Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №340/854/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/854/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянув у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати:

1) податкове повідомлення-рішення № 0000232852404 від 24.12.2025 на суму 1 360,00 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0000232822404 від 24.12.2025 на суму 51 686,25 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення № 0000232812404 від 24.12.2025 на суму 3 524,06 грн. (2819,25 грн. військовий збір + 704,81 грн. штрафні санкції);

4). податкове повідомлення-рішення № 0000233392404 від 24.12.2025 на суму 42 288,75 грн. (33 831,00 податок на доходи фізичних осіб +8 457,75 грн. штрафні санкції);

5) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000233412404 від 24.12.2025 р. на суму 4375,80 грн.

6) скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-0000232762404 від 24.12.2025 року на суму 14586,00 грн. зі сплати єдиного внеску.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказане рішення порушує права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню (а.с.56-61).

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (т.3,а.с.208-209) та додаткові пояснення (а.с.107-108)

Ухвалою суду від 23.02.2026 року провадження в справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

Посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, результати якої оформлено актом №19900/11-28-24-04/ НОМЕР_1 від 05.12.2025 (а.с.12-31).

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:

1) пункту 177.2, підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами) в частині заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 33831,0 грн., у тому числі за 2022 рік - на суму 14274,0 грн., за 2023 рік - на суму 19557,0 грн.;

2) підпункту 1.1 - 1.6 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами), в частині заниження суми податкового зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 2819,25 грн., у тому числі за 2022 рік - на суму 1189,50 грн., за 2023 ріку на суму 2519,25 грн.

3) частини 2 пункту 1 статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами) в частині заниження суми податкового зобов`язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності за 2022 рік на загальну суму 14 586,0 грн.;

4) пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.4 та 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами) в частині заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 41349 грн., в тому числі за лютий 2022 року - на суму 11088 грн., за червень 2022 року - 6358 грн., за травень 2023 року - 10989 грн., серпень 2023 року - 10956 грн., за грудень 2023 року - 1958 грн.;

5) вимоги пункту 49.2 статті 49, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 296.3 статті 296 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання декларацій по єдиному податку за – І півріччя 2022 року (декларація № 9304544620), 3 квартали 2022 року (декларація № 9304545912), 1 квартал 2023 року (декларація № 9278907492), І півріччя 2023 року (декларація № 9279280496).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000232852404 від 24.12.2025 на суму 1 360,00 грн. (несвоєчасне подання декларації по єдиному податку);

- податкове повідомлення-рішення № 0000232822404 від 24.12.2025 на суму 51 686,25 грн. (41 349,00 грн. податок на додану вартість + 10 337,25 грн. штрафні санкції);

- податкове повідомлення-рішення № 0000232812404 від 24.12.2025 на суму 3 524,06 грн. (2819,25 грн. військовий збір + 704,81 грн. штрафні санкції);

- податкове повідомлення-рішення № 0000233392404 від 24.12.2025 на суму 42 288,75 грн. (33831,00 грн. податок на доходи фізичних осіб + 8457,75,00 грн. штрафні санкції);

- рішення № 0000233412404 від 24.12.2025 на суму 4 375,80 грн. (штрафні санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску);

- вимога про сплату боргу № 0000232762404 від 24.12.2025 на суму 14586,00 грн. зі сплати єдиного внеску.

Не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням та вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що усі оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога ґрунтуються на висновку контролюючого органу: ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2022 мала перейти на загальну систему оподаткування у зв`язку з перевищенням максимально дозволеного обсягу доходу. Решта донарахованих зобов`язань та застосованих санкцій є похідними від цього висновку, а тому суд також надає правову оцінку його обґрунтованості.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України до третьої групи платників єдиного податку належать фізичні особи підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Підпунктом 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, шляхом подання заяви до контролюючого органу у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, шляхом подання заяви до контролюючого органу: у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Системний аналіз вищенаведених положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу лише у встановлених законом випадках.

Таким чином, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 19 червня 2020 року у справі № 2040/6313/18, від 21 січня 2021 року у справі № 808/4202/17.

Судом встановлено, що Головне управління ДПС у Кіровоградській області рішення про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку на підставі акта перевірки не приймало. Отже, у перевіряємому періоді позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування на законних підставах.

Встановлено, що позивач допустила перевищення граничного обсягу доходу, встановленого для платників єдиного податку 3 групи, в зв`язку з чим нею подано уточнюючу податкову декларацію, з застосуванням ставки податку 15 % (стор. 21 Акту перевірки). (а.с.22).

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Зазначена норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Суд, зазначає, що вказане було зроблено позивачкою 16.11.2025, шляхом подання уточнюючої декларації.

Тобто нормою п. 50.1 ст. 50 ПК України обмежено право на подачу уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій лише під час проведення документальних планових та позапланових перевірок, як наслідок, у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу).

Підсумовуючи наведене, можна стверджувати, що після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки до податкової звітності, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку у разі його подання шляхом проведення відповідної перевірки.

З встановлених судом обставин справи слідує, що позивач скористався наданим їй у п.50.1 ст.50 ПК України правом на подання уточнюючих розрахунків до раніше поданих декларацій, у зв`язку з чим у контролюючого органу виник обов`язок по їх прийняттю, перевірки таких уточнень та встановлення дійсного обов`язку платника із сплати відповідного податку.

При цьому, зі змісту акту перевірки не вбачається чи враховано вказане податковим органом під час проведення перевірки.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 %, а також зобов`язані у порядку, встановленому главою 1 розд. ХIV ПКУ, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ.

Судом враховано, що перевищення обсягу доходу за 2021 рік позивачем виявлено в 2025 році, в зв`язку з чим подано уточнюючу декларацію, з застосуванням ставки єдиного податку в розмірі 15 %.

При цьому заяву про перехід на загальну систему оподаткування нею не подано, з огляду на те, що в інших податкових періодах такого перевищення допущено не було, що відображено в акті перевірки, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу у вказаній частині.

Щодо донарахування ПДВ, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої третьої групи.

Згідно з п.183.4 ст.183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

З аналізу наведених норм випливає, що обов`язок обов`язкової реєстрації платником податку на додану вартість не поширюється на осіб, які є платниками єдиного податку першої третьої групи, а строк подання реєстраційної заяви за п.183.4 ст.183 ПК України прив`язаний саме до факту здійсненого переходу на сплату інших податків і зборів.

Як вже описано судом вище перевищення обсягу доходу за 2021 рік позивачем виявлено в 2025 році, в зв`язку з чим подано уточнюючу декларацію, з застосуванням ставки єдиного податку в розмірі 15 % .

При цьому заяву про перехід на загальну систему оподаткування нею не подано, з огляду на те, що в інших податкових періодах такого перевищення допущено не було, що відображено в акті перевірки. Вказане свідчить, що у позивача був відсутній обов`язок в реєстрації платником податку на додану вартість.

Суд також враховує, що сума 8 430 461,99 грн., з якою відповідач пов`язує виникнення обов`язку реєстрації, сформована виключно за рахунок доходу, задекларованого позивачем як платником єдиного податку групи за 2021 рік (шляхом подання уточнюючої декларації) . Цю ж декларацію відповідач у розділі 2.3.2 Акту перевірки визнає такою, що подана своєчасно. Відтак контролюючий орган одночасно визнає позивача платником єдиного податку, який належним чином декларував дохід за спрощеною системою, і виводить із цього ж доходу обов`язок реєстрації платником податку на додану вартість, який законом для таких осіб не встановлений.

Отже, ті самі суми доходу, які позивач задекларував як платник єдиного податку і які відповідач у розділі 2.3.2 акта перевірки виключив зі складу доходу платника єдиного податку, контролюючий орган одночасно включив до загального оподатковуваного доходу за правилами ст.177 ПК України, поклав в основу нарахування податку на доходи фізичних осіб і військового збору та, крім того, використав як базу для нарахування податку на додану вартість. Таким чином, один і той самий дохід тричі оподатковано за загальною системою, при цьому питання сплаченого позивачем єдиного податку перевіркою взагалі не досліджувалося.

Такий підхід суперечить вимогам п.292.9 ст.292 ПК України, згідно з яким доходи фізичної особи платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу, а також підп.2 та підп.3 п.297.1 ст.297 ПК України, за якими платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою, а також з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу.

Оскільки об`єктом оподаткування військовим збором, відповідно до підп.1.2 п.16-1 підрозд.10 розд.ХХ ПК України. є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу, а для фізичної особи підприємця такими є чистий оподатковуваний дохід, визначений за правилами ст.177 ПК України, відсутність підстав для визначення позивачу чистого оподатковуваного доходу за загальною системою за періоди перебування на спрощеній системі виключає і підстави для нарахування військового збору за ці ж періоди.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2022 і 2023 роки є безпідставним уже з тих мотивів, що у ці періоди позивач був і залишається зареєстрованим платником єдиного податку 3 групи, а відповідні доходи оподатковані єдиним податком.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000232852404 від 24.12.2025 стосовно несвоєчасного подання декларації по єдиному податку та накладення штрафу на суму 1360,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи,

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року № 533- IX (далі - Закон № 533- IX).

У зв`язку із набранням чинності Закону №533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX та Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)) підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідний період.

Необхідно зазначити, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану" в Україні продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану від 3 березня 2022 року №2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27 травня 2022 року Закону № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Суд вказує що платник податків звільняється від відповідальності за вказані правовідносини в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року, що свідчить про обґрунтованість податкового повідомлення рішення №0000232852404 від 24.12.2025 року.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково

Визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0000232822404 від 24.12.2025 на суму 51 686,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0000232812404 від 24.12.2025 на суму 3 524,06 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0000233392404 від 24.12.2025 на суму 42 288,75 грн.;

- рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000233412404 від 24.12.2025 р. на суму 4 375,80 грн.

- вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу №Ф-0000232762404 від 24.12.2025 року на суму 14 586,00 грн. зі сплати єдиного внеску.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 7907,33 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО