Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №460/7151/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/7151/25 пров. № А/857/25477/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (суддя- Друзенко Н.В., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/7151/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.04.2025 №172450004638 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08.02.2025.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оскаржило його подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з`ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати і прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Яринівка Березнівського району Рівненської області.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.02.1993 виданого Рівненською облдержадміністрацією, ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).

Відповідно до довідки виконкому Малинської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 17.03.2022 №3-59, ОСОБА_1 дійсно був зареєстрований та постійно проживав з травня 1987 року по 15.06.1993 в селі с.Яринівка Березнівського (Рівненського) району Рівненської області. Підстава: погосподарські книги №1 за 1986-1990 роки, 1991-1995 роки.

Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с.Яринівка Березнівського (Рівненського) району Рівненської області до 01.01.2015 відносилося до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона).

Позивач 31.03.2025 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.04.2025 №172450004638 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тієї підстави, що відсутній необхідний період постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, зокрема станом на 01.01.1993 – 4 роки.

Згідно оскаржуваного рішення зазначено про те, що вік заявника 58 років; страховий стаж становить 30 років 8 місяців 27 днів. Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 з 1987-2001 заявник працював в м. Костопіль, що не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Відповідно до довідки №3-59 від 17.03.2022 заявник проживав в зоні посиленого радіологічного контролю з 1987-1993, однак в зазначений період особа працювала в м. Костопіль, що не відноситься до зони радіоактивного забруднення, тому вище зазначений період не враховано до періоду проживання на забрудненій території. Акт обстеження №1700-1002-1/1325 від 06.03.2025 не можливо взяти до уваги, оскільки не передбачено нормативними документами.

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно статті 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.

Згідно частини першої цієї статті, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом шостим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до примітки до пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки постійне проживання або робота в зоні посиленого радіологічного контролю протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.

Матеріалами справи не підтверджується, що позивач в період, який дає право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки проживав на території зони посиленого радіологічного контролю, а відтак не має права на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).

Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 передбачено, що документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко передбачений Порядком №22-1.

З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно пункту 4 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Приписами пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Відповідно до статті 15 Закону №796-ХІІ довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Згідно з положеннями статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні посиленого радіоекологічного контролю - не менше чотирьох років станом на 01.01.1993.

Наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 відповідачем не заперечується.

Як вбачається з довідки органу місцевого самоврядування від 17.03.2022 №3-59, ОСОБА_1 дійсно був зареєстрований та постійно проживав з травня 1987 року по 15.06.1993 в селі с.Яринівка Березнівського (Рівненського) району Рівненської області.

Проте, пенсійний орган у спірному рішенні зазначив, що проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю не підтверджено, оскільки «відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 з 1987-2001 заявник працював в м. Костопіль, що не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю; відповідно до довідки №3-59 від 17.03.2022 заявник проживав в зоні посиленого радіологічного контролю з 1987-1993, однак в зазначений період особа працювала в м. Костопіль, що не відноситься до зони радіоактивного забруднення, тому вище зазначений період не враховано до періоду проживання на забрудненій території; акт обстеження №1700-1002-1/1325 від 06.03.2025 не можливо взяти до уваги, оскільки не передбачено нормативними документами».

Згідно записів №№1-4 трудової книжки НОМЕР_2 від 24.10.1987, ОСОБА_1 дійсно з 27.10.1987 по 30.09.2001 працював в Костопільському ордені Леніна домобудівному комбінаті.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що позивач з травня 1987 року по 15.06.1993 проживав в м.Костопіль, тобто в населеному пункті, що не відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Пунктом 4.7 розділу IV Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20, дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №500/8031/21.

Відтак, записи про роботу з 27.10.1987 по 15.06.1993 (зокрема) в м.Костопіль, ніяким чином не можуть спростувати проживання позивача у с.Яринівка у цей період як і зазначено у довідці органу місцевого самоврядування від 17.03.2022 №3-59.

Тому, за наявності у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 та довідки органу місцевого самоврядування, яка підтверджує необхідний період проживання, дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Пунктом 4.5 розділу IV Порядку №22-1 передбачено, що якщо в поданому документі зазначено тільки рік народження без позначення місяця, то за дату народження приймається перше липня цього року. У випадках, коли в документі про стаж зазначено тільки рік початку трудової діяльності або рік її закінчення без позначення точних дат, датою початку або закінчення вважається перше липня цього року. Якщо в документі про дату народження (смерті) або про стаж зазначено тільки рік і місяць, без позначення точної дати, то датою народження (смерті) або початку роботи вважається 15-е число відповідного місяця.

Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 від 24.10.1987 та військового квитка НОМЕР_3 від 20.05.1985, ОСОБА_1 проходив військову службу з 22.05.1985 по 19.05.1987.

Відтак, відповідно до довідки органу місцевого самоврядування від 17.03.2022 №3-59, період проживання позивача у 4 зоні станом на 01.01.1993 (з 20.05.1987) становить 5 років 7 місяців 13 днів, а загальний період проживання у цій зоні становить 6 років 27 днів (з 20.05.1987 по 15.06.1993).

Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у рішенні від 07.04.2025 №172450004638 протиправно вказало, що період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю не підтверджено.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач станом на 01.01.1993 прожив у зоні посиленого радіоекологічного контролю більше 4 необхідних років.

Отже, позивач має право на зниження пенсійного віку з розрахунку: 1 рік за 3 роки проживання (за 6 повних років), тобто на 2 роки.

Однією з обов`язкових умов призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є досягнення особою відповідного віку.

Згідно статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 26 Закону №1058-ІV передбачено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років.

За наведеного, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 2 роки, достатній вік позивача для призначення пенсії має становити 58 років (60 - 2).

У спірному рішенні відповідача зазначено про те, що вік позивача на дату звернення становить 58 років. Тому, вказана умова є дотриманою.

Також обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Статтею 26 Закону №1058-ІV передбачено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відтак, з урахуванням зменшення на 2 роки, достатній страховий стаж позивача для призначення пенсії має становити 30 років (32 - 2).

Відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії вказав, що страховий стаж позивача становить 30 років 8 місяців 27 днів.

Таким чином, у позивача наявний необхідний страховий стаж, а обставини щодо наявності необхідного страхового стажу не є спірними у даній справі. Тому, вказана умова також є дотриманою.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особа, яка досягла необхідного віку, має достатній страховий стаж, а також станом на 01.01.1993 прожила на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років та прожила достатню кількість років в цій зоні для зменшення пенсійного віку на 2 роки.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.04.2025 №172450004638 про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Згідно статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В даному випадку пенсія підлягає призначенню з 08.02.2025 (день, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Разом з тим, позивач помилково вважає, що призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зобов`язане Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Пунктом 4.2. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За правилами пункту 4.10. розділу IV Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити пенсію є територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії, яким у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 460/7151/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар