Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №460/7211/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/7211/24 пров. № А/857/25521/25

Восьмий апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року (суддя- Поліщук О.В., ухвалене в м.Рівне) у справі № 460/7211/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 02.04.2024 № 172350005373 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язання відповідача-1 призначити та виплачувати позивачу з 26.03.2024 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду ОСОБА_1 оскаржила його подавши апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з`ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати і прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією. 21.01.2024 позивачу виповнилося 54 роки.

Позивачка 26.06.2024 звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії від 26.06.2024 направлено для розгляду до відповідача-2.

Відповідачем-2 02.04.2024 прийнято рішення № 172350005373, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, за наслідками розгляду заяви позивача та доданих до неї документів пенсійним органом встановлено, що період його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить менше трьох років. Відтак, право на зниження пенсійного віку позивач не набув.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача-2 та вважаючи його протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

З огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі – Закон № 796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Частиною першою статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII визначено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Згідно частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відтак, умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.

Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.

Аналогічна правова позиція щодо умов визначення наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII висловлена Верховним Судом у постанові від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 (адміністративне провадження № К/990/634/24).

Разом з тим, судом першої інстанції вірно відхилено твердження позивача про підтвердження факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993 наявністю у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), з огляду на наступне.

Згідно підпункту 7 пункту 2.1 Розділу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відтак, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону № 796-XII, для підтвердження права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку заявником надається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

На переконання суду, необхідність додаткового надання особою довідки про періоди проживання на території зони радіоактивного забруднення зумовлена наступним.

Позивачу було видане посвідчення серії НОМЕР_1 , згідно з яким позивач є громадянином, що потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). При цьому, бланк такого посвідчення містить застереження: "Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 1991 р. № 44".

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.1991 № 44 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були затверджені Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 44) та зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно абзацу третього пункту 5 Порядку № 44, громадянам, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 - 1990 роках і серія Б - громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає на територіях безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 44, видача посвідчень встановленого зразка громадянам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, провадиться, зокрема громадянам, які постійно проживають та працюють у районах з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення і віднесені до категорій 3 і 4, - відповідними облвиконкомами за місцем їх проживання на підставі довідок (додатки № 3, 5).

В свою чергу бланки довідок, форми яких затвердженні у додатках №№ 3, 5 до Порядку № 44, складені таким чином, що вони не містять відомостей про період (часові межі в календарному обчисленні) проживання та/або роботи у відповідній зоні радіоактивного забруднення.

Отже, посвідчення серії НОМЕР_1 не може підтверджувати факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993, як про це зазначає позивач в позовній заяві, оскільки законодавство, яке регулювало умови його оформлення, не встановлювало такої підстави для видачі відповідного посвідчення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що в даному випадку наявності у позивача лише посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 3) недостатньо для констатації набуття ним права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, в т.ч. визначення конкретної величини зниження пенсійного віку.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:

1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;

2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.

Застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 років.

Згідно з наявними в матеріалах справи довідками Виконавчого комітету Дубровицької міської ради (Берестівського старостинського округу) від 27.02.2024 №№ 2-264, 2/227, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 01.01.1986 по 21.08.1987 була зареєстрована та проживала в селі Орв`яниця Сарненського району Рівненської області, а з 16.07.1992 по даний час – в селі Берестя Сарненського району Рівненської області.

Села Берестя та Орв`яниця Сарненського району Рівненської області відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.

Отже, відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 (адміністративне провадження № К/9901/45843/18) та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 (адміністративне провадження № К/9901/22569/18, К/9901/22573/18).

Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23 (провадження № К/990/40765/23), від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22 (адміністративне провадження № К/990/11776/23), від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 (адміністративне провадження № К/990/28639/23) також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботи) в ній особи.

Отже, представленими позивачем довідками органу місцевого самоврядування підтверджено період проживання його в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 протягом 01 року 09 місяців 14 днів (з 26.04.1986 по 21.08.1987 та з 16.07.1992 по 01.01.1993).

Згідно з Дипломом серії НОМЕР_2 від 04.07.1992, позивач з 1987 року по 1992 рік навчалася у Ровенському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського, правонаступником якого є Рівненський державний гуманітарний університет (Постанова Кабінету Міністрів України від 14.12.1998 № 1973).

Згідно з довідкою Рівненського державного гуманітарного університету від 02.05.2024 № 01-09/368, ОСОБА_2 дійсно навчалася в Ровенському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського з 01.09.1987 по 04.07.1992 на денній формі навчання на філологічному факультеті за спеціальністю: "Російська мова і література". Згідно з навчальним планом по спеціальності № 7.03502 "Мова / російська / література" канікули були:

1985/1986 н.р.: 26.01-08.02; 20.07-31.08;

1986/1987 н.р.: 26.01-08.02; 20.07-31.08;

1987/1988 н.р.: 26.01-08.02; 27.07-31.08;

1988/1989 н.р.: 26.01-08.02; 13.07-31.08;

1985/1986 н.р.: 19.01-08.02.

Записами в заліковій книжці позивача № 870952 стверджується, що вона проходила педагогічну практику в селі Орв`яниця Сарненського району Рівненської області, а саме:

з 01.06.1990 по 20.07.1990 вожатою у таборі;

з 09.02.1991 по 23.03.1991 вчителем в Орв`яницькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Дубровицького району Рівненської області;

з 16.09.1991 по 02.11.1991 вчителем в Орв`яницькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Дубровицького району Рівненської області.

З даного приводу суд зауважує, що за загальним правилом місце постійного проживання особи нерозривно пов`язане з місцем її постійного навчання або роботи.

Враховуючи підтвердження факту проходження педагогічної практики в селі Орв`яниця Сарненського району Рівненської області, суд вважає, що відповідні періоди, які в сукупності становлять 00 років 04 місяці 23 дні, мають бути зараховані до періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення.

Стосовно твердження позивача про те, що у період навчання в Ровенському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського під час зимових та літніх канікул вона проживала в селі Орв`яниця Сарненського району Рівненської області, то суд першої інстанції правильно відхилив такі як безпідставні, оскільки хоч періоди надання канікул і підтвердженні наявною в матеріалах судової справи копією довідки Рівненського державного гуманітарного університету від 02.05.2024 № 01-09/368, однак в ході судового розгляду позивач не надав, а суд не здобув, жодних доказів на підтвердження обставин щодо проживання (фізичного перебування) в зоні гарантованого добровільного відселення під час таких канікул.

Також, довідка Рівненського державного гуманітарного університету від 02.05.2024 № 01-09/368 з огляду на дату її видачі не була предметом розгляду відповідачем-2, а тому не може вказувати на протиправність прийнятого ним рішення.

Крім цього судом першої інстанції вірно відхилено покликання позивача на те, що у 1990 році вона перебувала на обліку по вагітності та пологах у Дубровицькій районній лікарні, а з серпня по вересень 1990 року працювала у колгоспі "Зоря" (с. Берестя, Сарненський р-н, Рівненська обл.), з огляду на таке.

Матеріали судової справи взагалі не містять належних та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо перебування позивача на обліку в Дубровицькій районній лікарні, позаяк, долученою до позову копією листа КНП "Дубровицька міська лікарня" Дубровицької міської ради від 03.05.2024 № 701/01-16/24 стверджується лише неможливість надання відповідної інформації у зв`язку з обмеженим терміном зберігання Індивідуальної картки вагітної і породіллі (форма № 111/о) - 5 років.

Також, долучена до позову копія довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.05.2024 № 10, виданої ТОВ "АГРО-ЗОРЯ" (правонаступником колгоспу "Зоря"), свідчить лише про працевлаштування позивача у названого суб`єкта господарювання та отримання заробітної плати.

Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин щодо проживання в зоні гарантованого добровільного відселення протягом періоду, неохопленого довідками Виконавчого комітету Дубровицької міської ради (Берестівського старостинського округу) від 27.02.2024 №№ 2-264, 2/227, сторонами в ході судового розгляду не надано та судом не здобуто.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на 01.01.1993 позивач прожив на території зони гарантованого добровільного відселення менше трьох років, а саме 02 роки 02 місяці 27 днів (з 26.04.1986 по 21.08.1987; з 16.07.1992 по 01.01.1993; з 01.06.1990 по 20.07.1990; з 09.02.1991 по 23.03.1991; з 16.09.1991 по 02.11.1991), тому з урахуванням приписів статті 55 Закону № 796-XII він не набув права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Відповідні мотиви були покладені відповідачем-2 в основу рішення від 02.04.2024 № 172350005373 про відмову у призначенні пенсії (на підставі статті 55 Закону 796-ХІІ), у зв`язку з чим таке рішення є обґрунтованим та правомірними.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №460/7211/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар