Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №140/10497/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/10497/25 пров. № А/857/8942/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року (головуючий суддя Андрусенко О.О., м. Луцьк) у справі № 140/10497/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 01.08.2025 №033050005182 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за періоди роботи в Республіці Білорусь за 1992-1995 роки та зобов`язати провести перерахунок та виплату пенсії по віку з 25.07.2025 з урахуванням при обчисленні розміру пенсії заробітку за періоди роботи в Республіці Білорусь з березня 1992 року по квітень 1996 року (включно).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 01.08.2025 №033050005182 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 25.07.2025 з урахуванням при обчисленні розміру пенсії заробітку за періоди роботи в Республіці Білорусь з березня 1992 року по січень 1996 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до заяви надано, зокрема, довідку про заробітну плату від 16.06.2021 за №73-1411/528, видану «обьединенным архивом Белорусской железной дороги» (мовою оригіналу) за періоди з березня 1992 року по лютий 1996 року, підстави для врахування якої відсутні, оскільки Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення денонсовано Законом України від 29.05.2023 №3117-ІХ.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 17.06.2021 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, що підтверджується витягом з електронної пенсійної справи.

Позивач 25.07.2025 зверунвся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії, надавши документи згідно з переліком відповідно до розписки-повідомлення (а. с. 7-8, 46-47), та вказану заяву про призначення пенсії за принципом екстериторіальності було скеровано до ГУ ПФУ в Миколаївській області.

ГУ ПФУ в Миколаївській області 01.08.2025 прийняло рішення №033050005182 про відмову у перерахунку пенсії.

З вказаного рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 01.08.2025 №033050005182 вбачається, що до заяви надано, зокрема, довідка про заробітну плату від 16.06.2021 року №73-1411/528 видана «обьединенным архивом Белорусской железной дороги» (мовою оригіналу) за періоди з березня 1992 року по лютий 1996 року. Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення денонсовано Законом України від 29.05.2023 № 3117-ІХ (набув чинності 22.06.2023). Наразі двосторонні Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь щодо пенсійного забезпечення відсутні. Отже, підстави для врахування заробітної плати відповідно до довідки від 16.06.2021 № 73-1411/528, виданої «обьединенным архивом Белорусской железной дороги» (мовою оригіналу) за період з березня 1992 року по лютий 1996 року відсутні.

Позивач, вважаючи відмову в перерахунку пенсії протиправною, звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Згідно частини другої, четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Абзацом першим, п`ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Підпунктом 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами; далі Порядок №22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5). Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.

Відповідно до пункту 2.10 розділу ІІ Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ПФУ в Миколаївській області при перерахунку пенсії ОСОБА_1 не врахувало суми заробітної плати за періоди роботи на території Республіки Білорусь за період з березня 1992 року по березень 1996 року, відомості про яку містяться, зокрема, в архівній довідці від 16.06.2021 за №73-1411/528, видана об`єднаним архівом Білоруської залізниці (а.с. 12 зворот), оскільки Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення денонсовано Законом України від 29.05.2023 № 3117-ІХ, а тому наразі двосторонні Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь щодо пенсійного забезпечення відсутні.

Згідно статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 2 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, ратифікованої Законом №546/96-ВР від 22.11.1996, ця Угода регулює питання державного пенсійного забезпечення громадян, які постійно проживали на території однієї Договірної Сторони і переїхали на постійне проживання на територію іншої Договірної Сторони, та охоплює нижче перераховані види державних пенсій: пенсії за віком; пенсії по інвалідності; пенсії за вислугу років; пенсії в разі втрати годувальника.

Згідно з преамбулою цієї Угоди Уряд України та Уряд Республіки Білорусь, які далі іменуються Договірними Сторонами, домовилися про її укладення, виходячи з необхідності захисту прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, прагнучи урегулювати питання пенсійного забезпечення громадян, бажаючи розвивати співробітництво в галузі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 4 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, договірні Сторони надають постійно проживаючим на своїй території громадянам іншої Договірної Сторони рівні із своїми громадянами права в галузі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаної Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян Договірних Сторін та членів їх сімей здійснюється по законодавству Договірної Сторони, на території якої вони постійно проживають, якщо цією Угодою не встановлено інше.

Відповідно до статей 6-7 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, при призначенні пенсій зараховується трудовий (страховий) стаж, в тому числі і той, що дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, набутий по законодавству будь-якої з Договірних Сторін, в тому числі і до набуття чинності цієї Угоди, а також на території СРСР до 01.01.1992. При цьому обчислення трудового (страхового) стажу проводиться по законодавству Договірної Сторони, яка призначає пенсію.

Відповідно до статті 16 Угоди кожна Договірна Сторона має право денонсувати цю Угоду, повідомивши письмово про це іншу Договірну Сторону. Дія цієї Угоди припиняється з дня, вказаного у повідомленні, але не раніше ніж через шість місяців з дня, наступного за днем отримання повідомлення.

29.05.2023 Верховна Рада України прийняла Закон №3117-ІХ «Про денонсацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення» (далі – Закон №3117-ІХ).

Статтею 16 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення передбачено, що права громадян, набуті згідно з положеннями цієї Угоди, не втрачають своєї сили в разі її денонсації.

Отже, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання взяті згідно з Угодою перед громадянами, які набули права згідно Угоди до її денонсації.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу чи неприйняття на території держав - учасниць Співдружності без легалізації необхідних для пенсійного забезпечення документів, виданих у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення та перерахунок пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди, а отже, і з денонсацією міжнародних угод.

Згідно архівної довідки від 16.06.2021 за №73-1411/528, видана об`єднаним архівом Білоруської залізниці (а.с. 12 зворот) видно, що позивачу в період з березня 1992 року по березень 1996 року була нарахована та виплачена заробітна плата, при цьому в довідці зазначений фактичний заробіток, який враховується для нарахування пенсії за період з березня 1992 року по січень 1996 року.

Судом досліджений зміст довідки, яка видана позивачу до прийняття Закону №3117-ІХ. Зазначена довідка відображає суми заробітної плати позивача в період з березня 1992 року по березень 1996 року, на території якої позивач працював. Будь-яких належних доказів невідповідності змісту довідки, доказів її недостовірності відповідач не надав.

Станом на час роботи позивача на території Республіки Білорусь Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, ратифікованої Законом №546/96-ВР від 22.11.1996 була чинною і розповсюджувала свою дію на правовідносини, які стосувались права позивача на пенсійне забезпечення.

Відповідач не надав доказів того, що він проводив будь-яку обґрунтовану перевірку достовірності документів або даних, вказаних у них, звертався з відповідними запитами та листами або вчиняв інші дії, спрямовані на уточнення обставин, які викликали сумніви.

Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що зазначена довідка містить інформацію про періоди роботи, за які здійснювалась виплата заробітної плати та суми заробітної плати, а тому є належним документом, який підлягає врахуванню при обчисленні пенсії позивача, відтак, у цьому випадку позивач не може бути позбавлений права на врахування сум отриманої ним заробітної плати при обчисленні пенсії саме в період з березня 1992 року по січень 1996 року, про що зазначено в архівній довідці від 16.06.2021 за №73-1411/528.

Згідно пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком рішенням, яке було прийняте ГУ ПФУ в Миколаївській області відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 за принципом екстериторіальності, а тому зазначений територіальний орган ПФУ є належним відповідачем за поданим позовом.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ПФУ в Миколаївській області безпідставно відмовило позивачу у перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за періоди роботи на території Республіки Білорусь через відсутність двосторонньої Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь щодо пенсійного забезпечення, тому відповідно до наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 01.08.2025 №033050005182 про відмову у перерахунку пенсії позивачу та зобов`язання ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити з 25.07.2025 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням при обчисленні розміру пенсії заробітку за періоди роботи в Республіці Білорусь з березня 1992 року по січень 1996 року.

Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 140/10497/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш