Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №300/6136/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/6136/25 пров. № А/857/54140/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року (головуючий суддя Григорук О.Б., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/6136/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому просить суд: визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійною фонду України в Полтавській області від 12.08.2025 № 926010138304 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі заяви від 04.08.2025 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачу з 10.08.2005 призначена пенсія за вислугу років за нормами Закону № 1058-IV, зміна показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 2022-2024 роки, при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком чинним законодавством не передбачена. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом № 1058-IV. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 12.08.2025 № 926010138304 про відмову позивачу в переведенні на пенсію за вислугу років на пенсію за віком, згідно заяви від 04.08.2025 у зв`язку з недоцільністю.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 10.08.2005 отримує пенсію за вислугу років (працівник охорони здоров`я) відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII.

Позивачка 04.08.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, із застосуванням середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки.

За результатом розгляду вказаної заяви позивача за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг прийняло рішення від 12.08.2025 № 926010138304 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно заяви від 04.08.2025 у зв`язку з недоцільністю. Зазначено, що аналіз наданої позивачем заяви від 04.08.2025 щодо переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком показав, що заявниці недоцільно проводити перерахунок, оскільки розмір пенсії зменшується. За матеріалами електронної пенсійної справи позивачу з 10.08.2005 призначена пенсія за вислугу років за нормами Закону № 1058-ІV, зміна показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 2022-2024 роки при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком чинним законодавством не передбачена.

Вважаючи дії відповідача протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Пунктом 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV врегульовано, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Частина третя статті 45 Закону № 1058-IV встановлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Системний аналіз зазначених вище норм законодавства свідчить, що частина 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

У випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Позивач отримує пенсію за вислугу років, як працівник охорони здоров`я, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулася вперше.

Згідно пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я (…) з 1 квітня 2024 року або після цієї дати при наявності спеціального стажу роботи не менше 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з пунктом 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17.

Відтак, при прийнятті оскаржуваного рішення необхідно було застосувати розмір середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передують року призначенню пенсії за віком, як того вимагає частина 2 статті 40 Закону № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 513/298/17.

Позивач з 10.08.2005 отримує пенсію за вислугу років (працівник охорони здоров`я) відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII.

04.08.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, із застосуванням середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки.

За принципом екстериторіальності, відповідач прийняв рішення від 12.08.2025 № 926010138304 про відмову позивачу в переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, згідно заяви від 04.08.2025 у зв`язку з недоцільністю проводити перерахунок, оскільки розмір пенсії зменшується, з обґрунтувань, що зміна показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 2022-2024 роки, при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком чинним законодавством не передбачена (а.с. 21).

Отже, беручи до уваги висновки Верховного Суду у справі № 513/298/17 в подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно оскаржуваним рішенням відмовив позивачу в переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, згідно заяви від 04.08.2025, із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки.

Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі № 300/6136/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш