Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №300/7169/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/7169/25 пров. № А/857/4400/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року (головуючий суддя Біньковський Н.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/7169/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення у формі частини протоколу №54 від 17.07.2025 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період згідно п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; просив скасувати це рішення як необґрунтоване та незаконне; зобов`язати розглянути заяву про відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як військовозобов`язаному з числа осіб, на утриманні (догляді) якого перебуває ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , особа з інвалідністю ІІ групи, з урахуванням висновків суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що він має право на відстрочку, оскільки його мати ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи. Позивач проживає разом із матір`ю, а також відсутні інші особи, які не є військовозобов`язаними та які відповідно до закону зобов`язані утримувати матір. Стверджує, що реалізуючи своє право на відстрочку, позивач 09.07.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки, надіславши її поштою з усіма необхідними додатками.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволити.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 09.07.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від мобілізації згідно із пунктом 13 частини 1 статі 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізації” (а.с.17 зворот).

До вказаної заяви додано: ВОД ОСОБА_3 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 , свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , довідка до висновку МСЕК ІІ група інвалідності ОСОБА_6 , пенсійне посвідчення ОСОБА_6 , довідка про зареєстрованих осіб, заява (додаток №15 Порядку) ОСОБА_6 , копія паспорту ОСОБА_6 , копія довідки про РНОКПП ОСОБА_7 .

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання та оформлення відстрочки, відмови у надання відстрочки, продовження терміну її дії, прийнято рішення комісією з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 17.05.2025 за №54, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно із пунктом 13 частини 1 статі 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізації”. Вказано, що відповідно до наданих документів догляд за ОСОБА_2 зобов`язана здійснювати невійськовозобов`язана донька - ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 07.08.2025 №3194 повідомив позивача про те, що протоколом від 17.07.2025 за №54 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини 1 статі 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Вказано, що відповідно до наданих документів догляд за ОСОБА_2 зобов`язана здійснювати невійськовозобов`язана донька - ОСОБА_8 .

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (надалі також - Закон № 3543-XII, в редакції, станом на час спірних правовідносин).

Згідно статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до статті 23 Закону №3543-ХІІ визначені категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Відповідно до пункту 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (надалі також – Порядок №560, в редакції, станом а час спірних правовідносин), відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Згідно абзаців 1 - 3 пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Згідно підпункту 14 пункту 1 Додатка 5 Порядку №560 документами, що підтверджують право на відстрочку для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, є такі документи:

для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Згідно абзаців 2, 4 пункту 58-1 вказаного Порядку №560 військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до наведених вище норм права в контексті спірних правовідносин, для підтвердження права на відстрочку відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” військовозобов`язаний повинен надати, зокрема, документ, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду (у спірному випадку ОСОБА_2 ), документ, що підтверджує родинні зв`язки з такою особою, та один із документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними (інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

Як встановлено, позивачем до заяви від 09.07.2025 долучено свідоцтво про своє народження НОМЕР_1 , в якому в графі “мати” зазначено ОСОБА_2 .

Позивачем надано копію довідки до акта огляду МСЕК від 10.07.2023, якою підтверджується, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.18 зворот).

Отже, позивачем надано документи, що підтверджують встановлення ОСОБА_2 . ІІ групи інвалідності, без переогляду, та родинні зв`язки із нею.

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_9 (батько позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Причиною відмови відповідачем позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно із пунктом 13 частини 1 статі 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізації” стало те, що відповідно до наданих документів догляд за ОСОБА_2 зобов`язана здійснювати невійськовозобов`язана донька ОСОБА_8 .

Колегія суддів звертає увагу, що Законом № 3543-XII визначено обов`язкову умову для надання військовозобов`язаному, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII - відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

Для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII необхідно встановити відсутність в особи з інвалідністю I чи II групи інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

В спірному випадку матір позивача – ОСОБА_2 , окрім сина ОСОБА_1 , має також доньку - ОСОБА_8 , яка не є військовозобов`язаною та має обов`язок утримувати свою матір.

Такий обов`язок визначений в статті 51 Конституції України та в Сімейному кодексі України.

За змістом частини 2 статі 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Згідно статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Частинами 1 та 2 статті 204 Сімейного кодексу України передбачено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Дочка, син звільняються судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.

У спірному випадку позивач не надав відповідачу разом із заявою від 09.07.2025, як і не надав суду разом із позовною заявою, жодних документів, які б містили підстави для звільнення сестри позивача - ОСОБА_8 від обов`язку утримувати матір.

Стосовно доводів позивача про те, що ОСОБА_8 не має можливості здійснювати догляд за своєю матір`ю, оскільки зареєстрована та працює за 80 км від місця проживання ОСОБА_2 , суд звертає увагу на те, що такі обставини не є підставами, які відповідно до статті 51 Конституції України та статей 202– 204 Сімейного кодексу України звільняють сестру позивача від обов`язку піклуватися про свою матір.

Позивачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_8 є особою з інвалідністю, потребує постійного догляду, перебуває під арештом або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Отже, у спірному випадку наявна інша невійськовозобов`язана особа - ОСОБА_8 , а тому вибір особою з інвалідністю (матір`ю позивача) для догляду ОСОБА_1 , а не ОСОБА_8 , є неможливим, оскільки такий вибір здійснюється між військовозобов`язаними особами.

Колегія суддів також враховує встановлену судом першої інстанції обставину того, що згідно наданої ІНФОРМАЦІЯ_6 інформації ОСОБА_1 01.10.2025 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 02.02.2026 відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ (здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури).

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зважаючи на недоведення позивачем наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за пунктом 13 частини першої ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, є правомірним прийняте відповідачем рішення у формі протоколу від 17.07.2025 за №54 в частині відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 300/7169/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш