Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №160/12998/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокуСправа №160/12998/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати йому грошового забезпечення за період з 20.03.2023 року по 01.07.2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період з 20.03.2023 року по 01.07.2023 року (включно);

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я внаслідок отриманого поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини", пропорційно часу (періодам) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, за період з 20.03.2023 року по 01.07.2023 року;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я внаслідок отриманого поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини", пропорційно часу (періодам) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, за період з 20.03.2023 року по 01.07.2023 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 та 20.03.2023 року під час виконання бойових завдань отримав поранення в районі н.п. Часів Яр Донецької області, у зв`язку з чим перебував на лікуванні та реабілітації у закладах охорони здоров`я. Незважаючи на перебування на лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням, відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 20.03.2023 по 01.07.2023. Посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанов КМУ від 30.08.2017 № 704, від 28.02.2022 № 168 та Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, позивач вважав, що за вказаний період за ним зберігалося право на грошове забезпечення, а у зв`язку з отриманим під час захисту Батьківщини пораненням - також на додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні. Крім того, позивач посилався на те, що 07.07.2023 звертався до командира ВЧ з рапортом про направлення на військово-лікарську комісію та видачу довідки про обставини травми, однак результатів його розгляду не отримав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Цією ж ухвалою витребувано від ВЧ НОМЕР_2 завірену належним чином копію картки особового рахунку позивача за період з 20.03.2023 року по 01.07.2023 року; деталізовану довідку про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 20.03.2023 року по 01.07.2023 року із розподілом інформації помісячно та виокремленням кожної складової грошового забезпечення в кожному місяці (розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, додаткової грошової винагороди згідно із постановою КМУ від 28.02.2022 р. №168 та ін.), а також зазначенням інформації про дату виплати відповідних сум військовослужбовцю (в разі одночасної виплати грошового забезпечення за різні періоди із уточненням такої інформації).

05.08.2026 року на адресу суду від ВЧ НОМЕР_2 надійшла заява про заміну сторони з Військової частини НОМЕР_2 на Військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 06.08.2026 року у цій справі відповідача - ВЧ НОМЕР_2 - замінено на його правонаступника - ВЧ НОМЕР_1 .

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи судом витребувано від Військової частини НОМЕР_1 такі докази:

- належним чином засвідчену копію картки особового рахунку ОСОБА_1 за період з 20 березня 2023 року по 01 липня 2023 року;

- детальну довідку про розмір нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20 березня 2023 року по 01 липня 2023 року із зазначенням інформації помісячно та виокремленням кожної складової грошового забезпечення, зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 тощо, а також дат виплати відповідних сум. У разі одночасної виплати грошового забезпечення за різні періоди - із зазначенням відповідних періодів;

- належним чином засвідчену копію первинної медичної картки (форма № 100), оформленої щодо ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням ним 20.03.2023 року поранення під час виконання бойових завдань у районі населеного пункту Часів Яр Донецької області;

- документи, що підтверджують надходження до ВЧ медичних та інших документів щодо лікування ОСОБА_1 у період з 20.03.2023 року по 01.07.2023 року, зокрема повідомлення, іменні списки військовослужбовців, виписки з медичних карт, документи щодо госпіталізації та виписки, постанови (довідки) військово-лікарської комісії, а також інші документи, направлені закладами охорони здоров`я до військової частини;

- належним чином засвідчені копії наказів командира ВЧ щодо ОСОБА_1 за період з 20.03.2023 року по 01.07.2023 року, у тому числі наказів про направлення (вибуття) на лікування, звільнення від виконання службових обов`язків, надання відпустки для лікування після поранення, продовження лікування, повернення до військової частини, а також інших наказів, пов`язаних із проходженням військової служби та перебуванням на лікуванні;

- належним чином засвідчену копію довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 , отриманої ним 20.03.2023 року, а в разі її невидачі — письмову інформацію про причини її невидачі та документи, що підтверджують розгляд рапорту ОСОБА_1 від 07.07.2023 року про направлення на ВЛК та видачу довідки про обставини травми;

- належним чином засвідчену копію рапорту ОСОБА_1 від 07.07.2023 року про направлення на ВЛК та видачу довідки про обставини травми, документи щодо його реєстрації та розгляду, а також документи, що підтверджують прийняте за результатами його розгляду рішення (резолюцію, доповідь, відповідь, наказ тощо);

- розрахунок належного ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.03.2023 року по 01.07.2023 року із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії та інших виплат, із зазначенням фактично нарахованих та виплачених сум за кожний місяць;

- документи, що підтверджують виконання ОСОБА_1 бойових завдань 20.03.2023 року в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області, у тому числі витяги з наказів, бойових розпоряджень, журналів бойових дій, рапортів командирів та інших документів, які підтверджують обставини отримання ним поранення.

