Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №620/5063/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 620/5063/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 першої та другої частин одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 15 Постанови КМУ №153 (в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025);

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : 200 000 (двісті тисяч) гривень - як першу частину допомоги після укладення контракту та вступу до виконання обов`язків; 300 000 (триста тисяч) гривень - як другу частину допомоги після залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 04.04.2024 року проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 , з огляду на що вважає, що має право на отримання першої та другої частин одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 15 Постанови КМУ №153, для військовослужбовців, які вступили на службу у віці до 25 років. Проте, відповідач таку виплату не нарахував та не виплатив, що слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, справа № 620/5063/26 передана на розгляд судді Радчуку А.А.

Ухвалою суду від 22.06.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

07.07.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву з додатками.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідач вказує, що позивач уклав контракт з начальником НОМЕР_4 прикордонного загону на проходження служби громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу 17.02.2021 строком на 3 роки. У подальшому, позивач уклав контракт з начальником НОМЕР_4 прикордонного загону на проходження служби громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу 17.02.2024 строком на 1 рік. Згідно наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 17.05.2024 №426-ОС «Про особовий склад» дія укладеного контракту від 17.02.2024 продовжена понад встановлені строки, з 17.02.2024 на період дії воєнного стану. З 04.04.2024 позивач проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 та звернувся з рапортом про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153. Під час розгляду рапорту, встановлено, що позивач під час проходження служби у відповідача приймав безпосередню участь з 16.05.2026, що не оскаржується, оскільки рапортом від 29.01.2026 №25/13521/26-Вн підтверджується участь саме з цієї дати. Відповідач звернувся до військової частини НОМЕР_5 з прохання надати інформацію щодо прийняття позивачем безпосередньої участі під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_5 , наявність або відсутність отриманих травм, поранень, а також випадки притягнення до будь-якого виду відповідальності. Відповіддю від 12.02.2026 №03.3/1766-26-Вих військова частина НОМЕР_5 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) повідомила, що позивач під час проходження служби безпосередню участь не приймав, поранень не отримував до будь-якого виду відповідальності не притягувався. З урахуванням викладено відповідачем встановлено відсутність підстав для виплати, оскільки позивач станом на 13.02.2025 безпосередню участь у бойових діях не приймав.

Також відповідач зазначив, що позивач не відповідає вимогам зазначеним у Постанові КМУ №153, як то прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану, оскільки уклав перший контракт 17.02.2021, тобто до введення в Україні воєнного стану.

Отже, відповідач вважає, що правові підстави для виплати одноразової грошової винагороди відсутні, оскільки позивач не підпадає під усі умови, визначені Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153 (проходження військової служби з 2021 року та відсутність підтвердження прийняття безпосередньої участі з 24.02.2022 по 13.05.2025).

Інші заяви по суті справи та додаткові докази до суду не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

17.02.2021 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 укладено з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу (категорія військовослужбовців), строком на три роки з 17.02.2021 року по 16.02.2024 року.

17.02.2024 року начальником НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України укладено з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах сержантського і старшинського складу (категорія військовослужбовців), строком на один рік з 17.02.2024 року по 16.02.2025 року.

Контракт від 17.02.2024 року укладено на підставі наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.02.2024 №88-ОС.

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.05.2024 року №426-ОС «Про внесення змін до наказів «Про особовий склад», внесено зміни до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.02.2024 № 88-ос, відповідно до яких (змін) пункт наказу щодо продовження військової служби за новим контрактом викладено в такій редакції: «ПРОДОВЖИТИ ДІЮ КОНТРАКТУ ПОНАД ВСТАНОВЛЕНІ СТРОКИ: сержанту ОСОБА_2 (П-043413), молодшому інспектору прикордонної служби 1 категорії - номеру обслуги групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип В), з 17 лютого 2024 року, на період дії воєнного стану. Підстава: Указ Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022.

Згідно Довідки військової частини НОМЕР_2 від 07.07.2026 року №08/5552/26-Вн, позивач з 04.04.2024 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) Державної прикордонної служби України та з 16.05.2025; 08-20.06.2025; 04-14.07.2025; 23-27.07.2025; 01-06.08.2025; 11-20.08.2025; з 25.08.2025 по 14.11.2025; з 03.12.2025 по 31.05.2026 брав безпосередню участь у бойових діях у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

29.01.2026 року позивач подав своєму безпосередньому начальнику Рапорт про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1.000.000 гри відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби», у зв`язку з тим, що він: 1. Уклав контракт на проходження військової служби у віці до 25 років; 2. Брав участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань у зоні бойових дій.

Відповідь на вказаний рапорт (від 29 січня 2026 року № 25/13527/26-Вн) надана листом військової частини НОМЕР_2 від 20.02.2026 року вих. №04.2/21818/26-Вн, яким позивачу повідомлено, що 17 лютого 2021 року ним укладено контракт на проходження військової служби. Враховуючи умови Постанови та факт того, що станом на 13 лютого 2025 року загальна кількість діб безпосередньої участі у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій складає – 0, підстави для виплати винагороди відсутні.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 14.02.2026 року вих. №04.2/3443-26-Вих надано відповідь на адвокатський запит в інтересах позивача, яким також повідомлено, що підстави для виплати винагороди відсутні.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати першої та другої частин одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 15 Постанови КМУ №153 (в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону).

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджений Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197) (надалі – Порядок №260).

Відповідно до пункту 4 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавку за вислугу років;

підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;

надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;

доплати за науковий ступінь та за вчене звання;

премію;

морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;

одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;

інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

13.02.2025 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі – Постанова КМУ №153).

Пунктом 3 Постанови КМУ №153 (в редакції на дату її прийняття) установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Міністерство оборони;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови КМУ №153 (в редакції на дату її прийняття) установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2025 р. № 387 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153.

Зокрема, зміни стосувались розповсюдження дії Постанови КМУ № 153 на проходження військової служби у Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 р. №942, яка набула чинності 07.08.2025 р., внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153, у зв`язку з чим пункт 4 викладений у такій редакції:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Одночасно постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі – Порядок №153 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 Порядку №153, метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Відповідно до пункту 2 Порядку №153, під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років.

Згідно пункту 2-1 Порядку №153, громадяни України віком від 18 до 25 років в рамках реалізації експериментального проекту можуть бути прийняті на військову службу до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби за контрактом осіб рядового складу на посади, пов`язані з експлуатацією безпілотних систем, строком на два роки.

Згідно пункту 3 Порядку №153, громадяни України, зазначені в пунктах 2 і 2-1 цього Порядку, які уклали відповідно контракт про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу та контракт про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу, пов`язаних з експлуатацією безпілотних систем (далі - контракт), відповідно до цього Порядку, приймаються та проходять військову службу, звільняються з військової служби відповідно до вимог законодавства у сфері проходження військової служби з урахуванням особливостей, визначених у цьому Порядку.

Пунктом 13 Порядку №153 передбачено, що під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби.

Однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контракту. Для громадян України, зазначених у пункті 2-1 цього Порядку, однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше дванадцяти місяців за сукупністю протягом дії контракту.

Відповідно до пункту 15 Порядку №153, військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міноборони, розмір одноразової грошової допомоги після укладення контракту може бути збільшений. У такому випадку конкретний розмір одноразової грошової допомоги після укладення контракту та порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони.

Відповідно до пункту 16 Порядку №153, у разі припинення чи скасування воєнного стану невиплачена третя частина одноразової грошової допомоги виплачується у день виключення із списків особового складу військової частини пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку:

1/6 від 500000 гривень за кожні 30 днів служби під час воєнного стану (сумарно обчислених), але не більше ніж 500000 гривень - для громадян України, зазначених в пункті 2 цього Порядку;

1/12 від 500000 гривень за кожні 30 днів служби під час воєнного стану (сумарно обчислених), але не більше ніж 500000 гривень - для громадян України, зазначених в пункті 2-1 цього Порядку.

Згідно пункту 17 Порядку №153, у разі невиконання умов контракту в частині обов`язкової безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців для громадян України, зазначених в пункті 2 цього Порядку, або не менше дванадцяти місяців для громадян України, зазначених в пункті 2-1 цього Порядку, невиплачена третя частина одноразової грошової допомоги виплачується у день звільнення з військової служби пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку:

1/6 від 500000 гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) - для громадян України, зазначених в пункті 2 цього Порядку;

1/12 від 500000 гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) - для громадян України, зазначених в пункті 2-1 цього Порядку.

Таким чином, кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень в порядку п. 4 Постанови КМУ №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, Національної гвардії або Держприкордонслужби у статусі діючого військовослужбовця станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025);

2) призов або прийняття на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років;

3) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою; або пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон);

4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності (два або більше разів) під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Щодо відповідності позивача цим умовам, суд встановив наступне.

Однією з обов`язкових умов для отримання одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах є початок проходження військової служби після оголошення воєнного стану.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 24.02.2022 року вже перебував на військовій службі у НОМЕР_4 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України за контрактом, укладеним з 17.02.2021 року строком на три роки.

17.02.2021 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 укладено з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу (категорія військовослужбовців), строком на три роки з 17.02.2021 року по 16.02.2024 року.

17.02.2024 року начальником НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України укладено з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах сержантського і старшинського складу (категорія військовослужбовців), строком на один рік з 17.02.2024 року по 16.02.2025 року.

Контракт від 17.02.2024 року укладено на підставі наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.02.2024 №88-ОС.

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.05.2024 року №426-ОС «Про внесення змін до наказів «Про особовий склад», внесено зміни до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.02.2024 № 88-ос, а саме продовжено позивачу дію контракту з 17 лютого 2024 року на період дії воєнного стану. Підстава: Указ Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022.

Отже, позивач вступив на військову службу у віці до 25 років, однак до введення Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, воєнного стану, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постановою КМУ №153.

З аналізу Постанови № 153 слідує, що метою її прийняття є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби.

За своєю правовою природою ця одноразова винагорода є спеціальним заохочувальним інструментом державної політики, розробленим для залучення нових людських ресурсів (зокрема, молоді до 25 років, яка не підлягає примусовій мобілізації) до лав Збройних Сил України в умовах існуючої повномасштабної агресії.

Отже, держава, реалізуючи свою дискрецію, спрямувала ці кошти на стимулювання тих громадян, волевиявлення яких стати на захист країни сформувалося безпосередньо під час воєнного стану.

Водночас, позивач уклав контракт до введення воєнного стану (17.02.2021), отже його вступ на службу об`єктивно не міг бути наслідком стимулюючого впливу ні факту повномасштабної війни, ні експериментального проекту, впровадженого у 2025 році.

Таким чином, суд вважає, що хоч позивач уклав контракт до 25-річного віку, однак це не є свідченням його волевиявлення на проходження військової служби під час воєнного стану.

Також судом встановлено, що на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) позивач не брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Згідно Довідки військової частини НОМЕР_2 від 07.07.2026 року №08/5552/26-Вн, позивач з 04.04.2024 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) Державної прикордонної служби України та з 16.05.2025; 08-20.06.2025; 04-14.07.2025; 23-27.07.2025; 01-06.08.2025; 11-20.08.2025; з 25.08.2025 по 14.11.2025; з 03.12.2025 по 31.05.2026 брав безпосередню участь у бойових діях у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У матеріалах справи наявний лист начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12.02.2026 №03.3/1766-26-Вих, наданий у відповідь на запит начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , яким повідомлено, що:

старший сержант ОСОБА_3 наявність факту безпосередньої участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених наказом Генерального штабу Збройних Сил України, за час проходження служби в НОМЕР_4 прикордонному загоні документально не підтверджена;

випадків притягнення старшого сержанта ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу, до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни за час проходження служби в НОМЕР_4 прикордонному загоні не зафіксовано;

за час проходження служби на ділянці НОМЕР_4 прикордонного загону старший сержант ОСОБА_3 захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни не зазнавав, фактів перебування у полоні не зафіксовано.

Враховуючи наведене за наслідком з`ясування фактичних обставин справи в системному зв`язку із законодавчими приписами, судом встановлено, що позивач, як військовослужбовець, станом на 24 лютого 2022 року вже перебував на військовій службі за контрактом та станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) не брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, отже він не підпадає під визначені Постановою №153 та Порядком №153 умови для призначення та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень.

При цьому, одноразова винагорода застосовується лише за наявності всіх визначених цим нормативним актом умов. Відсутність хоча б однієї з таких умов унеможливлює виникнення права на її отримання.

Суд також враховує, що відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв`язку з закінченням строку контракту якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу не передбачено. У зв`язку з викладеним, на підставі Указу Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), позивачу продовжено дію контракту з 17 лютого 2024 року на період дії воєнного стану.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем при розгляді рапорту позивача дотримано вимоги Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 за № 153 та правомірно відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з мотивів їх безпідставності.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.