Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №160/11426/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 20 вересня 2026 р.

Справа: №160/11426/26

Суддя: Кучма Костянтин Сергійович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокуСправа №160/11426/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу за Списком №1 його періоду роботи з 01.06.2013 року по 07.06.2019 року;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати зазначений період до страхового та пільгового стажу, врахувати повний понаднормовий стаж, провести перерахунок пенсії з урахуванням зазначених обставин та здійснити належну індексацію, а також виплатити всі недоотримані суми пенсії за весь період порушення права.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 28.12.2010 позивачу призначено пенсію за віком. Після призначення пенсії він продовжив трудову діяльність, зокрема у період з 01.06.2013 по 07.06.2019 працював на шахті «Північна» ДП «Торецьквугілля» у підземних умовах повний робочий день. Незважаючи на це, відповідач не зарахував спірний період до страхового та пільгового стажу за Списком № 1. Позивач вказує, що відсутність окремих первинних документів, зокрема табелів обліку робочого часу, зумовлена їх знищенням внаслідок пожежі на підприємстві, що не залежало від нього. При цьому інші надані документи, на його думку, підтверджують як факт роботи, так і її пільговий характер. Крім того, позивач зазначає, що відповідач врахував лише 6 років понаднормового стажу, тоді як фактично такий стаж становить 13 років. Крім того, відповідач неправильно здійснював індексацію пенсії, застосовуючи її до заниженого розміру пенсії без урахування повного страхового та пільгового стажу. З метою досудового врегулювання спору представником позивача направлено до відповідача адвокатський запит щодо причин не зарахування йому стажу, помісячної інформації про стаж та внески, а також розрахунку пенсії. Однак, належної обґрунтованої відповіді на запит відповідач не надав та порушення прав позивача не усунув. Посилаючись на положення Конституції України, законодавство у сфері пенсійного забезпечення, постанову КМУ від 12.08.1993 №637, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що призвела до заниження розміру його пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

Відповідачу позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлена до його електронного кабінету 01.05 2026 та 11.05.2026 відповідно, що підтверджується відповідними довідками наявними в матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Згідно із ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що позивач, є пенсіонером та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Після призначення пенсії позивач продовжив трудову діяльність, зокрема у період з 01.06.2013 по 07.06.2019 працював на підприємстві вугільної промисловості - шахті «Північна» ДП «Торецьквугілля», виконуючи роботи у підземних умовах повний робочий день.

Відповідач не зарахував період позивача роботи з 01.06.2013 по 07.06.2019 до страхового та пільгового стажу за Списком № 1. Крім того, відповідачем враховано лише 6 років понаднормового стажу.

З метою досудового врегулювання спору представник позивача звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з адвокатським запитом, у якому просив надати повну інформацію щодо нарахування пенсії позивачу, причин не зарахування спірних періодів стажу та відповідних розрахунків. У зазначеному запиті, зокрема, зазначалося, що робота позивача на підприємстві вугільної промисловості у період з 01.06.2013 по 07.06.2019 підтверджується архівними довідками, довідками про стаж, матеріалами атестації робочих місць та іншими документами. Також вказувалося на знищення табелів обліку робочого часу внаслідок пожежі на підприємстві та на те, що відсутність або неповнота відомостей щодо сплати єдиного внеску не може покладатися на працівника. У зв`язку з чим представник позивача просив надати помісячну інформацію щодо страхового стажу та сплачених внесків, обґрунтувати причини не зарахування кожного спірного періоду, а також надати розрахунок пенсії з урахуванням та без урахування спірного стажу.

Відповідач надав відповідь на зазначений запит.

Таким чином, спірним у цій справі є питання правомірності неврахування відповідачем періоду роботи позивача з 01.06.2013 по 07.06.2019 до страхового та пільгового стажу за Списком № 1.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - 24 Закон №1058-IV).

Відповідно до частини статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок №637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, позивачем в якості підтвердження пільгового стажу надано архівну довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.02.2023 №16/111, видану Державним підприємством «Торецьквугілля», з якої вбачається що позивач повний робочий день працював на Відокремленому підрозділі «Шахта «Північна», був зайнятий повний робочий день на підземних роботах з 01.06.2013 p. по 07.06.2019 p. в якості підземний електрослюсар 5 р. дільниці ЕМС, що передбачено Списком 1, розділ 1, підрозділ 1. Виконував гірничі роботи по видобуванню вугілля в шахті (характер виконуваних робіт) Підстава для видачі: особова картка №2315, особовий рахунок №2315, Форма «Т-13». Фонд №5, опис 2-к, справа №06 - 07/ 654 Том 3, лист № 86, 87 ,88, 89. Додаткові відомості: на сторонні роботи не відволікався, відомості про участь у страйках шахта до архіву не передавала, відпустка без збереження заробітної плати за власним бажанням: додаток 1. Вихода спуска в шахту та виїзда форми Т-13 з 01.06.2013 р. по 31.12.2018 р. шахта до архіву не передавала. Атестація робочих місць: накази: №300/1 від 30.08.1994 р.; №219 від 13.05.1999 р.; №116 «а» від 13.05.2004р; №177 від13.05.2009 р; №212 від 13.05.2014 р; №55 від 13.05.2019. Список затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. №3173, Список затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. №10, Список затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. №162, Список затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. №36, Список затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. №461.

Крім того, позивачем надано архівну довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 31.03.2025 №16/158-4, видану Державним підприємством «Торецьквугілля», з якої вбачається що позивач повний робочий день працював на Відокремленому підрозділі «Шахта «Північна», був зайнятий повний робочий день на підземних роботах з 25.07.1991 р. по 07.06.2019 p.

Зазначена довідка містить відомості щодо підстав її видачі, характеру та умов роботи позивача, а також посилання на документи щодо проведення атестації робочих місць та відповідні списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Отже, вказані довідки містить всі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу (періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, відомостей про атестацію робочого місця), а також містить підписи уповноважених осіб та печатку підприємства та є чинною, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Суд звертає увагу, що списки №1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162. У період з 17.01.2003 року по 24.06.2016 року діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.

Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, у розділі І «Гірничі роботи», передбачалась професія «електрослюсаря».

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом неодноразово, у тому числі у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 535/103/17, від 26 березня 2020 року у справі №193/45/17, від 27 березня 2020 року у справі № 607/1266/17.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з питання зарахування періоду його роботи з 01.06.2013 по 07.06.2019 до страхового та пільгового стажу за Списком № 1.

Так, у листах Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області у відповідь на звернення позивача зазначено наступне.

У листі від 17.10.2024 № 56445-40954/К-01/8-0400/25 зазначено, що відповідно до заяв позивача від 31.07.2024, 08.08.2024, 20.08.2024 та 16.08.2024 про перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи за Списком № 1 відповідачем направлено запити від 09.08.2024 та повторно від 24.03.2024 до Головного управління ПФУ в Донецькій області щодо проведення перевірки достовірності та обґрунтованості довідок, що уточнюють його пільговий характер роботи за Списком № 1 за період з 01.06.2013 по 07.05.2019. При цьому відповідач зазначив, що після надання акта перевірки первинних документів підтверджений період роботи буде зараховано до пільгового стажу за Списком № 1.

Аналогічну позицію відповідач виклав у листі від 14.02.2025 № 8189-3377/К-01/8-0400/25, зазначивши про необхідність проведення перевірки та про можливість зарахування підтвердженого періоду роботи до пільгового стажу після надходження акта перевірки первинних документів.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено рішення відповідача від 29.04.2025 № 914210173259, у якому зазначено, що для перерахунку пенсії позивачем надано довідки про пільговий характер роботи, видані Державним підприємством «Торецьквугілля», за період роботи з 16.01.1990 по 07.06.2019 та з 27.03.2024 по 15.05.2024.

У вказаному рішенні відповідач послався на пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, та зазначив, що для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій, у яких мають бути зазначені періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, відповідний розділ, підрозділ, пункт та найменування Списку, до якого включається відповідний період роботи, а також первинні документи, на підставі яких видана довідка.

Як підставу для відмови у перерахунку пенсії в частині зарахування пільгового стажу відповідач зазначив, що надана довідка не підтверджена первинними документами та не містить підсумку пільгового стажу. При цьому відповідач вказав, що довідку про пільговий стаж роботи позивача можливо врахувати після надходження актів перевірки.

Водночас суд не погоджується з наведеними доводами відповідача, вказуючи на таке.

Так, надана позивачем архівна довідка від 31.03.2025 № 16/158-4 містить відомості про періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професію (посаду) позивача, характер та умови виконуваної роботи, відповідний розділ, підрозділ, пункт та найменування Списку № 1, до якого віднесено відповідні роботи, а також відомості щодо документів, на підставі яких видано довідку.

Крім того, на підтвердження пільгового характеру роботи позивача відповідачем до матеріалів справи додатково надано довідку про перейменування підприємства від 31.03.2025, історичну довідку від 31.03.2025, наказ 2014 року про результати проведення атестації робочих місць та перелік робочих місць, які підтверджують право на пенсійне забезпечення за Списком № 1, наказ від 13.05.2009 про результати атестації робочих місць із додатком - переліком робочих місць, які підтверджують право на пенсійне забезпечення за Списком № 1, акт про нестачу справ (документів) у структурних підрозділах підприємства внаслідок пожежі та інші документи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано документи, які містять необхідні відомості щодо періодів його роботи, професії, характеру та умов виконуваної роботи, а також щодо віднесення відповідних робіт до Списку № 1. Крім того, наявні документи щодо проведення атестації робочих місць та відповідні переліки робочих місць, які підтверджують право на пенсійне забезпечення за Списком №1.

При цьому сам відповідач у листах від 17.10.2024 та 14.02.2025 зазначав, що після проведення перевірки та надходження акта перевірки первинних документів підтверджений період роботи буде зараховано до пільгового стажу. Однак доказів проведення такої перевірки, її результатів або надання відповідного акта матеріали справи не містять.

Відповідачем також не наведено обґрунтованих причин, з яких зазначена перевірка не була завершена, не надано пояснень щодо відсутності відповідного акта та не зазначено, які саме обставини або відомості, що містяться у наданих позивачем документах, перешкоджають зарахуванню спірного періоду до пільгового стажу.

За таких обставин суд доходить висновку, що неврахування відповідачем періоду роботи позивача з 01.06.2013 по 07.06.2019 до пільгового стажу за Списком № 1 має триваючий характер, оскільки відповідне питання не було належним чином вирішено відповідачем, незважаючи на неодноразові звернення позивача та надання ним документів на підтвердження пільгового характеру роботи.

Тобто, не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 01.06.2013 року по 07.06.2019 року до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 не ґрунтується на належному та достатньому дослідженні наданих позивачем документів, а тому така бездіяльність є протиправною.

За таких обставин належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача, та зобов`язання останнього зарахувати до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 період роботи позивача з 01.06.2013 року по 07.06.2019 року.

Як видно з матеріалів справи, пенсію позивачу було призначено 28.12.2010 року, після чого він продовжував працювати, у тому числі у спірний період з 01.06.2013 року по 07.06.2019 року.

Відтак, після зарахування зазначеного періоду до страхового та пільгового стажу відповідач повинен врахувати його при визначенні права позивача на пенсію та її розміру і провести відповідний перерахунок пенсії.

При цьому суд звертає увагу, що позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України із заявами та зверненнями щодо врахування набутого ним після призначення пенсії стажу, зарахування спірного періоду до пільгового стажу та проведення перерахунку пенсії.

Відповідно до положень статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії у разі виникнення права на її підвищення проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано до 15 числа включно, або з першого числа наступного місяця, якщо заяву подано після 15 числа.

З огляду на те, що позивач неодноразово звертався до органів ПФУ з питань зарахування спірного періоду роботи та проведення перерахунку пенсії, а матеріали справи не дають можливості встановити конкретну дату першого звернення позивача, яке відповідало б вимогам статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд не вбачає підстав для визначення такої дати на власний розсуд. Водночас це не є підставою для відмови у захисті порушеного права позивача на належний перерахунок пенсії.

Таким чином, при виконанні цього рішення відповідач повинен визначити дату, з якої підлягає проведенню перерахунок пенсії, відповідно до вимог статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням матеріалів пенсійної справи, усіх звернень позивача з питання перерахунку пенсії та документів, поданих ним для підтвердження відповідного стажу.

Отже, після зарахування періоду роботи з 01.06.2013 року по 07.06.2019 року до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 відповідач зобов`язаний провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням зазначеного періоду роботи з дати, визначеної відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та виплатити суми пенсії, недоотримані внаслідок неврахування зазначеного періоду роботи.

Водночас позовні вимоги позивача не обмежуються питанням зарахування спірного періоду роботи. Позивач також просить врахувати повний обсяг набутого ним понаднормового страхового стажу, провести перерахунок пенсії, здійснити її належну індексацію та виплатити всі суми пенсії, які, на його думку, були недоотримані за період порушення його права.

У цій частині суд зазначає, що питання визначення кількості років понаднормового страхового стажу, які підлягають врахуванню при обчисленні пенсії позивача, є самостійним питанням, яке потребує встановлення загальної тривалості страхового стажу позивача на відповідну дату, кількості років стажу, врахованих відповідачем при попередньому обчисленні пенсії, та кількості років, які відповідно до законодавства є понаднормовими.

Сам по собі факт зарахування спірного періоду роботи з 01.06.2013 року по 07.06.2019 року не дає підстав автоматично погодитися із визначеним позивачем розміром понаднормового стажу у 13 років, оскільки для такого висновку необхідно встановити повний страховий стаж позивача та здійснити відповідний розрахунок.

Так само вимога щодо здійснення належної індексації пенсії потребує встановлення конкретних розмірів пенсії позивача у відповідні періоди, застосованих при її обчисленні показників, проведених раніше перерахунків та індексацій, а також правильності їх застосування відповідачем. Зазначені обставини не можуть вважатися автоматично встановленими лише у зв`язку із зарахуванням спірного періоду роботи.

Щодо вимоги про виплату недоотриманих сум пенсії, суд зазначає, що визначений позивачем розмір таких сум, зокрема сума 349 959 грн за період 2020 – 2026 років, є його розрахунком та сам по собі не підтверджує наявності у відповідача обов`язку виплатити саме таку суму. Для визначення фактичного розміру недоотриманої пенсії необхідно встановити правильний розмір пенсії позивача у кожному відповідному періоді, врахувати всі проведені перерахунки та індексації, а також визначити розмір пенсійних виплат, які фактично були здійснені.

Водночас необхідність проведення такого розрахунку виникає після належного визначення страхового та пільгового стажу позивача. Тому суд вважає, що саме зарахування спірного періоду роботи та проведення на його підставі перерахунку пенсії є необхідними способами відновлення порушеного права позивача, тоді як визначення конкретного розміру доплати, у тому числі за весь заявлений позивачем період, має здійснюватися відповідачем за результатами такого перерахунку відповідно до вимог законодавства.

За таких обставин суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи позивача з 01.06.2013 року по 07.06.2019 року, зобов`язання відповідача зарахувати зазначений період до відповідного стажу та провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням такого стажу з дати, визначеної відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо решти вимог позивача, які стосуються врахування конкретно визначених ним 13 років понаднормового стажу, здійснення належної індексації пенсії та виплати конкретно визначеної суми недоотриманої пенсії, суд не вбачає підстав для їх задоволення у заявленому позивачем формулюванні, оскільки відповідні обставини потребують окремого встановлення та розрахунку, який не може бути проведений судом виключно на підставі встановленого факту не зарахування спірного періоду роботи.

При цьому проведення відповідачем перерахунку пенсії на виконання цього рішення має здійснюватися з урахуванням усіх встановлених судом обставин, у тому числі зарахованого періоду роботи з 01.06.2013 року по 07.06.2019 року, та з дотриманням вимог законодавства щодо обчислення страхового і пільгового стажу та визначення розміру пенсії.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно із частиною другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень дії якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності таких дій та не спростовано доводи позивача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 КАС України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як видно з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1 331,20 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню в сумі 665,60 грн (1331,20 грн : 2), з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 01.06.2013 року по 07.06.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 01.06.2013 року по 07.06.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи з 01.06.2013 року по 07.06.2019 року, зарахованого до страхового та пільгового стажу за Списком № 1, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати, визначеної відповідно до ст.45 цього Закону, з урахуванням дати звернення за перерахунком пенсії, та виплатити суми пенсії, недоотримані внаслідок неврахування зазначеного періоду роботи.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма

Оригінал: reyestr.court.gov.ua