До суду 10.09.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 05.04.2023 року під час перевірки особового складу було встановлено відсутність позивача у місці розташування ВЧ. За цим фактом проведено службове розслідування, матеріали якого направлено до ТУ ДБР, а відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Посилаючись на положення Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, відповідач вказував, що у разі самовільного залишення військової частини виплата грошового забезпечення призупиняється з дня такого залишення та поновлюється з дня повернення військовослужбовця. У зв`язку з тим, що позивач, за твердженням відповідача, до місця служби не повернувся, підстави для нарахування та виплати йому грошового забезпечення за спірний період відсутні. Також відповідач заперечував проти вимог про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168, посилаючись на те, що надані позивачем медичні документи, на його думку, не підтверджують право на отримання такої винагороди. Зокрема, зазначав, що лікування позивача здійснювалося без відповідного направлення ВЧ, а надані медичні документи не містять висновку ВЛК про пов`язаність захворювання чи поранення із захистом Батьківщини. Крім того, відповідач повідомив про виконання вимог ухвали суду щодо надання доказів та долучив до відзиву копію картки особового рахунку позивача, витяги з наказів, матеріали службового розслідування та інші документи. З огляду на наведене, відповідач просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд зазначає наступне.

20.03.2023 під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Часів Яр Донецької області ОСОБА_1 отримав поранення.

Після отримання поранення ОСОБА_1 перебував на лікуванні у закладах охорони здоров`я у період з 20.03.2023 по 01.07.2023.

05.04.2023 під час перевірки наявності особового складу ВЧ НОМЕР_2 у районі населеного пункту АДРЕСА_1 встановлено відсутність позивача за місцем розташування військової частини.

За фактом відсутності позивача військовою частиною проведено службове розслідування та складено відповідні документи.

Матеріали службового розслідування направлено до відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань. Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Так, за період з 20.03.2023 по 01.07.2023 грошове забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалося та не виплачувалося.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із ст.3 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260.

В силу п.2, 8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Відповідно до п.15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Пунктом 5 розділу XVI Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Згідно із п.15 розділу XXXIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Отже, законодавством передбачено, що саме по собі перебування особи у статусі військовослужбовця не означає безумовного права на отримання грошового забезпечення за будь-який календарний період незалежно від фактичних обставин проходження військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2023 під час перевірки наявності особового складу 1 механізованої роти ВЧ НОМЕР_2 було встановлено відсутність ОСОБА_1 за місцем проходження служби.

За результатами перевірки командуванням військової частини оформлено відповідні документи, проведено службове розслідування та вжито заходів щодо встановлення місцезнаходження військовослужбовця.

Матеріали службового розслідування були направлені до відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань, за результатами чого відомості щодо можливого вчинення кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При цьому суд звертає увагу, що наявність у позивача медичних документів сама по собі не спростовує встановленого відповідачем факту відсутності його за місцем служби з 05.04.2023, оскільки для визнання такої відсутності поважною необхідним є підтвердження належних правових та документальних підстав для перебування військовослужбовця поза місцем проходження військової служби.

Сам факт проходження лікування у цивільному закладі охорони здоров`я не є тотожним належному оформленню перебування військовослужбовця на лікуванні як обставини, що звільняє його від виконання обов`язків військової служби.

З матеріалів справи не вбачається, що у період після 05.04.2023 позивач перебував у розпорядженні військової частини на законних підставах або мав належно оформлене рішення уповноваженого органу про звільнення від виконання обов`язків військової служби, відпустку для лікування чи іншу передбачену законодавством підставу для відсутності за місцем служби.

Посилання позивача на факт перебування на лікуванні не змінює правової оцінки встановлених судом обставин, оскільки суд оцінює не лише сам факт надання медичної допомоги, а й правові підстави перебування військовослужбовця поза місцем проходження військової служби та належність документального оформлення такого перебування.

Разом із тим суд враховує, що позовний період визначено позивачем з 20.03.2023, тоді як факт відсутності за місцем служби відповідачем зафіксовано з 05.04.2023.

Саме по собі встановлення факту СЗЧ з 05.04.2023 не може автоматично поширюватися на період з 20.03.2023 по 04.04.2023.

Водночас позивач, звертаючись до суду із вимогою про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за весь період з 20.03.2023 по 01.07.2023, повинен довести наявність конкретної правової підстави для нарахування відповідних виплат за кожний заявлений період.

Із наданих суду доказів не встановлено, що за період з 20.03.2023 по 04.04.2023 позивач мав безумовне право на виплату саме тих сум грошового забезпечення, які заявлені до стягнення, а також не встановлено фактичного розміру таких сум.

Крім того, вимога позивача сформульована як вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за весь період без визначення його складових та розміру, тоді як суд не може підміняти військову частину при здійсненні первинного розрахунку грошового забезпечення за відсутності встановленого судом факту порушення права щодо конкретних виплат.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та наданих доказів суд не знаходить правових підстав для задоволення вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 20.03.2023 по 01.07.2023.

Щодо вимог про додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1-2 постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

При цьому абзацами 3-4 пункту 1-2 постанови №168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно із абз.1, 2 п.2-1 постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови.

При цьому Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. №260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. (далі - Порядок №260).

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).

Згідно із п.9, п.10 розділу XXXIV Положення №260 (тут і далі - в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Абзацом 4 пункту 11 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Пунктом 12 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно із п.13 розділу XXXIV Положення №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Отже, військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою ж для виплати вказаної додаткової винагороди у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для лікування після отриманого поранення (контузії, травми або каліцтва), за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем, а також висновок (постанова) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, згідно з яким отримане військовослужбовцем поранення кваліфікується як тяжке. Вказані документи, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.

Таким чином, нормами постанови №168 та Порядку №260 встановлено три умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме:

1) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

2) ступінь важкості такого поранення має бути визначений як «тяжке поранення»;

3) факт перебування у відпустці для лікування у зв`язку із отриманням такого поранення (контузії, травми або каліцтва).

При цьому ані постанова №168, ані Порядок №260 не містять жодних обмежень щодо періоду та/або кількості днів перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Главою 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення №402), визначено порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України.

Так, згідно із пунктами 21.1, 21.2 глави 21 розділу ІІ Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Відповідно до п.п.«а», п.п.«б» п.21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України. Постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту. При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, а також токсичних речовин, які виникають у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби". Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Пунктом 21.7 глави 21 розділу ІІ Положення №402 визначено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва). Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров`я в електронній або паперовій формі. На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв`язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов`язково зберігається в особовій справі військовослужбовця. Довідка (копія довідки) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) зберігається в матеріалах ВЛК, яка прийняла відповідну постанову про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва).

Також п.6.34 глави 6 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що в особливий період лікування військовослужбовців має бути закінчене у закладі охорони здоров`я (установі) (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань - повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою. Якщо після продовження відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

Отже, для виникнення права на таку виплату недостатньо лише факту наявності медичного документа про захворювання, травму або проходження лікування.

Необхідним є підтвердження сукупності юридично значимих обставин, зокрема факту отримання відповідного поранення (травми), його обставин, зв`язку із виконанням завдань із захисту України та наявності передбачених законодавством документів, на підставі яких командир військової частини приймає рішення про виплату винагороди.

Як видно з матеріалів справи, відповідач заперечує наявність належного документального підтвердження обставин отримання позивачем травми саме за таких обставин, які є необхідними для призначення додаткової винагороди.

Надані позивачем медичні документи підтверджують факт звернення за медичною допомогою та/або проходження лікування, однак самі по собі не підтверджують усіх обставин, необхідних для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень.

Суд також враховує, що наявність медичних документів про захворювання чи травму не є доказом того, що відповідний стан здоров`я виник саме внаслідок обставин, пов`язаних із виконанням завдань із захисту України.

Відповідно, медичні документи мають оцінюватися у сукупності з іншими доказами, зокрема документами про обставини отримання травми, документами щодо виконання бойового завдання, відповідними висновками військово-лікарської експертизи та документами, на підставі яких командир військової частини має прийняти рішення про виплату.

Судом не встановлено наявності в матеріалах справи належного та достатнього комплексу таких документів, який би підтверджував право позивача на виплату додаткової винагороди за весь заявлений період з 20.03.2023 по 01.07.2023.

Окремо суд зазначає, що наявність факту стаціонарного лікування не означає автоматичного нарахування додаткової винагороди за весь період такого лікування.

Право на відповідну виплату залежить від наявності передбачених нормативно-правовими актами юридичних підстав та їх належного документального підтвердження.

Крім того, починаючи з 05.04.2023, щодо позивача військовою частиною було встановлено факт самовільного залишення місця служби та оформлено відповідні матеріали.

За таких обставин позивач не довів наявності правових підстав для включення його до наказів про виплату додаткової винагороди за період, у якому він, за матеріалами службового розслідування та документами відповідача, був відсутній у військовій частині без належно оформлених підстав.

Однак і за період з 20.03.2023 по 04.04.2023 позивачем не доведено в установленому порядку наявність усіх необхідних умов для виплати заявленої додаткової винагороди саме у розмірі та за підставами, на які він посилається.

Окремо суд зазначає, що матеріали справи не містять довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), якою у встановленому порядку було б підтверджено, що отримана позивачем травма пов`язана з проходженням військової служби та/або виконанням обов`язків військової служби.

Наявність медичних документів про отримання позивачем травми та проходження ним лікування сама по собі не є достатнім підтвердженням усіх юридично значущих обставин, з якими законодавство пов`язує виникнення права на відповідні виплати. Медичні документи підтверджують факт ушкодження здоров`я та лікування, однак не замінюють документ, що встановлює обставини отримання травми та її зв`язок із проходженням військової служби.

При цьому поданий позивачем 07.07.2023 рапорт із проханням направити його на ВЛК та видати довідку про обставини травми, навпаки, свідчить про те, що на момент його подання відповідний документ про обставини та зв`язок травми з проходженням військової служби у позивача був відсутній.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення зазначеного рапорту до Військової частини НОМЕР_1 , його отримання або реєстрації такого рапорту у військовій частині.

Саме лише посилання позивача на факт складання та подання рапорту без підтвердження його фактичного направлення відповідачу не свідчить про виникнення у ВЧ НОМЕР_1 обов`язку щодо його розгляду.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити факт отримання відповідачем рапорту від 07.07.2023 року та, відповідно, факт бездіяльності відповідача щодо його не розгляду.

Отже, саме по собі посилання позивача на отримання травми під час виконання бойового завдання та подальше лікування не може бути визнане судом достатнім для підтвердження всіх передбачених законом підстав для нарахування та виплати спірних сум.

Таким чином, суд не встановив протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168, за заявлений період.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідач на підтвердження своїх заперечень надав документи щодо проходження позивачем військової служби, обліку його грошового забезпечення, обставин встановлення відсутності позивача за місцем служби, проведення службового розслідування та направлення відповідних матеріалів до правоохоронного органу.

Надані відповідачем докази суд оцінює у сукупності з іншими матеріалами справи.

Водночас позивачем не надано достатніх належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені відповідачем обставини щодо його відсутності за місцем служби з 05.04.2023, а також підтверджували наявність усіх передбачених законодавством умов для нарахування йому грошового забезпечення та додаткової винагороди за весь заявлений період.

Суд не приймає доводи позивача про те, що сам факт перебування на лікуванні протягом періоду з 20.03.2023 по 01.07.2023 є безумовною підставою для нарахування та виплати йому грошового забезпечення за весь зазначений період.

Дійсно, пунктом 9 розділу I Порядку №260 передбачено виплату грошового забезпечення за останньою займаною посадою за період звільнення військовослужбовця від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в закладах охорони здоров`я. Водночас зазначене положення підлягає застосуванню за умови належного оформлення перебування військовослужбовця на лікуванні та відсутності інших обставин, які відповідно до законодавства є підставою для призупинення виплати грошового забезпечення.

У цій справі матеріалами підтверджується, що 05.04.2023 військовою частиною встановлено відсутність ОСОБА_1 за місцем проходження військової служби, за фактом чого проведено службове розслідування та оформлено відповідні документи.

Таким чином, посилання позивача виключно на факт перебування на лікуванні не спростовує встановлених військовою частиною обставин його відсутності за місцем служби з 05.04.2023 та не підтверджує наявності належно оформленої підстави для перебування його поза місцем служби саме у спірний період.

При цьому сам факт перебування особи у закладі охорони здоров`я не є тотожним факту належного оформлення звільнення військовослужбовця від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою, надання відпустки для лікування або іншої передбаченої законодавством підстави для відсутності за місцем проходження військової служби.

Суд також не приймає посилання позивача на те, що направлення документів закладами охорони здоров`я до військової частини саме по собі свідчить про протиправність дій відповідача.

Наведені позивачем положення щодо обміну медичними документами не встановлюють безумовного обов`язку військової частини здійснювати виплату грошового забезпечення незалежно від встановлених обставин проходження військової служби та не скасовують передбачених Порядком №260 наслідків самовільного залишення військової частини або місця служби.

Крім того, позивач посилається на свій рапорт від 07.07.2023 про направлення на військово-лікарську комісію та видачу довідки про обставини травми. Водночас зазначений рапорт подано вже після встановлення 05.04.2023 факту відсутності позивача за місцем служби та не підтверджує наявності у нього належно оформленої підстави для такої відсутності у період з 05.04.2023 по 01.07.2023.

Саме по собі звернення військовослужбовця з рапортом у подальшому також не може свідчити про автоматичне виникнення у нього права на виплати за попередній період.

Не приймає суд і доводи позивача про те, що відповідач був обізнаний про його лікування, оскільки обізнаність військової частини про факт перебування військовослужбовця у закладі охорони здоров`я та наявність правових підстав для нарахування йому грошового забезпечення є різними за своїм змістом обставинами.

Відповідно до Порядку №260 виплата грошового забезпечення здійснюється з урахуванням встановлених законодавством умов та на підставі відповідних документів і наказів командира військової частини. При цьому пунктом 15 розділу I Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше, а військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, його виплата призупиняється з дня самовільного залишення до дня повернення.

Отже, наявність медичних документів про лікування не усуває необхідності встановлення правової підстави перебування військовослужбовця поза місцем служби та не спростовує наслідків встановленого військовою частиною факту самовільного залишення місця служби.

Щодо доводів позивача про право на додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168, суд зазначає, що така виплата також не здійснюється виключно на підставі самого факту перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні.

Для її виплати необхідним є встановлення передбачених законодавством умов, зокрема наявність належного документального підтвердження обставин отримання поранення (травми), його зв`язку із захистом Батьківщини та відповідного періоду перебування на лікуванні.

Посилання позивача на медичні документи та факт отримання поранення саме по собі не замінює передбаченого нормативним регулюванням документального підтвердження обставин травми та не є достатньою підставою для включення військовослужбовця до наказу про виплату додаткової винагороди за весь заявлений період.

Крім того, позивачем заявлено вимоги за безперервний період з 20.03.2023 по 01.07.2023, тоді як факт його відсутності за місцем проходження військової служби встановлено з 05.04.2023. Таким чином, обставини до 05.04.2023 та після цієї дати підлягають окремій правовій оцінці і не можуть розглядатися як єдиний період лише з огляду на факт проходження лікування.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що доводи позивача про автоматичне виникнення права на грошове забезпечення та додаткову винагороду за весь період з 20.03.2023 по 01.07.2023 виключно у зв`язку з перебуванням на лікуванні не ґрунтуються на сукупності встановлених у справі обставин та положеннях законодавства, що регулювали спірні правовідносини.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності дій або бездіяльності ВЧ НОМЕР_2 , правонаступником якої є ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення і додаткової винагороди за заявлений період.

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма