Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №520/15802/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р. Справа № 520/15802/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 31.03.26 по справі № 520/15802/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ-СТАР»

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ-СТАР» (далі – ТОВ «ЛАКІ-СТАР», Товариство, позивач, декларант) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі – відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000855;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 № UA807000/2024/000709/2;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ: 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ-СТАР» (61010, Харківська область, місто Харків, Гімназійна набережна, будинок 24, офіс 1109; код ЄДРПОУ: 39820150) понесені судові витрати у сумі судового збору у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність складених відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 № UA807000/2024/000709/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000855, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митною декларацією № 24UA807200018570U6 від 17.12.2024 позивачем було надано відповідачу вичерпний перелік як основних так і додаткових документів, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, підтверджують усі числові значення складових митної вартості і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Посилаючись на приписи статей 53-54 Митного кодексу України (далі – МК України), стверджував, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити усі складові її числового значення та здійснити перевірку усіх наданих до митного оформлення документів, однак у спірних правовідносинах відповідач лише обмежився посиланнями на відсутність у наданих Товариством документах усіх необхідних даних для визначення митної вартості за ціною договору та на наявність розбіжностей, проте, жодним чином не конкретизував яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості.

На думку позивача, наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, при цьому, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без надання відповідних роз`яснень та обґрунтувань, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Крім того, стверджував, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Разом з цим, у спірних правовідносинах відповідачем конкретно не зазначено які саме відомості та числові значення на його думку не внесені до митної вартості товару. Водночас, загальне посилання на статті Митного кодексу України не є належним обґрунтуванням здійснених коригувань митної вартості.

Переконував, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, проте не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів, оскільки різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і за висновками Верховного Суду у постанові від 21.10.2021 по справі № 420/4820/19 не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та відповідно не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

Стверджував, що у розумінні приписів частини 2 статті 53 МК України прайс – лист не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів, оскільки першочергово це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, вимоги до оформлення якого не встановлені жодним нормативно-правовим актом, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Переконував, що матеріали справи містять рахунки на оплату експедиторських послуг та довідку про транспортні витрати експедитора, акти надання послуг та платіжні інструкції, зміст яких достеменно спростовує висновок відповідача про не підтвердження витрат на транспортування товару. При цьому, відсутність заявки на транспортне перевезення товару, яка сама по собі не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість перевезення товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе експедитором зобов`язань, жодним чином не впливає на визначення митної вартості товарів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі №520/15802/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ-СТАР» (Гімназійна набережна, будинок 24, офіс 1109, місто Харків, Харківська область, 61010, код ЄДРПОУ : 39820150) до Харківської митниці (вулиця Миколаївська, будинок 16-Б, місто Харків, Харківська область, Харківський район, 61005, код ЄДРПОУ : 44017626) про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення - задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000855.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 № UA807000/2024/000709/2.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ-СТАР» за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та порушення норм процесуального і матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі № 520/15802/25 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «ЛАКІ-СТАР» у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № 24UA807200018570U6 від 17.12.2024, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статей 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками, внаслідок чого було виявлено, що надані декларантом до митного оформлення документи містять розбіжності, зокрема, не мають всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що слугувало підставою для здійснення більш ретельної перевірки заявлених позивачем відомостей про вартість імпортованих товарів.

Зауважив, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів щодо можливого заниження митної вартості товарів є обов`язковою до виконання рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи та вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів.

У зв`язку із вищевикладеним, відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у розпорядженні митного органу, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові, наявні у них документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено, що мінімальний рівень митної вартості товару № 1 згідно з ЄАІС (джерело ЕМД № 24UA100330522023U4 від 22.11.2024) становить – 1,52 дол. США/кг, а задекларований (заявлений декларантом) рівень митної вартості – 1,0 дол. США/кг, що свідчить про заниження позивачем дійсної митної вартості імпортованих товарів.

З огляду на те, що декларантом не було надано додаткових документів, тобто не доведено митниці заявлену митну вартість, Харківською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за методом ідентичних товарів у відповідності до статті 60 МК України, за основу якого взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Отже, рішення про коригування митної вартості від 17.12.2024 № UA807000/2024/000709/2 та прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000855 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для їх скасування відсутні.

Додатково зауважив, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не може бути окремим предметом оскарження, оскільки вичерпала свою дію фактом її виконання позивачем шляхом здійснення декларування товарів за новою митною декларацією, а тому, визнання її протиправною та скасування в судовому порядку жодним чином не вплине на права та інтереси позивача.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2020 між ТОВ «ЛАКІ-СТАР», як покупцем та Weihai Longfeng Silica Gel Co., Ltd, China, як продавцем укладено контракт № 33 (далі – Контракт), за змістом пункту 1.1 якого сторони домовились, що продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти на умовах FOB Qingdao товар в кількості та асортименті, вказаному в інвойсі на кожну партію.

Пунктом 2.1. Контракту визначено, що ціна товару вказується в інвойсі і встановлюються в доларах США. Ціни розуміються на умовах FOB Qingdao і включають вартість тари, упаковки і маркування.

Комерційним рахунком-фактурою № 2024PT19 від 21.09.2024 (далі – Інвойс) підтверджується факт замовлення позивачем товару у Weihai Longfeng Silica Gel Co. Ltd.

Загальна вартість товару відповідно до Інвойсу - 14716,80 доларів США. Загальна кількість товару - 5920 пакетів, (1480 коробок).

Продавцем, Weihai Longfeng Silica Gel Co., Ltd., наданий прайс-лист на товар за Контрактом станом на 30.06.2024, вартість товару у якому відповідає вартості, зазначеній в Інвойсі.

Крім того, позивачем був наданий митному органу висновок Державного підприємства «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» від 05.03.2025 № 397, яким підтверджено, що вартість упаковки Best Cat (3,50кг) становить 2.47 доларів США (повністю білий) та 2,49 доларів США (блакитного, зеленого, фіолетового, рожевого кольору).

Платіжною інструкцією № 47 від 30.07.2024 підтверджено часткову сплату вартості товару за рахунком № 2024РТ19 у розмірі 5000,00 доларів США, а з платіжної інструкції №54 від 14.11.2024 вбачається факт перерахування продавцю грошових коштів у розмірі 9716.80 доларів США, що свідчить про повну оплату імпортованої партії товарів відповідно до Інвойсу.

Позивач подав до Харківської митниці митну декларацію № 24UA807200018570U6 для митного оформлення наступного товару: «Товари для тварин туалетні, не в аерозольній упаковці: Селікагелевий (на основі силікагелю SiO2 98%) гігієнічний наповнювач у вигляді гранул для туалетів тварин, з ароматичною домішкою, не для медичного використання: наповнювач для котячих туалетів в асортименті 1-8мм: SILICA GEL CAT LITTER - Black packing bags, All white, білий колір, без запаху 4*10L(3,5Kg-n) -1200 шт.; SILICA GEL CAT LITTER - Blue pack bags +3% blue tag1 With mint smell, блакитний колір з м`ятним запахом, 4*10L(3,5Kg-n) -1200 шт; SILICA GEL CAT LITTER - Green packing bags +3% geen tag1 With Apple smell, зеленого кольору з запахом яблука, 4*10L(3,5Kg-n) -1200шт.; SILICA GEL CAT LITTER - Purple packing bags +3% purple tag1 With Lavender smell фіолетовий колір з запахом лаванди 4*10L(3,5Kg-n) -1200шт.; SILICA GEL CAT LITTER - Pink packing bags +3% pink tag1 With flower smell, рожевий колір з квітковим запахом, 4*10L(3,5Kg-n) - 1120шт. Не містять контрольовані речовини (озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази). Країна виробництва : CN Торгівельна марка: BEST CAT Виробник: WEIHAI LONGFENG SILICA GEL.

У митній декларації № 24UA807200018570U6 позивач також зазначив наступні відомості: декларація: ІМ 40 ДЕ (графа 1) - відомості про вартість: 864839.20 (графа 12); країна відправлення/експорту: Китай (графа 15); ідентифікація і країна реєстрації транспортного засобу при відправленні: 94829280 (графа 18); ідентифікація і країна реєстрації транспортного засобу при прибутті: 336845568904 (графа 21); умови поставки: FOB CN QINGDAO (графа 20); валюта та загальна сума за рахунком 14716.80 USD (графа 22), курс валюти 41.7403 (графа 23); код товару: 3307900000 (графа 33); ціна товару: 14716.80 USD (графа 42); метод визначення вартості: 1 (графа 43); додаткова інформація/подані документи (графа 44): 0271 (пакувальний лист) б/н від 21.09.2024; 0380 (рахунок-фактура) 2024РТ19 від 21.09.2024; 0705 (коносамент) WMSS24083559 від 30.09.2024; 0722 (залізнична накладна УМВС) 31512473 від 09.12.2024; 0861 (сертифікат про походження товару) С246601570970557 від 22.09.2024; 3004 (рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг) № 44 від 19.11.2024; 3004 (рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг) № 47 від 06.12.2024; 3007 (документ, що підтверджує вартість перевезення товару) б/н від 06.12.2024; 3014 (прейскурант (прайс-лист) виробника товару) прайс-лист б/н від 21.09.2024; m4104 (зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу) № 33 від 03.09.2020; 4207 (договір про надання послуг митного брокера) № 387 від 01.09.2023; 4301 (договір (контракт) про перевезення) ВК-16072022 від 16.07.2022; 5216 (заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів у товарах) б/н від 17.12.2024.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

Відповідач у запиті (повідомленні) за ідентифікаційним номером № e646dfc0-a674-42f0 b92e-85b073f7716c від 17.12.2024 витребував від позивача подання відомостей та додаткових документів за переліком, визначеним у частині 3 статті 53 МК України у зв`язку з «надходженням до ВАКМВ УАКМП запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару № 1 у зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, спрацюванням АСАУР».

У подальшому, представник позивача в порядку частини 8 статті 55 МК України засобами електронного зв`язку направив Харківській митниці (на офіційну електронну поштову скриньку kh.post@customs.gov.ua) заяву про надання до митного оформлення додаткових документів за інвойсом 2024РТ19 на підтвердження заявленої митної вартості товару, до якої долучені наступні документи: експортна митна декларація з перекладом на українську мову; платіжне доручення № 47 від 30.07.2024; платіжне доручення № 54 від 14.11.2024; акт надання послуг № 47 від 17.12.2024; акт надання послуг № 44 від 23.11.2024; платіжна інструкція № 467 від 20.12.2024; платіжна інструкція № 415 від 19.11.2024; лист Weihai Longfeng Silica Gel co., ltd, China; Прайс - лист станом на 30.06.2024; Висновок ДП «УКПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА»; Оборотно-сальдова відомість; Довідка ТОВ « МЕЛІОРА ШИППІНГ» про транспортні витрати від 06.12.2024; Ліцензія на підприємницьку діяльність WEHAI LONGFENG SILICA GEL CO LTD; Cертифікат кінцевого бенефіціара WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO LTD.

Листом № 7.14-1/15-02/13/1441 від 10.03.2025 відповідач повідомив, що подані позивачем додаткові документи не спростовують у повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості від 17.12.2024 №UA807000/2024/000709/2 та карткою відмови № UA807200/2024/000855, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 №UA807000/2024/000709/2, оскільки останнє винесене відповідачем безпідставно (у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості), необґрунтовано (не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару та не наведено детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо), без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України. Крім того, визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору, як за основним методом, а із застосуванням резервного методу відбулося з порушенням вимог статті 58 МК України, який застосовано без достатніх на те підстав та без дотримання порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Оскільки картка відмови № UA807200/2024/000855 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним, суд вважав її такою, що також підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012 (далі – МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.03.2026 по справі № 520/458/25.

Так, зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості товарів колегією суддів встановлено, що виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості за ціною угоди, митний орган пов`язує з тим, що документи, які подані декларантом та зазначені в частині 2 статті 53 МК України, мають розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В якості фактичних підстав для здійснення митним органом коригування митної вартості імпортованих позивачем партій товарів у спірному рішенні вказано, зокрема, про:

- наявність рішень про визначення митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству;

- відсутність доказів здійснення передплати, яка зазначена в комерційному інвойсі від 21.09.2024 № 2024PT19;

- відсутність доказів здійснення передплати, що зазначена в пункті 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 03.09.2020 № 33;

- відсутність заявки до договору транспортного експедирування № ВК-16072022 від 15.07.2022;

- відсутність доказів здійснення 100% оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно пункту 6.1 договору транспортного експедирування № ВК-16072022 від 15.07.2022;

- відсутність заявки на перевезення згідно з пунктом 5.4 договору на транспортно-експедиторські послуги від 15.07.2022 № ВК-16072022;

- не надання декларантом посередницьких договорів, що зазначені в графі 3 залізничної накладної від 09.12.2024 № 31512473;

- не надання декларантом експортної митної декларації країни відправлення з перекладом;

- не відповідність задекларованої вартості морського перевезення інформації, зазначеній в листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 № 81;

- відсутність транспортного договору щодо морського перевезення згідно з коносаментом № WMSS24083559;

- відсутність банківського платіжного документа, що підтверджує факт оплати згідно з умовами коносамента № WMSS24083559;

- зазначення у прайс-листі від 21.09.2024 б/н лише п`яти позицій, які безпосередньо є товарами, що поставлялись відповідно інвойсу від 21.09.2024 № 2024PT19, у зв`язку з чим, вказаний документ не можна вважати прайс-листом.

Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 № UA807000/2024/000709/2 колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами Контракту документом, на підставі якого повинна була визначена вартість товарів та умови поставки при здійсненні їх митного оформлення під час ввезення на митну територію України за митною декларацією №24UA807200018570U6 від 17.12.2024, є відповідний інвойс (пункти 1.1, 2.1 Контракту).

При цьому, положеннями пункту 2.3. Контракту визначено, що покупець оплачує партії товарів шляхом перерахування на банківський рахунок продавця зазначеної в інвойсі вартості. Оплата здійснюється в доларах США на умовах 100% передоплати двома частинами 30% і 70%.

Зі змісту поданого до митного оформлення інвойсу № 2024PT19 від 21.09.2024 вбачається, що загальна вартість поставлених позивачу товарів складала 14716,80 дол. США.

Відповідно до графи 70 платіжного доручення № 47 від 30.07.2024 позивачем здійснено передоплату за товари для домашніх тварин за Рахунком № 2024РТ16 від 22.07.2024 у розмірі 5000,00 дол. США.

23.09.2024 сторони Контракту погодили додаток № 8 до контракту № 33 від 03.09.2020, за змістом якого сплату за інвойсом № 2024РТ2016 від 22.07.2024 в сумі 5000,00 дол. США, яка була здійснена платіжним дорученням № 47 від 30.07.2024, вважати оплатою за інвойсом № 2024РТ2019 від 21.09.2024.

У подальшому, платіжним дорученням в іноземній валюті № 54 від 14.11.2024 позивач здійснив передоплату за товари для домашніх тварин за контрактом 33 від 03.09.2020 відповідно до рахунку № 2024РТ19 від 03.08.2024 у розмірі 9716,80 дол. США.

Аналіз змісту вищевказаних документів дозволяє дійти висновку, що відповідачем дотримано порядок розрахунків при здійсненні оплати за імпортовані товари відповідно до інвойсу № 2024РТ2019, а саме здійснено 100% передоплати двома частинами 5000,00 дол. США та 9716,80 дол. США, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, а відтак твердження митного органу про відсутність доказів здійснення передплати, яка зазначена в комерційному інвойсі від 21.09.2024 № 2024PT19 та у пункті 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 03.09.2020 № 33, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються дослідженими під час апеляційного перегляду мтеріалами справи.

Щодо правомірності здійснення митним органом коригування митної вартості імпортованих позивачем партій товарів з посиланням на не надання заявки до договору транспортного експедирування № ВК-16072022 від 15.07.2022, заявки на перевезення згідно з пунктом 5.4 договору на транспортно-експедиторські послуги від 15.07.2022 № ВК-16072022, посередницьких договорів, що зазначені в графі 3 залізничної накладної від 09.12.2024 № 31512473, транспортного договору щодо морського перевезення згідно з коносаментом № WMSS24083559 та доказів здійснення 100% оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно пункту 6.1 договору транспортного експедирування № ВК-16072022 від 15.07.2022 колегією суддів встановлено наступне.

Так, товари від продавця Weihai Longfeng Silica Gel Co., Ltd, China за Інвойсом поставлялись позивачу на умовах FOB Qingdao, China, що узгоджується з умовами Контракту.

За правилами Інкотермс 2010 термін FOB “франко-борт” означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. FOB зобов`язує продавця виконати експортне митне оформлення, доставити товари в порт відвантаження, завантажити їх на борт судна, яке вказав покупець.

Обов`язки покупця: доставити товари в порт розвантаження, виконати імпортне митне оформлення.

З наведеного слідує, що за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно, усі подальші витрати, пов`язані з транспортуванням покладаються на покупця.

Отже, за вказаними умовами поставки декларант зобов`язаний задекларувати всі транспортні витрати з поставки товару, які понесені позивачем з порту Qingdao (Китай).

Колегією суддів встановлено, що до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення за ЕМД № 24UA807200018570U6 від 17.12.2024 декларантом було додано вартість транспортування товару з порту Циндао (Китай) до місця ввезення в Україну – м/п Мостиська-Пшемисль, Україна в контейнері CAAU8973283 за коносаментом 285070522 у розмірі 244813,55 грн, яка складається з транспортних послуг, наданих експедитором ТОВ «МЕЛІОРА ШИППІНГ» за дорученням декларанта і за винагороду на підставі договору транспортного експедирування № ВК-16072022 від 15.07.2022 (далі – Договір ТЕО).

Положеннями статті 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” № 1955-IV від 01.07.2004 (далі – Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Тобто, відповідно до чинного законодавства експедитор має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом.

За приписами розділу ІІІ "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - Правила № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що витрати з транспортування можуть бути підтверджені будь-якими документами, які містять реквізити сторін, суму та умови платежу, відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, тощо.

Відповідно до пункту 6.1. Договору ТЕО послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передплати, на підставі виставленого експедитором рахунку в строк, передбачений пунктом 3.2. цього Договору. У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов`язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнтові додатковий рахунок, що підлягає оплаті клієнтом у термін, передбачений пунктом 3.2 цього договору.

За змістом пункту 6.4 Договору ТЕО оплата послуг експедитора проводиться клієнтом на підставі рахунку експедитора протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг (акту виконаних робіт) до цього договору, якщо інше не обумовлено в додатку/заявці.

Отже, за змістом вищенаведених положень Договору ТЕО основним документом, який підтверджує вартість наданих експедитором ТОВ «МЕЛІОРА ШИППІНГ» транспортно – експедиційних послуг, є відповідний рахунок, який оплачується протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг.

При цьому, слід зазначити, що заявка на перевезення не є первинним документом, який містить відомості про вартість перевезення товару та відповідно не може впливати на визначення митної вартості товарів, у зв`язку з чим не надання заявки до договору транспортного експедирування № ВК-16072022 від 15.07.2022 не унеможливлює підтвердження числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Крім того, за змістом розділу ІІІ Правил № 599 вбачається, що заявки до договорів з перевізниками не є обов`язковим документом, що підтверджує митну вартість товарів. Стверджуючи про відсутність такого документа, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості.

Не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи і посилання відповідача на відсутність доказів здійснення 100% оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до пункту 6.1 договору транспортного експедирування № ВК-16072022 від 15.07.2022.

Так, на виконання умов Договору ТЕО, експедитором складено рахунки на оплату покупцю № 44 від 19.11.2024 та № 47 від 06.12.2024 та акти надання послуг № 44 від 23.11.2024 та № 47 від 17.12.2024.

Відповідно до акту надання послуг № 44 від 23.11.2024 позивачу надано послуги морського фрахту з п. Циндао, Китай - п. Гданськ, Польща (міжнародне перевезення за єдиним транспортним документом), контейнер CAAU8973283 вартістю 179876,75 грн.

Позивачем було оплачено експедитору вказані кошти у повному розмірі (179876,75 грн) 19.11.2024 (у день виставлення рахунку № 44 від 19.11.2024), що підтверджується платіжною інструкцією № 415 від 19.11.2024.

Актом надання послуг № 47 від 17.12.2024 підтверджено обставини надання позивачу наступних послуг з перевезення:

- портові витрати за межами території України, ПДВ 0% - 18792,00 грн;

- транспортні витрати по міжнародному перевезенню вантажу по маршруту м. Гданськ, Польща - пп «Мостиська-Пшемисль»,Україна, контейнер CAAU8973283 – 46144,80 грн;

- транспортні витрати по міжнародному перевезенню вантажу по маршруту пп «Мостиська-Пшемисль» - м. Харків, Україна, контейнер CAAU8973283 – 44056,80 грн;

- організація перевезень вантажним транспортом по м. Харків, Україна, контейнер CAAU8973283 – 5220,00 грн;

- комплекс транспортно-експедиційних послуг на території України, контейнер CAAU8973283 – 5742,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг – 122148,00, яка була у повному розмірі сплачена позивачем на рахунок експедитора 20.12.2024 (протягом 3 банківських днів з дати підписання акту надання послуг № 47 від 17.12.2024), що підтверджується платіжною інструкцією № 467 від 20.12.2024 та свідчить про повне дотримання декларантом умов оплати транспортних послуг, узгоджених у Договорі ТЕО. Разом з цим, відповідач взагалі не надав жодної оцінки поданим позивачем документам, що мало наслідком протиправне коригування митної вартості з підстав відсутності вищевказаних документів, які фактично були надані до митного оформлення.

Посилання відповідача на відсутність банківського платіжного документа, що підтверджує факт оплати згідно з умовами коносамента № WMSS24083559 не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки коносамент не визначає умови оплати, а виконує зовсім інші функції у сфері міжнародної торгівлі та логістики, зокрема, фіксує факт прийняття вантажу до перевезення, маршрут, вантажовідправника та вантажоодержувача, тобто у першу чергу є товаророзпорядчим документом та підтверджує договір морського перевезення, але не містить умов розрахунків між продавцем і покупцем

При цьому, колегія суддів наголошує, що актом надання послуг № 44 від 23.11.2024 та платіжною інструкцією № 415 від 19.11.2024 підтверджено, як обставини надання позивачу послуг з морського фрахту імпортованих товарів, так і факт оплати декларантом послуг з морського перевезення відповідно до виставленого експедитором рахунку на суму 179876,75 грн, що залишилося поза увагою відповідача.

Колегія суддів зауважує, що до митного оформлення було надано також довідку про транспортні витрати № б/н від 06.12.2024, якою ТОВ «МЕЛІОРА ШИППІНГ» повідомило, що сума перевезення вантажу в 1x40’HC контейнерах, з номером CAAU8973283 по коносаменту 285070522:

- з порту Циндао (Китай) в порт Гданськ (Польща) становить 179876,75 грн;

- з Гданьск (Польща) до пп «Мостиська-Пшемисль» (Україна) - 64936,80 грн, що повністю узгоджується з наданими до митного оформлення рахунками та актами наданих послуг експедитором.

Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат саме експедитором під час здійснення перевезення вантажу позивача, зокрема, посередницьких договорів, що зазначені в графі 3 залізничної накладної від 09.12.2024 № 31512473, та транспортного договору щодо морського перевезення згідно з коносаментом № WMSS24083559, не наводить будь-яких розбіжностей в наданих ТОВ «ЛАКІ-СТАР» документах на підтвердження заявленого розміру понесених позивачем витрат на транспортування товару за маршрутом Циндао (Китай) - Гданьск (Польща) - пп «Мостиська-Пшемисль» (Україна). Доказів неправильності обчислення розміру таких витрат відповідачем до суду не надано.

З огляду на викладене, ненадання разом з митною декларацією посередницьких договорів, що зазначені в графі 3 залізничної накладної від 09.12.2024 № 31512473, та транспортного договору щодо морського перевезення згідно з коносаментом №WMSS24083559 за відсутності зазначення яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості, не може бути підставою для коригування митної вартості.

Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування за ініціативою експедитора, вимога митного органу про надання таких додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.

Дослідивши надані до митного оформлення транспортні документи, зокрема, договір ТЕО, рахунки на оплату морського фрахту та транспортних послуг, платіжні інструкції та акти надання послуг з транспортування товару, колегія суддів дійшла висновку, що загальна вартість міжнародного перевезення вантажу за коносаментом WMSS24083559, включаючи всі транспортно-експедиторські витрати за маршрутом від порту Циндао (Китай) до кордону України – «Мостиська-Пшемисль», склала 244813,55 грн та повністю врахована ТОВ «ЛАКІ-СТАР» до митної вартості товарів, які було заявлено до розмитнення за першим методом.

Розбіжностей у відомостях або неповноту даних про вказані витрати надані позивачем документи не містять.

Щодо не надання до митного оформлення експортної декларації країни відправлення з перекладом, колегія суддів зазначає таке.

Згідно частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, 7) копію митної декларації країни відправлення.

Тобто, ці документи, зокрема митна декларація країни відправлення, не входять до переліку обов`язкових документів, які має надати декларант до митного органу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.05.2015 у справі № 804/9934/13-а, з урахуванням змісту частини 2 статті 53 МК України, декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів та числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару.

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду у постанові від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16, згідно з яким неподання перекладу декларації країни експортера та відсутність в останній посилань на підприємство, як імпортера товару, не може бути підставою для невизнання визначеної ним митної вартості, адже частиною 2 статті 53 МК України такий документ не віднесений до обов`язкових для подання й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку.

Тобто, відомості з експортної митної декларації митний орган може використовувати лише в якості додаткової довідкової інформації, а тому посилання на них, як на підставу для коригування, заявленої декларантом митної вартості, є хибним.

Щодо сумнівів митного органу у відповідності задекларованої вартості морського перевезення інформації, зазначеній в листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 № 81, як підстави для коригування митної вартості товарів, колегія суддів зауважує, що відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, встановлено не у листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 № 81, а безпосередньо у Інвойсі. При цьому, лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 16.01.2024 № 81 наданий додатково на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, що підлягає врахуванню в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковим документом, який подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинні оцінюватися у комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а інформація, що міститься в таких висновках має виключно інформаційний характер і не може бути визначальною при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

З приводу посилань Харківської митниці на те, що наданий до митного оформлення прайс-лист від 21.09.2024 б/н містить лише п`ять позицій, які безпосередньо є товарами, що поставлялись відповідно інвойсу від 21.09.2024 № 2024PT19, у зв`язку з чим, вказаний документ не можна вважати прайс-листом, колегія суддів зазначає таке.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2024 по справі № 815/1460/18.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, колегія суддів виходить з такого.

Порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка були взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому, у рішенні не проведено детальне дослідження ЕМД № 24UA100330522023U4 від 22.11.2024 з доданими до неї документами, не наведено вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива лише з посиланням на раніше оформлену митну декларацію.

Слід зауважити, що посилаючись в апеляційній скарзі та спірному рішенні про коригування митної вартості на ЕМД № 24UA100330522023U4 від 22.11.2024, відповідно до якої митна вартість товару становить – 1,52 дол. США/кг, а задекларований (заявлений декларантом) рівень митної вартості – 1,0 дол. США/кг, відповідач не надав її копію до матеріалів справи, що свідчить про не доведення митним органом правомірності здійснених коригувань.

Колегія суддів наголошує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Стверджуючи про наявність рішень про визначення митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству відповідач не зазначив ані у рішенні про коригування митної вартості товарів, ані в апеляційній скарзі жодних реквізитів таких рішень та не надав їх копій до матеріалів справи, що унеможливлює перевірку, підтвердження або спростування існування таких обставин під час апеляційного перегляду справи.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, вважає, що вони кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товарів, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 № UA807000/2024/000709/2.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 № UA807000/2024/000709/2, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, тобто всупереч статті 19 Конституції України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.

Твердження відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту у виді скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000855, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в цій картці наведено вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення, - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування, з яким позивач не погодився та оскаржив до суду.

Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17.

З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000855, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправними, підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 по справі № 520/15802/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко