповідності до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом здійснено суто формальні процесуальні заходи по недопущенню до скасування протиправних дій ГУ ДПС в Івано-Франківській області за ідентичних умов з вказаним судовим рішенням, що суперечить принципу верховенства права.

Просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду про повернення позовної заяви, в силу приписів ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 дану позовну заяву залишено без руху з підстав, встановлених частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та у зв`язку з невідповідністю даної позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків шляхом: визначення змісту позовних вимог в частині визнання дій/бездіяльності протиправними; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви; надання письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; подання копій доданих до позовної заяви документів для відповідача; подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказанням інших підстав для поновлення такого строку разом з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали суду, 23.06.2025 від ДП на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли заява від 18.06.2025 за № 209, в якій, серед іншого, визначено зміст позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, зазначено щодо наявності оригіналів доказів, копії яких додано до заяви та письмово підтверджено про неподання іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, подано копії доданих до позовної заяви документів для відповідача, а також заяву про поновлення строку звернення до суду від 18.06.2025 за № 209/а, згідно якої позивач просить суд поновити пропущений з об`єктивних підстав строк на оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

Вказана заява про поновлення строку звернення до суду від 18.06.2025 за № 209/а мотивована тим, що ДП в межах та строки, визначені законом 14.02.2023, під час війни, здійснювало заходи по захисту свого порушеного права шляхом звернення до Київського окружного адміністративного суду із позовом до ДПС України про визнання протиправними дій (бездіяльності) та рішень під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за наслідком розгляду якого судом 26.05.2025 ухвалено рішення у справі № 320/10460/23, в якому зазначено про те, що позивач не позбавлений права оскаржити саме податкові повідомлення-рішення від 21.11.2024 та від 03.02.2023, які прийняті ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025, яка є предметом оскарження, позовну заяву йому повернуто.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права необхідно вказати таке.

Підстави пропуску строку оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 дану позовну заяву залишено без руху з підстав, встановлених частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та у зв`язку з невідповідністю даної позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог ухвали суду, 23.06.2025 від ДП на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли заява від 18.06.2025 за № 209, в якій, серед іншого, визначено зміст позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, зазначено щодо наявності оригіналів доказів, копії яких додано до заяви та письмово підтверджено про неподання іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, подано копії доданих до позовної заяви документів для відповідача, а також заяву про поновлення строку звернення до суду від 18.06.2025 за № 209/а, згідно якої позивач просить суд поновити пропущений з об`єктивних підстав строк на оскарження ППР ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

Вказана заява про поновлення строку звернення до суду від 18.06.2025 за № 209/а мотивована тим, що ДП в межах та строки, визначені законом 14.02.2023, під час війни, здійснювало заходи по захисту свого порушеного права шляхом звернення до Київського окружного адміністративного суду із позовом до ДПС України про визнання протиправними дій (бездіяльності) та рішень під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за наслідком розгляду якого судом 26.05.2025 ухвалено рішення у справі № 320/10460/23, в якому зазначено про те, що позивач не позбавлений права оскаржити саме ППР від 21.11.2024 та від 03.02.2023, які прийняті ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

Стосовно посилань ДП про своєчасне здійснення заходів щодо захисту порушеного права шляхом ініціювання судового провадження в Київському окружному адміністративному суді по оскарженню дій (бездіяльності) та рішень ДПС України при розгляді скарги позивача, то суд першої інстанції вірно вказав, що реалізація такого права не позбавляла ДП у законодавчо встановлені строки звернутись до суду із позовом про скасування ППР від 21.11.2022 за № 005825/0701 та від 03.02.2023 за № 000575/0701, оскільки наведені способи судового захисту не є взаємовиключними.

Також, перебіг місячного строку звернення до суду не переривається на період з дати звернення позивача до Київського окружного адміністративного суду до ухвалення рішення у справі № 320/10460/23.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду першої інстанції залежить виключно від нього самого, а не від, як зазначає ДП, тривалого розгляду справи № 320/10460/23 та висновків, сформованих у судовому рішенні.

Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що незвернення до суду з позовом за захистом своїх прав через неналежне використання особою своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку та не може вважатися об`єктивно непереборною обставиною, що виключала можливість для вчасного звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій (бездіяльності) та скасування ППР від 21.11.2022 за № 005825/0701 та від 03.02.2023 за № 000575/0701.

Суд прийшов до вірного висновку, що причини пропущення строку звернення, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду від 18.06.2025 за № 209/а, є неповажними.

Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, доводів на їх обґрунтування, крім тих, що були наведені у позовній заяві, які визнані судом неповажними згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025, позивачем не наведено та судом не встановлено.

Відтак, позов поданий позивачем із пропущенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених законодавством, а підстав для поновлення зазначеного процесуального строку немає.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, саме на позивача покладено обов`язок доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за захистом свого порушеного права позивач звернувся поза межами встановленого процесуального строку.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Виходячи з наведеного, є помилковими твердження апелянта, що суд першої інстанції дійшов незаконного висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.

Обрана позиція зі спірних правовідносин відповідає правовим висновкам сформованих в постановах Верховного Суду, зокрема від 28 вересня 2023 справа № 522/12356/22 та від 30 квітня 2024 справа № 536/455/23.

Крім того, як зазначено вище, наведені апелянтом обґрунтування в апеляційній скарзі не є тими, які б складали підстави для висновку щодо поважності пропуску строку.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат виходячи зі ст.139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи (питання), а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України» залишити без задоволення, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 300/3877/25 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш