Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №500/1297/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1297/25 пров. № А/857/24133/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року (суддя- Юзьків М.І., ухвалене в м. Тернопіль) у справі № 500/1297/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – відповідач 2) про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 2265323270 від 16.01.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 без зарахування до страхового стажу: періодів роботи, згідно з трудової книжки від 24.10.1980 серії НОМЕР_1 - з 31.12.1979 по 14.10.1980, та з 25.11.1982 по 10.04.2000, а також, архівні довідки № 116/06-06, № 117/06-06 та № 118/06-06 від 15.02.2022 видані трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, згідно з трудової книжки від 24.10.1980 серії НОМЕР_1 - з 31.12.1979 по 14.10.1980, та з 25.11.1982 по 10.04.2000, а також, архівні довідки № 116/06-06, № 117/06-06 та № 118/06-06 від 15.02.2022 видані трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 09 січня 2025 року (з моменту настання права на пенсію).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.01.2025 № 2265323270 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 24.10.1980 серії НОМЕР_1 з 31.12.1979 по 14.10.1980, з 25.11.1982 по 10.04.2000, а також, архівних довідок № 116/06-06, № 117/06-06 та № 118/06-06 від 15.02.2022 виданих трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняте нове про відмову в задоволені позову.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та надав всі необхідні документи, що підтверджують страховий стаж.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.01.2025 № 2265323270 у призначенні пенсії йому було відмовлено, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу не менше 22 років відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (арк. справи 14 зворот).

Причиною вказаної відмови у призначені пенсії стало те, що за результатами розгляду доданих документів, до загального страхового стажу не враховано:

- періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 24.10.1980: з 31.12.1979 по 14.10.1980, оскільки в даті початку роботи наявне виправлення, а також запис про звільнення не завірено печаткою; з 25.11.1982 по 10.04.2000, оскільки відсутня назва підприємства до якого прийнято до роботи та при звільненні відбиток печатки не придатний до сприйняття зміст;

- періоди роботи згідно з архівними довідками № 116/06-06, № 117/06-06 та № 118/06-06 від 15.02.2022, оскільки прізвище і по батькові зазначене в довідках не відповідає паспортним даним.

Згідно наданих до заяви документів про стаж страховий стаж позивача – 04 роки 10 місяців 28 днів.

Дослідивши копію трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 24.10.1980 (арк. справи 13 - 14), судом встановлено, що у ній містяться записи про трудову діяльність позивача за спірні періоди а саме:

- запис № 1 - 31.12.1979 прийнято на роботу різноробочим на Лановецькому МГП по виробництву свинини;

- запис № 2 - 14.10.1980 звільнений з роботи у зв`язку із призовом в ряди Радянської армії;

- запис № 3 - 25.11.1982 прийнятий (далі не читабельне);

- запис № 4 - 1986.01.01 внесено запис про реорганізацію;

- запис № 5 10.04.2000 звільнений за власним бажанням.

Відповідно до довідки трудового архіву Кременецького району Тернопільської області від 15.02.2025 № 116/06-06 у документах архівного фонду "Приватного підприємства ім. Матросова" трудового архіву Лановецької міської ради в наказах по особовому складу значиться: наказ № 592 по Лановецькому МГП по виробництву свинини від 30 грудня 1979 року, смт Ланівці. ОСОБА_1 (так у документах) прийнято на роботу різноробочим з 30 грудня 1979 року з використанням його в цеху допоміжних робіт. Окрім того, у цій довідці зазначено, що у документах архівного фонду "Приватного підприємства ім. Матросова" трудового архіву Лановецької міської ради в наказах по особовому складу Лановецького МГП по виробництву свинини за 1982 рік відомості про прийняття на роботу ОСОБА_1 не значаться. Також, зазначено, що накази з кадрових питань (особового складу) Лановецького МГП по виробництву свинини за 1980 рік до трудового архіву Лановецької міської ради на зберігання не надходили (арк. справи 9).

У довідці № 117/06-06 від 15.02.2022 виданій трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області зазначено, що у документах архівного фонду "Приватного підприємства ім. Матросова" трудового архіву Лановецької міської ради у книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1986 - 2000 рр. є відомості про відпрацьовані людинодні ОСОБА_1 (так у документах) (арк. справи 9 зворот).

У довідці № 118/06-06 від 15.02.2022 виданій трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області зазначено, що у документах архівного фонду "Приватного підприємства ім. Матросова" трудового архіву Лановецької міської ради в книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1986-1999 рр. є відомості про заробітну плату ОСОБА_1 (так у документах) (арк. справи 10).

У довідці № 129/06-06 від 17.02.2022 виданій трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області зазначено, що у документах архівного фонду "Приватного підприємства ім. Матросова" трудового архіву Лановецької міської ради у книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1980, 1983-1985 рр. Лановецького міжгосподарського підприємства по виробництву свинини є відомості про заробітну плату ОСОБА_1 (так у документах) (арк. справи 13).

Також, трудовим архівом Кременецького району Тернопільської області листом від 15.02.2025 № 119/06-06 надано історичну довідку до архівного фонду № 16 "Приватного підприємства ім. Матросова" (арк. справи 10 зворот, 11 - 12).

Не погодившись з оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.01.2025 № 2265323270, позивач вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, відтак звернувся до суду із цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Вказаний Закон набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Відтак, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Згідно статті 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.

Починаючи з 01 січня 2018 року, у разі відсутності, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788- XII) йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Положеннями статті 56 Закону № 1788- XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, а також зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XIІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).

Згідно пунктів 1, 2 Порядку № 637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637, за відсутністю трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 24.10.1980, судом встановлено, що у ній містяться записи про трудову діяльність позивача за спірні періоди з 31.12.1979 по 14.10.1980 та з 25.11.1982 по 10.04.2000, а саме:

- запис № 1 - 31.12.1979 прийнято на роботу різноробочим на Лановецькому МГП по виробництву свинини;

- запис № 2 - 29.10.1980 звільнений з роботи у зв`язку із призовом в ряди Радянської армії;

- запис № 3 - 25.11.1982 прийнятий (далі не читабельне);

- запис № 4 - 1986.01.01 внесено запис про реорганізацію;

- запис № 5 - 10.04.2000 звільнений за власним бажанням.

Відтак, як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи - трудова книжка НОМЕР_1 від 24.10.1980 містить записи про трудову діяльність позивача за спірні періоди, що не зараховані відповідачем до страхового стажу.

У зв`язку із недоліками заповнення трудової книжки позивач надав на підтвердження відомостей зазначених у такій трудовій книжці довідки трудового архіву.

Відповідно до довідки трудового архіву Кременецького району Тернопільської області від 15.02.2025 № 116/06-06 у документах архівного фонду "Приватного підприємства ім. Матросова" трудового архіву Лановецької міської ради в наказах по особовому складу значиться: наказ № 592 по Лановецькому МГП по виробництву свинини від 30 грудня 1979 року, смт Ланівці. ОСОБА_1 (так у документах) прийнято на роботу різноробочим з 30 грудня 1979 року з використанням його в цеху допоміжних робіт. Окрім того, у цій довідці зазначено, що у документах архівного фонду "Приватного підприємства ім. Матросова" трудового архіву Лановецької міської ради в наказах по особовому складу Лановецького МГП по виробництву свинини за 1982 рік відомості про прийняття на роботу ОСОБА_1 не значаться. Також, зазначено, що накази з кадрових питань (особового складу) Лановецького МГП по виробництву свинини за 1980 рік до трудового архіву Лановецької міської ради на зберігання не надходили.

У довідці № 117/06-06 від 15.02.2022 виданій трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області зазначено, що у документах архівного фонду "Приватного підприємства ім. Матросова" трудового архіву Лановецької міської ради у книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1986 - 2000 рр. є відомості про відпрацьовані людинодні ОСОБА_1 (так у документах).

У довідці № 118/06-06 від 15.02.2022 виданій трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області зазначено, що у документах архівного фонду "Приватного підприємства ім. Матросова" трудового архіву Лановецької міської ради в книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1986-1999 рр. є відомості про заробітну плату ОСОБА_1 (так у документах).

У довідці № 129/06-06 від 17.02.2022 виданій трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області зазначено, що у документах архівного фонду "Приватного підприємства ім. Матросова" трудового архіву Лановецької міської ради у книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1980, 1983-1985 рр. Лановецького міжгосподарського підприємства по виробництву свинини є відомості про заробітну плату ОСОБА_1 (так у документах).

Також трудовим архівом Кременецького району Тернопільської області листом від 15.02.2025 № 119/06-06 надано історичну довідку до архівного фонду № 16 "Приватного підприємства ім. Матросова".

Відтак, законність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування спірних періодів трудової діяльності відповідач обґрунтовує тим, що позивачу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 24.10.1980: з 31.12.1979 по 14.10.1980, оскільки в даті початку роботи наявне виправлення, а також запис про звільнення не завірено печаткою; з 25.11.1982 по 10.04.2000, оскільки відсутня назва підприємства до якого прийнято до роботи та при звільненні відбиток печатки не придатний до сприйняття зміст; архівні довідки № 116/06-06, № 117/06-06 та № 118/06-06 від 15.02.2022 не враховано, оскільки прізвище і по батькові зазначене в довідках не відповідає паспортним даним.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

На працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що наведене додатково підтверджується тим, що на час первинного заповнення трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 24.10.1980 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162.

Згідно пункту 1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Згідно пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На час подальшого заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 1.5. Інструкції № 58 визначено, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" (далі - Постанова № 301), цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином недотримання правил ведення трудової книжки/інших документів може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Оцінюючи існуючу невідповідність написання по батькові позивача (допущену помилку у зв`язку з застосуванням не правильної транслітерації з російської мови) у архівних довідках що видані відповідно до трудової документації та паспортних даних, а саме " ОСОБА_2 " замість правильного " ОСОБА_3 ", суд першої інстанції правильно вважав надмірним формалізмом не зарахування спірних періодів із зазначених підстав.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018.

Як вірно зазначено судом першої інстанції трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами документів на підприємстві чи трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення документів на підприємстві чи його трудової книжки.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні таких документів.

Верховний Суд у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Відтак, суд першої інстанції правильно вказав, що відповідач обрав упереджений підхід при наданні оцінки трудовій книжці позивача та з формальних підстав не зарахував до страхового стажу позивача спірні періоди згідно з записів трудової книжки та архівних довідок.

Відтак, періоди роботи згідно з трудової книжки від 24.10.1980 серії НОМЕР_1 - з 31.12.1979 по 14.10.1980, та з 25.11.1982 по 10.04.2000, а також, архівних довідок № 116/06-06, № 117/06-06 та № 118/06-06 від 15.02.2022 виданих трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Стосовно позовної вимоги в частині зобов`язання призначити позивачу пенсію, суд зазначає таке.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.

У даній справі предметом судового контролю було рішення відповідача 1, яке обґрунтоване певними мотивами, що були в подальшому перевірені судом на їх відповідність фактичним обставинам справи та нормам законодавства.

В процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення йому пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком зарахувавши до загального страхового стажу спірні у цій справі періоди роботи згідно з трудовою книжкою.

Стосовно визначення належного органу пенсійного фонду, яким має здійснювати розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у цій справі, суд зазначає про таке.

Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23, від 18.09.2024 у справі № 240/6201/23.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії від 16.01.2025 № 2265323270 та зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 09.01.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 24.10.1980 серії НОМЕР_1 з 31.12.1979 по 14.10.1980, з 25.11.1982 по 10.04.2000, а також, архівних довідок № 116/06-06, № 117/06-06 та № 118/06-06 від 15.02.2022 виданих трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі № 500/1297/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар