Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №380/21415/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/21415/25 пров. № А/857/16772/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року (головуючий суддя Крутько О.В., м.Львів) у справі №380/21415/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

27.10.2025 позивачка ( ОСОБА_1 ) звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати Рішення від 15.07.2025 № 134550034112 про відмову у призначенні пенсії громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно Закону України «Про державну службу» - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 08.07.2025 ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ, п. 10 і п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та зарахувати періоди роботи (служби): з 12.08.1992 року по 02.10.2000 рік; з 22.12.2000 року по 03.07.2001 року та з 04.07.2001 року по 04.04.2025 року до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Позов обґрунтовує тим, що 08.07.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач 1) із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця - відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач 2) від 15.07.2025 №134550034112 позивачка отримала відмову у перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу». До страхового стажу та до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії згідно Закону №889 не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата видачі трудової книжки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.07.2025 №134550034112 про відмову у переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця , відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723 XII, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VІІІ періоди роботи12.08.1992 по 02.10.2000, з 22.12.2000 по 03.07.2001 та з 04.07.2001 по 04.04.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести з 08.07.2025 ОСОБА_1 з пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно поданої заяви від 08.07.2025. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що ОСОБА_1 звернулась з заявою від 08.07.2025 № 6741 «перехід на інший вид пенсії – відповідно до Закону України «Про державну службу». Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961. За результатами аналізу наданих документів встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 видана з порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок, а саме, відсутня дата заповнення трудової книжки. Враховуючи зазначене, документи не розглядались. Відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 працювала з 12.08.1992 по 02.10.2000 в Центрі по нарахуванню і виплаті пенсій та допомог при Львівському облсоцзабезі з 22.12.2000 по дату звернення в Галицькому відділу соціальному захисту населення м. Львова. Страховий стаж особи становить: 30 років 9 місяців 11 днів, стаж на посадах державних службовців не підтверджено в установленому порядку. Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889- VІІІ, який набрав чинності 01.05.2016, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ мають особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу»:- мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;- на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ займають посади державної служби Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.11.2025 2 та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. З 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно з яким керівні працівники та спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування. Пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 04.07.2001 ОСОБА_1 прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування. Станом на дату звернення з заявою про перерахунок ОСОБА_1 має ранг посадової особи місцевого самоврядування та продовжує працювати. Станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не працює на посадах державної служби та не має 20 років відповідного стажу державного службовця. Керуючись вищенаведеним, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 15.07.2025 прийнято рішення № 134550034112 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та стажу роти на посадах державної служби станом на 01.05.2016. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

08.07.2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо переведення її на пенсію державного службовця.

За принципом екстериторіальності заява була направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.07.2025 року №134550034112 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу». До страхового стажу та до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії згідно Закону №889 не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата видачі трудової книжки, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 27.07.1993. Прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII у зв`язку з відсутністю необхідного стажу та стажу роботи на посадах державної служби станом на 01.05.2016.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивачка звернулась до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від № 2493-III 07.06.2001 служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від № 2493-III 07.06.2001) .

Згідно з ст. 3 вказаного Закону посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від № 2493-III 07.06.2001 (в редакції від 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України «Про державну службу» № 3723-XIIвід 16.12.1993.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015. Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно положень п. 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відтак, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XIIвід 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XIIвід 16.12.1993після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XIIвід 16.12.1993лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XIIвід 16.12.1993 вік і страховий стаж.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 676/4235/17.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III від 07.06.2001.

Відтак, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058 (01 січня 2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788).

Так, відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок № 637, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата видачі трудової книжки.

Згідно записів трудової книжки, ОСОБА_1 з 12.08.1992 по даний час займає посади державного службовця та посади в органах місцевого самоврядування, віднесені до відповідних категорій посад державної служби: 15.07.1994 прийняла присягу державного службовця; 15.07.1994 присвоєно 12 ранг державного службовця; 25.05.2000 присвоєно 11 ранг державного службовця; 04.07.2001 прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування; 01.01.2003 присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 (в редакції, чинній на час вчинення запису про звільнення позивача (12 квітня 1996 року)) заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

За змістом приписів пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.25 Інструкції № 58).

Згідно абзацу першого пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 зроблено записи про її прийняття та звільнення з роботи за спірний період. Записи про роботу точні, чіткі, виправлень та закреслень не містять. Запис про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи та скріплений печаткою.

Апеляційний суд також відзначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 23 квітня 2019 року у справі № 593/1452/16-а, від 30 вересня 2021 року у справі № 300/860/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу під час призначення пенсії.

Відтак, оскільки працівник не може нести відповідальність за недоліки заповнення трудової книжки роботодавцем, орган Пенсійного фонду України протиправно не зарахував періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 до відповідного стажу, посилаючись на зазначені ним обставини, чим порушив право позивачки.

Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби визначався Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (втратив чинність 01.05.2016).

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Крім того, згідно п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Пунктом 6 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Згідно пункту 8розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015) здійснюється згідно Порядку обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283.

Таким чином, в даному випадку до застосування підлягають норми Порядку № 283, а саме пункту 2 вказаного порядку - до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів.

Отож, доводи апелянта про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований до стажу державного службовця, який дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.

Таким чином, посади, які займала позивачка з 26.06.1987 відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», пункту 2 Порядку № 283 входить до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.

Позивачка з 12.08.1992 до 01.05.2016 займала посади державного службовця та посади в органах місцевого самоврядування, віднесені до відповідної категорії посад державної служби, а також відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII мають бути зараховані до стажу державної служби за період роботи до набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.

Водночас, як зазначалося апеляційним судом вище, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

У випадку позивачки такими умовами є: досягнення 60 років; наявність 10 років стажу державної служби станом на 01.05.2016; наявність загального страхового стажу 30 років 09 місяців 11 днів.

Доводи відповідача про те, що станом на 01.05.2016 у позивача відсутній необхідний для переведення на інший вид пенсії стаж - 20 років державної служби є помилковими, оскільки відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015 право на призначення пенсії мають державні службовці, які на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Таким чином, відмова відповідача у переведенні позивача на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправною.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд наголошує на тому, що право позивачки на переведення на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу» виникло 08.07.2025 - дату звернення з заявою про перехід на таку пенсію.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи: 12.08.1992 по 02.10.2000, з 22.12.2000 по 03.07.2001 та з 04.07.2001 по 04.04.2025 та перевести її з пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно поданої заяви від 08.07.2025.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 380/21415/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар